В умовах постановки проблеми детермінації адміністративно-деліктного права як самостійної юридичної галузі особливої актуальності набуває питання класифікації об´єктів адміністративних деліктів. Правильна класифікація дозволяє повніше з´ясувати сутність об´єкта кожного діяння, його місце у загальній системі суспільних відносин, охоронюваних адміністративними санкціями, визначити вплив об´єкта на розвиток законодавства, слугує вдосконаленню практики застосування чинних адміністративно-правових норм, зокрема, правильній кваліфікації протиправних діянь та обранню оптимального заходу впливу на правопорушника.
Вченими-адміністративістами неодноразово висловлювалась думка, згідно з якою ступінь конкретизації поняття об´єкта адміністративного делікту є підставою для побудови відповідної класифікації, елементи якої — загальний, видовий та інші об´єкти (в залежності від рівня їх конкретизації). Одні автори виділяють три складові класифікації об´єкта адміністративного делікту: загальний, родовий та безпосередній об´єкти [1, 311]. Інші (С. Гончарук, Ю. Битяк, В. Бо-гуцький, В. Гаращук тощо) вказують на чотири елементи, якими є: загальний, родовий, видовий та безпосередній об´єкти.
Логіко-методологічний аналіз підстав побудови такої класифікації (незалежно від кількості її елементів) ставить перед дослідником низку проблемних питань.
Теорія формальної логіки визначає найзагальнішу дефініцію поняття «класифікація» так: «окремий випадок застосування логічної операції поділу понять, який полягає у поділі предметів на класи на основі їх спільних ознак з утворенням певної системи класів даної сукупності предметів»[3, 220]. Кожен клас у цій системі займає визначене постійне місце і, у свою чергу, поділяється на підкласи. При операції поділу поняття (випадком котрої і є будь-яка класифікація) множина елементів, що мисляться у понятті, розбивається на видові підмножини у відповідності з наявністю, відсутністю чи видозміною деякої суттєвої ознаки — підстави поділу. Кожен вид завжди є певним ступенем конкретизації найближчого родового поняття за будь-якої підстави поділу. Тому, покладаючи ступінь конкретизації в основу поділу поняття об´єкта адміністративного делікту, неминуче отримаємо класифікацію на зразок домінуючої у теорії адміністративного права. Відповідно до неї: загальним об´єктом делікту є суспільні відносини, врегульовані адміністративними нормами та охоронювані адміністративними санкціями; родовий об´єкт — однорідна група суспільних відносин, яка є елементом більш широкого поняття загального об´єкта адміністративного делікту; видовий об´єкт є різновидом родового об´єкта делікту і становить вужчу групу суспільних відносин і т.д.).
Зміст наведеної класифікації зводиться до констатації того, що кожен наступний елемент послідовного логічного поділу поняття є вужчим за обсягом, ніж попередній. Окрім того, спостерігається її невідповідність щонайменше трьом з чотирьох головних логічних правил такого поділу, а, відповідно, і самої класифікації. Адже, як зазначає А.Гетьманова, «для класифікації обов´язковим є дотримання усіх правил, сформульованих щодо операції поділу поняття» [4, 53].
По-перше, порушується логічне правило поділу поняття, згідно з яким елементи поділу повинні виключати один одного. Так, О.Гвоздик підкреслює, що: «Навіть при частковій сумісності обсягів хоча б однієї пари членів класифікації сумарний обсяг останніх перевищить обсяг подільного поняття» [5, 24]. У нашому ж випадку спостерігаємо, навіть, не часткове, а повне входження обсягів елементів поділу одного поняття до обсягу іншого. Наприклад, обсяг поняття видового об´єкта адміністративного делікту повністю включається до обсягу поняття родового об´єкта.
По-друге, при класифікації за ступенем конкретизації об´єкта делікту в одній площині розташовуються явища різного ступеня узагальнення, а, отже, і різного порядку. Таким чином, відбувається порушення правила безперервності поділу - перехід на конкретному етапі класифікації до понять іншого (більш високого чи низького порядку).
І, по-третє, порушується правило спів-мірності поділу, відповідно до якого сума обсягів членів поділу повинна дорівнювати обсягу подільного поняття. Оскільки, як уже зазначалося, обсяги одних членів поділу входять до обсягів інших, при класифікації за ступенем конкретизації об´єкта складу делікту має місце помилка, іменована «поділом з надлишковими членами».
