2 березня 2010 р. у залі засідань вченої ради Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відбулося засідання Наукової ради з координації фундаментальних правових досліджень НАН України.

На засіданні Наукової ради були розглянуті питання про стан та заходи щодо удосконалення координації фундаментальних правових дослі­джень в Україні, а також організаційні питання. В її роботі взяли участь голо­ви секцій Наукової ради, її члени, співробітники Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, інших державних органів та наукових установ.

З доповіддю щодо результатів діяль­ності Наукової ради з координації фун­даментальних правових досліджень НАН України за 2008-2009 рр. висту­пив голова Наукової ради, академік НАН України Ю. Шемшученко. Він зазначив, що діяльність Наукової ради з координації фундаментальних пра­вових досліджень НАН України здійснювалась на базі Інституту дер­жави і права ім. В. М. Корецького НАН України та її секцій з відпо­відних галузей права. Головні зусилля були спрямовані на об´єднання діяль­ності правознавців наукових юридич­них установ і вищих навчальних закладів України з дослідження акту­альних і фундаментальних проблем державно-правового будівництва, по­силення зв´язків науки з практикою, видання колективних наукових праць з питань розвитку держави і права то­що. Ця діяльність здійснювалась у контексті відзначення 60-річчя утво­рення Інституту держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, що мало місце у травні 2009 р.

До найзначніших результатів діяль­ності Наукової ради належить:

1. Проведення фундаменталь­них наукових досліджень у галузі державознавства і правознавства, підготовка і видання фундаменталь­них колективних теоретичних праць з відповідних питань. Такими працями є: «Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право» за загальною редакцією В. Авер´янова (Київ, 2008); «Принцип верховенства права у діяльності дер­жави та в адміністративному праві» за загальною редакцією В. Авер´янова (Київ, 2008); «Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правовий механізм реалізації та захи­сту» за загальною редакцією В. Авер´я­нова (Дніпропетровськ, 2008); «Інве­стиційна діяльність у сільському гос­подарстві: правові аспекти» за загаль­ною редакцією В. Семчика (Київ, 2008); «Інститут юридичної відпові­дальності у демократичних правових системах» за загальною редакцією

H. Оніщенко (Київ, 2009); «Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії», відповідальний редактор Н. Оніщенко (Київ, 2009); «Суб´єкти цивільного права» за загальною редакцією Я. Шевченко
(Харків, 2009); «Кодифікація трудового законодавства України» за редакцією Н. Хуторян, М. Іншина, С. Прилипка, О. Ярошенка (Харків, 2009); «Адміністративно-територіальна реформа в Україні: політико-правові
проблеми: монографія» за редакцією I. Кресіної (Київ, 2009); «Правова система України: історія, стан та перспек­тиви: у 5 т.» (Харків, 2008-2009); «Протидія порушенням прав людини засобами кримінальної юстиції: моно­графія», керівник авторського колек­тиву і відповідальний редактор О. Ко­стенко (Київ, 2009); «Правові засади інноваційного розвитку в сільському господарстві України: монографія» за редакцією В. Семчика (Київ, 2009) то­що.

2. Здійснення енциклопедичної діяльності. Було зазначено, що така діяльність під силу великим і досвід­ченим науковим колективам. Разом із тим сьогодні з´являються праці, які не відповідають природі енциклопедич­них видань. Наукова рада довела, що здатна мобілізувати зусилля кращих науковців для підготовки енциклопе­дичних видань. За допомогою коорди­наційної діяльності Наукової ради до участі у підготовці 6-томної «Юри­дичної енциклопедії» було залучено понад 500 авторів. Енциклопедія була відзначена Державною премією Украї­ни в галузі науки і техніки.

У 2009 р. розпочався новий проект щодо видання 3-томної «Енциклопедії міжнародного права». Окрім право-знавців-міжнародників, до цієї роботи залучені практики — працівники Міні­стерства закордонних справ України, викладачі Дипломатичної академії то­що. Фактично підготовлено перший том. На жаль, під час роботи над цим проектом постала проблем нестачі ви­сококваліфікованих спеціалістів зі спеціальності «міжнародне право».

У порядку координації відбуваєть­ся видання багатотомних енцикло­педій: «Міжнародної поліцейської ен­циклопедії», «Енциклопедії сучасної України» та «Історичної енциклопедії України».

У 2009 р. Інститутом держави і пра­ва ім. В. М. Корецького НАН України були видані «Енциклопедія цивільно­го права» та «Великий енциклопедич­ний юридичний словник». Ці видання були позитивно оцінені юридичною громадськістю і нині широко викорис­товуються як теоретиками, так і прак­тиками.

