Серед умов, які впливають на зміст і можливість укладання договору страхування, одне з основних місць посідає страховий ризик.
Відомо, що ймовірність настання ризику існує постійно. Однак для визнання ризику страховим, тобто надання йому юридичного значення, необхідні три обставини:
• ризик повинен бути закріплений у нормах права і визначається колом небезпек, від настання яких провадиться страхування;
• покладання ризику (за законом або договором) на певну особу, яка приймає на себе обов´язок з відшкодування страхувальнику збитків, завданих настанням ризику;
• прийняття цього ризику страховиком. Таке прийняття здійснюється шляхом виникнення страхового правовідношення.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про страхування» страховий ризик — це певна подія, на випадок якої провадиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Категорія страхового ризику не отримала в науковій літературі однозначного визначення. Під страховим ризиком розуміють: «загрозу, у зв´язку з можливістю якої сторони вдалися до страхування»; «імовірність настання певної події, з якою пов´язано виконання страхувальником свого обов´язку»; «самі події, обставини, які можуть загрожувати майновим і особистим благам».
По-іншому підходить до розуміння страхового ризику В. Ойгензихт, який розробив теорію ризику в цивільному праві. Ризик розглядається ним як суб´єктивна категорія, яка відображає психічне відношення суб´єктів до результатів власних дій або дій інших осіб, яке виражається у свідомому допущенні негативних, в тому числі невідшкодованих, майнових наслідків.
Важко погодитися з визначенням страхового ризику, яке міститься в Законі України «Про страхування». Згідно із Законом страховий ризик і страховий випадок є подіями. Однак, на нашу думку, страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв´язку з якою провадиться страхування.
Ризиковий характер страхування ми вбачаємо при розгляді його в юридичному аспекті, тобто у відносинах, які існують між страховиком і страхувальником. Однак юридично ризик страхувальника і ризик страховика є поняттями, які не збігаються. Страхувальник несе ризик тому, що він є власником, а страховик тільки тому, що він вступив у страхові відносини. Юридичною підставою виникнення в його особі обов´язку буде або договір страхування, або вимога закону, тобто інша підстава відповідальності, ніж у страхувальника.
Юридично ризик страховика може не збігатися з ризиком страхувальника і за своїм обсягом, строком та дією. Тому «прийняття на себе страховиком ризику» в правовому значенні означає виникнення в особі страховика самостійного зобов´язання, яке має своєю підставою факт укладання договору страхування. Тут «ризик страховика» є тотожним з «відповідальністю страховика». Тому з юридичної точки зору можна було б вживати вираз «прийняти на себе відповідальність» замість «прийняти на себе ризик». І якщо «відповідальність» звичайно називають «ризиком», то це пояснюється тим, що фактичне здійснення цієї відповідальності ставиться в залежність від настання можливої, невідомої події. Страховий ризик не повинен бути нездійсненним та невідворотним.
Страховий ризик визначає можливість укладання страхової угоди і, відповідно, існування страхового правовідношення, що виникло на його основі. Отже, в процесі укладання конкретного договору страхування із всіх істотних умов чи не вирішальне значення надається досягненню сторонами угоди про ризик.
З точки зору страхування ризик є предметом страхування, а обсяг ризику визначає для нього, з одного боку, можливість прийняття того чи іншого об´єкта на страхування, а з другого - умов такого прийняття. Встановлення обсягу ризику є важливим моментом при укладанні договору страхування і зумовлює покладання на страхувальника особливого обов´язку повідомлення страховика про всі обставини, які мають істотне значення для визначення обсягу ризику.
Однією з основних умов при укладанні договорів особистого, майнового страхування та страхування відповідальності є визначення страхових ризиків.
Особливе значення має визначення ступеня страхового ризику при особистому страхуванні. Ризики, які існують при страхуванні життя, пов´язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника. Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії у разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування може бути обумовлена й відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад, народження дитини, одруження, а також у разі втрати нею здоров´я від нещасного випадку.
