Загальна декларація прав людини та Конституція України визначають культурні права людини і громадянина як складову загальних прав людини. Культурні права — це права, пов´язані з реалізацією у сфері духовних цінностей суспільства: право на освіту та інформацію, на користування закладами культури (театри, кіно, бібліотеки, музеї, заповідники та ін.) [1, 372]; це — можливості (свободи) збереження та розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому їх розвитку [2, 182]. Згідно зі ст. 3 Конституції утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави. Отже, забезпечення культурних прав громадян є конституційним обов´язком держави.
Повноваження державних органів у сфері культури визначаються ст. 22 Основ законодавства України про культуру (далі — Основи). Відповідно до цієї статті Верховна Рада України визначає політику держави у сфері культури, правові, економічні та соціальні гарантії її реалізації, систему соціального захисту працівників культури. Водночас для визначення органів, які безпосередньо реалізують культурну політику держави, ст. 22 Основ використовує визначення «вищі органи виконавчої влади та державного управління». Відповідно до чинної Конституції України вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Відповідно до ст. 102 Конституції Президент України є главою держави. Він структурно не належить до жодної гілки влади, навпаки, відособлюється від них, володіючи значними повноваженнями у сфері виконавчої влади. Це є особливістю української політичної системи, сформованої на основі Конституції після внесення до неї змін у грудні 2004 р. [3, 360]. Безпосередньо ні в Конституції, ні в Основах не вказується на будь-які повноваження Президента України в галузі культури. Водночас як Глава держави Президент України не може стояти осторонь такої важливої сфери життя держави і суспільства.
Отже, метою цієї статті є аналіз повноважень Президента України в галузі культури, форм і методів його впливу на забезпечення культурних прав громадян. При цьому зауважимо, що йтиметься про Президента як державну інституцію, а не про конкретну особу.
Як зазначалося, культурні права громадян є частиною прав, що гарантуються Конституцією. Згідно зі ст. 102 Конституції Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини та громадянина. Отже, як гарант прав громадян, зокрема культурних як складової загальних прав, Президент України має певні повноваження у цій галузі. Водночас, як зазначається, наприклад, у «Юридичній енциклопедії», поняття «повноваження» трактуються як сукупність прав і обов´язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій [4, 590]. Юридичні повноваження не можуть бути представлені як одне лише право або один лише обов´язок [2, 364]. Отже, якщо Президент України має певні повноваження в цій сфері, то це означає, що він має не лише права, а й обов´язки.
Відсутність в Основах прямих посилань на Президента України як гаранта культурних прав має, очевидно, історичний характер. Не слід забувати, що ця редакція ст. 22 Основ належить до 1992 р. Згідно зі ст. 1 Закону УРСР «Про Президента Української РСР» від 5 липня 1991 р. Президент УРСР є найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади. Як зазначає В. Колпаков [5, 76], за період існування в Україні поста Президента його правовий статус зазнав значних змін. Спочатку він визначався як найвища посадова особа і глава виконавчої влади, згодом — як глава держави і глава виконавчої влади і, нарешті, — тільки як глава держави. Отже, на момент прийняття Основ повноваження «вищих органів виконавчої влади» означало водночас і повноваження Президента. Наразі необхідним є приведення Основ у відповідність до сучасного конституційного правового становища Президента.
Керівна діяльність Президента здійснюється через прийняття ним відповідних правових актів [3, 361]. Відповідно до ст. 106 Конституції Президент України на основі та на виконання Конституції й законів України видає укази і розпорядження, які є обов´язковими до виконання на території України. Оскільки вище встановлено, що Президент України має розпорядчі повноваження в галузі культури, є всі підстави вважати, що його укази в галузі культури є такими, що прийняті «на виконання Конституції і законів України». Так, тільки в період дії нової редакції Конституції Президент України видав ряд указів (див. таблицю), спрямованих на забезпечення культурних прав громадян.
