У будь-якій сфері людської діяльності є люди, що мають загальновизнаний авторитет, заснований на знаннях, досвіді та професіоналізмі. Тому по праву відносимо академіка Побірченка Ігоря Гавриловича до одного з найавторитетніших, який своєю життєвою мудрістю, компетентністю, величезною працездатністю і самодисципліною, чуйністю та людяністю заслужив цей авторитет і повагу.
Озираючись на свій життєвий шлях, Почесний президент Міжнародного арбітражного суду при ТПП України Ігор Гаврилович Побірченко оцінює своє життя як боротьбу за справедливість. І це не пишномовні слова, а його життєве і професійне кредо.
Не кожному доля дарує таке багате життя.
Народився І. Побірченко 15 листопада 1923 р. у м. Києві.
З 1 листопада 1941 р. по 9 травня 1945 р. боровся з фашистськими загарбниками під час Великої Вітчизняної війни на Південному, Північно-Кавказькому та І Українському фронтах. Про його доблесть і хоробрість свідчать бойові нагороди: два ордени Богдана Хмельницького, орден Вітчизняної війни II ступеня, Іменна вогнепальна зброя, 28 медалей, серед яких: радянські «За відвагу», дві — «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За звільнення Варшави», «За звільнення Праги», «За взяття Берліна», американська — «За героїзм», чехословацька — «За хоробрість» та інші.
Після демобілізації з армії І. Побірченко навчався в Київській юридичній школі, 16 років перебував на відповідальній і керівній роботі в органах державного контролю, юстиції і державного арбітражу. У 1953 р. екстерном закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Через 11 років захистив кандидатську дисертацію, а в 1971 р. — докторську. У 1972 р. йому присвоєно вчене звання професора. 28 років життя віддано столичному університету, де створив першу у колишньому Радянському Союзі кафедру господарського права, яку очолював 16 років, написав перші в Україні підручники з господарського права й арбітражного процесу, заснував новий напрям у юридичній науці — «Господарська юрисдикція». Має понад 240 наукових праць, у тому числі 12 монографій. Деякі з них видано іноземними мовами в Австрії, Болгарії, Великій Британії, Нідерландах, Росії, Сербії, Словаччині, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії.
Ігор Гаврилович Побірченко підготував цілу плеяду науковців. Серед його учнів 10 докторів і кандидатів юридичних наук, у тому числі науковці з В’єтнаму, Німеччини та Чехії. У 1990 р. йому присвоєно почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України, а через три роки його обрано академіком НАПрН України.
За вагомий внесок у справу будівництва незалежної України відомий правознавець нагороджений орденами Ярослава Мудрого V і IV ступенів, Народного посольства і ТПП України — «За високий професіоналізм» і «Суспільне визнання», почесними грамотами Верховної Ради і двома — Кабінету Міністрів України, має почесні відзнаки Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, Вищого господарського суду України, Міністерства юстиції, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства економіки, Союзу юристів України й інші нагороди.
У серпні 1992 р. Президія ТПП України призначила І. Побірченка головою Міжнародного комерційного арбітражного суду, а через два роки — і головою Морської арбітражної комісії, які під його керівництвом стали інституціями зі світовим визнанням. У 2005 р. у номінації «Співдружність Незалежних Держав» у Росії І. Побір- ченка визнано лауреатом вищої юридичної премії «Феміда». Як міжнародного арбітра вищої кваліфікації його введено до складу міжнародних арбітражних судів 16 країн. Як іноземний арбітр неодноразово розглядав справи у міжнародних арбітражних судах Австрії, Білорусі, Російської Федерації, Сербії, Словаччини, Швеції, де спромігся вирішити майже всі зовнішньоекономічні спори на користь України, захистивши її інтереси на мільярди доларів США.
Під час святкування 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні у рубриці «Життя триває» на Першому каналі українського телебачення ветеран І. Побірченко розповів про свої бойові та трудові подвиги протягом 70 календарних років і порадив прийдешньому поколінню дарувати людям творче натхнення, виявляти оптимізм і бажання працювати в ім’я справедливості.
На жаль, настав час, коли роки війни, напруженої праці позначаються на здоров’ї, яке вже не витримує великих навантажень. Відчуваючи необхідність дати дорогу молодим, Ігор Гаврилович Побірченко у серпні 2010 р. попросив звільнити його з посади голови МКАСу.
Зважаючи на величезний практичний досвід ветерана, його заслуги перед Україною, Президія ТПП України прийняла рішення заснувати як символ визнання заслуг і висловлення вдячності особі, яка своєю діяльністю сприяла становленню і постійному зростанню престижу МКАСу і МАКу, присвоїти І. Побірченку титул «Почесний президент Міжнародного арбітражного суду при ТПП України», залишивши його у складі цього суду довічно.
