Судово-медична експертиза при розслідуванні професійних правопорушень медичних працівників є однією із найскладніших. Це зумовлено ретроспективним характером оцінки стану здоров´я людини, складністю визначення індивідуальної реакції організму на проведене лікування, його своєчасність, повноту та ефективність, а у разі відсутності можливості провести повноцінне дослідження пацієнта або його трупа - необхідністю вирішення цих питань згідно з документами.
Нормативними актами, які регламентують проведення судово-медичної експертизи, є КПК України, Інструкція про проведення судово-медичної експертизи та Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи від 17.01.95 р. Однак аналіз судової та експертної практики свідчить про те, що ці акти не враховують особливостей проведення судово-медичних експертиз, які пов´язані з професійними правопорушеннями медичних працівників. У зв´язку з цим робота слідчих органів і судово-медичних експертних установ має істотні недоліки. Серед них слід розрізняти недоліки у роботі слідчих органів і недоліки у роботі судово-медичних експертних установ. Так, найпоширенішими недоліками у роботі слідчих органів є порушення вимог КПК та Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, зокрема, питання, які ставляться на розв´язання експертизи, часто виходять за межі спеціальних знань експерта, що є порушенням ч. 2. ст. 75 КПК України; функції експерта часто поєднуються з виконанням інших повноважень, що є порушенням ч. 7 ст. 75 КПК України та пп. 2.21.2 Інструкції; питання, які ставляться на розв´язання експертом, не входять до його компетенції, що є порушенням ч. 3 п. 2.8 Інструкції, тощо.
Найпоширенішими з недоліків у роботі судово-медичних експертних установ є порушення Інструкції про проведення судово-медичної експертизи та Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз у бюро судово-медичної експертизи, зокрема: підсумки у висновку експерта науково необгрунтовані (ч. 1 п. 3.6); іноді вони не випливають з обставин справи (ч. 2 п. 3.6); обставини справи викладаються надто фрагментарно (п. 24).
З метою уникнення помилок при призначенні та організації судово-медичної експертизи, а також підвищення організаційного і наукового рівня її проведення доцільно було б розробити спеціальні Правила проведення судово-медичних експертиз зі справ про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників, які б докладно регламентували порядок їх проведення.
Зокрема, зазначені правила мають враховувати такі принципові положення.
1.Судово-медичні експертизи у справах про професійні правопорушення медичних працівників повинні проводитись у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров´я обласних виконавчих органів, у відділі комісійних експертиз республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров´я України.
2.Персональний склад експертів, що провадять експертизу, визначає особа, яка призначила експертизу, а у разі відсутності в постанові про призначення експертизи персонального складу експертів - начальник бюро судово-медичної експертизи. До складу експертної комісії повинні входити: голова, секретар, члени комісії та особа, яка веде слідство. До складу судово-медичної експертної комісії не можуть входити зацікавлені особи: свідок, потерпілий, родич, керівники, лікарі та консультанти лікувального закладу, в якому працює підозрюваний у протиправних діях.
3.Відповідальним за роботу комісії є її голова, який зобов´язаний ознайомитись з матеріалами справи, визначити склад комісії, якщо він не передбачений постановою про призначення експертизи, забезпечити умови роботи експертної комісії, брати участь у роботі експертної комісії і керувати нею, забезпечити збереження матеріалів справи, речових доказів та інших документів.
4.Із членів комісії голова комісії призначає секретаря, який зобов´язаний виконувати доручення голови комісії у справі, яка надійшла в комісію, підготувати справу до засідання комісії, своєчасно ознайомити членів комісії з матеріалами справи, складати разом з головою та іншими членами комісії висновок експертизи, стежити за належним його оформленням.
5.Кожний член комісії повинен ознайомитись з матеріалами справи судово-медичної експертизи, зобов´язаний проводити експертизу і давати висновки згідно з поставленими запитаннями. Якщо ці запитання виходять за межі знань експерта або наявних матеріалів недостатньо для складання висновку, то експерт у письмовій формі повинен повідомити слідчого.
6.Особа, яка веде слідство, на власний розсуд, може входити до судово-медичної експертної комісії. Вона має право ставити перед експертами запитання, які виникають під час експертизи, для кращого розуміння специфіки даної справи, щоб правильно кваліфікувати дії медичних працівників.
7.Разом з постановою про призначення судово-медичної експертизи комісії надають матеріали кримінальної справи із усіма наявними медичними документами в оригіналі: картку амбулаторного хворого, історію хвороби, довідки спеціалістів, рентгенограми, результати лабораторних досліджень. У разі смерті хворого, крім цих документів, необхідно надати дані протоколу патологоанатомічного розтину з результатами гістологічного дослідження або дані первинної судово-медичної експертизи. Слідчі органи в обов´язковому порядку надають у розпорядження комісії експертів також матеріали, які всебічно характеризують медичного працівника, щодо якого ведеться слідство, зокрема: службові характеристики, де вказують рік закінчення конкретного факультету медичного закладу, дані спеціалізації, підвищення кваліфікації, стаж роботи за спеціальністю, а також медичні документи, які надають можливість довідатися про стиль роботи медичного працівника.