Таблиця
|
№ п/п |
Назва Указу, № і дата |
Мета |
|
1. |
«Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури І духовності українського суспільства» від 24 листопада 2005 р. № 1647/2005 |
Сприяння консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, утвердження поваги у суспільстві до національних традицій і культурної спадщини, підвищення ефективності державної політики та діяльності державних органів у цій сфері. Створена Національна рада з питань культури і духовності |
|
2. |
«Про невідкладні заходи щодо відродження Софії Київської як загальнонаціонального духовного центру» від 30 грудня 2005 р. №1881/2005 |
Збереження І реабілітація пам´яток Національного заповідника «Софія Київська» |
|
3. |
«Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні» від 21 березня 2006 р. № 243/2006 |
Забезпечення реалізації конституційного права громадян на інформацію, задоволення їх освітніх, духовних і соціальних нетреб, примноження інтелектуального потенціапу Українського народу, створення сприятливих умов для видання і розповсюдження вітчизняної книговидавничої продукції |
|
4. |
«Питання створення культурно-мистецького та музейного комплексу „Мистецький арсенал"» від 22 травня 2006 р. № 415/2006 |
Прискорення створення культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал», сприяння розвиткові музейної справи України, збереження національного культурного надбання, популяризації української культури та забезпечення створення мистецького осередку європейського рівня |
|
5. |
«Про заходи щодо відродження традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів в Україні» від 6 червня 2006 р. №481/2006 |
Відродження традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів, підвищення ефективності державного управління у сфері збереження традиційних осередків народних художніх промислів, створення сприятливих умов для творчості народних майстрів |
|
6. |
«Про створення науково-дослідного і культурно-інформаційного центру „Шевченківський дім"» від 16 червня 2006 р. № 529/2006 |
Забезпечення проведення науково-дослідних робіт з вивчення творчості Тараса Шевченка та інших класиків української літератури, збереження їх рукописів, популяризації національної літературної спадщини |
|
7. |
«Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні» від 21 лютого 2007 р. № 136/2007 |
Створення належних умов для розвитку сфери туризму і діяльності курортів |
|
8. |
«Питання історико-архітектурної пам´ятки — музею „Київська фортеця"» від 3 травня 2007 р. № 371/2007 |
Збереження історико-архітектурної пам´ятки — музею «Київська фортеця» як особливо цінного об´єкта історії, культури, архітектури та його популяризація |
|
9. |
«Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва» від 4 травня 2007 р. № 378/2007 |
Вжиття заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва |
|
10. |
«Про заходи щодо сприяння розвитку національної кінематографії» від 13 вересня 2007 р. № 868/2007 |
Створення сприятливих умов для розвитку національної кінематографії, відновлення її ролі в соціальній і духовній сферах суспільства та збереженні національної самобутності, забезпечення державної політики протекціонізму для вітчизняної кіноіндустрії |
|
11. |
«Питання охорони пам´яток сакральної культури в Україні» від 1 листопада 2007 р. № 1042/2007 |
Збереження пам´яток сакральної культури в Україні |
|
12. |
«Про додаткові заходи з підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання „Звід пам´яток історії та культури України"» від 28 листопада 2007 р. № 1156/2007 |
Поліпшення справи зі збереження та популяризації національного культурного надбання, історичного минулого Українського народу |
|
13. |
«Про Фестиваль мистецтв України» від 14 лютого 2008 р. № 124/2008 |
Сприяння розвитку академічного, традиційного народного та сучасного мистецтва, професійної та аматорської творчості, популяризації етнічних і культурних традицій регіонів України |
|
14. |
«Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва» від 25 лютого 2008 р. № 157/2008 |
Збереження історико-культурних об´єктів міста Києва |
|
15. |
«Про деякі питання розвитку Національного заповідника „Хортиця"» від 11 березня 2008 р. № 206/2008 |
Збереження та відродження унікальних пам´яток історії, культури і природи, розбудова та розвиток Національного заповідника «Хортиця» |
|
16. |
«Про Всеукраїнський фестиваль бандурного мистецтва імені Остапа Вересая» від 26 вересня 2008 р. № 858/2008 |
Збереження та примноження народних традицій, забезпечення належних умов для розвитку мистецтва гри на бандурі, пошук талановитих виконавців |
|
17. |
«Про відзначення 60-річчя Національного музею Тараса Шевченка» від 27 листопада 2008 р. № 1104/2008 |
Створення належних умов для подальшого розвитку музею |
|
18*. |
«Про додаткові заходи щодо розвитку в Україні традиційного народного мистецтва» від 26 грудня 2008 р. № 1203/2008 |
Збереження та розвиток в Україні традиційного народного мистецтва, посилення державної підтримки діяльності осередків традиційного народного мистецтва |
|
19. |
«Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні» від 12 січня 2009 р. № 6/2009 |
Підтримка культури і духовності, забезпечення умов для ефективної роботи закладів, підприємств та організацій культури |
|
20. |
«Про проведення Всеукраїнської молодіжної акції „Пам´ятати. Відродити. Зберегти"» від 27 квітня 2009 р. №272/2009 |
Сприяння соціальному становленню та розвитку молоді, виховання у молодих громадян поваги до національних історичних і культурних цінностей |
Так, в Указі Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва» від 25 лютого 2008 р. № 157/2008 передбачається: вжити невідкладних заходів щодо збереження, відтворення та охорони історико-культурного середовища у м. Києві, зокрема, щодо: збереження мережі закладів, підприємств та організацій культури, зокрема бібліотек, музеїв, а також видавництв, книгарень, недопущення безпідставного позбавлення таких закладів, підприємств та організацій займаних ними приміщень; збереження об´єктів культурної спадщини, в тому числі об´єктів, що перебувають у власності релігійних організацій або передані їм у користування; визначення охоронних зон Державного музею народної архітектури та побуту України з метою його повноцінного функціонування і розвитку.
