13-14 грудня 2010 р. у Києві відбувся Міжнародний круглий стіл-практикум «Досвід і проблеми викладання порівняльного правознавства у пострадянських країнах». Його організаторами були Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Українська асоціація порівняльного правознавства, Міжнародний науковий журнал «Порівняльно-правові дослідження».
Сучасне порівняльне правознавство є засобом пізнання національного права у світовому контексті, елементом самоусвідомлення як особливих, унікальних характеристик української правової традиції, так і місця України у світових і регіональних політико- правових процесах; це інструмент удосконалення національного права на основі осягнення скарбниці світового юридичного досвіду і невід’ємний елемент інтеграції нашої держави у світове співтовариство. Тому порівняльне правознавство привертає до себе увагу вчених-юристів, викладачів, законотворців, суддів, адвокатів.
У світі протягом багатьох десятиліть існують і розвиваються сотні міжнародних та національних об’єднань компаративістів — асоціації, академії, національні комітети, інститути, центри, спеціалізовані департаменти при законотворчих і вищих судових органах та ін. Одним із символів розуміння значення порівняльного правознавства у світі стало його визнання наукою в ЮНЕСКО у 1949 р. першою серед юридичних дисциплін та створення для його розвитку Міжнародної асоціації юридичних наук.
На жаль, у нашій державі попри понад 180-річну історію українського порівняльного правознавства, що вплинуло на розвиток цієї науки в інших країнах, нині відчувається штучне гальмування її розвитку, зокрема, через відсутність відповідної спеціальності для захисту дисертацій, витіснення блоку компаративістських навчальних дисциплін з програм юридичних вищих навчальних закладів. Такі самі проблеми характерні й для інших пострадянських країн.
При такому ставленні держави й суспільства до порівняльного правознавства неможливо вивести українську юридичну науку з її убогого провінційного стану, в якому її завданням визнається лише коментування,
тлумачення й легітимація волі законодавця. Неможливо й підготувати високопрофесійного фахівця, кваліфікація якого не втрачається після внесення законодавцем поправок до того чи іншого кодексу, який усвідомлює право як творчість і не задовільниться роллю покірного й бездумного виконавця будь-якого наказу держави. Нереально творити й забезпечувати функціонування сучасної правової системи, яка вчасно реагує на нові виклики, більшість з яких мають транснаціональний характер, ефективно виконує завдання із забезпечення правопорядку й соціальної справедливості.
Недопущення або принципове обмеження порівняльного вивчення права як такого, що може поставити під сумнів непогрішність держави, було невід’ємним елементом ідеологізова- ної освітньої політики у Російській імперії та СРСР. Прикро, що їх сумний досвід нас мало чому вчить. Упровадження комплексу загальних та галузевих порівняльно-правових дисциплін у навчальний процес є ключовим елементом для формування нового юриста і нового, досконалішого й ефективнішого права.
Тому організатори круглого столу вирішили (вперше в Україні) присвятити його проблематиці змісту й методик викладання порівняльного правознавства у пострадянських країнах. Метою круглого столу є сприяння створенню надійного фундаменту для викладання порівняльного правознавства в університетах України та пострадянських країн, обговорення найважливіших проблем порівняльного правознавства.
У круглому столі взяли участь 44 учених-юристів з України (Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Сімферополь, Хмельницький, Суми, Маріуполь), Російської Федерації (Москва, Волгоград), США (Пенсильванія), Угорщини (Будапешт), Білорусі (Мінськ), а ще низка колег взяла участь заочно, надіславши свої виступи та навчально-методичні матеріали. Серед безпосередніх учасників — 18 докторів наук, 22 кандидати наук, 4 учасники без вченого звання.
Директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Ю. Шемшученко, нещодавно обраний членом Міжнародної академії порівняльного права, відкриваючи круглий стіл, зазначив: «Здійснення ефективних політичних і правових реформ неможливе на основі тільки власного досвіду, а вимагає систематизованого вивчення і використання відповідного досвіду інших країн, визначення загальносвітових та регіональних тенденцій правового розвитку». Цим займається порівняльне правознавство, яке є двоєдиним — як самостійна наукова дисципліна та метод наукового пізнання різних правових систем. Як наголосив Ю. Шемшученко, відсутність окремої спеціальності для захисту дисертацій «стримує фахову підготовку кандидатів і докторів юридичних наук з порівняльного правознавства, а отже, й розвиток самої цієї науки».
Декан юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка І. Гриценко присвятив свій виступ розвитку порівняльно-правових досліджень у Київському університеті в ХІХ — на початку ХХ ст. Він розповів про перші у Російській імперії дисертації з порівняльного правознавства С. Орнатського та М. Іванішева, захищені у стінах Університету. На матеріалах праць десятків професорів і доцентів Університету — К. Неволіна, Г. Даниловича, Романовича-Славатинського, О. Кістяківського, М. Ренненкампфа та інших — він показав ранній розвиток тут перших шкіл порівняльного правознавства — історичної, історико- філософської, юридико-позитивістської, соціологічно-позитивістської, поглиблення його теоретичних засад, їх реалізацію в галузевих порівняльно-правових дослідженнях. Також він звернув увагу на відродження викладання порівняльного правознавства та галузевих порівняльно-правових дисциплін в університеті в останні десятиліття.