Насамкінець не можу не навести вагомі аргументи, що свідчать про визнання тієї величезної ролі, яку відіграв і відіграє Ігор Гаврилович По- бірченко у міжнародно-правових відносинах України, його авторитеті серед фахівців.
Ось, що пише Президенту ТПП України російський арбітр, голова Арбітражного суду і член президії МКАС при ТПП Росії, професор С. Лебедєв:
«Шановний Сергій Парфенович!
Дякую за Ваш лист від 20 серпня 2010р. щодо відставки Побірченко І. Г.
Ґрунтуючись на досвіді моєї роботи в міжнародній сфері арбітражу протягом багатьох років, я повністю згоден з Вами щодо тієї великої ролі, яку відіграв і відіграє Ігор Гаврилович у зміцненні престижу МКАС при ТПП України, завоювавши при цьому великий авторитет серед фахівців у цій галузі в багатьох країнах.
Упевнений, що співпраця між нашими арбітражами й арбітрами з Росії та України буде продовжувати зберігатися і рости...»
А ось лист С. Скрипченку від сербського арбітра, професора О. Чирича:
«Високоповажний пане Президенте,
Нещодавно я отримав Вашого листа, в якому сповіщаєте мене про присвоєння звання «Почесний президент Міжнародного арбітражного суду при ТПП України» Заслуженому діячеві науки і техніки України, доктору юридичних наук, професору, Народному послу України, академіку І. Г. Побірченку...
З почуттям особливої честі та з гордістю я можу назвати І. Г. Побір- ченка своїм учителем ще з 1984 року і до сьогодні...
На підставі його довіри я став арбітром Суду, який І. Г. Побірченко зробив найпрестижнішим арбітражним інститутом у Європі та у світі. Я пишаюся своїм статусом арбітра МКАС і завжди намагаюся цю посаду виконувати на рівні його професійних вимог. Спілкування з І. Г. Побірченком залишає незабутнє враження нового життєвого досвіду, який допомагає на професійному та особистому планах. Для мене він назавжди — вчитель-про- фесор, практик, теоретик, критик, арбітр, керівник, друг...»
У листі на ім’я І. Г. Побірченка норвезький арбітр, доктор Г. Нердрум пише:
«Я хочу висловити Вам подяку за співпрацю і за щастя знайомства з Вами. Ви завжди вражали своєю професійністю, солідним досвідом і практичними поглядами. Зустрічі з Вами завжди приносили мені багато корисного та приємного. Дозвольте побажати Вам здоров’я, щастя, веселощів і витривалості у наступні роки».
А у дружньому листі від англійського арбітра, члена Королівського інституту арбітрів у Лондоні, доктора П. Рунеланда, зазначено:
«Ваш лист дає мені можливість привітати Ігоря Гавриловича, чиєю дружбою і вченим наставництвом я насолоджуюся протягом уже багатьох років, із присвоєнням йому звання «Почесний президент Міжнародного арбітражного суду при ТПП України...»
Чеський арбітр, доктор юридичних наук, професор О. Бєлоглавек пише:
«Я розумію, що в ці дні Ви отримуєте безліч листів, але все ж хочу приєднати свій голос до тих, хто дякує Вам за внесок у підтримку правової культури, міжнародного співробітництва в галузі права, так само як і безпосередньо третейського судочинства — як в Україні, так і в міжнародному контексті.
Я висловлюю свою глибоку повагу до Вашої роботи, яка заслуговує найвищих похвал. Ваше ім’я назавжди залишиться в анналах міжнародних правових відносин. Ви є прикладом людини, цілком відданої своїй роботі у найкращому сенсі цього слова. За свій внесок Вам по праву належить подяка — як від усіх нас, так і від усього міжнародного правового співтовариства.
Я пишаюся тим, що у мене була можливість зустрічатися і спілкуватися з Вами, хоча випадків для особистих зустрічей у нас було дуже мало. Тим більшу радість я відчуваю від того, що зміг стати третейським суддею, внесеним до списку третейських суддів Вашого міжнародного третейського суду, саме в той період, коли Ви патронували цю організацію...»
Нарешті, генеральний секретар Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма, шведський арбітр пан У. Франке так висловився про авторитет І. Г. Побірченка: «За порівняно невеликий відрізок часу Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України став високоефективною арбітражною установою, визнаною і шановною в усьому світі.
Ми вважаємо за честь працювати з таким професіоналом високого класу і ерудитом, як Ви, і сподіваємося на продовження співпраці.
Впевнені, що МКАС при ТПП України ще довгі роки буде слугувати зразком неупередженості при розгляді спорів між суб’єктами господарської діяльності, дотримання законів».
