7.1. Соціально-економічні зміни у Західній Європі XVII—XVIII ст.

XVII і XVIII ст. відкрили нову еру в світовійісторії. Вони стали тим рубежем, який відокремив у Західній Європі двісоціально-економічні формації — феодальну, яка виникла після падіння Римськоїімперії, та буржуазну, початком якої стали дві революції — в Англії (XVII ст.)та Франції (XVIII ст.). Посилилась роль буржуазії в суспільному житті. Вонаочолила торгівлю, сприяла розвитку економічних відносин, мореплавства, наукитощо. Зрозумівши практичне призначення науки та матеріалістичного світогляду,буржуазія підтримала наукові пошуки, експериментаторство та дослідження.

Культура Західної Європи XVII ст. багато вчому розвивала тенденції, які намітилися ще в попередній період. XVII ст. — ценова структура суспільства, із новими політичними реаліями, новою економікою,новим розумінням світу й людини, новими естетичними смаками. При цьому в кожнійкраїні ці загальні особливості епохи набувають своєрідного характеру.

Релігійні сутички попереднього століття міжкатолицизмом і протестантизмом вибухнули в першій половині XVII ст. великоюєвропейською війною, що тривала ЗО років (1618—1648). У цій війніпротестантські країни в союзі з католицькою Францією вели війну з Католицькоюлігою — Австрією, Іспанією, Баварією, Неаполем і Папою Римським.

Унаслідок цієї війни посилився вплив Франціїна всю Європу. Французька мова поступово витісняє з міжнародного спілкуванняіталійську і латинь. Голландія отримує незалежність і величезного значеннянабуває як торгова країна. Невелике німецьке князівство на сході — маркграфствоБранденбурзьке зі столицею Берлін розширилося і стало називатися королівством Пруссія.

У результаті революції в XVII ст. Нідерландиподілилися на дві частини: на Голландію і Фландрію (сучасна Бельгія), щозалишилася під владою Іспанії.

Під кінець Тридцятилітньої війни Європуприголомшила звістка про Англійську буржуазну революцію, що розпочалася в 1643р., а в 1649 р. закінчилася стратою короля Карла І Стюарта. Після перемогиреволюції при владі на деякий час опинилися пуритани. Пуритани заборонили всітеатральні вистави, концерти світської музики, вороже й нестерпно ставилися добудь-якого світського мистецтва.

XVII ст. — не тільки епоха руйнівних війн,революційного потрясіння англійського суспільства, інквізиційних трибуналівІталії й Іспанії (засудження Бруно, Ваніні, Галілея), тиранії Людовіка XIV уФранції. XVII ст. — це і століття науки, багатьох видатних учених,натуралістів, філософів, просвітителів, педагогів, час видатних науковихвідкриттів у різних галузях науки. Розвивається раціональний спосіб пізнання.Учені стверджували, що раціональні висновки повинні спиратися на досвід, факт,йти від реального світу речей. Це вік, що приніс європейським народамупорядкованість державного життя, припинення релігійних воєн, осмисленнявисокого поняття громадянськості і громадянського обов´язку.

Значних успіхів досягають медицина,астрономія, механіка, філософія. Німецький астроном Іоганн Кеплер (1571—1630)відкрив закони руху планет; англійський лікар Уільям Гарвей (1578—1657) першимвідкрив кровообіг і став засновником фізіології та ембріології як науки;італійський фізик і математик Еванджеліста Торічеллі (1608—1647) винайшовбарометр і дав основу науці метеорології; наприкінці XVI — у першій половиніXVII ст. англійський астроном і геофізик Галілео Галілей (1564—1642) відкриврух зірок, вичислив орбіти понад двадцяти комет, винайшов телескоп;нідерландський натураліст Антоні ван Левенгук (1632—1723) винайшов мікроскоп зоднією лінзою, що давала ефект 150—300-кратного збільшення; англійськийекспериментатор Роберт Гук (1635—1703) відкрив клітинну будову тканин, а такожртутні термометри, вдосконалив мікроскоп. Учені вдосконалили компас і годинник.

Підсумком у науковій революції XVII — початкуXVIII ст. стали відкриття великого англійського фізика, астронома і математика,засновника класичної і небесної механіки Ісаака Ньютона (1643—1727). Він бувяскравим представником математичного природознавства. Вченому випала доляпідбити підсумок попередніх наукових відкриттів. Ньютон зробив вагомий внесок урозроблення диференціального та інтегрального обчислення, описав дисперсіюсвітла в оптиці, побудував дзеркальний телескоп, теоретично обґрунтував закониЙ. Кеплера, пояснив обертання планет навколо Сонця, припливи в океанах,ініціював створення єдиного підходу до вивчення фізичних явищ на базі механіки,заклав основи механіки суцільного середовища та акустики.

Культурологи зазначають, що тріумфальнийперебіг наукових знань починається з другої половини XVII ст., тобто післяанглійської буржуазної революції. Він охопив усі країни Європи і мавміжнародний характер. Учені обмінювалися між собою листами, повідомляли одинодному про свої спостереження, відкриття, винаходи, теорії. Одна за одноювиникали наукові академії — центри, де не тільки провадилися досліди йдемонстрації, але куди надходили повідомлення від учених кореспондентів.