У працях окремих вчених висловлюється думка, що загальний, родовий, видовий та безпосередній об´єкти правопорушення — це вид об´єкта делікту [6, 87]. А, отже, є членами його поділу. Окрім вже наведених аргументів на користь тези про полемічний характер деяких питань поділу поняття об´єкта делікту за рівнем його конкретизації, варто вказати, що загальний об´єкт делікту збігається за змістом з поняттям об´єкта правопорушення і аж ніяк не може бути одним з видів останнього.
При класифікації об´єктів «по вертикалі» також логічно постає питання про те, які ж види мисляться на одному рівні з будь-яким вказаним видом. Наприклад, якщо родовий об´єкт поділяється у процесі класифікації на види, одним з яких є видовий об´єкт, то що ж тоді розуміється під іншими видами на цьому етапі поділу? Між тим теорія логіки прямо вказує на існування як мінімум двох членів поділу на кожному його етапі.
Вагомими причинами побудови дискусійної класифікації за ступенем конкретизації об´єкта адміністративного делікту вважаються наступні:
1. При побудові обговорюваної класифікації мало місце викривлення ідеї про багатоетапний характер будь-якої класифікації об´єкта адміністративного правопорушення, фактичне ототожнення етапів класифікації з її елементами. А, між тим, триступеневий поділ об´єктів делікту, ще у 30-х pp. запропонований В.Мень-шагіним [7, 27], який став передумовою усіх подальших наукових розробок у даному напрямі, був лише спробою підведення під визначення об´єкта делікту методологічної основи у вигляді вчення марксистської філософії про діалектику співвідношення загального, особливого та окремого.
Проте замість логічного обгрунтування поділу поняття об´єкта делікту на видові підмножини на підставі обраних критеріїв В.Меньшагін будує певну класифікацію, покладаючи при цьому в її основу логічну аксіому про звуження обсягу поняття на кожному етапі його поділу. Вище вже вказувалося, що таке звуження є обов´язковим при побудові будь-якої класифікації за будь-яким критерієм. Тому класифікація об´єктів адміністративного делікту, запропонована В.Меньшагіним та сприйнята іншими вченими, з точки зору формальної логіки є доволі невизначеною.
Так, дійсно, відношення між будь-якими родовими, видовими та одиничними поняттями знаходять відображення у взаємозв´язку філософських категорій загального, окремого та одиничного. Але загальний, видовий (родовий) та безпосередній об´єкти адміністративного делікту (як самостійні поняття), самі не будучи пов´язаними відносинами роду та виду, в жодному разі не можуть слугувати прикладом діалектики означених категорій.
2. Більшість вчених, ведучи мову про загальний, родовий, видовий та безпосередній об´єкти делікту, ототожнюють відношення видо-родової субординації понять з відношенням частини й цілого. Зокрема, О.Остапенко вказує: «Видовий об´єкт адміністративного делікту співвідноситься з його родовим об´єктом як частина з цілим...» [1, 317].
Відношення частини і цілого є відношенням між сукупністю предметів, кожен з яких, взятий окремо, має одні властивості, а у своїй сукупності вони набувають вже інших характеристик. Прикладом можуть слугувати відносини між поняттям складу адміністративного делікту (цілим) та його частинами: об´єктом, об´єктивною стороною, суб´єктом і суб´єктивною стороною. Частина може мислитися поза межами цілого, рід же не може існувати поза межами відповідного виду. Неможливо уявити «родовий об´єкт» делікту на одній площині з «видовим», поза ним. У даному випадку відносини роду та виду випливають уже з назви: «видовий об´єкт», «родовий об´єкт» тощо.
3. Не має достатнього логічного обґрунтування і сама схема побудови розглядуваної класифікації: загальне поняття - родове — (видове) — одиничне.
По-перше, при логічному поділі на класи більш загальне та вужче поняття завжди будуть співвідноситися як рід та вид. Таким чином, поняття «загального об´єкта» (а точніше — загальне поняття об´єкта) адміністративного делікту набуває якостей роду стосовно вужчих понять, які автоматично стають видовими. Тому під питанням знаходиться виділення у даній схемі «родового об´єкта», оскільки таке поняття є, по суті, видом поняття загального, що й мало б знайти відображення у його визначенні. Відповідно, менш загальні поняття, підпорядковані видовим, виступають у ролі підвидових.