3. Поєднання діяльності дослід­ників права з діяльністю науковців із суміжних дисциплін. Ю. Шемшучен-ко наголосив, що проведення міждис­циплінарних досліджень дає можли­вість комплексно підійти до вивчення складних за своєю суттю суспільно-по­літичних явищ, запропонувати прак­тичні рекомендації вирішення сучас­них проблем. Прикладом цього можуть слугувати методологічні семі­нари з актуальних проблем державо­творення і правознавства, які прова­дяться в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, а також спільне засідання вчених рад Інституту держави і права ім. В. М. Ко­рецького HAH України, Інституту історії України HAH України, Інсти­туту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса HAH Ук­раїни на тему: «Державно-правові та суспільно-політичні перетворення в Україні на сучасному етапі» (січень 2010 р.).

4. Залучення до співпраці з коор­динації фундаментальних правових досліджень відповідних національних та міжнародних асоціацій. Ю. Шемшученко зазначив, що здійснюється плідна співпраця Секції історії держа­ви і права Наукової ради (керівник - кандидат юридичних наук І. Усенко) та Міжнародної асоціації істориків права (президент — доктор юридичних наук О. Ярмиш). Ними було проведе­но понад 20 наукових конференцій і видано ряд збірників наукових праць.

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького HAH України також продук­тивно співпрацює з Українською асо­ціацією порівняльного правознавства (президент — доктор юридичних наук Ю. Шемшученко, вчений секретар — кандидат юридичних наук О. Кресін). Асоціація координує видання міжна­родного наукового журналу «Порів­няльно-правові дослідження» (ви­дається з 2005 р.), є співорганізатором щорічних міжнародних наукових семі­нарів «Порівняльне правознавство: су­часний стан і перспективи розвитку» (проводяться з 2006 р.), співвидавцем серій наукових видань «Енциклопедія порівняльного правознавства». У 2006 р. Асоціація вперше в Україні розробила та представила проект паспорта окре­мої юридичної спеціальності «порів­няльне правознавство».

5. Випуск періодичних видань. Ю. Шемшученко наголосив на важли­вості здійснення такої діяльності. Остання полягає у презентації та апробації нових теоретичних ідей і думок, обміні практичним досвідом то­що. Періодичними виданнями є: «Пра­вова держава» та «Держава і право» (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького HAH України), «Судова апе­ляція» (Апеляційний суд м. Києва, Інститут держави і права ім. В. М. Ко-рецького HAH України), «Порівняль­но-правові дослідження» (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, Українська асоціація порівняльного правознавства), «Про­блеми філософії права» (Інститут дер­жави і права ім. В. М. Корецького HAH України, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди HAH України, юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича), «Часопис Київ­ського університету права» (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, Київський університет права HAH України) тощо. Було особ­ливо зазначено, що журнал «Проблеми філософії права» є широко відомим виданням в Європі. Авторами цього журналу є всесвітньо відомі вчені.

6. Проведення координації на­укових досліджень разом із право­знавцями зарубіжних країн. Ю. Шем­шученко вказав на наявність плідної співпраці з Інститутом держави і пра­ва РАН, Інститутом законодавства і порівняльного правознавства при Уряді Російської Федерації та іншими науковими і навчальними закладами за кордоном. Так, у 2010 р. у Москві вийшла колективна монографія: «Международное право и националь­ное законодательство» за редакцією Ю. Тихомирова.

7. Здійснення координаційної діяльності з підготовки і видання під­ручників для юридичних вищих навчальних закладів. Було зазначено, що в цій діяльності беруть участь представники усіх секцій Наукової ра­ди. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України разом із Київським університетом права НАН України та вченими з інших ВНЗ видали академічні курси фактич­но з усіх основних галузей права — «Конституційне право України», «Зе­мельне право України», «Екологічне право України» тощо.

Академік Ю. Шемшученко також наголосив на проблемах, які виникають під час здійснення координації фунда­ментальних правових досліджень:

1. В Україні функціонує велика кількість юридичних вищих навчаль­них закладів. З´являються нові науко­во-дослідні установи. Наукова діяль­ність цих установ здійснюється без на­лежної координації, хоч є кілька коор­динуючих центрів.

2. Дисертаційні праці, які захи­щаються в Україні, часто мають недо­статній науковий рівень. Як наслі­док — не відбувається нарощування нових знань у галузі права.

3. Майже відсутні державні за­мовлення на проведення фундамен­тальних досліджень з визначенням шляхів вирішення існуючих в Україні суспільних проблем.

4. Координаційна діяльність з проведення фундаментальних дослі­джень здійснюється на громадських засадах. За кордоном така діяльність відбувається за кошти держави. Нам є над чим подумати.

