З 21 по 25 лютого 2011 р. у м. Львові відбулася чергова, XVH Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми інтелектуальної власності». Організаторами заходу були Державна служба інтелектуальної власності України, Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Європейське патентне відомство (ЄПВ). Конференція зібрала найбільшу за весь час проведення таких заходів кількість фахівців з країн Європи та СНД і продемонструвала надзвичайну важливість об’єднання зусиль для вирішення питань, які сьогодення ставить перед сферою інтелектуальної власності. Конференція проводилася за сприянням Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України, Державної митної служби України, Державного агентства України з інвестицій та інновацій, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України та Національної академії правових наук України.
Робота XVH конференції відбулася насамперед у формі пленарних та секційних засідань. Загалом працювало вісім секцій, на яких, зокрема, були висвітлені такі теми: «Право інтелектуальної власності в Україні: розвиток і гармонізація законодавства, практика імплементації та застосування»; «Авторське право і суміжні права вУкраїні: проблеми сьогодення та перспективи розвитку»; «Права інтелектуальної власності, пов’язані з природними мінеральними водами як товаром»; «Захист прав інтелектуальної власності у судовому порядку: законодавчі основи, методологія і судова практика»; «Використання прав на об’єкти інтелектуальної власності, інноваційна діяльність, трансфер технологій» та ін. У межах конференції був проведений Міжрегіональний семінар з економічних аспектів інтелектуальної власності у країнах з перехідною економікою, організований ВОІВ спільно з Державною службою інтелектуальної власності та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Результатом семінару став практичний посібник рекомендацій для керівництва країн з перехідною економікою щодо створення стратегії у сфері інтелектуальної власності, а також її узгодження з урядовою стратегією в галузі економіки та культури з точки зору творчості та інновацій.
Теми для пленарних засідань обиралися з огляду на їх актуальність для сфери інтелектуальної власності в цілому. В. Дмитришин (заступник голови Державної служби інтелектуальної власності) інформував учасників конференції про зміни, що сталися у системі державної охорони інтелектуальної власності, та розповів про основні завдання, які нині стоять перед системою загалом. С. Давимука (заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти і науки) зазначив, що Комітет опікується питаннями законодавчого забезпечення сфери інтелектуальної власності. Останнім часом за його сприянням було організовано парламентські слухання з питань інтелектуальної власності, Верховною Радою України ратифіковано серію міжнародних угод тощо. Завдання у напрямі боротьби з «піратством» — створити відповідні державні інструменти та налагодити систему взаємодії між усіма органами й організаціями, що займаються цими питаннями. Україна обрала для себе європейський шлях розвитку, тому важливим аспектом роботи у цьому напрямі є ліквідація певних прогалин в українському законодавстві з урахуванням практики останніх років та адаптація до європейських законодавчих норм.
Ф. Рьодлер (директор Патентного відомства Республіки Австрії) у своєму виступі наголосив, що система інтелектуальної власності добре функціонує в тому випадку, коли стає «інструментом практичного значення, який трансформує ідеї в бізнес». Саме тоді вона ефективно сприяє стабільному зростанню економіки, приносить прибуток. І дуже важливо у цьому процесі зберігати баланс інтересів усіх партнерів, а також гарантувати захист прав інтелектуальної власності на найвищому рівні — як національному, так і міжнародному.
К. Акоч (старший радник відділу ВОІВ з питань співробітництва з деякими країнами Європи та Азії) у своєму виступі звернула увагу на велике прикладне значення таких заходів, коли фахівці з різних країн мають можливість поспілкуватися та обмінятися досвідом. М. Ламберті (координатор з питань захисту прав інтелектуальної власності у Східній Європі Департаменту юстиції США) наголосив на зацікавленості США в розвитку співпраці з Україною. Він зауважив, що коли був у м. Львові у2008 р., бачив, як на площі у центрі міста продавалися піратські диски. Цього разу такого не спостерігав, що є гарною ознакою і свідчить про величезний прогрес, якого досягла Україна у цьому питанні. «Я хотів би наголосити також на важливості захисту прав інтелектуальної власності та його впливу на економічний розвиток і надходження інвестицій до вашої країни. США інвестує в Україну, але, на жаль, не в тому обсязі, як хотілося б. Ми пишаємося тим, що маємо можливість співпрацювати з Україною над удосконаленням захисту прав інтелектуальної власності. Ми ставимося до вашої країни як до сильного економічного партнера й сподіваємося, що подальше зростання дозволить їй стати ще сильнішим гравцем в Європі», — завершив М. Ламберті.
