Останнім часом усе частіше виходять друком наукові видання, присвячені розгляду проблем фінансового права. Однак кількість питань, що стосуються правового регулювання публічної фінансової діяльності й потребують ґрунтовного наукового опрацювання, не зменшується. Так, сучасні умови розвитку України диктують гостру необхідність визначення ролі держави у регулюванні фінансових відносин, її місця у системі суб’єктів фінансового права, окреслення форм і методів управління фінансовими ресурсами, що знаходяться у її розпорядженні, удосконалення чинного фінансового законодавства у частині визначення повноважень держави у сфері фінансових відносин. Якраз на дослідженні зазначених аспектів і зупиняється О. Семчик у монографії «Держава і фінанси: правовий зв’язок». Автор книги, молода дослідниця, вільно володіючи арсеналом надбань фінансово-правової думки, логічно, послідовно і всебічно розкриває тематику. Аргументованість позицій та висновків О. Семчик змушує погодитися з багатьма висловленими положеннями.
Пропонована праця цінна тим, що змушує читача замислитися над досить складним питанням щодо можливості держави безпосередньо брати участь у фінансових правовідносинах. Показово, що, визначаючи місце держави у системі суб’єктів фінансового права, автор зупиняється на співвідношенні таких категорій, як держава та юридична особа, наводить відмінності між статусом державного органу, який виступає від імені держави в цілому (як скарбниці, суверена і власника коштів) та державного органу як колективного суб’єкта фінансових правовідносин.
Привертає увагу в рецензованій праці ретельний розгляд структури та особливостей фінансово-правового статусу держави, що дало підстави для вироблення автором такого визначення цієї категорії як суспільно-правового становища держави, яке відображається у її призначенні, завданнях, функціях, компетенції та проявах фінансової правосуб’єктності держави, яка реалізується шляхом визначення функцій, предметів відання та повноважень її органів, а також встановлення відповідальності перед суспільством за дії чи бездіяльність у сфері фінансової діяльності.
Значний інтерес для тих, хто цікавиться цією проблематикою, має аналіз функцій та компетенції держави як суб’єкта фінансового права. Дослідниця цілком слушно зазначає, що функції держави в галузі фінансів є одним із важливих елементів її фінансово-правового статусу, а тому з’ясування змісту цієї категорії є суттєвим у контексті визначення особливостей держави як суб’єкта фінансового права. Показово, що автор детально розглядає компетенцію держави як суб’єкта фінансового права у сферах бюджетної діяльності, справляння обов’язкових платежів, а також банківського і валютного регулювання.
Позитивно сприймається розгляд механізму реалізації фінансово-правового статусу держави як єдиного організаційно-правового комплексу взаємопов’язаних елементів, що включає взаємозв’язок між нормами різних інститутів та підгалузей фінансового права стосовно визначення процедур здійснення органами державної влади, які забезпечують виконання функцій держави у сфері фінансів, а також несуть відповідальність за неналежне виконання цих функцій та покладених на них обов’язків. Очевидно, що порушена О. Семчик проблема забезпечення належного виконання фінансового законодавства в умовах нестабільності економіки і ринкових відносин все ще залишається однією з актуальних.
Приваблює в рецензованому дослідженні обґрунтування концепції відповідальності держави за свою діяльність у сфері фінансів перед іншими суб’єктами фінансових відносин. Не можна не звернути увагу також на переконливість позиції автора стосовно розгляду держави як деліктоздатного суб’єкта, яка виявляє себе у двох сут- ностях: по-перше, як владний суб’єкт, що встановлює норми поведінки суб’єктів фінансових відносин, гарантії реалізації ними своїх прав і виконання обов’язків та відповідальність за фінансові порушення, в тому числі відповідальність самої держави; і, подруге, як зобов’язаний суб’єкт, який відповідає за порушення фінансового законодавства і відшкодовує шкоду за рахунок централізованого фонду коштів, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому дослідниця, аналізуючи чинне українське законодавство щодо регулювання фінансових відносин, у яких бере участь держава, розробляє конкретні пропозиції щодо його вдосконалення.
Отже, монографія О. Семчик є помітною подією та цінним внеском у світ фінансово-правової літератури, оскільки запрошує до дискусії, що не зможе залишити байдужими ні теоретиків фінансового права, ні практиків. Вона буде цікавою та корисною широкому колу читачів, які, безумовно, знайдуть багато корисної інформації та поглиблять свої знання з питань фінансового права.
