З прийняттям Указу Президента України від 9 вересня 2000 р. «Про утворення Української академії суддів» завершилися дискусії щодо необхідності заснування вищого навчального центру з підготовки суддів.
Президентським актом визначено, що цей навчальний заклад утворюється при Міністерстві юстиції України й основним його завданням є забезпечення практичної підготовки осіб, які вперше претендують на заняття посад суддів, а також підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів та проведення наукових досліджень з питань організації ефективної діяльності судів. Аналогічний шлях вирішення проблеми пройшло у свій час і суддівське співтовариство Російської Федерації, де також на виконання Указу Президента постановою Уряду від 28 жовтня 1999 р. створена Російська академія правосуддя — державний навчальний заклад вищого професійного навчання. Однак її засновниками, на відміну від української академії, є Верховний суд і Вищий арбітражний суд РФ.
Крім того, там ставиться ширше коло завдань щодо фундаментальних і прикладних наукових досліджень, підготовці аспірантів і докторантів з програм наукового забезпечення судової влади, проведення міжнародних науково-практичних конференцій і видання юридичної літератури, у тому числі й учбово-методичної. Ці напрями, безумовно, необхідні для удосконалювання існуючої законодавчої бази правосуддя. Відсутність фундаментальних і прикладних розробок щодо шляхів побудови моделей судової влади, покликаної реально забезпечити торжество ідей справедливості й ефективного захисту законних прав та інтересів особистості, рівною мірою відчувають усі держави СНД.
Однак з ухваленням рішення про заснування академій суддів проблеми ефективності і якості правосуддя самі по собі не вирішуються, а лише створюються передумови для впливу на одну зі складових цих критеріїв правосуддя. Безперечно, рівень професійної підготовки не тільки суддівського корпусу, а й усіх провідних працівників апаратів судів є найважливішим елементом, що впливає на оперативність і правильність судових рішень. Оскільки Конституцією України передбачене право громадян на звернення за судовим захистом майже з усіх питань, то із поставленими завданнями по відправленню справжнього правосуддя можуть справитися лише кадри, які мають належний рівень професійної підготовки. Не можна сказати, що цьому питанню не приділялася увага і раніше.
Система добору кадрів для суддів, що існувала в радянський період й існує в даний час, будувалася на тому, що на ці посади повинні були добиратися особи, які мали не тільки певний життєвий досвід, а й глибокі теоретичні знання, котрі у наступному, в перші роки практичної роботи, повинні були трансформуватися в професійні суддівські знання.
Ця мета досягалася як самостійним повсякденним навчанням, так і системою підготовки, що існувала у кожній області, на семінарських заняттях для суддів, із періодичним проходженням навчання на курсах удосконалення кваліфікації, а для суддів обласного рівня — і у всесоюзному інституті удосконалення кваліфікації працівників юстиції.
Професійна підготовка працівників апаратів судів здійснювалася в кожному конкретному суді, провадилося періодичне навчання секретарів судових засідань, судових виконавців у філії республіканських курсів працівників юстиції. У 1993 — 1998 pp. адміністрацією цієї філії було організоване професійне навчання для консультантів судів, помічників голів судів і резерву суддів. У останні роки вагомий внесок у справу професійної підготовки суддівського корпусу вносять Центр підготовки суддів при Верховному Суді й Центр суддівських студій при Міністерстві, а також проведена разом із міжнародними організаціями серія семінарів і навчальних програм, у тому числі в США, Нідерландах, Швейцарії, Канаді. Отже, із створенням академії суддів необхідно на державному рівні затвердити комплексну програму професійної підготовки суддів і працівників судів, що враховувала б існуючий позитивний досвід. Вона має передбачати заходи й для підвищення ефективності базового вищого юридичного навчання.
Уявляється, що при цьому має бути визначено три-чотири вищих учбових факультети, які спеціалізуються на підготовці фахівців-юристів для структур судової влади. Державне замовлення на підготовку даних кадрів має ґрунтуватися на довгостроковому прогнозі в потребі, з обліком перспектив утворення вакансій суддів й інших працівників судів.