5. Наукова рада та її секції мають підвищити ефективність використан­ня свого наукового потенціалу. До ро­боти з координації фундаментальних правових досліджень потрібно залуча­ти провідних фахівців у відповідних галузях права.

В обговоренні питання про стан та заходи щодо удосконалення коорди­нації фундаментальних правових досліджень в Україні взяли участь доктори та кандидати юридичних на­ук: В. Мамутов (голова секції Науко­вої ради), В. Сіренко (член Наукової ради), А. Селіванов (член Наукової ради), В. Андрейцев (член Наукової ради), О. Копиленко (член Наукової ради), О. Костенко (голова секції На­укової ради), Ю. Бошицький (член Наукової ради), Н. Оніщенко (голова секції Наукової ради).

В. Мамутов наголосив на тому, що здійснення координації фундамен­тальних правових досліджень в Украї­ні неможливе без планування та про­гнозування. Для того щоб наука розвивалась, вона має продукувати нові ідеї. В умовах глобалізації по­трібно використовувати іноземний досвід. Проте це належить здійснюва­ти з урахуванням власного наукового потенціалу. Він також зазначив, що сьогодні обсяг кон´юнктурних дослі­джень, які виконуються на замовлен­ня, переважає над обсягом незалежних досліджень.

В. Сіренко відзначив необхідність проведення порівняльного аналізу віт­чизняного та зарубіжного досвіду ви­рішення сучасних правових проблем, виокремлення досі недосліджених пи­тань, проведення їх дослідження та от­римання на цій підставі нових знань.

A. Селіванов наголосив на тому, що науковці мають застосовувати уніфіковану правову термінологію. Цьому сприяють енциклопедичні видання. Наука також знаходить свій розвиток у монографічних працях. Він наголосив на необхідності участі саме вчених у діяльності з розробки нормативно-правових актів, змін та доповнень до них, — розробки змін та доповнень до Конституції України. А. Селіванов звернув увагу на необхідність підвищити якість вітчизняних дисертаційних робіт.

B. Андрейцев зазначив, що наукове дослідження не слід ототожнювати з договором на виконання підрядних робіт. Для того щоб уникнути цього, необхідно підвищити статус вченого, зокрема прийняти Закон України
«Про правовий статус вченого». О. Копиленко зупинився на про­блемі наявності досліджень, які вико­нуються на замовлення відповідних політичних партій, на недостатньому науковому рівні дисертаційних дослі­джень та низькому відсотку закріп­лення результатів дисертаційних досліджень у чинному законодавстві України.

О. Костенко наголосив на необ­хідності ставити питання перед Пре­зидентом України та органами дер­жавної влади про розвиток суспільних наук. Він зазначив, що сучасна політи­ка не має належного наукового харак­теру. Це виявляється в тому, що під час провадження відповідних реформ - судової реформи тощо — не викорис­товуються наявні прогресивні наукові ідеї. Фінансування наукової діяль­ності відбувається не на належному рівні.

Професор Ю. Бошицький наго­лосив, що з метою формування нових правових знань, нові наукові ідеї на­самперед мають доводитися до відома студентів. Такий процес відбувається під час викладання відповідних курсів та спецкурсів у Київському універси­теті права HAH України, проведення конференцій за участю представників іноземних навчальних та наукових закладів, підготовки підручників, на­вчальних посібників та іншої навчаль­ної й монографічної літератури для студентів Київського університету права HAH України.

Н. Оніщенко наголосила на необ­хідності дослідження проблем теорії держави і права, зокрема дослідження співвідношення принципів верховен­ства права й верховенства закону, а також правосвідомості та правової культури. Вона визнала нагальним започаткування порівняльного право­державознавства та проведення си­стемного аналізу проблем правотворчості й систематизації нормативно-правових актів. Окремий вектор коор­динаційної діяльності мають станови­ти дослідження правових проблем тендерної політики. Чільна увага має бути приділена проблемам філософії права. Н. Оніщенко відзначила потре­бу в координації дисертаційних дослі­джень в Україні, у співпраці теорети­ків та практиків, у входженні науков­ців до складу відповідних рад науко­вих установ, редакційних колегій фахових видань тощо.

За результатами проведеного засі­дання Наукової ради було прийнято постанову. У ній звернено увагу на не­обхідності здійснення координації фундаментальних правових дослі­джень актуальних проблем держави і права на засадах тісного взаємозв´язку теорії та практики. У зв´язку з цим сформульовано пропозицію новообра­ному Президентові України скликати всеукраїнську нараду юристів (теоре­тиків та практиків).