Указ Президента України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні» від 12 січня 2009 р. № 6/2009 є, власне, маніфестом у сфері завдань щодо забезпечення культурних прав громадян. Так, з метою підтримки культури і духовності, забезпечення умов для ефективної роботи закладів, підприємств та організацій культури постановлено вжити невідкладних заходів щодо: забезпечення належних умов для ефективної роботи провідних закладів культури і мистецтва, в тому числі державних і комунальних навчальних закладів у цій сфері; збереження існуючої мережі закладів культури, зокрема заповідників, музеїв, бібліотек, театрів, видавництв, книгарень тощо; недопущення затримки фінансування закладів, підприємств та організацій культури та збереження досягнутого рівня соціальних гарантій для працівників цієї сфери, забезпечення своєчасної виплати їм заробітної плати; недопущення скорочення фінансування Державної програми розвитку і функціонування української мови; забезпечення потреб населення у творах класиків української літератури; підтримки діяльності національних творчих спілок та їх місцевих осередків, громадських об´єднань національних меншин в Україні; фінансування в необхідних обсягах протиаварійних робіт на об´єктах культурної спадщини; сприяння діяльності закладів, підприємств та організацій культури приватної форми власності, а також залучення благодійних організацій, меценатів та спонсорів до участі в заходах, спрямованих на розвиток культури і мистецтва.
Деякі укази, які не є спеціальними в галузі культури, тим не менш вирішують питання забезпечення культурних прав. Так, в Указі Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» від 11 липня 2005 р. № 1086/2005 визнане за доцільне запровадження економічних механізмів стимулювання та підтримки меценатства і соціальних ініціатив суб´єктів підприємницької діяльності у створенні, у тому числі в сільській місцевості, соціальної інфраструктури (навчальних закладів, закладів охорони здоров´я та культури тощо) для дітей. У Програмі боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 рр., затвердженій Указом Президента України від 4 серпня 2008 р. № 195/2005, звертається увага на недопущення фактів незаконного переміщення через державний кордон України культурних та історичних цінностей.
Ефективним засобом впливу Президента України на процеси в державі є право законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції, при цьому законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються позачергово) та право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (п. 30 ст. 106 Конституції). У цьому сенсі слід згадати, що відповідно до ч. 2 ст. 23 Основ держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 % від національного доходу України. Правда, ця норма зупинялася на 2001 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» від 7 грудня 2000 р. № 2120-Ш, але в подальшому аналогічні рішення не приймалися. З другого боку, як неодноразово роз´яснював Конституційний Суд України (наприклад, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. у справі за № 10-рп/2008), Конституція не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об´єктивних причин це створює суперечності у законодавстві, і як наслідок — скасування та обмеження прав і свобод людини та громадянина.
Отже, зазначена вище норма ч. 2 ст. 23 Основ є чинною і повинна дотримуватися. Водночас, як зазначається в Концепції державної політики в галузі культури на 2005-2007 рр., затвердженій в Законі України від 3 березня 2005 р. № 2460-ІУ, протягом останнього десятиліття культура в Україні не лише втратила відповідне місце серед пріоритетів державної політики, а й опинилася на периферії державних інтересів. Таким чином, не тільки правом, а й обов´язком Президента України є застосування права вето до тих законів України «Про Держбюджет...», які, з одного боку, не забезпечують рівня фінансування культури, встановленого ч. 2 ст. 23 Основ, а з другого — обмежують чи зупиняють існуючі гарантії щодо забезпечення культурних прав громадян.