Вчений секретар Української асоціації порівняльного правознавства, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України О. Кресін у своєму виступі зазначив, що ідея круглого столу-практикуму виникла з усвідомлення нагальної потреби в обміні досвідом викладачів порівняльного правознавства, підвищенні кваліфікації молодших колег, наданні їм методичної допомоги — з одного боку, згуртуванні зусиль кола вчених-компаративістів для захисту існуючих і впровадження нових порівняльно-правових дисциплін у програму юридичних вищих навчальних закладів — з другого. Цей круглий стіл є пробним, покликаним покласти початок системі підвищення кваліфікації викладачів порівняльного правознавства.
Виступи і дискусії на міжнародному круглому столі-практикумі концентрувалися навколо питань місця порівняльного правознавства в системі юридичної освіти, сучасних авторських підходів та інноваційних методик викладання порівняльного правознавства, становлення порівняльного правознавства як спеціальності для захисту дисертацій з юридичних наук, проблем інституціоналізації порівняльного правознавства.
Зокрема, учасники говорили про нові парадигми дослідження та викладання порівняльного правознавства — філософію порівняльного правознавства (Ю. Тихомиров) або філософсько- правову компаративістику (О. Тихомиров), порівняльне праводержавознавство (Н. Оніщенко), порівняльно-правову герменевтику (М. Дамірлі), порівняльні правові культури та порівняльні правові традиції (Ч. Варга), внутрішню компаративістику за умов посилення гетерогенності права в кожній країні (М. Костицький), про уникнення вживання терміна «порівняльне право» як невдалого запозичення з англійської мови (О. Кресін). Учасники дійшли висновку щодо необхідності збереження єдиного терміна «порівняльне правознавство» для означення цієї науки та навчальної дисципліни в умовах зміни її парадигм.
Значна увага учасників круглого столу була привернена до проблеми утвердження порівняльного правознавства як спеціальності для захисту кандидатських та докторських дисертацій з юридичних наук. Учасникам було представлено проект паспорту такої спеціальності, колективна розробка якого відбувалася протягом п’яти останніх років, а також альтернативні проекти та окремі зауваження з цього приводу українських та зарубіжних учених.
Найгострішим при обговоренні виявилося питання про те, чи має відповідна спеціальність охоплювати лише загальну частину порівняльного правознавства, чи включати також порівняльні дослідження у галузеві юридичні науки. У результаті дискусії учасники погодилися з тим, що порівняльне правознавство як наука та дисертаційні дослідження у межах розроблюваної спеціальності, окрім
іншого, створюють теоретико-методо логічну основу для порівняльних галузевих досліджень, але не охоплюють останні.
Також учасники зійшлися на тому, що при можливому включенні порівняльного правознавства до однієї з існуючих спеціальностей — теорії держави і права, філософії права або міжнародного права — буде суттєво звужено формулу спеціальності та напрями досліджень, вихоплено лише окремі його частини. Тому найбільш адекватним є виділення окремої спеціальності та узгодження її паспорту з існуючими спеціальностями.
У результаті досягнення консенсусу з цих принципових питань, які гальмували процес узгодження основних позицій українських та інших пострадянських компаративістів, з’явилася перспектива доопрацювання колективного проекту паспорту спеціальності для подальшого його пропонування на розгляд академічних інститутів та Міністерства освіти і науки України. Учасники круглого столу вирішили розширити робочу групу з доопрацювання проекту паспорту спеціальності, створену на ІІ міжнародному науковому симпозіумі «Дні порівняльного правознавства» у квітні 2010 р. (О. Скакун, В. Лафітський, Л. Луць, М. Дамірлі, О. Кресін). До групи погодилися приєднатися Ю. Тихомиров, О. Тихомиров, Х. Бехруз, М. Давидова, М. Захарова, Т. Макарова, О. Лисенко та інші учені.
Але більше частину часу на круглому столі було приділено проблемі місця порівняльного правознавства у процесі підготовки юристів. Зокрема, М. Давидова (Волгоград) зазначила, що згідно з державним стандартом підготовки бакалаврів за напрямом «право» порівняльне правознавство не було включене до переліку обов’язкових навчальних дисциплін, також практично виключені з нього галузеві порівняльно-правові дисципліни. О. Лисенко (Київ) зазначила, що курс порівняльного правознавства для бакалаврів перестав викладатися в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Така ж ситуація склалася в Національній академії внутрішніх справ у Києві та багатьох інших вищих навчальних закладах. Досить сумну ситуацію з викладанням порівняльного правознавства у США висвітлив У. Батлер, зазначивши, що перешкодою для впровадження порівняльно-правових предметів в університетах є загальний низький рівень володіння іноземними мовами серед американських юристів.