З огляду на високий ступінь страхового ризику страховики відмовляються укладати договори страхування життя з онкохворими; особами, інфікованими вірусом імунодефіциту; особами похилого віку та ін.
Страхування від нещасних випадків забезпечує страхування ризику того, що певна особа фізично постраждає від нещасного випадку. Найважливішими критеріями відбору нещасних випадків є суб´єктивний ризик, професія, вік.
Необхідно мати на увазі, що особи, які укладають договір про страхування від нещасних випадків, мають в основному соціальний статус, вищий від середнього, ведуть активний спосіб життя, частіше мандрують і в цілому для них існує більша ймовірність нещасного випадку, що, зрештою, і призводить до укладання договору страхування від нещасних випадків.
Щодо суб´єктивного ризику, то страхові компанії не схильні приймати клопотання від осіб, які мають інші поліси цієї ж або іншої страхової компанії, у зв´язку з тим, що підсумкова страхова сума буде дуже велика. Крім того, страхові компанії не приймають клопотання від осіб, що мають несприятливе матеріальне становище, що клопочуться про дуже високі страхові суми, а також від осіб, з якими траплялися нещасні випадки кілька разів за короткий період.
Одним з основних критеріїв відбору ризику в страхуванні від нещасних випадків є професія. Кожна страхова компанія складає на основі класифікації ризику список професій, які становлять особливу небезпеку щодо можливості нещасних випадків. Для визначення класу ризику, якого може зазнати кандидат на страхування, останній зобов´язаний докладно описати свою професію.
Залежно від ступеня ризику тієї або іншої професії може бути кілька груп ризику, до яких відносять застрахованих:
• перша група - службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, не зайнятих у процесі виробництва, умови праці яких не пов´язані з високим ризиком щодо одержання травми; артисти балету і танцювальних ансамблів; працівники банків; побутового і комунального господарства; викладачі і студенти інститутів, технікумів; домогосподарки та ін.;
• друга група - інші категорії працюючих (робітники, службовці, працівники сільського господарства та ін.), безпосередньо зайняті в процесі виробництва; інкасатори і касири; працівники харчової промисловості; пожежна охорона; військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ (крім працівників карного розшуку, ДАІ, водіїв) та ін.;
• третя група - особи, праця яких пов´язана з особливим ризиком щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації; артисти цирку, що виконують трюки на канатах, акробати, гімнасти, дресирувальники, каскадери; водії транспортних засобів. Так, для акробатів страховим ризиком вважають імовірність падіння їх з висоти; для водіїв транспортних засобів - дорожньо-транспортні пригоди; для працівників цивільної авіації - неполадки у двигуні повітряного судна; для працівників органів внутрішніх справ - імовірність загибелі чи отримання поранення під час затримання злочинця тощо.
Наступним критерієм відбору ризику у страхуванні від нещасних випадків, що включає попередній медичний огляд у неясних і спірних випадках, є здоров´я. Необхідно брати до уваги ті захворювання або фізичні вади, що сприяють виникненню нещасного випадку, утруднюють визначення факту настання страхового випадку (де закінчується, а де починається нещасний випадок), продовжують період видужання, збільшують витрати на лікування.
Вік також є головним критерієм відбору ризику в особистому страхуванні. Ризик нещасного випадку збільшується із віком, в основному через втрату рефлексів і рухливості, що є найбільш важливим при настанні страхового випадку.
У майновому страхуванні значна увага приділяється також визначенню ризиків, від яких може бути застраховане майно. Певні особливості має визначення ризиків при страхуванні майна сільськогосподарських підприємств. Понад 95 % усіх застрахованих сільськогосподарських об´єктів припадає на HACK «Оранта» та компанії, які виокремилися з її складу. Жодна з інших компаній, що володіють ліцензіями на ці види страхування, досі не взяла на себе значних ризиків.
