Юридичний журнал «Право України» — найстаріше, загальнонаціональне, періодичне правниче видання нашої держави, засноване уроці. Всі ці роки журнал був і залишається головним форумом для обговорення найбільш важливих для державно-правового розвитку України подій та процесів, останніх досягнень юридичної науки. На сторінках журналу гармонійно поєднується висвітлення теоретичних проблем правової дійсності та практичного досвіду правового регулювання суспільних відносин. Високий статус журналу завжди підтримували провідні наукові центри — співзасновники журналу — Національна академія правових наук України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Широка публічна наукова дискусія у журналі сприяє консолідації юридичної громадськості, концентрації її зусиль щодо вирішення найбільш важливих проблем розвитку держави і права. У результаті наукового обговорення на сторінках видання було розроблено «Пріоритетні напрями розвитку правової науки на 2011-2015 рр.», які були затверджені загальними зборами НАПрН України та стали орієнтиром для всіх наукових установ України для здійснення фундаментальних, прикладних та дисертаційних досліджень.

Сьогодні перед Україною постає пріоритетне завдання знайти та посісти своє місце у сучасному світі за допомогою вирішення таких проблем, як юридична невизначеність лінії кордону, криза парламентаризму, необхідність проведення конституційної, муніципальної реформ, потреба в доопрацюванні концептуальних основ та інноваційної політики, незадовільний стан навколишнього природного середовища, нестабільність кримінального законодавства, корупція тощо. І пріоритетне місце у виконанні цих завдань належить юридичній науці — фахівцям із різних галузей права. Серед останніх досягнень української правової науки є вихід у світ п’ятитомного видання «Правова система України: історія, стан та перспективи», до складу авторського колективу якого увійшли 112 провідних науковців з усіх регіонів нашої країни, серед яких 88 докторів наук та професорів — еліта української юриспруденції. Видання стало комплексним дослідженням історико-теоретичних та методологічних проблем формування і розвитку правової системи України, проблем удосконалення її конституційних засад, змісту цивільного, корпоративного, сімейного, житлового, трудового права; проведено ґрунтовний аналіз актуальних питань розвитку господарського, аграрного, земельного, екологічного права України, визначено найбільш гострі проблеми сучасної державної політики боротьби зі злочинністю. Цією науковою працею підсумовано 18-річний період розвитку правової системи України, визначено перспективи й основні напрями її подальшого розвитку.

Вітчизняна юридична наука перебуває у тісній співпраці з правотворчими та правозастосовними органами. Жоден законопроект не приймається без попереднього фахового аналізу та обговорення у спеціалізованих наукових установах, що й знаходить висвітлення у постійних рубриках журналу: «Державно-правове творення», «До адміністративно-правової реформи», «До судово-правової реформи», «Проблеми місцевого самоврядування», «Захист прав людини і громадянина», «Питання інтелектуальної власності», «Право, економіка, фінанси», «Право і екологія», «Пропозиції до законодавства» тощо. Питання вдосконалення правозастосовної практики, діяльності державних органів постійно відображаються у рубриках «Судова практика», «Прокурорсько-слідча практика», «Нотаріальна практика» та «Питання криміналістики».

Одним із важливих напрямів розвитку юридичної науки в Україні на сьогодні є аналіз процесів інтеграції у європейський правовий простір. Процеси глобалізації, що відбуваються зараз у світі, доводять неможливість ефективного розвитку держави, права, науки виключно у національних межах. Тому журнал «Право України» ініціював випуск англомовної та російськомовної версій, які дадуть можливість ознайомитися з українським правом науковцям з усіх країн, сприятимуть залученню українських фахівців до загальноєвропейського та міжнародного наукового простору. Необхідною умовою розвитку вітчизняної науки є доступ наших вчених до зарубіжних інформаційних ресурсів, запровадження загальновизнаної у світі системи визначення якості дослідження за індексом цитування, створення умов для оприлюднення розробок українських учених у провідних спеціалізованих виданнях світу.