Юридична громадськість одер­жала ґрунтовне дослідження з проблем юридичної відпо­відальності суб´єктів фінансового пра­ва та забезпечення фінансової безпеки України. Це перша праця у фінансо­во-правовій науці, в якій з викори­станням значного масиву теоретичних джерел та практичних матеріалів автор досліджує як механізм правового за­безпечення фінансової безпеки, так і його окремі елементи, зокрема юри­дичну відповідальність суб´єктів фі­нансового права. її видання зумовлене необхідністю висвітлення зазначених проблем в умовах побудови в Україні правової держави.

Структура монографії логічна та вдала: вона складається з чотирьох розділів, поділених на 16 підрозділів.

Оригінальним та новим є те, що у розділі І праці, крім формулювання поняття «фінансова безпека», аналі­зується її система та механізм забезпе­чення (с. 18-74). Заслуговує на увагу детальний аналіз повноважень суб´єк­тів фінансового права у сфері забезпе­чення фінансової безпеки, якому при­свячено окремий підрозділ (с. 74-103). Автором формулюється логічний вис­новок, що серед таких повноважень основними є контрольні (с. 104). З ме­тою гарантування фінансової безпеки у праці запропоновано удосконалити зазначені повноваження, зокрема при­йняти норми, змістом яких передбачи­ти: право Рахункової палати не лише інформувати про порушення зако­нодавства чи порушувати клопотання перед певними органами про притяг­нення до відповідальності, а й само­стійно приймати відповідні рішення (с. 83-84); підпорядкування Міністер­ству фінансів України органів Дер­жавної податкової служби та Держав­ної митної служби (с. 85); право органів Державного казначейства застосовува­ти штрафні санкції за нецільове використання коштів Державного бюджету України (с. 86).

У розділі II монографії досліджу­ються теоретико-правові аспекти юри­дичної відповідальності суб´єктів фі­нансового права у контексті фінансо­вої безпеки. Окремий підрозділ при­свячено розгляду системи юридичної відповідальності суб´єктів фінансово­го права, яку автор визначає як сукуп­ність окремих її стадій, правових за­собів, за допомогою яких забезпе­чується її реалізація, та окремих її видів (с. 153). Заслугою автора вва­жаю висвітлення конституційно-пра­вових засад становлення та розвитку аналізованого інституту (с. 154-180). Цінним також є розгляд змісту норм про інститут юридичної відповідаль­ності суб´єктів фінансового права у міжнародно-правових актах та зару­біжному законодавстві (о 181-190).

Структура розділу III дає можли­вість розглянути у логічній послідо­вності підстави юридичної відпові­дальності суб´єктів фінансового права. Автор в окремих підрозділах обґрун­товує та аргументує положення, які свідчать про нові підходи до визначен­ня фінансово-правових понять. Зокре­ма, у праці зазначено, що фінансове правопорушення — це суспільно шкід­ливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що порушує врегу­льований фінансово-правовими нор­мами порядок мобілізації, розподілу та використання публічних фондів коштів, за яке законодавством перед­бачена фінансово-правова відпові­дальність (с. 201). В іншому підрозділі міститься сформульований висновок про примус у фінансовому праві як владно-примусовий вплив держави в особі уповноважених нею органів на суб´єктів фінансового права у разі вчи­нення ними правопорушень шляхом встановлення для них певних негатив­них наслідків у формі обмежень особистого, організаційного або май­нового характеру з метою охорони фінансових правовідносин, покарання правопорушників, попередження пра­вопорушень та спонукання суб´єктів фінансових правовідносин до дотри­мання належної поведінки у сфері фінансової діяльності (с. 222). Також автором уперше сформульовано си­стему юридичних санкцій за правопо­рушення у сфері фінансової діяльності (с. 240), систему проваджень за участю суб´єктів фінансового права (с. 263-265).

У розділі IV розглянуто питання удосконалення механізму юридичної відповідальності суб´єктів фінансово­го права. Окремі підрозділи праці роз­кривають причини вчинення бюджетних (с. 308-311), податкових (с. 338-339), ва­лютних правопорушень (с. 430-433), правопорушень у сфері державних (міс­цевих) запозичень (с. 394-395), грошо­вого обігу та розрахунків (с. 420-422). Позитивним є те, що у монографії формулюються конкретні напрями удосконалення механізму застосуван­ня юридичної відповідальності для протидії зазначеним правопорушен­ням та гарантування фінансової безпе­ки. Підтримую висловлені у моно­графії думки щодо потреби удоскона­лити зміст норм про розмір пені; передбачити адміністративну та кримі­нальну відповідальність співробітників Державної податкової служби за без­підставне надання платникам податків переваг при відшкодуванні ПДВ; прийняти норми про відповідальність за безпідставне надання кредитів та їх нецільове використання; визначити поняття «фіктивний суб´єкт госпо­дарської діяльності», «фіктивне під­приємництво», «фіктивна фірма», «предмет, об´єкт та суб´єкт легалізації доходів, здобутих злочинним шля­хом», «ухилення від сплати обов´язко­вих платежів» (стосовно фізичної та юридичної особи); співвіднести по­няття «приховування» і «заниження» доходів (прибутків) (с. 444-445).

Водночас хотілося б висловити де­які зауваження, які можуть бути вико­ристані автором у подальшій роботі над темою. На мою думку, доцільно було б у розділі II дослідити історичні витоки інституту юридичної відпо­відальності. Можна було б розглянути в одному підрозділі шляхи удоскона­лення юридичної відповідальності за бюджетні правопорушення та право­порушення у сфері державних (місце­вих) запозичень.

Але висловлені зауваження жодною мірою не впливають на загальну висо­ку оцінку рецензованої праці — вони стосуються, як правило, спірних поло­жень і не порушують її цілісності й не знижують актуальності та значення.

Монографія Е. Дмитренко завдяки порушеним у ній проблемам і запро­понованим варіантам їх вирішення має викликати інтерес не лише на­уковців, а й співробітників правоохо­ронних та контролюючих органів, сту­дентів, усіх, кого цікавлять проблеми юридичної відповідальності та фінан­сової безпеки.