В умовах становлення в Україні громадянського суспільства, поступової розбудови правової держави особливого значення набувають наукові праці, спрямовані на висвітлення проблем, що постають на шляху прогресивних соціальних трансформацій. Важливою складовою правової системи сучасної демократичної держави є поліція (міліція), діяльність якої спрямована, насамперед, на забезпечення прав та свобод людини, їх надійну охорону. Отже, кожне дослідження, присвячене висвітленню та аналізу структурної побудови, організаційно-правових засад діяльності поліції (міліції) України та зарубіжних країн, зокрема, на різних історичних етапах їх розвитку, слід вважати актуальним. Адже міліція України, незважаючи на численні спроби її реформування, й до сьогодні потребує суттєвих змін з метою наближення її до європейських стандартів правоохоронної діяльності.
Окресленню наукових засад трансформації міліції України в напрямі дотримання сучасних вимог громадянського суспільства щодо її ролі й місця в системі правоохоронної діяльності має слугувати багатотомне видання «Міжнародна поліцейська енциклопедія», підготовку якої вже шість років забезпечує Київський національний університет внутрішніх справ.
Авторський колектив видання склали відомі вчені — академіки, доктори наук, професори, їх молодші колеги-науковці, а також науковці інших держав: Великої Британії, Канади, Німеччини, Росії тощо. У виданні представлені думки фахівців з теорії та історії держави і права, кримінології, кримінального права і процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності та інших юридичних дисциплін провідних вітчизняних і зарубіжних наукових та навчальних закладів, зокрема АПрН України, Київського національного університету внутрішніх справ, Інституту держави і права ім. В. М. Корець-кого НАН України, Академії підготовки керівних кадрів поліції ФРН, Міністерства внутрішніх справ Баварії, Центру ім. Лорда Скармена (Велика Британія), Академії управління Міністерства внутрішніх справ РФ, Санкт-Петербурзького університету МВС Росії, Канадського королівського університету та ін.
Енциклопедичне видання рекомендовано Президією АПрН України, Вченими радами Київського національного університету внутрішніх справ та Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
У I-IV томах енциклопедії подається тлумачення понад 6 000 юридичних та інших термінів. Кожен із томів має чітко окреслене тематичне навантаження, свій об´єкт та предмет дослідження. Обсяг репрезентованої праці не має аналогів у новітній історії України і здатний вразити навіть досвідченого фахівця.
Так, том І енциклопедії «Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології» (2003 р., 1 232 с.) містить тлумачення 1 547 термінів та визначень. У ньому розглянуто організаційно-правові засади, стратегію і тактику діяльності поліції (міліції), висвітлено досвід демократичних країн та відображено термінологічно-понятійний апарат поліцеїстики як нового наукового напряму.
Том II «Права людини в контексті поліцейської діяльності» (2005 р., 1 224 с.) містить тлумачення 1 770 термінів та визначень. У праці висвітлено основні міжнародні стандарти з прав людини Організації об´єднаних націй та Ради Європи, теоретико-методо-логічні та концептуальні положення щодо становлення та розвитку інституту прав і свобод людини, надано огляд системи захисту прав людини у різних державах, а також ролі поліції щодо дотримання та захисту прав людини.
У томі III «Поліцейський менеджмент: історія та сучасність» (2006 р., 1 192 с.) надано тлумачення 1 644 термінів та визначень. Цей том присвячено актуальним проблемам поліцейського менеджменту у контексті школи «людських відносин», організаційної культури, стратегічних концепцій управління персоналом поліції (міліції).
Том IV «Кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі засади поліцейської діяльності» (2007 р., 968 с.) містить тлумачення 1 216 термінів та визначень. Том присвячений розгляду кримінально-правових, кримінологічних та кримінально-виконавчих аспектів поліцейської діяльності; в ньому дано кримінологічну характеристику особи злочинця і жертви злочину, розкрито проблемні питання профілактики злочинів, прогнозування і планування боротьби зі злочинністю, а також розглядаються проблеми міжнародної співпраці у сфері поліцейської діяльності.
Слід звернути увагу на те, що рецензентами видання стали відомі в Україні науковці-юристи: О. Копилен-ко — віце-президент АПрН України, академік АПрН України, доктор юридичних наук, професор, директор Інституту законодавства і правової експертизи Верховної Ради України (томи I-IV); В. Цвєтков — член-ко-респондент НАН України, академік АПрН України, доктор юридичних наук, професор, радник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (т. І); М. Костицький — академік АПрн України, член-корес-пондент Академії педагогічних наук України, доктор юридичних наук, професор, професор Київського національного університету внутрішніх справ (томи II-IV); Н. Нижник — член-кореспондент АПрН України, доктор юридичних наук, професор, перший проректор Національної академії державного управління при Президентові України (т. III); О. Костенко — член-кореспондент АПрН України, доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (т. IV); О. Андрійко — член-кореспондент АПрН України, доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (т. III); М. Салтев-ський — доктор юридичних наук, професор, завідуючий лабораторією Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (т. І); С. Сливка — доктор юридичних наук, професор (т. II).
Зауважимо, що робота над багатотомним виданням «Міжнародна поліцейська енциклопедія» триває. На сьогодні завершено підготовку V тому, що має назву «Кримінально-процесуальна та криміналістична діяльність поліцейських організацій». Триває робота над підготовкою наступних томів: том VI «Розвідувальна діяльність поліції»; том VII «Адміністративно-правове забезпечення поліцейської діяльності»; том VIII «Інформаційно-аналітична діяльність поліції»; том IX «Навчання, перепідготовка поліцейських кадрів, етико-педагогічні та психологічні проблеми поліцейської служби»; том Х «Міжнародне поліцейське співробітництво».
Готуючи саме поліцейську енциклопедію, авторський колектив враховував те, що в Україні все більшого поширення набуває думка щодо необхідності кардинальної зміни поглядів на міліцію як каральний державний орган і трансформації її в поліцейський орган, що має здійснювати соціальне обслуговування людини, забезпечувати державну охорону і захист її прав і свобод. Ця думка ґрунтується на сентенції, що в сучасних демократичних суспільствах поліція є не лише системою органів, що забезпечують правопорядок та внутрішню безпеку держави шляхом нагляду та примушування, виконання превентивної та репресивної функцій, а й органом з надання соціальних послуг, правової та психологічної допомоги громадянам.
В енциклопедії обстоюється правомірність існування у системі правових наук поліцеїстики як наукового вчення, відновлення в українському національному законодавстві поліцейського права як окремої галузі права.
Помічена академіком Ю. Римаренком тенденція до відновлення науки «поліцейського права» в Україні відбувається не через протиставлення існуючій адміністративно-правовій науці, а в межах її предмета шляхом органічного розвитку нових правових категорій.
Зважаючи на складність та наукову новизну предмета дослідження, авторський колектив був вимушений дещо відійти від класичної схеми побудови енциклопедичних видань. Адже з багатьох висвітлюваних питань у наукових колах ще не сформувалося загальновизнаної думки. Тому у виданні подаються не лише класичні визначання окремих термінів, а й порушуються дискусійні питання.
Вихід друком цього видання є визначною подією сучасної української юридичної науки, що відповідає тенденції міжнародної інтеграції юридичних знань та європейським прагненням України.
