У традиційному розумінні демократія означає владу народу. У сучасних умовах це поняття вимагає з´ясування, осмислення й уточнення. Необхідно визнати, що демократії як влади народу в чистому вигляді не існує.

Відповідно до ст. 5 Конституції єдиним джерелом влади в Україні є народі 1]. Обираючи владу, народ передає їй свої повноваження щодо керування ним. Доля влади до її обрання знаходиться в руках народу, після обрання влади доля народу переходить до рук влади. Варто розрізняти, на мою думку, правову і неправову демократію. Цивілізація знає правову демократію за формою і змістом, при якій влада реалізує економічні і соціальні програми, піклуючись про добробут людини і громадянина. В Україні має місце специфічна національна демократія, сутність якої полягає в тому, що вона, на моє переконання, лише за формою є правовою, що продекларовано в законодавстві. За змістом ця демократія, вважаю, не є правовою, оскільки вона дозволяє владі експлуатувати посади і право з метою особистого збагачення, належно не дбаючи про якість життя людини і громадянина.

Правова демократія представляє складний ідеал правової держави, в якій законодавче забезпечено вибори конструктивної влади і стабільний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина. Вона означає чітке і неухильне виконання встановлених у державі правил поведінки і порядку господарювання, невідворотну і пропорційну відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Правова демократія — це обов´язок відповідати за негативні наслідки дій чи бездіяльності, негативні результати керівництва та прийнятих рішень. Демократія передбачає законність і правопорядок у будь-якій сфері діяльності. Дослідження наслідків перехідного періоду в Україні показало, що правову демократію неможливо встановити законом парламенту, указом Президента чи декретом уряду. Україна юридичне, економічно, політичне і со-ціально не готова до правової демократії. Для цього у країні немає необхідних умов.

Аналіз конституцій зарубіжних країн[2] і основних статей Конституції України свідчить, що недосконалість змісту статей національної Конституції перешкоджає правовому реформуванню демократичної державності, економічних, соціальних і політичних процесів. Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Україна такою державою ще не є, а лише прагне нею стати. Тому ст. 1 Конституції варто було б, вважаю, викласти в наступній редакції: «Україна прагне побудувати незалежну, демократичну, соціальну, правову державу». При досягненні цієї мети ст. 1 Конституції стане реальним відображенням правового, політичного і соціально-економічного прогресу країни.

Правова демократія є еталоном юридичної досконалості та ідеалом суспільства. Мета правової демократії — виробити законодавчі засоби для запобігання зловживанням влади, для економічного і юридичного захисту прав і свобод людини і громадянина, навчити народ обирати гідну і професійну владу. Для правової демократії важливими є юридична досконалість та конструктивізм змісту законів, які закріплюють і регулюють вимоги і вказівки держави. Якщо Україна має європейську Конституцію, то вона повинна мати європейське законодавство і європейський рівень життя. Законодавство визначає зміст і ефективність демократії, її формування і розвиток. Для становлення, функціонування і розвитку правової національної демократії є необхідними наступні умови: досконале законодавство, прогресивна виборча система, професійний парламент, багатопартійність і конструктивна опозиція, компетентний апарат управління, соціально-економічна забезпеченість населення, правопорядок у будь-якій сфері діяльності. Завдання влади полягає в тому, щоб створити ці умови.

Правова цінність демократії полягає в законодавчому захисті статусу людини і громадянина в країні і за її межами, у запобіганні причинам правопорушень і злочинам владно-виконавських структур, у створенні професійного і справедливого суду, у формуванні законослухняного суспільства, у забезпеченні економічної і політичної свободи. Правова демократія — важка і дуже дорога форма правління і законодавства, яка вимагає величезних витрат на становлення, функціонування і розвиток демократичних структур, на формування політичного інакодумання та інші процедури, необхідні для цивілізованої країни. Правова демократія --це цивілізований ідеал, якого варто прагнути.

У процесі будівництва національної правової демократії необхідно враховувати історичні й економічні особливості країни, менталітет народу і політичну специфіку. Прогресивний зарубіжний досвід показав, що багато розвинутих держав у процесі будівництва демократії використовували національну ідею. В Україні ця ідея не принесла бажаного результату. Національна ідея в державі не стала символом згуртованості і консолідації всього народу, творення і реформування. В Україні відсутня нормальна, спокійна, здорова пропаганда націоналізму як конструктивної, абсолютно природної політичної доктрини[3].

Український націоналізм є безперспективним і неефективним. Він утратив внутрішній динамізм, а це неминуче призводить до зане-паду[3]. За роки незалежності він допустився багатьох помилок. Основна його помилка, на мою думку, в тому, що він не став творчим початком реформи, яка з´єднує на інтернаціональній основі національності, що проживають в Україні. Реформатори-націоналісти в процесі становлення і функціонування незалежності не стали організаторами і не реалізували реформаторські ідеї на національній основі. Багато хто з них прийшов до влади, але їхні рішення були неконструктивними і не-плодотворними, а справи залишилися непоміченими. Своїми діями, а часом — бездіяльністю вони зруйнували цінності національної ідеї, перекрутили її зміст.

