Захист інтересів України у міжнародних юрисдикційних органах в умовах збройної агресії російської федерації

Міжнародно-правові юрисдикційні механізми є допоміжним засобом захисту національних інтересів держави, які повинні застосовуватись у разі використання всіх національних засобів правового захисту та у випадку нездатності самозахисту державою національних інтересів.

Збройна агресія, окупація Автономної Республіки Крим і частини Донецької та Луганської областей у 2014 році, повномасштабне вторгнення на територію суверенної України військ російської федерації 24 лютого 2022 року, породило потребу вирішення проблеми у міжнародних юрисдикційних органах.

Реалізація національних інтересів - природне право кожного народу на самовизначення та гідне існування, що набуває особливої гостроти в моменти виникнення якихось загроз у конкретних історичних умовах. Наша держава повинна використовувати всі можливі заходи захисту національних інтересів держави. Проблематика захисту національних інтересів України у міжнародних юрисдикційних органах при посяганні на суверенітет і територіальну цілісність держави є надзвичайно складна і багатоаспектна [1, с. 18].

Відкритим посяганням на державний суверенітет і територіальну цілісність сусідньої держави росія демонстративно і грубо порушила низку багатосторонніх міжнародних угод, які забезпечували підтримку миру та стабільності в Європі протягом останніх 40 років і створювали каркас глобальної та європейської безпеки. Під сумнів поставлені дієвість статутних документів ООН, Гельсінських угод 1975 р. з безпеки і співробітництва, багатьох міжнародних документів у сфері стратегічної стабільності [2, с. 469].

Важливим аспектом цієї проблеми є ратифікація Україною Римського статуту [3]. Слід зазначити, що Україна підписала Статут, проте, на момент повномасштабного воєнного вторгнення росією, його ратифікація так і не відбулась. Ратифікації перешкоджав висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду. КСУ дійшов висновку, що «Римський статут не відповідає Конституції України, в частині, що стосується положень абз. 10 Преамбули та ст. 1 Статуту, за якими «Міжнародний кримінальний суд» доповнює національні органи кримінальної юстиції» [4].

Такий розвиток подій, викликав хвилю суперечок, на тему, чи потрібна така ратифікація. Відповідно, можемо спостерігати багато прихильників ратифікації Римського Статуту, але на противагу їм є і противники такої точки зору. Зокрема, вчені зазначають: «У частині зобов’язань, які Україна вже отримала в результаті подання двох декларацій, ратифікація нічого не змінить, а лише поліпшить становище, адже Україна отримає ще й права держави- учасниці. Але імплементація статуту, норми й зміни до національного законодавства, які потрібно буде внести в результаті ратифікації, забезпечать необхідний законодавчий інструментарій для відправлення ефективних процесів правосуддя не лише під час розслідувань, а й під час розгляду цих справ національними судами.

У такому разі українське законодавство буде нарешті приведене у відповідність до стандартів міжнародного в частині забезпечення належного судового процесу, якості розслідувань, та забезпечення права на справедливий суд у надскладних міжнародних кримінальних справах. З політичного погляду, Україна приєднається до 122 країн, на підтримку яких вона зможе розраховувати навіть у національних процесах». За її словами: «...якщо Україна найближчим часом не ратифікує Римський статут, це означатиме втрачену можливість бути залученою до процесу реформування, чий цінний досвід може і, за великим рахунком, має бути врахований у відправленні міжнародного правосуддя» [5], що має велике значення для захисту національних інтересів України.

Прихильником такої позиції є також і А. Кориневич, який звертає увагу на те, що при підписанні та ратифікації Римського Статуту МКС юрисдикція Суду може поширюватися не лише на громадян України, а й на громадян РФ та інших держав, які вчинятимуть воєнні злочини, злочини проти людяності чи злочин геноциду на території України. З точку зору і права, і іміджу держави, це буде дуже великим негативом для Росії. І якщо притягнути до відповідальності і засудити в МКС вище політичне і військове керівництво Росії до ратифікації Росією РС МКС майже неможливо, то притягнути до відповідальності російських громадян, які вчиняють на території України злочини проти міжнародного права після підписання і ратифікації Україною РС МКС, цілком реально [6, с. 133].