Директор Національного патентно- інформаційного центру Міністерства економічного розвитку та торгівлі Республіки Таджикистан Н. Негматуллаєва говорила про можливість зміцнення співробітництва між патентними відомствами та пошуку нових шляхів співробітництва. На конференції були заявлені доповіді керівників патентних відомств інших країн СНД, зокрема Киргизької Республіки, Республіки Казахстан.
На кожній із секцій представлялися доповіді, що мали прикладний характер і дозволяли шукати й застосовувати нові підходи до вирішення проблем у сфері правової охорони й захисту прав інтелектуальної власності. Зокрема, на секції «Авторське право та суміжні права в мережі Інтернет» підкреслювалося, що поява та розширення «світової мережі» привели до перегляду класичних норм охорони та захисту авторського права й суміжних прав; транскордонний характер використання інформації в мережі Інтер- нет вимагає відпрацювання відповідних механізмів застосування законодавства. О. Янов (заступник голови ДСІВ України) зазначив також, що транскордонний характер використання інформації в мережі Інтернет вимагає, щоб передумовою внесення змін до чинного законодавства було відпрацювання відповідних механізмів його застосування, вивчення та врахування досвіду інших країн світу щодо охорони й захисту авторського права та суміжних прав у мережі Інтернет. Було висловлено сподівання, що спільними зусиллями вдасться напрацювати конкретні пропозиції щодо вирішення проблемних питань.
Про проблемні питання протидії новим формам скоєння правопорушень у сфері інтелектуальної власності говорив С. Лебедь (заступник начальника Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України). Він зауважив, що основна увага приділяється протидії тиражуванню й розповсюдженню на території держави контрафактної аудіовізуальної продукції, насамперед дисків для лазерних систем зчитування, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпечення, а також викриттю фактів виробництва й розповсюдження фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків відомих вітчизняних і зарубіжних виробників. З метою ефективної протидії таким злочинам МВС спільно з Державною службою інтелектуальної власності та громадськими організаціями розробляються пропозиції щодо внесення відповідних змін до ст. 176 Кримінального кодексу України.
«Виклики авторському праву в еру цифрових технологій» були темою виступу М. Богатай Янчич (директор Інституту інтелектуальної власності, Словенія), яка розповіла про низку проблем авторського права у світі цифрових технологій, зокрема проблему піратства, а також поділилася зі слухачами думками щодо вирішення цих проблем на законодавчому рівні.
У своїй доповіді на секції «Боротьба з інтернет-піратством в Україні та прилеглому регіоні: стратегії, методи і корисний досвід» М. Ламберті зауважив, що в Україні проблема інтернет-піратства стоїть досить гостро. Це питання залишається відкритим, хоча порівняно з минулими роками спостерігається прогрес у його вирішенні. Причому проблема зазнала певної трансформації: правопорушники з ринків перемістилися в Інтернет, створивши сайти з продажу піратської продукції. Таких сайтів в Україні багато, а погіршує ситуацію те, що іноземні сайти з продажу такої продукції почали працювати на території України, оскільки законодавство тут більш лояльне для такої діяльності. Тому міжнародне співробітництво набуває особливого значення для вирішення цієї проблеми.
Серед інших питань, що стосуються авторського та суміжних прав у мережі Інтернет, були такі, як ідентифікація в Інтернеті контенту, який містить об’єкти авторського права та суміжних прав: використання інформації щодо управління правами й засобами технічного захисту; організація процесу збору авторської винагороди за використання об’єктів авторського права в Інтернеті; участь провайдерів у забезпеченні правомірності використання об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтер- нет; управління майновими правами в інформаційно-комунікаційному середовищі: проблеми та переваги; проблемні питання захисту об’єктів авторського права в мережі Інтернет.
