Просування України шляхом демократичних перетворень зумовлює складний та закономірний процес проведення в Україні реформи системи правоохоронних органів, забезпечення її ефективності та дієвості, передусім, у контексті забезпечення та гарантування прав та свобод людини і громадянина як важливого і ключового конституційного обов´язку держави [1]. Адже, за експертними даними, Україна посідає 104-те місце із 163 місць у рейтингу найбільш корумпованих держав світу. Такі результати оприлюднені моніторинговим комітетом ООН [2]. У цьому контексті особлива увага має бути прикута до проблем реформування Служби безпеки України (далі — СБУ) як державної інституції, що стоїть на сторожі безпеки особи, суспільства та держави, забезпечуючи та консолідуючи їх інтереси [3]. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. Зважаючи на це, до основних завдань СБУ також належить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо становлять загрозу для життєво важливих інтересів України.

Найактуальнішим питанням сьогодення у діяльності СБУ є необхідність її ефективного реформування, яке має здійснюватися виключно крізь призму уточнення місця у системі державних інституцій, її правосуб´єктності визначення пріоритетів діяльності, оптимізації організаційної структури, удосконалення кадрового менеджменту, що забезпечить спроможність останньої відповідати вимогам, які висуваються до спецслужб сьогодення, оперативно та ефективно протидіяти основним викликам і загрозам безпеці держави.

Метою цієї наукової статті є науково-теоретичне дослідження проблем удосконалення правосуб´єктності СБУ на сучасному етапі проведення в Україні ефективних державно-правових реформ та розбудови ефективної та дієвої системи правоохоронних органів.

В юридичній літературі окремі аспекти правосуб´єктності СБУ розглядалися у працях таких учених, науковців: В. Антипенко, В. Крутов, В. Пилипчук, Г. Ситник та ін. Водночас питання щодо системного та цілісного розгляду проблем правосуб´єктності СБУ та ефективного їх розв´язання предметно не розглядалися. Проте проблема оптимізації правосуб´єктності СБУ залишається доволі актуальною та важливою, особливо з точки зору перспектив реформування СБУ, оптимізації системи правоохоронних органів, побудови їх ефективної моделі, як важливий чинник здійснення ефективних державно-правових реформ, та, зрештою, формування в Україні сучасної європейської моделі держави.

Причини, що спонукають до доволі принципових змін у конструкції правосуб´єктності СБУ, зводяться до такого: а) запобігання відомим порушенням, які склалися історично, прав і свобод людини; підвищення ефективності діяльності СБУ у системі забезпечення національної безпеки України; б) дотримання зобов´язань перед Радою Європи, рекомендацій щодо основних вимог до європейських спецслужб (пп. 7п.1 Плану заходів із виконання зобов´язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 20 січня 2006 р. № 39, з урахуванням змін до Конституції України); в) необхідності приведення функцій та повноважень СБУ у відповідність до європейських стандартів, зокрема Рекомендацій ПАРЄ № 1402 (1999 р.), № 1743 (2005 р.) та її Резолюції № 1466; г) підвищення авторитету Служби. Правову основу діяльності СБУ становлять Конституція України, Закон України «Про Службу безпеки України» та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною [4]. При цьому вимоги та норми щодо формування діяльності СБУ як важливої складової моделі національної безпеки необхідно адаптувати до вимог міжнародної й, насамперед, європейської системи безпеки [5, 6-7].

Передусім, досліджуючи сутність та зміст правосуб´єктності СБУ України, варто зазначити, що вона ґрунтується на законодавчо визначеній системі завдань, функцій та повноважень СБУ, які мають забезпечувати процес реалізації Конституції України. Діяльність СБУ, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності СБУ дотримується принципів поєднання єдиноначальності й колегіальності, гласності й конспірації. Водночас правосуб´єктність СБУ ґрунтується на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України. Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. Орган СБУ у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов´язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів щодо поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності. СБУ на вимогу громадян України у місячний строк зобов´язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів СБУ. Для реформування правосуб´єктності СБУ зазначені чинники мають вирішальне значення, позаяк СБУ є органом держави, діяльність якого спрямована на визнання та гарантування прав та свобод людини в Україні.

З метою коригування пріоритетів за лініями роботи, підвищення ефективності протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці відповідно до законодавства України визначені пріоритетні завдання для органів СБУ на основних напрямах оперативно-службової діяльності, головними з яких є: захист прав та свобод людини; протидія спецслужбам іноземних держав; блокування сепаратистських і автономістських проявів; захист інформаційного простору України; запобігання та розкриття злочинів терористичного характеру; забезпечення органів державної влади прогнозно-аналітичною та поточною інформацією в інтересах забезпечення національної безпеки України; протидія монополізації іноземними та вітчизняними фінансово-промисловими групами стратегічно важливих галузей економіки держави; попередження та припинення корупції у вищих ешелонах державної влади, судовій системі, правоохоронних і контролюючих органах, військових формуваннях.