При цьому даний прогноз має враховувати, що після завершення реформування судової системи й обрання основного числа суддів на посади безстрокове, потреба у фахівцях для всіх ланок судової системи буде не значною. Тому число осіб, які навчаються на цих факультетах, має бути в межах передбачуваної потреби. Інакше виникне проблема незатребуваних фахівців, підготовлених за спеціальними програмами. Аналіз навчальних програм підготовки юристів на факультетах юстиції свідчить, що вони не досить спеціалізовані й адаптовані до реального стану справ у системі правосуддя. Досвід роботи з резервом кадрів останніх років доводить, що конституційна вимога про наявність у кандидата в судді трирічного досвіду роботи в галузі права не в усіх випадках виправдана, оскільки відбувається втрата випускників, що мають високий рівень теоретичних знань.
Дане явище є наслідком того, що інститут стажистів суддів у тому законодавчому полі, в якому він існує в даний час, неефективний. Як правило, ці стажисти використовуються в судах для виконання некваліфікованої роботи: кур´єрів, діловодів, завгоспів тощо. У кращому випадку вони використовуються як секретарі судових засідань або вільні слухачі у залах судових засідань. Така ситуація обумовлена двома факторами. Перший — це те, що у процесуальному законодавстві не передбачена можливість реальної їх участі в судочинстві. На відміну від стажиста слідчого і стажиста помічника прокурора, що за своїм статусом фактично не відрізняються від становища атестованих працівників, стажисти судді повністю безправні. Виходячи з цього.
Вища Рада юстиції України час такого стажування обгрунтовано не визнавала стажем роботи в галузі права. Другий -- це відсутність умов у більшості районних судів для організації належного стажування. Багато голів судів і суддів дивляться на закріплених за ними стажистів як на тягар, що плутається під ногами, і позитивно сприймають лише технічну допомогу в оформленні ними справ й іншої документації. Отже, у такому вигляді інститут стажистів суддів практично зжив себе, хоча, вважаю, за ним майбутнє в новій системі підготовки даних кадрів. У публікаціях останніх років багато друкується про юридичне навчання і шляхи підвищення його ефективності.
Щодо проблеми підготовки фахівців для судової системи варто лише запропонувати ширше використовувати на випускних курсах систему навчання, що одержала найменування юридичних «клінік», і удосконалювати ефективність виробничої практики, що у більшості судів перебуває на рівні «екскурсій» у процес. Законодавча база першого етапу судово-правової реформи заклала передумови для комплектування суддівського корпусу найбільш професійно підготовленими суддями. Однак досвід роботи Вищої Ради юстиції України свідчить, що кваліфікаційні комісії суддів більшості областей не виявили належної принциповості при оцінці знань здобувачів суддівських посад. Це викликано як об´єктивними, так і суб´єктивними причинами. Насамперед, привертає увагу відсутність підзаконної нормативної бази, що регулює механізм проведення кваліфікаційних іспитів. У кожній області це відбувається на рівні самодіяльності, оскільки методичні рекомендації Вищої Ради юстиції щодо цього і методика написання та рецензування рефератів з´явилися лише в 2000 р. Та й ці «методички» не можуть замінити нормативні акти — положення про порядок проведення кваліфікаційних іспитів.
Однак і це ще не основна проблема. Головне те, що кваліфікаційні комісії, що складаються в основному із суддів, працюють на громадських засадах. Рішення про укомплектування їх штатним персоналом не виконано. Діловодство в ній здійснюється працівником обласного суду, відрядженим для цього, як правило, без звільнення від основної роботи, і який не має навіть елементарної підготовки. Аналіз діяльності кваліфікаційних комісій суддів областей свідчить про обґрунтованість пропозицій стосовно створення однієї державної кваліфікаційної комісії з основною функцією - прийом іспитів у кандидатів у судді. Однак висловлені пропозиції, вважаю, будуть ефективними лише у разі їхньої комплексної реалізації, а для цього необхідне розроблення державної програми (концепції) професійної підготовки суддів. В Указі Президента міститься доручення Кабінету Міністрів «здійснити заходи, пов´язані з утворенням Української академії суддів, забезпечивши її функціонування з 2000 року». Уявляється, що багато в чому ефективність цих заходів залежить від всебічності вивчення проблеми. І при цьому, безумовно, необхідно враховувати досвід роботи факультету з підготовки суддів, що діє в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, який реально взяти за основу діяльності одного з відділень майбутньої академії. Аналіз даних про склад слухачів цього факультету свідчить, що до навчання залучені юристи, які мають значний життєвий досвід, достатній рівень професійної підготовки в органах юстиції і правоохоронних органах, а також серйозні наміри отримати фундаментальні знання для заняття посад суддів.