На секції «Удосконалення експертизи винаходів на основі світового досвіду», якою керували перший заступник директора ДП «Український інститут промислової власності» Л. Глу- хівський та керівник одного з відділень експертизи Інституту Н. Петрова, йшлося про те, що нинішні досягнення, які має державна система правової охорони ІВ України, дають підстави для реалізації високої амбіційної мети — набуття Інститутом двох статусів міжнародних органів — пошукового та попередньої експертизи — у системі міжнародного Договору про патентну кооперацію (РСТ).
Надзвичайний інтерес, як завжди на таких заходах, викликала секція «Реалізація та захист прав інтелектуальної власності». Б. Львов (суддя Вищого господарського суду України) зробив загальний огляд ситуації з розгляду справ про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності. Він звернув увагу на зростаючу тенденцію розгляду справ у господарському суді щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, про що свідчить статистика. Так, поступово зростає кількість справ, які розглядаються в першій інстанції, тобто в господарських судах. Таких справ, пов’язаних з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності, у 2007 р. було 218, у 2008 р. — 234, у 2009 р. — 303, у 2010 р. — 456. Таке зростання насамперед пов’язане з активізацією право- власників у сфері авторського та суміжних прав. Доповідач зауважив, що у 2011 р. ВГСУ очікує певної стабілізації у зростанні кількості справ про порушення прав на ОІВ, що ґрунтується на корегуванні практики підвідомчості справ відповідно до відомої постанови Пленуму Верховного Суду України, згідно з якою значна частина справ за участю організацій колективного управління, що звертаються до суду за захистом прав фізичних осіб, стала підвідомчою загальним судам. Б. Львов висловив подяку ВОІВ та ДСІВ за допомогу в підготовці суддів, їх навчанні, результати чого помітні вже сьогодні.
Суддя ВГСУ І. Бенедисюк говорив про вирішення доменних спорів у господарських судах України. Зокрема наголошувалося, що питання підвідомчості таких спорів не викликає значних складнощів і вирішується залежно від того, хто саме є користувачем спірного доменного імені. Якщо це юридична особа чи суб’єкт підприємницької діяльності, спір підлягає вирішенню в господарських судах, якщо фізична особа — справа розглядається в загальному суді. Водночас на особливу увагу заслуговує склад відповідачів — на сьогодні немає єдиної судової практики залучення як відповідачів адміністратора й реєстратора. Підставами для таких позовів звичайно є порушення прав на торговельну марку або на фірмове найменування чи звинувачення відповідача в недобросовісній конкуренції. Важливою є правильність визначення фірмового найменування, яке не є тотожним до найменування юридичної особи, — вона підлягає доведенню. Що ж до способів судового захисту, то разом із забороною відповідачеві використовувати певне доменне ім’я ефективним є також і зобов’язання вчинити певні дії щодо наявної реєстрації.
На засіданні цієї секції були порушені питання й з інших важливих тем, присвячених, зокрема, можливості застосування медіації при вирішенні спорів з порушення прав інтелектуальної власності, використання символіки політичної партії як знака для товарів і послуг. К. Щукіна (науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України) присвятила свою доповідь особливостям визначення і вирішення експертних завдань під час проведення судової експертизи торговельних марок, яка викликала щирий інтерес у присутніх. Не з меншою цікавістю сприйнялася й доповідь керівника сектору позначень НДІ інтелектуальної власності НАПрН України О. Тверезенко, яка говорила про актуальні проблеми захисту прав інтелектуальної власності, шляхи їх теоретичного та практичного вирішення, у тому числі набуті з багаторічним досвідом роботи інституту.
Окрема секція була присвячена питанням інноваційної діяльності й комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності. А. Амангельди (докторант НДІ приватного права Казахського гуманітарно-юридичного університету) поділилася досвідом комерціалізації інтелектуальної власності в Республіці Казахстан та звернула увагу на ключову роль інноваційних підприємницьких університетів, які готують якісно нове покоління фахівців, здатних перетворити знання на високотехнологічну продукцію.
Н. Рязанова (фахівець з питань інтелектуальної власності СБУ) розглянула деякі аспекти зарубіжного досвіду трансферу технологій об’єктів інтелектуальної власності, а також
проаналізувала цей досвід з точки зору його використання у країнах пострадянського простору. Доповідач звернула увагу на те, що в Україні і досі не визначені основні засади державної політики з питань забезпечення розвитку національної інноваційної системи, тоді як державне регулювання такого розвитку вкрай необхідне за кількома напрямами: формуванняінституційного забезпечення інноваційного розвитку національної економіки; реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки, техніки та інноваційної діяльності; програмно-цільове фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності; підтримка підприємницької діяльності у сфері інноваційної діяльності та трансферу технологій тощо.