Міжнародний кримінальний суд - міжнародний судовий орган, який був створений у 1998 році для розслідування та переслідування осіб, звинувачених у геноциді, військових злочинах та злочинах проти людяності.

На початку березня 2022 р. 38 країн звернулося до МКС щодо негайного початку розслідування міжнародних злочинів в Україні, що є найбільшим поданням в історії МКС. Окрім того прокурор МКС заявив, що розпочне негайне розслідування вчинених злочинів та особисто ініціював розслідування щодо вторгнення РФ в Україну. Наразі триває активний збір доказів і показів потерпілих і свідків про злочини, вчинені від початку широкомасштабного наступу в лютому 2022 року. Усі ці злочини можуть кваліфікуватись як злочини проти людяності та воєнні злочини. Вони підпадають під дію Римського статуту й мають бути розслідувані МКС у Гаазі.

Міжнародний кримінальний суд є дієвим органом захисту національних інтересів. Красномовним підтвердженням справедливості цього твердження є реальна ситуація, мимовільним учасником якої стала наша держава через війну, яку розпочала РФ проти України. Зокрема, у січні 2017 року Україна подала позов до Міжнародного Суду в рамках Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Великим досягненням сучасної української дипломатії стало прийняття МКС двох доленосних рішень для нашої держави: перше - щодо юрисдикції, тобто про можливість застосування та тлумачення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму стосовно подій на Донбасі [7]; друге - про порушення Росією Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації [8]. Серед неспростовних звинувачень, висунутих РФ - надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням; збиття літака «Малайзійських авіаліній» рейсу МН17; обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська; знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік Волновахи; вибух під час мирного зібрання в Харкові; дискримінація щодо української та кримськотатарської громад; заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу; хвилі зникнень, вбивства, самовільні обшуки, затримання; обмеження на викладання української та кримськотатарської мов.

Таким чином можемо стверджувати, що співпраця з Міжнародним кримінальним судом - найвищим, найавторитетнішим органом у системі міжнародних судів - у перспективі може допомогти Україні захистити національні інтереси держави. Але на цьому шляху перед нашою державою стоїть важливе завдання - ратифікація Римського статуту, адже сьогодні це вкрай важливо як для іміджу на міжнародній арені, так і для реального притягнення до відповідальності осіб, винних у воєнних злочинах в Україні. Це також є міжнародно-правовим зобов’язанням України, передбаченим статтею 8 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

На сьогоднішній день діяльність міжнародних юрисдикційних органів є однією з основних гарантій ефективності міжнародного права та важливим чинником його подальшого удосконалення. Розвиток міжнародних відносини має чітку тенденцію до прагнення держав дотримуватись мирного вирішення міжнародних конфліктів шляхом звернення до міжнародних судових органів.

Застосування міжнародних юрисдикційних органів для захисту національних інтересів України є одним зі способів вирішення міжнародних конфліктів та відшкодування шкоди. Об’єднання спільних зусиль нашої держави з міжнародною спільнотою є ще однією можливістю врегулювання спорів. Така співпраця, на наше переконання, є також важливою і для міжнародної спільноти, оскільки «путінський» режим є загрозою для збереження безпеки, миру та порядку в усьому світі.

Список використаних джерел:

1. Гаврильців М.Т. Правові засади захисту національних інтересів держави у сфері забезпечення суверенітету та територіальної цілісності України. Соціологія права. 2020. № 4 (35). С. 17-21.

2. Власюк О.С. Національна безпека України: еволюція проблем внутрішньої політики: Вибр. наук. праці. К.: НІСД. 2016. 528 с.

3. Римський статут міжнародного кримінального суду від 17.07.1998. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/995_588#Text

4. Висновок Конституційного суду України у справі про Римський Статут від 11.07.2001 № 3-в/2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003v710- 01.

5. Волкова Н. Навіщо Україні Римський статут і Міжнародний кримінальний суд. Дзеркало тижня. 2019. Вип. 47 (7 грудня - 13 грудня). С. 5-6.

6. Кориневич А. Приєднання до Римського статуту Міжнародного кримінального суду як засіб стримування влади та боротьби з російською агресією. Український часопис міжнародного права. 2014. №4. с. 132-143.

7. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму від 12.09.2002. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_518.

8. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21.12.1965. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_105.