До перших таких організацій належить академіяматематичних наук, заснована у Мадриді іспанським королем Філіппом II. У 1635р. Арман Жан Дюплесі, герцог Рішельє, заснував Французьку академію — об´єднаннявчених, переважно філологів. 1648 р. була створена Королівська академіяживопису й скульптури. У 1663 р. організовано Академію написів і медалей. Ачерез три роки (1666 р.) офіційно оформляється Паризька природничо-науковаАкадемія, членами якої, крім французьких учених, були й іноземці. У XVII ст.виникли і перші загальнонаціональні академії наук.

Одним з творців славетної Лондонської академіїнаук став хімік і фізик Роберт Бойль (1627—1691) у 1662 р., до якої з 1672 р.належав Ісаак Ньютон. Першою академією в галузі суспільних наук булаПортугальська академія історії. Значну роль у виробленні засадних принципівстворення Петербурзької та Лейпцігської академії наук відіграв німецькийфілософ-ідеаліст, математик, фізик, мовознавець Готфрід-Вільгельм Лейбніц(1646—1716).

Для XVII ст. характерним лишалося захопленнянауковців містицизмом. Найвидатніший німецький філософ-пантеїст, містик ЯкобБеме (1575—1624) визнавав справжнім лише такий раціоналізм, який спирається наконкретний містичний досвід спілкування з надприродним. Містиком був видатнийфранцузький математик, фізик, письменник і філософ Блез Паскаль (1623—1662),автор відомого закону гідростатики і теореми проективної геометрії, які носятьйого ім´я. Отже, під впливом наукової революції та промислового розвиткувідбулася активна зміна способу мислення та світобачення особистості.Науково-філософська та суспільна думка еволюціонували від схоластики,натурфілософії, теологізму до раціоналізму, емпіризму, наукового експериментута індукції.

Початок філософії нового часу було покладеноРене Декартом (1596—1650) — французьким філософом, математиком, фізиком,фізіологом, представником класичного раціоналізму. Вчений по-новому підійшов донаукових знань, в основі яких було багато неперевіреного, приблизного,здогадного, часткового. Він намагався досягти цілісного наукового поясненняВсесвіту. Декарт передбачав, що прогрес пізнання прискорюється відповідно донакопичення людством знань, порівнював цей процес з прогресуючим накопиченнямбагатств. Отже, раціоналізм, наукові дослідження Всесвіту стали визначальноютенденцією культурного розвитку XVII—XVIII ст.

Основоположником емпіричного (досвідного)методу пізнання став англійський філософ Френсіс Бекон — (1561—1626). Він зумівпередбачити величезну роль науки в житті людства, доводив доцільністьпрактичного втілення її результатів для примноження могутності людини, її владинад природою та поліпшення добробуту. Учений розробив детальну класифікаціюнаук, перейняту пізніше французькими енциклопедистами, став основоположником урозробленні індуктивної логіки.

Англійський філософ середини XVII ст. ТомасГоббс (1588—1679), основоположник першої закінченої системи механістичногоматеріалізму, вважав, що люди рівні від природи, але в процесі розвитку виникаєнерівність, а через нерівність утворюється взаємна недовіра. Через взаємнунедовіру починається війна. За відсутності громадянського стану завжди точитьсявійна всіх проти всіх, збиткова для всіх. Тому люди шляхом договору об´єдналисьу державу, щоб дістати захист і можливість гуманного життя.

Суспільно-політичні ідеї голландськогофілософа Бенедикта (Баруха) Спінози (1632—1677) відображали інтереси буржуазії,яка прийшла до влади і була заінтересована в упокоренні народу. Крім «людейрозуму», на думку Спінози, є «натовп», яким керують пристрасті, а не розум.Тому потрібна сильна держава, яка забезпечує людям мирне життя, їх права,зокрема, право приватної власності, свободу совісті й думки.

Розвиток науки і передової філософської думкивідбувався у XVII ст. в дуже складних умовах. Існував контраст, особливо упершій половині сторіччя, між свідомістю ще дуже вузького прошарку освіченоїгуманістичної інтелігенції й світовідчуттям усього населення. Глибокі кореніпустив і релігійний фанатизм. Не тільки серед простого народу, а й у колахбуржуазії і дворянства набула поширення віра в чудеса й знамення, в існуванняпримар, чаклунів, відьом тощо. Церква, перешкоджаючи поширенню наукових знань,підтримувала ці марновірства, заохочувала «полювання на чаклунів і відьом»,суворо розправлялася з усіма підозрюваними у вільнодумстві. В Італії й Іспаніїлютувала інквізиція. Не могли не справити сильного враження на розум сучасників— передових діячів культури — страждання, які випали на долю Кампанелли (27років тюремного ув´язнення), фізично знищених науковців, учених іпереслідування церковниками Мольєра, Галілея.

У політичному житті завершувався процесформування великих національних держав на основі абсолютистських монархій — наті часи прогресивної форми політичної організації. У класичному виглядіполітичний абсолютизм реалізує тенденцію до загальної регламентації, прагнепоставити під повсякденний контроль усі сфери громадського життя: промисловістьі торгівлю, майнові відносини і побут, релігію і моральність, мистецтво, наукуй філософію. З цим було пов´язано зростання національних особливостейкультурного життя, в авангарді якого були Італія, Іспанія, Франція, Фландрія,Голландія.