Тривалий час перелік страхових подій у сільському господарстві був надто великий. Він містив практично всі можливі випадки загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур та іншого майна. З 1 липня 1997 р. в HACK «Оранта» застосовується новий, значно коротший перелік страхових ризиків.
Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: посуха, вимерзання, заморозок, град, злива, буря, повінь, пожежа.
Страхування багаторічних насаджень провадиться на випадок повної загибелі внаслідок морозів, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі, посухи, а також повного їх знищення карантинними комахами.
Слід зазначити, що й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно більший, ніж застосовується у країнах з розвиненою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежується такими ризиками, як пожежа, повінь, град, обприскування (третьою стороною). У жодній країні Заходу немає страхування на випадок посухи.
Страхування тварин - вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі тварин. Нині цей вид страхування не набув належного розвитку на вітчизняному страховому ринку. Проте бажання власників тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування.
Так, HACK «Оранта» страховими ризиками зі страхування тварин визнає інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледицю, наст, потрапляння під рухомий транспорт або під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.
Страхування будівель, споруд та іншого майна здійснюється на випадок знищення або пошкодження через пожежу, вибух, удар блискавки, повінь, землетрус, бурю, ураган, град тощо. Засоби транспорту страхуються на випадок дорожньо-транспортних пригод.
Цілком зрозумілим є також намагання власників домашнього майна захистити себе від будь-яких випадковостей. Вирішити цю проблему можна за допомогою добровільного страхування домашнього майна. Численність об´єктів страхування зумовлює наявність великої кількості подій, у разі яких виплачується відшкодування. Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок:
• пожежі, вибуху, затоплення;
• протиправних дій третіх осіб (хуліганські дії, крадіжки, грабежі, розбої, в тому числі вандалізм та навмисне або необережне знищення (пошкодження) майна);
• стихійного лиха - повені, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, виходу підґрунтових вод, землетрусу тощо;
• аварії - раптового непередбачуваного пошкодження опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, викиду газу тощо.
При цьому залежно від конкретних потреб у страховому захисті страхувальник може застрахувати домашнє майно одразу від усіх або кількох зазначених ризиків.
Ризики цивільної відповідальності пов´язані із законними претензіями фізичних і юридичних осіб у зв´язку із заподіянням шкоди, наприклад, джерелом підвищеної небезпеки. У зв´язку із страховими правовідносинами, які виникають, страховик приймає на себе ризик відповідальності за зобов´язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди з боку страхувальника (фізичної або юридичної особи) життю, здоров´ю або майну третіх осіб, або завдання шкоди юридичним особам.
Враховуючи викладене, слід зазначити, що визначення страхових ризиків при укладенні договорів страхування є однією з основних умов подальшого розвитку страхового правовідношення. Тому вважаємо за необхідне зробити такі висновки:
1.Під страховим ризиком слід розуміти ймовірність настання певної події, у зв´язку з якою провадиться страхування.
2.Страховий ризик повинен вживатися виключно для позначення небезпек та випадковостей, з настанням яких чинне законодавство України і правила страхування пов´язують здійснення страховиком відповідних виплат.
3.Страховик зобов´язаний здійснити страхову виплату незалежно від вини у випадку порушення ним обов´язку надати страхувальнику інформацію, яка роз´яснює поняття та особливості страхових ризиків для певного виду страхування.
4.Усі небезпеки та випадковості, визначені як страхові ризики, повинні бути перелічені у правилах страхування. Слід зауважити, що за наявності згоди сторін щодо обставин, не зазначених у правилах страхування, але таких, що розглядаються ними як страхові ризики, вони повинні бути чітко та повно застережені у страховому свідоцтві (полісі) — документі, що письмово оформлює цю згоду. Письмового оформлення потребує також виключення страхових ризиків за угодою сторін з переліку страхових ризиків, введених до правил страхування.
5.Наявність великого кола страхових ризиків при здійсненні всіх видів страхування потребує певної класифікації їх. У зв´язку з цим було б доцільним поділити всі ризики залежно від ступеня їх на звичайні та надзвичайні.