Навчальними програмами (які, звичайно, ще вимагають удосконалення) передбачене розумне поєднання теоретичних курсів із практичними заняттями. До недоліків в організації цієї роботи варто віднести: відсутність нормативного врегулювання проведення стажувань і практичних занять у базових судах; нереалізованість ідеї керівництва академії про створення філії кафедри правосуддя на базі обласного суду; відсутність фінансування роботи керівників стажування з числа суддів-наставників. Дані проблеми, на мій погляд, простіше буде вирішувати в рамках академії суддів, що матиме для реалізації цих цілей систему базових судів в основних регіонах України.
Незважаючи на те, що в Указі визначено місцем розташування академії Київ, доцільно вивчити можливість перетворення названого факультету Національної юридичної академії в підготовче відділення академії суддів. Даний факультет має чудовий навчальний корпус, сполучений з упорядженим гуртожитком, достатній потенціал висококваліфікованих викладачів. У будинку Палацу правосуддя Харківської області є можливість для розміщення філій кафедр, навчальних залів судових засідань. А також є інші умови для організації навчання кандидатів у судді за методом юридичних «клінік». Використовуючи досвід і наявну матеріально-технічну та кадрову базу філії курсів удосконалення кваліфікації працівників юстиції, у Харкові можлива також організація і відділення з підготовки фахівців для судів. З врахуванням цих пропозицій академія суддів може мати структуру у вигляді чотирьох відділень: 1. Підготовка резерву суддів. 2. Перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників судової адміністрації й апарату судів із розміщенням на вже існуючій базі в м. Харкові. 3. Підвищення кваліфікації суддів: а) обласних судів; б) районних судів; в) господарських судів. 4. Науково-дослідний сектор, із розміщенням поряд з апаратом управління академії в м.Києві.
Система професійної підготовки суддів і працівників апарату судів. Виходячи з запропонованої структури, з метою виключення дублювання, мають реорганізовуватися факультет з підготовки суддів Національної юридичної академії України, курси підвищення кваліфікації працівників юстиції, центри суддівських студій і підготовки суддів Верховного Суду України.
При розробленні комплексної програми професійної підготовки суддів і фахівців судів необхідно виходити з потреби побудови цілісної системи безперервного навчання, у котрому, не ущемлюючи значимість навчання в академії суддів, варто передбачити й інші форми удосконалення професійної майстерності.
При підготовці суддів районної ланки, насамперед, необхідно виділити три рівня послідовної підготовки:
- початковий, що включає навчання в складі резерву на заняття суддівських посад, стажування в судах і навчання на підготовчому відділенні академії;
- курс підготовки до безстрокового наділення повноваженнями, що передбачає індивідуальне навчання, систематичну участь у семінарських заняттях, навчання в регіональних філіях центру підготовки суддів і заключний місячний курс в академії суддів;
- підвищення кваліфікації на відділенні професійної майстерності академії суддів.
Ці три рівні підготовки можна представити у вигляді схеми, з котрої частково видно і структуру майбутньої академії суддів (див. схему на с. 59). З метою раціонального використання бюджетних коштів підтримки належного рівня підготовки суддів на початковому етапі, періоду безпосереднього навчання на підготовчому відділенні академії тривалістю 1,5 - 2 роки має передувати період початкового добору і навчання кандидатів у складі резерву кандидатів у судді в кожній області. Формування такого резерву, його добір за критеріями, що відповідають конституційним й іншим вимогам, а також його первинне навчання має входити до функцій обласного управління державної судової адміністрації. Резерв цей може формуватися з випускників спеціалізованих факультетів вищих юридичних навчальних закладів.
Однак доцільно вже на цьому етапі в резерв включати осіб, які потенційно підпадають під конституційну вимогу, а також мають спеціальний стаж роботи в галузі права. Найраціональніша форма підготовки резерву — з числа помічників і консультантів судів, а також стажистів суддів. Однак для забезпечення ефективності інститут стажистів — суддів, вважаю, має зазнати серйозного реформування. Процесуальним законодавством повинна бути передбачена можливість самостійної участі їх у діях з підготовки матеріалів (справ) до судового розгляду.
