Виконуючи Указ Президента України від 23 лютого 2000 р. «Про першочергові заходи щодо реалізації Послання Президента України до Верховної Ради -- «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000—2004 pp.» та наказ Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 р. з питань представництва інтересів громадян і держави в судах, органами прокуратури Дніпропетровської області проведена певна робота, спрямована на захист державної власності та економічних інтересів держави, зокрема шляхом застосування цивільно-правових засобів до усунення порушень законодавства в сфері приватизації державного майна.
Протягом останніх трьох років до арбітражного суду заявлено 393 позови про порушення законодавства у сфері приватизації, з яких на даний час розглянуто і задоволене 205. Активна робота у цьому напрямі прокурорської діяльності продовжується. У зв´язку з прийняттям Закону України «Про власність» із Цивільного кодексу в грудні 1993 р. було виключено ст. 146, яка передбачала та дозволяла витребування незаконно відчуженого державного майна від будь-якого володаря. Однак практика позовної роботи з питань додержання законодавства в сфері приватизації свідчить про передчасність виключення даної норми. Оскільки приватизація є одним із джерел поповнення державного бюджету, органи прокуратури вважають першочерговим завданням повернення державі незаконно вилученого майна. Застосування цивільно-правових засобів до усунення порушень законодавства в сфері приватизації державного майна свідчить, що значна частина незаконно приватизованих будівель та споруд перепродається іноземним підприємствам, які не є резидентами України.
Крім того, більшість іноземних фірм розташована в «офшорних зонах» інших держав, з якими відсутні відповідні угоди про правову допомогу. Отже, дані фірми не є суб´єктами правовідносин в Україні, що ускладнює питання про повернення майна державі, і взагалі робить це неможливим. Наприклад, з метою заволодіння державною власністю і перешкоджання її поверненню державі, Українсько-панамським товариством «Агропостачзбут» було продано нежиле приміщення по пр. К.Маркса, 55 в м. Дніпропетровську (колишнє приміщення центрального гастроному) корпорації «Wilnort іпс» (Панама), яка в свою чергу уклала 6 серпня 1998 р. договір купівлі-продажу даного об´єкта з корпорацією «Дагзбері ЇНК» (США, Каліфорнія).
Відчуження державного майна мало місце, незважаючи на те, що спірне приміщення у судовому порядку Вищим арбітражним судом України у 1997 р. було визнано державною власністю. Аналогічно перейшла до власності корпорації «Wilnort іпс», а згодом до корпорації «Дагзбері ІНК» нежила двоповерхова будівля, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 47. Таким чином, іноземним підприємствам у Дніпропетровській області перепродано більше 40 об´єктів загальнодержавної і комунальної власності та стратегічно важливі для держави пакети акцій гірничо-збагачувальних комбінатів тощо.
Звернення до арбітражного суду з питань повернення державної власності країні не дає позитивного результату, оскільки згідно з роз´ясненням Вищого арбітражного суду України № 01-6/1025 від 21 вересня 1993 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ зі спорів за участю іноземних суб´єктів господарської діяльності» (зі змінами Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 р. № 02-5/445) провадження у справах за позовами до іноземних суб´єктів господарської діяльності арбітражними судами припиняється. Вищезазначене роз´яснення ВАСУ регламентує, що арбітражні суди не вправі приймати до свого провадження справи за позовами до відповідачів, місцезнаходження яких за межами України.
Отже, чинне законодавство позбавляє будь-якої можливості здійснювати органами прокуратури діяльність, спрямовану на реальне повернення державі від іноземних підприємств майна, яке є державною власністю та перебуває на території України. На мій погляд, викладене свідчить про існуючу проблему, а також переконливо доводить необхідність скасування або перегляду роз´яснень ВАСУ № 01-6/1025 від 21 вересня 1993 р. та внесення відповідних змін до Закону «Про власність», що дало б змогу повернути незаконно відчужену загальнодержавну власність країни від будь-яких власників.
Позитивне вирішення цього питання, вважаю, зміцнить економічний потенціал України, сприятиме зміцненню законності, посиленню боротьби зі злочинністю і корупцією та створенню в Україні механізму правового регулювання питання повернення державної власності. Адже правові норми мають слугувати встановленню справедливості.
