Останнім часом український політикум знову повернувся до питання прийняття нового виборчого закону, яке, вочевидь, залишиться таким і в найближчому майбутньому. Неви-падковим можна вважати проведення в один день — 9 листопада — засідання парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, на якому розглядалося питання щодо закону про вибори, та «круглого столу» «Оптимальний виборчий закон для сучасної України», організованого Інститутом політики. Окрім того, про ставлення до цього закону почали оприлюднювати окремі політичні партії та рухи, паралельно розпочинаючи в засобах масової інформації партійну агітацію. До процесу обговорення нового закону підключилися представники деяких недержавних, в тому числі міжнародних організацій («Лабораторія законодавчих ініціатив», NDI, IFES).
Ключовою подією, за її можливими наслідками, є згадане засідання профільного парламентського комітету. Нагадаємо, що на ньому розглядався законопроект про вибори народних депутатів України (автори — представники КПУ Г.Пономаренко та А.Пейгалайнен), який передбачає повністю пропорційну виборчу систему. Цей законопроект було прийнято в першому читанні ще 18 листопада минулого року, і тому відповідно до процедурних норм він має бути винесений на друге читання найближчим часом. Комітет, в якому більшість становлять прихильники пропорційної виборчої системи (зокрема, представники фракцій КПУ та НРУ), прийняв рішення про винесення законопроекту на розгляд сесії найближчим часом. Гостроти ситуації додає те, що, згідно з регламентними нормами, поки парламент не прийме рішення щодо проекту закону про вибори, який пройшов перше читання, Верховна Рада не може взяти до розгляду будь-який інший законопроект з цього питання, тому таке рішення має бути прийнято обов´язково.
Нагадаємо, що проти прийняття закону з пропорційною виборчою системою неодноразово виступав Президент України. Відповідно на цю позицію мали б орієнтуватися і представники фракцій більшості. Однак фракції, які вважають себе «партійно-антиолігархічними» («Батьківщина», «Реформи-Конгрес», НРУ та УНР), навряд чи стануть голосувати проти. Можна очікувати, що за проект проголосує частина фракцій НДП, ПЗУ, «Яблуко», «Солідарність» та СДПУ(о) (зважаючи на згадану заяву її лідера). Позицію «переважно проти» скоріш за все займуть фракції «Відродження регіонів» та «Трудова Україна», в лавах яких найбільше мажо-ритарників, а відповідні партії недостатньо «розкручені». За законопроект однозначно голосуватимуть представники КПУ та СПУ, яким пропорційна система дає гарантовані (КПУ) або порівняно більші (СПУ), ніж нинішній закон, шанси на наступних виборах.
Прагматичні мотиви підтримки усіма без винятку партійними фракціями пропорційного закону цілком очевидні. Для принципово опозиційних та недостатньо лояльних до президентських структур партій («Батьківщина», ПРП, УНР та ін.) це передусім менша, ніж при виборах за мажоритарною системою, «питома вага» адміністративного ресурсу у виборчому процесі. Для партій, лояльних до президентських структур, це — можливість поєднати власні фінансові та інформаційні можливості, знову ж таки, з адміністративним ресурсом. Окрім того, пропорційна система стимулюватиме інтерес до партій тих економічних структур, які ще не мають політичного представництва, але вже відчувають потребу в ньому, що сприятиме «вливанню» додаткових коштів у партійне будівництво (особливо в «розкручені», але потім залишені без уваги «торгові марки» партій). Що ж до таких аргументів на користь пропорційної системи, як «сприяння політичному структуруванню суспільства», то це, на думку більшості експертів, є скоріше зручним піарівським «прикриттям» для названих вище мотивів (ця тема заслуговує на окрему увагу). Проти закону, як зазначалося, можуть в основному голосувати «мажорита-рники», які мають «фіксовані» округи і постійно вкладають в них кошти — в разі переходу до пропорційної системи такі витрати виявляться марними. Водночас слід зазначити, що більшість депутатів з центристських фракцій, як правило, має в запасі і місце в списку, і виборчий округ. Тому головним аргументом «за» чи «проти» може бути «розкрученість» партії та її шанси на проходження до парламенту.
Розгляд закону про вибори за пропорційною системою може бути використаний як «пропрезидентськими» фракціями більшості, так і їхніми «партнерами-опонентами» в тактичних цілях, зокрема, відносно уряду та окремих його посадових осіб. Проте, враховуючи взаємовиключність інтересів частин більшості, тут скоріш за все буде збережено статус-кво.
Предметом «торгів» можуть стати й окремі положення закону про політичні партії, наприклад, питання їх обов´язкової перереєстрації після прийняття нового закону (на думку експертів, переважна більшість структур її не пройде) та ін. Водночас важко припустити, щоб Президент після численних заяв про слабкість й надмірну кількість партій погодився на зняття своїх принципових вимог.
