5.2. Культура Візантії

У IV ст. після розпаду Римської імперії наЗахідну та Східну на карті світу з´явилася нова християнська імперія —Візантійська (330—1453 pp.). її столицею став Константинополь, заснованийімператором Костянтином на місці давньогрецького поселення Візантій. З часомназва поселення стала назвою нової держави. Географічно Візантія буларозташована на межі Європи, Азії й Африки і займала територію близько 1 млн кв.км. Сюди ввійшли землі Балканського півострова, Малої Азії, Сірії, Палестини,Єгипту, Кіренаїки, частини Месопотамії, Вірменії, острови Крит, Кіпр, частиназемель в Криму і на Кавказі, деякі області Аравії. Проіснувала Візантійськаімперія більше тисячі років і впала під натиском турків у 1453 році.

Державною мовою у Візантії в IV—VI ст. булалатинська, а від VII ст. до кінця існування імперії — грецька. Особливістюсуспільного ладу Візантії стало стійке збереження централізованої держави імонархії. Візантія була поліетнічною державою, її населяли греки, фракійці,грузини, вірмени, араби, конти, євреї, іллірійці, слов´яни та інші народи, алепереважали греки.

Візантійська культура зароджувалася ірозвивалася в умовах гострих, суперечливих процесів тогочасного суспільства.Система християнського світогляду стверджувалася в непримиренній боротьбі зфілософськими, етичними, естетичними та природознавчими поглядами античногосвіту. Візантійська культура стала своєрідним синтезом пізньоантичних і східнихтрадицій. Володіючи величезними територіями, Візантія контролювала торговішляхи з Європи в Азію та Африку, протоки Босфор і Дарданелли, що також вплинулона культурний розвиток держави.

РольВізантії у розвитку культури середньовічного суспільства була надзвичайновагома. Будучи прямою наступницею античного світу та елліністичного Сходу,Візантія стала центром досить розвиненої та своєрідної культури. Характерноюрисою візантійської культури була постійна ідейна боротьба старого з новим, щопородило оригінальний синтез західних і східних духовних начал. Візантійськакультура в основному була християнською. Разом з тим особливе місце займає інародна культура — музика, танок, церковні та театралізовані вистави, героїчнийнародний епос, гумористична творчість та ін. Вагомий внесок у створенняпам´яток архітектури, живопису, прикладного мистецтва та художніх ремеселзробили народні майстри.