Зарубіжна практика реформування показала, що важливою його умовою є національна ідея. Кожна розвинута і прогресивна держава цивілізовано увійшла в ринок, використовуючи цінності і специфіку національної ідеї. В Україні ця ідея зобов´язана стати творчою силою, яка з´єднує всі національності й ініціює становлення і розвиток вітчизняного підприємництва і виробництва, культури і моральності на законодавчій основі. Варто виробити сучасні методи і засоби політичної, ідеологічної й організаційної роботи, використати її корисність, потенціал і необхідність у процесі державного й економічного будівництва.

Для створення і конструктивної дії національної ідеї в ринкових реформаторських процесах необхідною є прогресивна політична організація з національною програмою відродження України. Істотне місце в ній мають займати, вважаю, основи правового і соціально-економічного будівництва держави. Реальність програми можлива тоді, коли в ній буде передбачено радикальну правову систему забезпечення виконання програми партії. Влада і народ України мають усвідомити, що тільки вимогливою працею і законослухняністю вони зможуть перетворити країну в розвинуту європейську державу, а себе зробити забезпеченими громадянами.

У національній програмі особливо значущою є роль законодавства. Стрижнем і фундаментом національного і демократичного відродження України має стати професійне і конструктивне законодавство, оскільки саме воно визначає основні етапи, напрями і правові засоби реалізації поставлених цілей, закріплює правила ринкових взаємин суб´єктів господарювання, відповідальність за їхнє порушення. Мета законодавства повинна складатися з чіткої регламентації державою дій і вчинків учасників демократичних процесів, з надання пільг вітчизняному товаровиробнику та захисту його інтересів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Законодавство своєю досконалістю й ефективністю за допомогою специфічних правових засобів повинно стимулювати національного виробника і комерсанта до виробництва і наповнення внутрішнього ринку якісними вітчизняними товарами. Національна ідея, сформована на законодавчій і творчій основі, повинна стати необхідною ринковою інфраструктурою, яка сприяє становленню і розвитку державності і цивілізованій трансформації України.

Правова демократія означає — жити і строго керуватися законом, чітко порівнювати власні вчинки з правовими установленнями. Державна влада — це завжди обмеження щодо реалізації особистих матеріальних інтересів. Влада і народ повинні діяти за законами держави і суспільства. Тому правова демократія є можливою лише за умов освіченого і законослухняного, а отже — підготовленого до демократії суспільства. Але так жити і діяти в Україні, як бачимо, не привчені ані народ, ані влада, ані суспільство.

Правова демократія виявляє себе в політиці й економіці. На мою думку, демократія в політиці означає укладення договорів і угод з країнами-сусідами про мир і співробітництво; відкритість і легітимність політичної ідеології у світовому співтоваристві; підписання міжнародних конвенцій і декларацій про захист у країні цінностей і свобод громадян; відмовлення від силових методів і збройних засобів вирішення національних проблем, мирне врегулювання етнічних конфліктів; участь у міжнародних союзах та інших об´єднаннях для світової інтеграції і консолідації; відмовлення від мілітаризації; заборону в країні фашистських і расистських формувань. Демократія в економіці, вважаю, представляє реальний захист інтересів і майна власника судовими і правоохоронними органами; матеріальну забезпеченість громадян; допомогу і підтримку держави для суб´єктів господарювання і підприємницьких структур. Ефективна правова демократія удосконалює державне правління, реформує політику й економіку, виробництво, життя і діяльність громадян.

Народ, влада і законодавство — творці демократії. Виборець визначає на виборній основі владу, яка зобов´язана створити на принципах законності політичні, економічні й організаційні передумови становлення національної демократії. Перед народом стоїть непросте завдання — не помилитися у виборі саме тієї влади, яка здатна створити правову демократію. Виборці зобов´язані ретельно вивчити передвиборну програму кандидата, вміти відрізнити популізм від практичних конструктивних дій, вірно оцінити його інтелект і професіоналізм.

Демократія передбачає прогресивну систему виборів влади. Виборець бере на себе відповідальність за вибір влади перед собою, суспільством і країною. Виборців поміняти не можна, їх потрібно навчити умінню обирати гідну владу. Варто удосконалити виборчий процес. Необхідно, вважаю, відмовитися від процедури підрахунку голосів на підставі паперових бюлетенів. Така процедура створює сприятливий грунт для зловживань членів виборчої комісії. Багато країн відмовилися від паперових бюлетенів, установивши спеціальні апарати для подачі й автоматичного підрахунку голосів. Пристрій апарата спрощує процедуру підрахунку голосів і виключає можливість голосувати двічі. При звичайному голосуванні члени виборчої комісії мають право визнавати недійсними окремі бюлетені, при цьому сам виборець ніколи не дізнається, з якої причини голос не враховано. Головна перевага машинного голосування в тому, що воно мінімізує можливість фальсифікації підсумків голосування.