Виходячи з означених пріоритетів, а також завдань щодо перетворення СБУ на сучасну спеціальну службу європейського зразка та підвищення ефективності її діяльності, терміново слід: змінити принципи організації роботи, насамперед у Центральному управлінні, яке має стати мобільним організаційно-методичним ядром системи; відмовитись від штучного дроблення управлінь та відділів, визначити базовий та початковий управлінські рівні; чітко розділити функції підрозділів Центрального управління на суто виконавські щодо центральних органів виконавчої влади та організаційно-методичні стосовно підпорядкованих органів; припинити дублювання функцій; переглянути застарілі організаційно-управлінські схеми, натомість створити принципово нові, які б давали змогу не лише збирати оперативну інформацію, а й ефективно її використовувати у площині реалізації політики у сфері державної безпеки в центрі й на місцях.

Керівництвом держави поставлено завдання про перетворення СБУ на сучасну спеціальну службу європейського зразка та підвищення ефективності її діяльності. У цьому контексті важливим також є скорочення зайвих управлінських ланок і відповідних керівних посад з метою створення оптимального балансу між керівним та особовим складом СБУ, позбавлення невластивих СБУ функцій, посилення контррозвідувальної складової у роботі, підвищення рівня професійної підготовки співробітників СБУ, активізація у Службі нормотворчої роботи.

Керівництвом Служби в цілому обґрунтовано вживаються заходи, спрямовані на вирішення питань щодо функціонально-кадрової оптимізації її діяльності, підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення та соціального захисту співробітників. При здійсненні цих заходів слід приділити більше уваги проблемі працевлаштування звільнених співробітників, вирішенню питань соціального захисту співробітників, поліпшення морально-психологічного клімату в колективах органів і підрозділів СБУ.

Зважаючи на це, з метою підвищення ефективності реформування та діяльності Служби, надійного забезпечення безпеки держави, гарантій соціального захисту її співробітників, посилення демократичного парламентського контролю над процесами реформування та функціонування СБУ, вважається доцільним:

1) прийняття Верховною Радою України закону України про правоохоронну діяльність та правоохоронні органи, де доцільно визначити сутність правоохоронної діяльності як функції держави, вичерпний перелік державних органів — суб´єктів такої діяльності, розмежувати їх повноваження тощо, передбачити положення, що унеможливлюють політизацію правоохоронних органів, їх використання політичними силами у виборчих кампаніях з метою перешкоджання вільному волевиявленню громадян, а також сформулювати норми, що передбачають прозорість діяльності правоохоронних органів, їх підконтрольність і підзвітність суспільству;

2) законодавчо закріпити норму, за якою правоохоронні органи та СБУ є ключовими органами, діяльність яких підпорядкована гарантуванню та захисту прав, свобод та інтересів, людини і громадянина на території України;

3) розробити спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони заходи щодо виконання вимог Закону України «Про демократичний цивільний контроль над військовою організацією та правоохоронними органами держави» [6] (у частині виконання СБУ ухвалених Верховною Радою України законів і постанов у сфері національної безпеки і оборони);

4) доручити Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони створення з СБУ робочої групи з підготовки та опрацювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері діяльності СБУ, якій доручити розробку законопроекту про внесення змін до Закону України «Про основи національної безпеки» [7] (в частині визначення поняття «державна безпека»), а також нової редакції Закону України «Про Службу безпеки України», де доцільно визначити мету діяльності, стратегічні завдання, функції та повноваження СБУ, визначити систему повноважень СБУ, спрямовану на гарантування та захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, визначити чіткі напрями взаємодії СБУ з іншими органами державної влади та правоохоронними органами, у тому числі Радою національної безпеки та оборони України, що відповідатиме конституційно-правовим основам її діяльності [8, 5-7, 14-16];

5) законодавчо визначити систему трудових прав (у сфері робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці, заохочень тощо) соціально-трудових гарантій працівникам та посадовим особам СБУ, особливо актуальною ця проблема є в контексті розгляду парламентом проекту Трудового кодексу України [8], де не врегульовані питання службово-трудових відносин не лише державних службовців, а й посадових осіб СБУ;

6) законодавчо визначити гарантії у сфері пенсійного забезпечення посадових осіб СБУ за рахунок коштів державного бюджету.

Як показує практика та досвід інших, зокрема європейських, держав, чітке законодавче закріплення правосуб´єктності такої спеціалізованої інституції, як СБУ, встановлення суттєвих гарантій для її співробітників та посадових осіб, є запорукою ефективного функціонування служби.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

  1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
  2. Про Службу безпеки України : Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — Ст. 382.
  3. Газета «15 минут». — 2008. — № 53 (430). — 1 квіт.
  4. Про План заходів із виконання обов´язків та зобов´язань України, що випливають з її членства в Раді Європи : Указ Президента Украни від 20 січня 2006 р. № 39/2006 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 4. — С. 24.
  5. Делінський О. А. Європейська система безпеки : міжнародно-правові аспекти становлення і розвитку : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Х., 2003. — 20 с.
  6. Про демократичний цивільний контроль над військовою організацією та правоохоронними органами держави : Закон України від 19 червня 2003 р. № 975-ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 46. — Ст. 446.
  7. Про основи національної безпеки : Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-ІУ // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 351.
  8. Петрів І. М. Конституційно-правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2004. — 19 с.
  9. Проект Трудового кодексу України від 4 грудня 2007 р. № 1108