На сьогодні проблеми переос­мислення класичних підходів щодо розуміння цілей і завдань юридичної науки, яке дається взнаки практично у всіх без винятку галузях сучасного права, чи не найбільшу ак­туальність і значущість мають саме у сфері цивільного права, або у більш загальному контексті — у сфері сучас­ної цивілістики. Дійсно, важко не по­годитися з тим, що цивільно-правові відносини становлять не лише одну з пріоритетних сфер розвитку будь-якої правової держави, а й є одним із най­більш складних у функціональному, інституціональному і динамічно-про­цесуальному аспектах системним ут­воренням, яке забезпечує формуван­ня, відтворення та удосконалення всіх без винятку рівнів існування грома­дянського суспільства. У цьому плані дещо зверхнє ставлення до цивільного права, яке подекуди сприймається як своєрідна «вторинна галузь» щодо інших галузей права, поза сумнівом, вимагає радикального переосмислен­ня у напрямі піднесення ваги ци­вільного права і чіткого визначення його пріоритетної ролі у розвитку су­спільних відносин.  Зрозуміло, що подібне переосмислення ролі та зна­чення цивільного права значною мірою реалізується саме у науково-теоретичній площині, коли основна аргументація розгортається завдяки проведенню фундаментальних фахо­вих досліджень, що дають змогу прин­ципово но-новому, в нових аспектах та з урахуванням нових реалій подиви­тися на ті, здавалося б уже досліджені, питання і проблеми, які насправді ут­ворюють своєрідне теоретико-методологічне ядро цивільного права і як галузі права, і як науки.

У світлі зазначеного безумовний інтерес викликає ґрунтовне дослі­дження «Суб´єкти цивільного пра­ва», виконане під керівництвом одно­го з провідних і відомих фахівців Ук­раїни у галузі цивільного права ака­деміка НАПрН України Я. Шевченко, яке здійснили вітчизняні та зарубіжні вчені, котрі представляють Інститут держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, Національну академію правових наук України, Львівський національний університет імені Івана Франка, Університет Ніш (Сербія). Автори монографії розглядають складну як у теоретичному, так і в практичному сенсі проблему суб´єк­тивного права через аналіз специфіки суб´єктів цивільного права як право­вих осіб, виявлення їх юридичних оз­нак та встановлення місця у динаміці цивільних правовідносин. Загалом складність зазначеної теми зумовлена двома базовими причинами. З одного боку, будь-яке сучасне дослідження у галузі цивільного права має врахову­вати об´єктивні зміни цивільно-право­вих відносин, їх генезу і розвиток, що мають місце в Україні. У цьому аспекті мають бути враховані як реальні зміни цивільного законодавства, насамперед мається на увазі прийняття нового ЦК України, так і тенденції у трансфор­мації цивільно-правових відносин, які нині спостерігаємо в Україні у таких сферах, як інтелектуальна власність, корпоративна відповідальність, участь держави у розвитку цивільних відно­син тощо. З другого боку — звернення до аналізу проблематики суб´єктів цивільного права неможливе поза максимально чітким теоретичним визначенням обсягу і кола відносин, в яких беруть участь суб´єкти цивільно­го права, що, у свою чергу, передбачає проведення ґрунтовної теоретико-методологічної розробки фундаменталь­них проблем науки цивільного права. Таким чином, перед авторами моно­графії з самого початку постало до­сить складне завдання щодо поєднан­ня в одному вимірі здійсненого ними дослідження загальнотеоретичних і суто практичних аспектів, адже основ­ною запорукою успіху реалізації сфор­мульованих у передмові цілей був саме органічний науковий синтез цих двох рівнів дослідження суб´єктів цивільного права.

На наше переконання, це завдання успішно реалізоване, що дає змогу обґрунтовано виокремити зазначену працю з-поміж багатьох інших сучас­них цивільно-правових досліджень. Дійсно, як слушно зазначається у підрозділі 1.1, ключовою проблемою для адекватного розуміння суб´єктів цивільного права є встановлення їх ролі та значення в суспільстві. Це по­ложення, яке обґрунтовується у пер­шому розділі дослідження, видається не лише цілком аргументованим (с. 7-29), а й таким, що фактично ста­новить теоретичну основу всього по­дальшого аналізу. Йдучи цим шляхом, автори монографії здійснюють прин­циповий крок у напрямі переосмис­лення суб´єктів цивільного права з по­гляду розвитку як суспільства в ціло­му, так і тих конституційних змін, що нині відбуваються в Україні. Тому цілком органічним видається пред­ставлений у першому розділі аналіз питань конституційного регулювання окремих сфер цивільно-правових від­носин, а також впливу правової куль­тури на розвиток як цивільного права в цілому, так і на конкретні цивільно-правові відносини.