Функціонально це може бути: прийом громадян, витребування необхідних документів, призначення первинних експертиз (про оцінку вартості спірного майна тощо), підготовка проектів процесуальних документів. Аналіз професійного рівня підготовки кандидатів, представлених до призначення на посаду суддів у 1995 — 2000 pp., свідчить, що найбільш підготовленими в теоретичному і особливо прикладному практичному плані є саме ці категорії юристів. Надалі, після внесення необхідних змін у чинне законодавство, повинно бути передбачено, що кандидати, які успішно пройшли початкову підготовку в складі резерву, направляються в межах відведеної квоти кожною обласною судовою адміністрацією для навчання на підготовчому відділенні академії. Зарахування на навчання має провадитися за результатами комп´ютерного тестування.
Найоптимальніша тривалість звичайного навчального року для проходження теоретичного курсу навчання — з вересня по червень, із наступним зарахуванням у своєрідну «ординатуру» для піврічного навчання в базовому суді за методом юридичної «клініки», з широким використанням практичної діяльності під керівництвом судді-наставника. При цьому, звичайно, необхідно передбачити систему оплати роботи наставників та керівників практики. Дана система буде виправданою і фактично працюватиме лише тоді, коли законодавче буде передбачено, що до складання кваліфікаційного іспиту на право заняття посад суддів допускаються випускники, які пройшли повний курс навчання на підготовчому відділенні академії суддів. А для прийняття іспитів щорічно при Вищій Раді юстиції України створюється Державна кваліфікаційна комісія суддів, до функцій якої входить оцінка професійної підготовки кандидатів на конкурс посад суддів.
Для забезпечення об´єктивності й виявлення реального рівня підготовки також доцільно розробити спеціальні програми комп´ютерного тестування з основних галузей права. Ряд інших пропозицій щодо удосконалення законодавства, покликаного підвищити ефективність професійної підготовки суддів, висловлено у наукових публікаціях, у тому числі й у журналі «Право України». Другий рівень підготовки також має носити комплексний характер. Суб´єктами навчання є судді, призначені на посаду терміном на п´ять років. І основною його метою є виявлення можливості представлення до безстрокового обрання, виходячи з рівня професійної підготовки. Етапи цього навчання з заключним курсом навчання на другому відділенні академії детально відображені на схемі.
При цьому «активні» форми підвищення кваліфікації на семінарах різного рівня мають поєднуватися з повсякденним індивідуальним навчанням. Типові програми повинні розроблятися науково-методичним відділом академії, затверджуватися колегією Державної судової адміністрації й ефективно контролюватися на регіональному рівні. Оскільки можливість рекомендації до безстрокового обрання судді, який пропрацював первинний термін, залежить не тільки від теоретичного рівня професійної підготовки, а й від реальних показників його роботи за п´ятирічній термін, рішення екзаменаційної комісії академії має носити рекомендаційний характер для ухвалення рішення за нині існуючою системою розгляду відповідних подань обласними кваліфікаційними комісіями суддів.
Заключний рівень удосконалення кваліфікації суддів, обраних на посади безстроково, має бути гнучким і не обов´язково мати жорстку прив´язку за термінами проходження навчання. Хоча доцільно короткостроковий курс провадити після закінчення терміна перебування у черговому кваліфікаційному класі судді. Необхідний ефект матимуть спеціалізовані курси навчання для суддів, що спеціалізуються на розгляді окремих категорій справ. Крім того, повинна бути передбачена система підготовки резерву суддів для роботи у вищестоящих судах і суддів, які претендують на заняття адміністративних посад у судах.
Для підвищення оперативності правосуддя, якості й ефективності роботи апарату велике значення може мати належний рівень підготовки працівників апаратів судів, насамперед, помічників судів, консультантів і судових розпорядників. На перший погляд, запропонована система є громіздкою і уявляється нереальною для втілення її в життя. Однак, якщо використовувати вже існуючий досвід і наявну не тільки в м.Києві, а й у м.Харкові матеріально-технічну базу, чітко визначитися в етапах, її реалізація можлива протягом двох років, але, безумовно, за наявності ентузіастів, що візьмуться не тільки за розроблення концепції професійної підготовки суддів, а й за її реалізацію, а також належного бюджетного фінансування. Отже, якщо держава зацікавлена забезпечити в суспільстві справжнє правосуддя, а не його декларацію, необхідно починати з однієї з його найголовніших складових — підготовки високопрофесійних суддів.
