Актуальність монографічного дослідження В. Марчака зумовлена законодавчим введенням поняття «обмежена осудність» у кримінальне право України. Однак сучасна законодавча регламентація відповідальності осіб із психічними розладами, які не виключають осудності, не вирішила багатьох проблем. Більше того — у переважній більшості випадків вона створила додаткові складнощі через її абстрактне формулювання та відсутність автентичного тлумачення законодавчого поняття психічних розладів, які не виключають осудності. Ці проблемні аспекти законодавчої регламентації неодноразово перебували в центрі уваги дослідників, які фрагментарно торкалися певних дискусійних аспектів цієї проблеми. У науці юридичної психології та кримінального права відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені цій проблематиці.
Абстрактність законодавчої позиції стосовно обмеженої осудності й відсутність чіткого нормативного визначення цього поняття (правового явища) спричинили нескінченні суперечки як серед вчених, так і серед практиків.
Актуальність теми дослідження зумовлена також і тією важливою обставиною, що критерії визначення обмеженої осудності неоднаково трактуються спеціалістами у галузі психології та психіатрії. Стани, які психологи відносять до межових між нормою та патологією (наприклад акцентуація характеру), психіатри вважають нормою. Внаслідок неоднакової оцінки відповідних станів різними спеціалістами судді часто роблять помилки у прийнятті справедливого та ефективного рішення у справі.
Зазначене зумовлює актуальність обраної теми монографічного дослідження В. Марчака. Існує необхідність напрацювання єдиних підходів до концепції обмеженої осудності, що має на меті підвищення ефективності правосуддя.
На мою думку, основними змістовними складовими монографії слід вважати: узагальнення існуючих наукових підходів до проблеми обмеженої осудності; пропозицію авторської редакції категорії «обмежена осудність», її основних ознак та меж застосування; пропозицію більш чіткої регламентації психічних розладів, які впливають на здатність особи при вчиненні злочину усвідомлювати свої дії та керувати ними, але не виключають осудності; проведення компаративістського аналізу кримінально-правових понять «осудність», «обмежена осудність», «неосудність»; надання психологічної характеристики обмеженої осудності та описання психологічного механізму вчинення злочину в стані обмеженої осудності.
Автором проаналізовано і критично осмислено теоретичний та емпіричний матеріал щодо проблеми обмеженої осудності. Все це дало змогу автору отримати достовірні та переконливі результати. Викладені положення, висновки, пропозиції, рекомендації мають суттєве науково-теоретичне значення, у тому числі щодо підвищення ефективності правосуддя.
Емпірична складова проведеного дослідження характеризується узагальненням результатів експертних оцінок, анкетним опитуванням слідчих та суддів, проведенням аналізу висновків судово-психіатричних та комплексних судових психолого-психіатричних експертиз, матеріалів кримінальних справ про злочини обмежено осудних осіб.
Теоретичне і практичне значення має авторське визначення поняття психічних розладів як наслідку складних і різноманітних порушень діяльності різних систем організму людини з домінуючими ураженнями головного мозку. Під психічним захворюванням автор розуміє непсихотичні (при- межові) і психотичні (психоз) розлади, які мають у своїй основі активні патологічні та функціональні зміни в головному мозку (психопатологічні процеси і психопатологічні реакції).
В. Марчак також поділяє психічні розлади на психотичні, невротичні, функціональні та органічні.
Рецензоване монографічне дослідження В. Марчака складається зі вступу, переліку умовних позначень, чотирьох розділів (19 підрозділів), висновків, додатків, списку використаних джерел.
Перший розділ присвячено теоретико-методологічному аналізу обмеженої осудності. Автор розкриває поняття та зміст обмеженої осудності, досліджує становлення інституту обмеженої осудності у кримінальному праві та зарубіжний досвід правозастосовної практики з цих питань, проводить аналіз обмеженої осудності та визначає методологічні принципи дослідження обмеженої осудності.
У другому розділі В. Марчак досліджує формулу обмеженої осудності, її значення для встановлення суб’єкта і суб’єктивної сторони складу злочину. Автор розкриває поняття та зміст, робить класифікацію психічних розладів, які впливають на здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними під час вчинення злочину і мають фундаментальне значення для встановлення обмеженої осудності. У цій частині праці визначено особливості практичного застосування судами кримінально-правового поняття «обмежена осудність».
Третій розділ монографічного дослідження присвячується психологічній характеристиці обмеженої осудності. Вивчаються порушення інтелектуальної та емоційно-вольової сфери особи, їх вплив на здатність цієї особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Крім того, досліджуються такі психічні розлади, як дефекти волі, акцентуації характеру, психопатії та інші психічні аномалії, — у вигляді підстав для визнання особи обмежено осудною під час вчинення нею злочину.
У четвертому розділі монографії В. Марчак розглядає поняття, види та форми використання спеціальних знань для визначення обмеженої осудності особи в момент вчинення нею злочину. Значну увагу приділено психологічним особливостям застосування спеціальних знань для встановлення обмеженої осудності.
Вважаю, що монографія В. Марчака, присвячена актуальній науковій та прикладній проблемі, виконана на належному науковому рівні й, безумовно, становить інтерес як для фахівців- юристів, так і для широкої аудиторії читачів.