Логічним продовженням цього ста­ло виявлення та дослідження актуаль­них проблем правового становища фізичних осіб у цивільному праві Ук­раїни (розділ 2). На нашу думку, внутрішня структура цього розділу і вдала побудова аргументації дали змо­гу розглянути не лише проблеми цивільної правоздатності та цивільної дієздатності фізичних осіб, а також теоретичні та практичні проблеми актів цивільного стану, а й надати ком­плексну характеристику фізичних осіб як суб´єктів найголовніших ци­вільних правовідносин, в яких вони беруть участь. Зважаючи на зміну доктринального розуміння місця і ролі людини у розвитку правовідносин, в аспекті загальної теорії права, на чому наголошує П. Рабінович (у сфері адміністративного права це положен­ня всебічно аргументує В. Авер´янов), слід визнати, що ця специфіка подан­ня матеріалу у другому розділі є не ли­ше абсолютно виправданою, а й такою, що дає змогу представити науку цивільного права як одного з флаг­манів у процесі парадигмальної транс­формації праворозуміння, яке формує нову «людиноцентричну» модель загального переосмислення і дослі­дження сутності права в цілому та конкретних правових явищ.

У третьому розділі монографії авто­ри привертають увагу до іншого базо­вого блоку осіб як суб´єктів цивільного права, якими є юридичні особи. У цьо­му розділі подається детальний виклад не лише загальних теоретичних пи­тань, що стосуються правоздатності та дієздатності юридичних осіб (хоча у цьому плані не можна не наголосити на надзвичайно якісному в теоретич­ному плані та ґрунтовному дослі­дженні юридичної особи як суб´єкта цивільних правовідносин), а й на аналіз особливостей правового регулю­вання положення окремих юридичних осіб у ринковій системі економіки Ук­раїни. З огляду на це незаперечний інте­рес становить висвітлення питань роз­витку банківської системи України, банків як суб´єктів банківської діяль­ності, а також транснаціональних ком­паній як суб´єктів здійснення міжнарод­ної торговельної діяльності. Водночас цікавою новелою цієї монографії є аналіз діяльності страхових компаній як учасників цивільних правовідносин (с. 415-442). Не викликає сумніву, що цей напрям дослідження юридичних осіб як суб´єктів цивільного права має значну наукову перспективу і може ста­ти стимулюючим поштовхом для цілого ряду змістовних і глибоких теоретичних досліджень у галузі цивільного права.

Останні три розділи монографії присвячені відповідно: а) участі дер­жави, АР Крим і територіальних громад у цивільних відносинах; б) суб´єктам права інтелектуальної власності; в) суб´єктам цивільно-пра­вової та корпоративної відповідаль­ності.

Поряд із характерним для моно­графії змістовним аналізом досліджу­ваних проблем, хотілося б звернути особливу увагу на цілий ряд питань, що порушуються у четвертому розділі. Маємо на увазі насамперед аналіз спірних питань, що пов´язані з участю держави і територіальних громад у цивільних правовідносинах. У цьому сенсі незаперечну наукову цінність має обґрунтована в монографії чітка й аргументована позиція щодо розмежу­вання відповідальності за зобов´язан­нями держави, АР Крим і територіаль­них громад у частині створення ними юридичних осіб.

Незаперечним позитивом моно­графії, який вигідно вирізняє її серед інших колективних досліджень, є внутрішня цілісність, яка відображена не лише у структурі праці, айв її стилістиці. Адже, на відміну від бага­тьох колективних монографій, зазна­чена праця в галузі цивільного права постає цілісним, чітко розбудованим дослідженням, в якому комплексність аналізу органічно поєднується з гли­биною розробки кожної окремо взятої проблеми. При цьому автори свідомо намагались представити таке дослі­дження, яке б могло зацікавити всіх без винятку фахівців, які досліджують проблеми розвитку сучасного права і держави, адже праця містить надзви­чайно багато цінних і цікавих питань, які можуть стати у пригоді всім, хто вивчає теорію держави і права, спеціалізується у сфері сучасної адміністративістики, конституційного, фінансового права тощо. У цьому сен­сі рецензована монографія може бути охарактеризована як своєрідний крок у напрямі побудови нової моделі роз­витку науки цивільного права, яка гармонійно поєднує в собі найвищі стандарти класичних академічних досліджень із найсучаснішими науко­вими методами і цивільно-правовими теоріями. Причому, незважаючи на свою науково-концептуальну фунда­ментальність, це дослідження може успішно та ефективно застосовува­тись у навчальному процесі у вищій школі України, адже кожне з представ­лених у монографії положень, неза­лежно від того, про який саме з розділів ідеться, набуває своєї змісто­вної теоретичної розробки із залучен­ням значної кількості джерельного ма­теріалу, який узагальнює основні здо­бутки класичної та сучасної цивілістики. Цінність і значущість такої праці є очевидними, а отже, єдине побажання, яке може бути висловлено авторсько­му колективу, — щоб ця монографія стала не завершенням, а початком но­вого етапу розвитку вітчизняної науки цивільного права.