По-друге, при розгляді одиничного поняття «безпосередній об´єкт адміністративного делікту» привертає увагу протиріччя, яке міститься у його визначенні. Термін «адміністративний делікт» не є одиничним поняттям, оскільки передбачає сукупність будь-яких окремих адміністративних правопорушень. У той же час безпосередній об´єкт у адміністративно-правовій теорії розглядається як певні суспільні відносини, яким заподіюється шкода (існує загроза спричинення такої) при скоєнні конкретного адміністративного проступку. Тому логічніше було б вести мову не про безпосередній об´єкт адміністративного правопорушення, а про об´єкт конкретного адміністративного делікту.
З наведеного випливає, що класифікація об´єктів адміністративного делікту, остаточним результатом якої є отримання таких понять, як: «загальний об´єкт», «видовий об´єкт», «родовий об´єкт», «безпосередній об´єкт», сформульована всупереч основним логічним правилам поділу. Відсутність належного логіко-методоло-гічного обґрунтування, у свою чергу, призводить до логічних помилок при побудові відповідних дефініцій. Наприклад, В.Печеницин наводить наступне, отримане внаслідок побудови такої класифікації, визначення: «Під видовим об´єктом слід розуміти суспільні відносини одного виду, які є частиною родових» [8, 22].
При розгляді даної дефініції через призму логічної науки стає зрозумілим її протиріччя з елементарним логічним правилом коректності визначень — визначення не повинно містити у собі кола. Зміст даного правила полягає у тому, що де-фінієнс визначення не повинен містити дефінієндума, тобто не можна визначати через поняття, яке визначається, оскільки воно саме ще не є визначеним. Така помилка, пов´язана з колом у визначенні, називається тавтологією. О.Гвоздик як приклад тавтологічного поняття наводить наступне: «Пограбування — це дії, пов´язані з пограбуванням особи, закладу, організації чи підприємства» [5, 24]. Неважко помітити, що термін «пограбування», будучи дефінієндумом, має місце також і у дефінієнсі визначення. У нашому випадку аналогічна ситуація склалася стосовно терміна «вид», який фігурує як у частині дефініції, що визначається, так і у тій, яка визначає.
Підсумовуючи наведене, зазначу наступне. Будь-яке поняття, отримане в результаті класифікації об´єктів адміністративного делікту, проведеної за ступенем їх узагальнення або конкретизації, не несе жодної інформації про ознаки, за якими воно належить до даного виду. В кращому випадку відбувається лише констатація факту, що одне з означених понять є елементом обсягу (чи входить до обсягу) іншого більш широкого (вузького) поняття. У гіршому — йдеться про їх співвідношення як частини і цілого.
Незважаючи на це, проблемність використання дефініцій понять «загального», «родового», «видового» та «безпосереднього об´єкта адміністративного делікту» не означає відмову від застосування відповідних категорій у адміністративно-правовій теорії. Варто лише відійти від таких традиційних для адміністративного права форм виразів, як: «поняття загального (видового, родового, безпосереднього) об´єкта» або «родовим об´єктом є...» і змінити їх на логічно вірні: об´єкт адміністративного делікту; видові поняття об´єкта адміністративного делікту (види об´єкта); підвидові поняття (підвиди об´єкта); об´єкт конкретного адміністративного делікту.
Наведені терміни можуть бути використані щодо будь-якої багатоетапної класифікації названого делікту. Наприклад, при послідовній класифікації, в основу якої покладена галузь громадської діяльності, де складаються суспільні відносини, охоронювані адміністративними санкціями, можемо отримати на різних етапах поділу наступні поняття: «об´єкт адміністративного делікту, скоєного на транспорті», «об´єкт адміністративного делікту, скоєного на повітряному транспорті», «об´єкт порушення правил міжнародних польотів» тощо. У першому випадку маємо справу з видовим поняттям об´єкта (видом об´єкта), у другому — з підвидовим (підвидом об´єкта) і у останньому -з об´єктом конкретного адміністративного делікту.
Використана література:
1. Остапенко O.I. Адміністративна деліктологія: Дис. док. юрид. наук. — К., 1996.
2. Адміністративне право України / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. -Харків, 2001. — С. 163—164; Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. — К., 1995. — С. 36—37.
3. Філософський словник / Під. ред. В.І.Шинкарука. — К, 1973.
4. Гетманова А.Д. Логика. — М., 1986.
5. Гвоздик О.И. Логика. — К., 1993.
6. Советское уголовное право. Часть общая / Е.А. Смирнов, Н.В. Володько, А.Ш. Якупов. — К., 1973.
7. Меньшагин В.Д. Советское уголовное право. — М., 1938.
8. Печеницын В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикци-онной деятельности органов внутренних дел. — Хабаровск, 1988.