До розроблення основ і принципів національної демократії мають бути залучені висо-копрофесійні і творчі юристи, для формування яких необхідні відповідні умови. Саме юристи закладають у закони свій професіоналізм і інтелект, свідомість і моральність, відображають у законах реальність життя і принципи демократії.

Необхідно запровадити демократичну процедуру підготовки і прийняття законів. Вона повинна, на мою думку, включати гласне обговорення важливих законодавчих проектів, облік прогнозів соціальної поведінки громадян і результати аналізу громадської думки.

Конструктивне право, приватна власність і ринкові механізми, переконаний, трансформують суспільство. Право в перспективі — це підсумок взаємодії правової теорії і практики, результат інтелектуальної діяльності юристів. У законодавстві не повинно бути відсилань до інших нормативних актів. Конкретний нормативний документ має представити цілісне правове регулювання певних відносин. Будь-який законодавчий акт повинен бути доступним, зрозумілим і має легко застосовуватися. Його органічна частина — спеціальний порядок забезпечення виконання обов´язкових умов владних розпоряджень. Законодавчий орган повинен мати зворотну інформацію щодо порядку функціонування й ефективності дії законів, що дозволить оцінювати результативність парламентської діяльності. Головною особливістю демократичного права є державна турбота про людей, яка полягає в тому, щоб не дати їм опуститися на економічне дно життя і дійти до злиднів, вчасно підтримати і надати особам, що терплять нестатки, фінансову і матеріальну допомогу.

Органічною частиною демократичної держави має бути професійний законодавчий парламент. Аналіз роботи Верховної Ради і її фракцій, наслідки реалізації законів показали, що більшість парламентарів не готові до ефективної законодавчої діяльності. На думку колишнього Голови Верховного Суду України В. Бойка, близько 80% депутатів при голосуванні не мають уявлення про суть законів, за які вони голосують[2]. У законодавчому конгресі США нараховується 538 конгресменів, з них близько 60% становлять професійні юристи. Наприклад, у Верховній Раді України третього скликання нараховувалося 11% юристів, а у Верховній Раді четвертого скликання їх 15%. Національний парламент, на мою думку, повинен мати у своєму складі не менше половини професійних юристів-депутатів, що надасть законам конструктивізму, досконалості і спроможності до творіння. Таким має бути співвідношення юристів й у місцевих радах.

Правова демократія не приходить відразу. До неї веде важкий і довгий шлях. Україна нині на шляху до демократичного устрою. Для цих цілей необхідно розробити економіко-правову модель переходу держави до демократичної системи і ринкового господарювання. Кожна цивілізована країна пройшла свій шлях демократичного улаштування. Тепер черга України. Сутність моделі полягає в тому, що цінності демократії розкриваються за умов ринкової економіки. Тому побудова демократії включає економіко-правове творення. Демократія в Україні повинна, на моє переконання, становити форму республіки з президентським правлінням. Демократичними противагами президентському правлінню мають стати професійна Верховна Рада, Конституційний Суд, конструктивна опозиція, пропорційна система виборів на партійній основі, засоби масової інформації. Президент як лідер партії, яка перемогла на виборах, очолює, на мою думку, сформований ним уряд, тобто команду реформаторів. Президент як глава уряду — це оптимальне сполучення, яке надає йому можливість оперативно керувати економікою, політикою і державою у важкий для країни час. У цей період є важливим тісне співробітництво Верховної Ради з урядом. Кабінет Міністрів ініціює і розробляє необхідні проекти законів, що надалі мають бути прийняті Верховною Радою. При блокуванні парламентом реформаторських законів уряду Президент має право його розпустити. Президент як глава держави й уряду не може коректувати зміст законів. Змінювати і доповнювати закони вправі лише Верховна Рада.

Порівняльний аналіз діяльності парламентів зарубіжних держав і Верховної Ради свідчить, що парламент України є численним, неефективним і важкокерованим законодавчим органом. Верховна Рада України повинна, на мою думку, нараховувати 200 депутатів і складатися з двох рівноправних структур: палати Народу і палати Національностей. Палата Народу України має нараховувати 100 депутатів і складатися з представників регіональних структур. Палата Національностей у такому ж складі повинна складатися з представників національних меншостей. Модель побудови демократії в Україні має бути відображена в Конституції.

Використана література:

1. Конституція України, прийнята на п´ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — Харків, 1998. — С. 3.

2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие. — М.: БЕК, 1996.

3. Бондарен ко К. Блеск и убогость украинского национализма // Зеркало недели. — 2002.-№ 1.-С. 3.

4. Зеркало недели. — 2000. — № 36. — С. 6.