Важливою формою суспільного визнання є державні нагороди України. Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 93 Конституції виключно законами України встановлюються державні нагороди. Відповідно до Закону України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 р. № 1549-ІІІ статут (для звання Героя України та кожного ордену) та положення (для інших державних нагород) затверджуються Президентом України (ст. 4); нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України (ст. 5). Державними нагородами, зокрема, є почесне звання («заслужений» та «народний») (статті 3, 10), а також Державна премія України (статті 3, 11).
Слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Основ однією з ознак визнання професійним творчим працівником є наявність вченого ступеня, почесного або наукового звання, професійної відзнаки, нагороди чи премії. Крім того, Указом Президента України «Про Положення про національний заклад (установу) України» від 16 червня 1995 р. № 451/95 започатковане надання державному закладу (установі) України гуманітарної сфери статусу національного. Статус національного закладу (установи) України надається указом Президента України. Отже, використовуючи свої повноваження щодо нагородження, присвоєння почесних звань, присудження державних премій та надання статусу національного, Президент України формує ознаки суспільного визнання щодо того чи іншого діяча та/або того чи іншого закладу культури.
Згідно зі ст. 107 Конституції Президент України є Головою Ради національної безпеки і оборони України (РНБО), яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. № 964-ІУ об´єктом національної безпеки є суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище та природні ресурси.
Згідно з розділом 2 Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007, серед принципів забезпечення національної єдності та захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз зазначається, зокрема, реалізація таких життєво важливих національних інтересів України, як права і свободи людини та громадянина; збереження і розвиток духовних і культурних цінностей суспільства.
Отже, забезпечення культурних прав громадян та належного розвитку культури є складовою національної безпеки України. Цей висновок є правомірним, якщо врахувати, що культура може бути важливим чинником піднесення духу народу та його патріотизму. Достатньо згадати при цьому роль культури в період боротьби народів СРСР з фашизмом [6].
Отже, за таких умов Президент має можливість вирішувати невідкладні питання забезпечення культурних прав громадян і розвитку культури як складові національної безпеки через розгляд відповідних питань РНБО. Так, у Рішенні РНБО «Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації» від 15 лютого 2008 р., введеним у дію Указом Президента України від 6 березня 2008 р. № 200/2008, визнане за доцільне організувати у тримісячний строк проведення перевірок щодо додержання вимог законодавства під час приватизації об´єктів науково-технічної сфери, об´єктів санаторно-курортного призначення, майна дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, закладів культури, а також військового майна. Зокрема, згідно зі ст. 21 Основ не допускається ліквідація закладів, підприємств і організацій культури у зв´язку з позбавленням їх приміщень, а також їх перепрофілювання під час роздержавлення і приватизації.
Вплив на культурні процеси Президент має можливість здійснювати також через кадрові призначення. Так, відповідно до ст. 118 Конституції голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Отже, вказана підзвітність Президентові України надає останньому повноваження контролювати діяльність місцевих державних адміністрацій щодо забезпечення розвитку культури та культурних прав громадян.
З метою розроблення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері культури і духовності, сприяння відродженню самобутності українського народу як важливого фактора утвердження єдності та міжнаціональної злагоди в суспільстві, сталого розвитку України, створення її гідного іміджу у світовому співтоваристві Указом Президента України від 24 листопада 2005 р. № 1647/2005 створена Національна рада з питань культури і духовності, Положення про яку затверджене Указом Президента України від 7 лютого 2006 р. № 112/2006. Згідно з цим Положенням, зокрема, рішення Національної ради мають рекомендаційний характер і є обов´язковими для розгляду центральними та місцевими органами виконавчої влади. Як свідчать дані, наведені в таблиці, вісім із наведених указів прийняті Президентом за пропозиціями Національної ради.
Отже, в умовах дії сучасної Конституції Президент України має досить широкі повноваження в галузі забезпечення культурних прав громадян. Водночас слід внести з цього приводу певні зміни до Основ законодавства України про культуру. Перспективи наступних розвідок у цьому напрямі полягають у дослідженні конкретних наслідків регуляторного впливу указів Президента.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
- Котюк В. О. Загальна теорія держави і права. — К., 2005. — 592 с.
- Гладун З. С. Адміністративно-правове регулювання охорони здоров´я населення в Україні : моногр. — К., 2007. — 720 с.
- Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / пер. з рос. — Х., 2006. — 656 с.
- Юридична енциклопедія. — К., 2002. — Т. 4.
- Долгов В. В. Культура СССР в годы Великой Отечественной войны и послевоенный период
- Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : підруч. — К., 2003. — 544 с.