У рамках обміну досвідом у підготовці фахівців з питань інтелектуальної власності О. Корольова (завідувач кафедри Російського державного інституту інтелектуальної власності) розповіла про особливості системи підготовки спеціалістів у сфері інтелектуальної власності в їхньому вищому навчальному закладі. Вона зазначила, що у січні 2011 р. інститут отримав статус Російської державної академії інтелектуальної власності. У виші готують науково-педагогічні кадри на двох факультетах — юридичному та факультеті управління інтелектуальною власністю.
На секції «Географічні зазначення як спосіб формування іміджу країни» О.Лєвічева (начальник відділу прав на позначення ДП «Український інститут промислової власності») та О.Шатова (начальник відділу організації захисту прав Державної служби інтелектуальної власності) звертали увагу на важливість об’єктів географічних зазначень, адже вони є унікальними для кожної країни чи її регіону, формуючи певний імідж держави на міжнародному економічному просторі. Вони підкреслили, що українське законодавство у сфері інтелектуальної власності в цілому адаптоване до вимог європейського законодавства. О. Лєвічева розповіла слухачам про право інтелектуальної власності на зазначення походження товарів, пов’язаних з мінеральними водами, сільськогосподарськими й харчовими продуктами, винами та іншими алкогольними напоями як товаром. І. Шатова виступила із доповіддю на тему «Мінеральна вода та об’єкти права інтелектуальної власності, пов’язані з цим товаром», пояснивши, що актуальність цієї теми зумовлюється наявністю проблемних питань, які постійно виникають як під час експертизи заявок на торговельні марки, що містять назви мінеральних вод і пов’язуються з товаром мінеральна вода, так і під час використання назв мінеральних вод як описових позначень чи зазначень на місце видобування (виробництва) товару.
В. Йоссіфов (консультант компанії «IP Services») у доповіді «Географічні зазначення і зазначення походження товарів: загальний огляд міжнародних систем правової охорони» говорив про використання географічних зазначень як можливість позитивного впливу на гудвіл компаній-виробників такої продукції та на імідж країни-виробника в цілому. Що стосується світового досвіду охорони географічних зазначень, то багато країн підписують двосторонні угоди, які й регулюють відносини з питань правової охорони таких зазначень.
По закінченні секції Дж. Кларк (керівник відділу міжнародних зв’язків Генерального директорату з питань сільського господарства і розвитку сільської місцевості Європейської Комісії), який виступав з доповіддю на тему «Використання географічних зазначень для сільськогосподарської продукції і продовольства в Європейському Союзі», наприкінці підкреслив, як важливо, щоб Уряд України підписав договір про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Адже наявність угоди між країнами з цього приводу суттєво прискорить процес вирішення всіх відкритих питань використання географічних зазначень, їх охорони й захисту.
Голова Національного центру інтелектуальної власності Грузії І. Гвалад- зе, підсумовуючи роботу конференції, зазначив, що політика підтримки, охорони та захисту інтелектуальної власності стимулює людей до винахідництва, творчої діяльності, впровадження інновацій, а також створює підґрунтя для економічного зростання суспільства. Зокрема, у Грузії всіляко сприяють розвитку технологій і намагаються допомагати винахідникам. У зв’язку з цим маємо підписаний Меморандум про взаєморозуміння у грузинському суспільстві. Він зазначив, що пишається співпрацею з Україною в напрямі вдосконалення системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема можливістю відвідувати заходи такого роду. Загалом міцна система захисту прав інтелектуальної власності є необхідною умовою для подальшої інтеграції наших країн у Європейське Співтовариство, що дуже важливо.
Загалом XVII Міжнародну науково-практичну конференцію «Актуальні проблеми інтелектуальної власності» можна назвати однією з пам’ятних подій у царині інтелектуальної власності, яка ще раз продемонструвала можливість спільного пошуку шляхів удосконалення охорони й захисту прав інтелектуальної власності, у процесі якого суттєве місце має бути відведене юридичній науці.
