2.4. Податкова реформа в Росії

Перша досить фундаментальна російська праця у сфері оподаткування — «Досвід теорії податків», що вийшла у світ у 1818 р. — належить Миколі Тургенєву, одному з прогресивно мислячих декабристів. У своїй праці М. Тургенєв доповнив основні принципи оподаткування, що були розроблені А. Смітом. Усі податки, за його дослідженням, виникають із трьох джерел суспільного доходу:

• від землі;
• від капіталів;
• від роботи.

Податок, як правило, повинен справлятися з чистого доходу, з метою запобігання виснаження джерел. М. Тургенєв закликав до вкрай обережного поводження з податками. Він постійно нагадував, що податки зменшують народне багатство, оскільки частина прибутку витрачається, не примножуючи його. Забираючи у промисловості частину капіталів, податки стримують її розвиток. Високі податки болісно позначаються навіть на родинах із середніми статками. З огляду на це, М.Тургенєв важав, що предмети, необхідні для життя, повинні бути завжди вільні від податків.

Із зростанням виробництва й економіки у ХІХ ст. європейські держави змінили пріоритети щодо оподаткування. Головним об´єктом оподаткування став оборот, тобто перехід цінностей від одного суб´єкта до іншого. Крім того, для громадян в цей період запроваджується податок на спадщину. Значного поширення набули податки на операції та капітал. При оподаткуванні капіталу до уваги приймався його приріст у вигляді відсотків за цінними паперами або вкладами, дивіденди за акціями, зростання вартості активів. Із запровадженням цих нововведень у Європі намітився спад інтересу до систем оподаткування.

Водночас у Росії, де виробничі відносини розвивалися нижчими темпами, у 80-ті роки 18 століття відбулася реформа з оподаткування, з причини якого недостатнього наповнення скарбниці (у 1881 р. розпис доходів Російської імперії було зведено з дефіцитом у 50 млн. карбованців), так і з наслідками російсько-турецької війни. Тому у 1881 р. імператор Олександр ІІІ призначив міністром фінансів Росії колишнього професора Київського університету, відомого діяча селянської реформи, ученого, шановану в громадських і урядових колах людину, — Миколу Бунге. Вперше головною особою в державі стає не міністр внутрішніх справ, а міністр фінансів. Загалом кінець ХІХ ст. позначений у Росії економічним піднесенням, небувалим фінансовим злетом.

М. Бунге було запропоновано запровадити при казенних палатах посади «податних інспекторів» як близьких населенню виконавчих чинів фінансового відомства, в обов´язки яких входило ознайомлення з умовами прибутковості майна, що підлягало оподаткуванню. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. почали створюватися «присутствія» за різними видами оподаткування, які зберігалися аж до 1917 р. Ефект від реформи був очевидним: напередодні Першої світової війни у Росії був досить міцний фінансовий стан. У бюджеті на 1914 р. прибуткова частина на 220 млн. карбованців перевищувала видаткову. Більша частина доходів надходила за рахунок податкових надходжень. Проте до кінця здійснити податкову реформу в Росії завадила революція 1917 року.