Таким чином, пропорційний законопроект має практично стовідсоткові шанси на те, щоб бути ухваленим простою більшістю. Існує ймовірність і підтримки його конституційною більшістю. Така ситуація може не влаштувати президентські структури. Проте ´їх можлива контрпозиція дуже обмежена в засобах. Зважаючи на високий рівень підтримки законопроекту, дуже мало шансів на те, щоб ухвалити постанову про його неприйнятність, внесену групою народних депутатів на чолі з головою комітету Ю.Іоффе, або рішення про відхилення (наслідком прийняття останнього стала б неможливість внесення будь-якого законопроекту про вибори на розгляд нинішньої сесії Верховної Ради). Єдиним засобом блокувати прийняття проекту є «робота» з фракціями більшості. Однак немає гарантії, що частина останньої (особливо та, що орієнтується на уряд В.Ющенка) після цього не проголосує за проект.
Тому основна боротьба проти пропорційного закону може розпочатися вже після його прийняття. Ймовірність накладення Президентом вето на цей законопроект можна вважати реальною. Також можна очікувати звернення противників закону до Конституційного Суду. Нагадаємо, що питання про неконституційність пропорційної виборчої системи вже використовувалося як аргумент в конституційному поданні групи депутатів попереднього скликання з приводу неконституційності існуючого закону про вибори. Підставою для цього було, на думку авторів подання, порушення норми Конституції щодо прямих виборів, оскільки виборець голосує не за конкретних осіб, а за інший суб´єкт — партію (ст. 76 Конституції), а також обмеження прав громадян на підставі партійності (ст. 36 Конституції) кандидатів. Проте Конституційний Суд тоді не взяв до уваги ці міркування, можливо, з огляду на те, що половина парламенту обиралася за мажоритарною системою, щодо якої таких застережень не було. Тому за повністю пропорційної системи ймовірність визнання закону неконституційним теоретично існує (на цьому наголошували, зокрема, перший віце-спікер В.Медведчук та віце-спікер С.Га-вриш).
Другим аргументом противників пропорційного закону є невідповідність проекту результатам референдуму, зокрема, в частині обмеження кількості депутатів до 300 та створення двопалатного парламенту. Якщо перше питання може бути досить легко скориговане, то друге - потребує концептуальних змін у законі. Останнє зробити дуже складно, зважаючи на те, що законопроект про внесення змін до Конституції в частині створення двопалатного парламенту ще перебуває в стадії розробки (а на думку В.Медведчука, ще й потребує особливої процедури прийняття, зокрема, проведення ще одного референдуму). Така правова невизначеність у даному випадку грає на руку противникам прийняття законопроекту. Тому, за оцінками експертів, саме Конституційний Суд може стати тією інстанцією, яка заблокує впровадження пропорційного виборчого закону.
В разі, якщо розгляд пропорційного закону буде зупинено, постане потреба у внесенні нових законопроектів про вибори, які сприймалися б Президентом, мали шанси на проходження в парламенті (тобто задовольняли щонайменше прихильників як мажоритарної, так і пропорційної систем зі складу більшості), а також не викликали застережень з боку Конституційного Суду. На думку частини депутатів, президентська сторона нині вважає найсприятливішим для себе варіантом (з огляду на можливості впливу на результати виборів) мажоритарну систему виборів. Однак такий варіант однозначно не набере простої більшості. Наполягання на ньому може негативно вплинути і на позиції фракцій при голосуванні законопроектів щодо внесення змін до Конституції, адже проблема досягнення 300 голосів «за» ще далеко не вирішена. В той же час недостаючі голоси частини лівих можна було б отримати, гарантувавши їм проходження до складу майбутнього парламенту, для чого після пропорційної найсприятливішою є змішана система. Тому цілком можливо, що депутатам запропонують компромісні варіанти. За методом «підвищення» рівня поступок такими варіантами могли б бути, відповідно, мажоритарна система з висуванням виключно від партій (британський варіант, на який звертати увагу Р.Безсмертний та С.Гавриш) або збереження нині існуючої змішаної системи. При цьому йдеться саме про вибори до однопалатного парламенту, якими вони скоріш за все й будуть у 2002 р. (а тим більше — дострокові вибори).
Таким чином, можна очікувати суттєвої активізації дій політичних суб´єктів навколо закону про вибори. При цьому противники пропорційного закону зосередять зусилля на забезпеченні його відхилення або, як мінімум, затягування процедури розгляду. Проте шанси на його прийняття в другому читанні залишаються дуже високими.
