Як відомо, організація банківської діяльності в централізованій плановій економіці породжувала численні типи та велику кількість банківських рахунків для обробки фінансових операцій органів управління. Свого часу для впорядкованого переходу до режиму єдиного казначейського рахунка було проведено перепис усіх бюджетних міністерств (БМ) та бюджетних організацій (БО), що мали обслуговуватися з боку казначейства. Крім того, для запобігання пропускам було проведено перехресну перевірку даних, наданих зацікавленими державними відомствами, з інформацією, що є у банківському секторі. Ці заходи дали змогу в короткі строки закрити всі поточні бюджетні рахунки в установах уповноважених банків і забезпечити більш досконалу базу даних за бюджетними показниками, а також повну незалежність держави від банківської системи щодо здійснення контролю та обліку доходів і платежів.
Закриття поточних бюджетних рахунків в установах комерційних банків супроводжувалося відкриттям органами державного казначейства іншого типу рахунків. Тобто для забезпечення контролю та обліку грошових коштів, що виділяються відповідним розпорядникам кредитів, відповідно до розпису доходів та видатків державного бюджету, в органах державного казначейства на їх ім´я відкрито реєстраційні рахунки.
Реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів усіх ступенів як складові єдиного казначейського рахунка для обліку витрат, передбачених кошторисами доходів і видатків цих розпорядників відповідно до бюджетної класифікації.
Для відкриття реєстраційних рахунків та заведення особових справ розпорядники кредитів мають подати до органів державного казначейства такі документи:
а) заяву на відкриття рахунка в системі органів державного казначейства, підписану керівником та головним бухгалтером;
б) довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з вказаним ідентифікаційним кодом;
в) копію затвердженого положення про діяльність підприємства, установи, організації або копію статуту, затверджену вищою установою або нотаріально;
г) доведений до розпорядника кредитів поквартальний обсяг асигнувань, передбачений державним бюджетом України, з розподілом по розділах, главах, параграфах та статтях бюджетної класифікації;
д) затверджений кошторис доходів і видатків із поквартальним розподілом;
е) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надане право розпоряджатися реєстраційним рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи. В картці також повинен бути зразок печатки бюджетної установи.
є) звіт про виконання кошторису видатків установи на дату закриття фінансування через поточний бюджетний рахунок в установі уповноваженого банку (тобто на момент переходу на казначейське виконання кошторисів видатків);
ж) витяг з особової картки розпорядника бюджетних коштів (у разі зміни адреси та органу державного казначейства).
Відповідно до наданих документів провадять реєстрацію розпорядників кредитів державного бюджету у зведеному реєстрі, де їм надається порядковий номер, що використовується для кодування реєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників кредитів відкривають у розрізі розділів бюджетної класифікації на один бюджетний рік та щорічно подовжують.
З метою регулювання правовідносин, пов´язаних з виконанням державного бюджету, органи державного казначейства укладають договір з розпорядниками коштів державного бюджету, на підставі якого здійснюють їх розрахункове обслуговування відповідно до встановлених лімітів та затвердженого кошторису доходів та видатків. Договір складають за встановленою формою, він має містити реквізити сторін, визначати їх права та обов´язки, відповідальність за невиконання умов договору, строки його дії та інші умови. Договір передбачає право державного казначейства обмежувати та відкликати ліміти видатків у разі виявлення фактів порушень встановленого порядку виконання державного бюджету.
У разі зміни юридичної адреси або інших реквізитів розпорядник коштів повинен у тижневий строк повідомити орган державного казначейства у письмовій формі про свої нові дані. Якщо зі зміною юридичної адреси змінюється й адміністративно-територіальне підпорядкування розпорядника коштів, то договір на розрахункове обслуговування укладається ним з органом державного казначейства за новим місцезнаходженням. При цьому реєстраційний рахунок та особова справа, відкриті за старою адресою, закриваються.
Кожний конкретний розпорядник бюджетних коштів у системі державного казначейства може мати кілька реєстраційних рахунків, що залежить від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.
Застосування в бюджетній практиці реєстраційних рахунків вказувало на початок впровадження безпосередньо казначейської системи касового виконання державного бюджету.
Казначейська система касового виконання державного бюджету — це система, яка забезпечується повноваженнями, наданими органам державного казначейства для організації та проведення роботи щодо приймання та зарахування на відповідні рахунки бюджетних коштів, їх зберігання та видачі на заходи, які передбачені бюджетом на відповідний рік, здійснення обліку бюджетних коштів та складання звітності про касове виконання бюджетів.
При цьому принциповою позицією казначейського виконання державного бюджету є здійснення оплати рахунків бюджетних установ через:
а) перерахування бюджетних коштів з єдиного казначейського рахунку на субрахунки в регіональних відділеннях НБУ, відкриті на ім´я територіальних управлінь державного казначейства;
б) безготівкове здійснення платежів безпосередньо на користь суб´єктів господарської діяльності, організацій та установ, які виконали роботи та/або надали свої послуги розпорядникам бюджетних коштів;
в) надання дозволів розпорядникам бюджетних коштів на отримання готівки в установах уповноважених банків на цілі, передбачені в кошторисах доходів та видатків цих бюджетних установ.
Тобто для того щоб територіальні органи державного казначейства здійснили оплату рахунків бюджетної установи, остання повинна в чітко визначений термін надати всі необхідні документи, які служать підтвердженням надання певних послуг, робіт, товарів конкретним суб´єктом підприємницької діяльності. При цьому територіальні органи державного казначейства не несуть відповідальності за фінансовими зобов´язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відома казначейства, тобто за тими, які не зазначені в затвердженому кошторисі доходів та витрат бюджетної установи або перевищують встановлені обсяги.
Механізм безпосередньо казначейського виконання бюджетів, на наш погляд, є достатньо дієвим і результативним. Хоча безумовно присутні певні нарікання щодо нього та реєстраційних рахунків з боку бюджетних установ. Справа в тому, що бюджетні установи, внаслідок організації і застосування реєстраційних рахунків та впровадження зазначеного механізму виконання бюджетів, сьогодні практично виведені із ланцюга розрахунків з іншими суб´єктами підприємницької та господарської діяльності за надані товари, послуги, виконані роботи. Такий стан справ сприймається ними як обмеження їх прав. Проте бюджетна установа в принципі не може бути фінансово незалежною та самостійною, оскільки вся її діяльність відбувається за рахунок не власних, а державних (бюджетних) коштів, внаслідок чого держава має всі права замкнути на собі управління бюджетними потоками в цілому і провадити державні платежі для погашення фінансових зобов´язань бюджетних установ окремо. На наш погляд, саме такі принципові положення виконання бюджетів дають змогу забезпечити прозорість здійснення фінансових операцій з бюджетними коштами, оскільки сприяють контрольованості руху та витрачанню коштів бюджетними установами та організаціями.
