5.1. Загальна характеристика культури Середньовіччя

Світова історія людства вченими поділена наперіоди — певні проміжки часу, які різняться між собою важливими змінами врозвитку людської цивілізації.

Це такі періоди, як Стародавній світ, Середньовіччя,Новий та Новітній час.

Середньовіччя займає період всесвітньоїісторії, що слідує за історією стародавнього світу і передує новій історії.Термін «середні віки» (лат. Medium aevum, букв. — середній вік) з´явився в XVст. у італійських істориків-гуманістів, які стали вживати його для визначенняперіоду історії від загибелі Західної Римської імперії до XV ст. ЕпохаСередньовіччя поділяється на три періоди. Перший період (кінець V — першаполовина XI ст.) є перехідним від античності і варварства до феодальної епохи,якому характерний економічний занепад. Другий період (друга половина XI—XIIст.) — час розквіту середньовічного феодального суспільства, поширення освітита культурного розвитку. Третій період (XIV—XV ст.) — час зміцнення феодальної монархіїі послаблення впливу церкви, появи наукових дослідних знань, зародженнягуманізму і початок епохи Відродження.

Період Середніх віків займає V—XV ст., всучасній історичній науці його назвали епохою феодалізму, в рамках якої почавзакладатися фундамент європейської цивілізації. У цей час європейської історіївідбувалося Велике переселення народів, внаслідок чого на історичній територіїЄвропи з´явилися нові держави та народи, зародилися сучасні нації, їх мова такультура, особливості мислення та поведінки, національний характер. У цей часпочали складатися основні класи капіталістичного суспільства — буржуазія тапролетаріат.

В епоху Середньовіччя починається історіянародів таких європейських держав, як Англія, Франція, Німеччина, Швейцарія,Бельгія, Голландія, країн Піренейського, Апеннінського та Балканськогопівостровів, скандинавських країн — Данії, Норвегії, Швеції, а також Візантії,наступниці Східної Римської імперії.

У період Середніх віків вже не рабовласник іраб, а феодал і залежний селянин представляли основні класи тогочасногосуспільства. Для феодальної епохи характерним є, з одного боку — жорстокаексплуатація селянства та низький, примітивний стан техніки, а з іншого —зростання продуктивних сил, відділення ремесла від росту міст, центрів ремеслата торгівлі. Подальше зростання продуктивних сил призведе до формування новихкапіталістичних відносин, які завершаться буржуазними революціями в рядієвропейських країн.

Велику роль у житті народів середньовічноїЄвропи відігравали церква та релігія, які жорстко контролювали діяльністьлюдини протягом життя, постійно впливаючи на її свідомість та поведінку. Підцерковною опікою перебували не тільки низи, а й феодальна знать. Середньовічнацерква була зіткана з протиріч. Вона мала великий позитивний вплив на вседуховне життя суспільства, сприяла зміцненню єдності європейських народів,залученню їх до нових морально-етичних цінностей. Разом з тим християнськацерква частково пригнічувала народну культуру, корені якої сягали у язичницькічаси, переслідувала іновірців та інакодумців, гальмувала розвиток науки.Об´єднавши на основі християнських цінностей європейські народи, церква сама жвбила між ними клин, розколовшись у XI ст. на західне та східне християнство.

Період Середньовіччя відділяє від сьогоденнябагато століть і подій. Але вивчення цієї епохи має велике практичне ітеоретичне значення для сучасної науки, а осмислення надбань тогочасногосуспільства допоможе нам збагнути свою власну сутність.