Незважаючи на позитивний досвід впровадження цієї дисципліни у багатьох вищих навчальних закладах, наприклад на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка та у Московській державній юридичній академії ім. О. Є. Кутафіна, висвітлений І. Гриценком та М. Захаровою, учасники круглого столу дійшли висновку, що виключення не перекреслюють загальну тенденцію до вимивання комплексу порівняльно-правових дисциплін з вищої юридичної освіти. Авторитет та зусилля окремих викладачів, завідувачів кафедр чи керівників вищих навчальних закладів, а також певні традиції не становлять міцної основи для розвитку викладання порівняльного правознавства у національному та пострадянському вимірах.
Тому О. Кресін запропонував розробити в перспективі колективом досвідчених викладачів модельну програму з порівняльного правознавства, яку після обговорення та узгодження
можна було б представити на Науково-методичній раді Міністерства освіти і науки України та сприяти включенню відповідної дисципліни до державного стандарту підготовки бакалаврів за напрямом «право» в Україні. Він наголосив, що йдеться не про нав’язування одного бачення викладачам чи уніфікацію викладання предмета в різних вищих навчальних закладах, а про, з одного боку, створення мінімальних стандартів якості викладання, а з другого — методичну допомогу для полегшення впровадження цієї дисципліни у нових вищих закладах освіти чи таких, де вона раніше не викладалася, а також про сприяння визнанню її обов’язковості для підготовки юриста. На його думку, попри загальне визнання серед юристів непересічного значення вивчення порівняльного правознавства у процесі формування юриста як спеціаліста та особистості, нині йдеться про виживання цієї та інших компаративістських дисциплін, про недопущення штучної самоізоляції та відкинення української та пострадянської загалом юридичної освіти на кілька десятиліть назад.
О. Кресін та О. Тихомиров (Київ), Т. Макарова (Мінськ), а також через текстову презентацію — О. Саломатін (Пенза) запропонували розробити концепцію викладання комплексу порівняльно-правових дисциплін при підготовці фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр» та «магістр». До такого комплексу, концептуально викінченого та узгодженого з іншими дисциплінами, могли б увійти обов’язкові курси та спецкурси, що охоплюють загальну частину порівняльного правознавства та систему порівняльних галузевих юридичних предметів.
У межах міжнародного круглого столу-практикуму відбулася презентація кількох важливих наукових видань. Було представлено спільне видання Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, Української асоціації порівняльного правознавства та Міжнародного наукового журналу «Порівняльно-правові дослідження» — збірник наукових праць «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку»*. До збірника увійшли матеріали ІІ міжнародного наукового симпозіуму «Дні порівняльного правознавства», який відбувся у м. Яремче 22-25 квітня 2010 р. У книзі опубліковано статті 160 вчених з 43 міст, 11 країн — України, Російської Федерації, Казахстану, Білорусі, Польщі, Угорщини, Австрії, Литви, Італії, Узбекистану, Молдови. Статті присвячено теорії та методології порівняльного правознавства, загальним питанням розвитку правових систем, порівняльним дослідженням у сфері теорії та історії держави і права, європейського та міжнародного права, порівняльному конституційному, адміністративному, фінансовому, цивільному, цивільно-процесуальному, кримінальному, кримінально-процесуальному праву. Також у збірнику опубліковано матеріали дискусій, які відбулися під час симпозіуму.
Інше представлене видання — збірник статей «Європейське право та порівняльне правознавство», виданий Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України та Українською асоціацією порівняльного правознавства. Збірник присвячено теоретичному та порівняльно-правовому осягненню феномену європейського права. У ньому розглядаються методологічні основи порівняльного правознавства, сучасні підходи до типології та класифікації правових систем, особливості права ЄС та інших європейських організацій, галузі та інститути європейського права, наднаціональні тенденції у праві європейських країн, проблеми європейської інтеграції у сфері освіти та науки. В основу збірника покладено матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні тенденції та перспективи розвитку європейського права: досвід для України», організованої згаданими інституціями спільно з Савойським університетом, яка відбулася у містах Шамборі та Шамоні (Франція) 9-16 січня 2010 р. Автори збірника представляють Україну, Францію, Росію, Угорщину, Італію, Австрію та Білорусь.
Було представлено масштабний багатотомний проект «Пам’ятки правничої думки Київського університету», який видається Київським національним університетом імені Тараса Шевченка з 2010 р. Зокрема, презентовано вже видані книги «Поліцейське право в Університеті Святого Володимира» (у 2 т.) та «Римське право в Університеті Святого Володимира» (у 2 т.), упорядковані І. Гриценком та В. Коротким. У процесі підготовки та публікації перебувають наступні книги з цієї серії, яка зможе стати справжнім символом спадкоємності та відродження славних традицій Університету.
Учасники міжнародного круглого столу-практикуму одержали сертифікати, а також набір наукової й навчально-методичної літератури. За його результатами планується видання першого в Україні спеціалізованого збірника статей, присвяченого проблемам викладання порівняльного правознавства.
Інформаційними спонсорами міжнародного круглого столу-практикуму були: журнал «Право України», видавнича організація «Юстиніан», газета «Іменем закону» (Київ), «Евразийский юридический журнал», «Журнал иностранного законодательства и сравнительного правоведения» (Москва).