8.Зміст запитань, які ставляться експерту, не повинен мати правового характеру і виходити за межі його компетенції. Щоб висновок експерта був вичерпний, перелік питань повинен бути повним, його слід попередньо погодити з членами експертної комісії. При цьому найхарактернішими є такі запитання: що стало причиною пошкодження здоров´я чи смерті потерпілого; чи своєчасно і правильно була проведена діагностика його стану; які недоліки при наданні медичної допомоги були допущені; до яких наслідків призвело не встановлення причини захворювання; чи мав лікар можливість передбачити негативні наслідки своїх дій і чи міг їх відвернути; чи були застосовані лікарем усі доступні методи встановлення діагнозу; чи були використані при встановленні діагнозу консультації з більш досвідченими лікарями; які причини виникнення несприятливих наслідків при правильних лікувальних діях; чи є причинний зв´язок між неналежним наданням медичної допомоги і несприятливими наслідками; хто саме з лікарів чи інших медичних працівників повинен виконувати ту чи іншу дію?
9.Судово-медична експертна комісія має право ставити перед особою, яка проводить розслідування, питання про виклик у комісію осіб медичного персоналу, які порушили професійний обов´язок, для особистого пояснення в конкретних випадках. Всі медичні установи і окремі медичні спеціалісти зобов´язані надавати допомогу в роботі судово-медичним експертним комісіям. При виконанні експертиз, в яких виникла необхідність вирішення спеціальних питань, що не входять до компетенції судово-медичного експерта, судово-медичний експерт за погодженням з особою, яка призначила експертизу, має право залучати фахівця для проведення всіх необхідних досліджень, для вирішення питань, поставлених перед експертизою.
10. Комісійні судово-медичні експертизи слід проводити в такій послідовності: ознайомлення з наданими матеріалами, речовими доказами та іншими документами зі справи; залежно від характеру експертизи проведення розтину ексгумованого трупа, направлення речових доказів на лабораторні дослідження, стаціонарне або амбулаторне обстеження потерпілого, складання протокольної частини експертизи; засідання експертної комісії з обговоренням усіх наявних матеріалів справи, включаючи і одержані в ході проведення експертизи; підбиття підсумків і оформлення висновку експерта.
11. Експертиза, яка проведена судово-медичною експертною комісією, оформляється у вигляді висновку експерта. Висновок експерта складається з вступної, протокольної та підсумкової частин.
У вступній частині висновку експерта повинні бути зазначені: час і місце проведення експертизи; документи, на підставі яких проводиться експертиза; прізвища, імена та по батькові експертів, їх посади, місця роботи, фах і стаж роботи за фахом, кваліфікаційна категорія, науковий ступінь, вчене звання; підпис судово-медичних експертів про роз´яснення їм процесуальних прав та обов´язків і про відповідальність; прізвище, ім´я та по батькові потерпілої особи, назва і номер кримінальної справи, кількість томів та аркушів справи, перелік об´єктів та зразків, що надійшли на експертизу; особи, які були присутні при виконанні експертизи; мета експертизи та перелік запитань, поставлених на вирішення експертизи.
Протокольна частина має включати обставини справи, які необхідні судово-медичному експерту при виконанні експертизи та підбитті підсумків. В обставинах справи слід вказати привід для порушення кримінальної справи (скарга родичів, потерпілого тощо), витяг із протоколу допиту потерпілих, свідків, підозрюваних, дані акта судово-медичного дослідження трупа або протокол патологоанатомічного розтину, висновок судово-медичного експерта і патологоанатомічний діагноз, дані з медичних документів з обов´язковим описом стану хворого в день надходження або звернення до лікувального закладу, дані з медичних документів з обов´язковим описом проведених оперативних втручань. У разі проведення додаткової або повторної експертизи судово-медичний експерт повинен зазначити в обставинах справи привід для призначення такої експертизи.
Підсумкова частина повинна починатися такими словами: «Вивчивши матеріали справи та медичні документи, відповідно до поставлених запитань, експертна комісія дійшла таких висновків...». Далі йде текст у вигляді відповідей на поставлені запитання. Нумерація відповідей повинна збігатися з нумерацією запитань, які поставлені на вирішення експертизи. При неможливості дати відповідь на певне запитання постанови (ухвали) причина обґрунтовується у підсумках. Підсумки експертної комісії повинні бути науково обґрунтованими, сформульованими на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин справи.
Підсумки експертизи повинні складатися не пізніше ніж через три доби після закінчення всіх експертних досліджень з обов´язковим зазначенням дати закінчення експертизи. Проведення експертизи повинно бути закінчене протоколом протягом одного місяця з дня отримання від органів слідства і суду всіх необхідних матеріалів. При перевищенні експертом встановлених строків він повинен дати усне пояснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу. Висновок комісійної судово-медичної експертизи підписують усі члени у випадку їх одностайної думки, а у разі незгоди між експертами вони дають окремі висновки.
12. Члени судово-медичних експертних комісій не мають права розголошувати слідчі матеріали у справі і дані, отримані в результаті експертизи. Один (перший) примірник висновку експерта разом із всіма матеріалами, які стосуються даної справи, із супровідним документом надсилаються у встановленому порядку або передаються під розписку особі, яка призначила експертизу; другий - зберігається в бюро. Копія висновку надсилається до вищої судово-медичної експертизи. У разі виявлення факту неправильного проведення експертизи вищий судово-медичний експерт зобов´язаний терміново в письмовій формі повідомити відповідні органи прокуратури або суду для розгляду питання про призначення повторної експертизи.
