В еколого-правових дослідженнях зазначено, що проблема правового забезпечення реалізації екологічних інтересів повністю не вивчена.

На підставі аналізу філософської, економічної, соціально-психологічної та правової літератури з проблем природи Інтересу В.Попов дійшов висновку, що при всій різноманітності поглядів вчених їх можна об´єднати у три основні групи. Одні автори вважають Інтерес суб´єктивною категорією і розглядають його як стан свідомості, спрямування думок і уваги людини до певного предмета, яким може бути здобуття матеріальних благ, знань, одержання задоволення від чогось тощо. Основним аргументом на користь цієї концепції є визнання того, що Інтереси завжди виступають опосередкованим процесом свідомості.

Інші автори відстоюють об´єктивність інтересу. На їх думку, його не можна розглядати як суб´єктивне явище або навіть як єдність об´єктивного і суб´єктивного. Вони вважають, що об´єктивність інтересу зумовлена умовами життя соціальних суб´єктів (суспільства, класів, колективів людей, індивідів). З цього робиться висновок, що інтереси існують поза волею І свідомістю людей, вони лише усвідомлюються ними.

Представники третьої групи дослідників розглядають інтерес як єдність об´єктивного і суб´єктивного. Вони вважають, що джерелом його виникнення є матеріальні потреби людей. Тому інтереси мають об´єктивну основу. Однак у процесі усвідомлення і реалізації інтересу бере участь свідомість людини. Тому інтерес — це єдність об´єктивного і суб´єктивного. Докладний аналіз зазначених міркувань наведено у правовій літературі.

На наш погляд, найбільш обгрунтованою є позиція тих, хто вважає, шо інтереси за своєю природою є об´єктивним явищем. Прибічники даної концепції виходять з того, що свідомість людей не породжує їх інтереси, а лише бере участь в їх осмислюванні.

Прибічники суб´єктивного розуміння інтересу не враховують того, що об´єктивний Інтерес лише відображається у свідомості людей, але не утворюється нею. Дана концепція має особливо велике значення для розгляду екологічних інтересів, в основі яких лежать об´єктивно існуючі природні ресурси.

Відривати свідомість суб´єкта від його інтересу було б грубою помилкою, оскільки між свідомістю та інтересом існує діалектичний взаємозв´язок, що відображає єдність взаємодії двох самостійних факторів: інтересу (об´єктивне явище) і свідомості (суб´єктивне явище). У процесі реалізації інтересу ця єдність є нерозривною. Однак при цьому зберігається самостійність кожного фактора.

На думку В.Попова, практичне застосування концепції розуміння інтересу як суб´єктивного або об´єктивно-суб´єктивного фактора може призвести до заподіяння значної економічної та екологічної шкоди. Об´єктивність інтересів полягає утому, що вони виступають первинними щодо свідомості. Саме інтереси визначають мету, волю і свідомість індивідів, колективів людей, держави, суспільства. Зі свідомості неможливо вивести і пояснити сутність об´єктивних інтересів. Не можна змішувати об´єктивну сутність інтересу з процесом його усвідомлення та реалізації. Усвідомлювати інтереси — значить сприяти їх реалізації з урахуванням об´єктивних умов на даному етапі. Ці методологічні засади повною мірою можна застосувати до характеристики екологічних інтересів.

Реалізація екологічних інтересів відбувається у суспільних відносинах (у процесі спілкування між людьми). Тому інтереси становлять їх зміст. Однак зазначені інтереси та екологічні суспільні відносини співвідносяться один з одним не тільки як зміст і форма. У суспільних відносинах беруть участь принаймні дві сторони. Інтерес же відображає однобічне ставлення суб´єкта до умов життя. У суспільних відносинах інтереси суб´єктів не збігаються, вони, як правило, різні.

Усвідомлення екологічних інтересів, їх відповідності об´єктивним умовам життя відбува-. ється в міру пізнання людиною законів розвитку природи і виявлення ролі та місця суспільства і людини у навколишньому природному середовищі. Якщо суспільство і людина орієнтуються на соціальні та економічні фактори без врахування екологічних, в суспільстві формуються інтереси, спрямовані не на взаємодію з довкіллям, а лише на споживання його благ (природних ресурсів, лікувально-оздоровчих властивостей, естетичної насолоди від ландшафтів тощо)

Тому, на нашу думку, під інтересом треба розуміти не тільки особливе ставлення соціального суб´єкта до своїх потреб та інших умов життя, що забезпечують його соціальне самоутвердження і розвиток в межах існуючих засобів виробництва, як вважає В Попов, а и ставлення людини і суспільства в цілому до навколишнього природного середовища

Якщо Інтереси визначають ставлення соціального суб´єкта до своїх потреб и інших умов життя, то останні формують це ставлення Потреби охоплюють як людей, так і все живе У літературі потреба визначається як вимога до матеріальних і духовних умов життя в межах певного суспільного ладу, спрямована на забезпечення нормальної життєдіяльності індивіда, колективу людей, суспільства Це один з основних факторів, що формують зміст Інтересу, в тому числі екологічного

Умови життя також впливають на формування інтересів соціальних суб´єктів, насамперед через економічні стимули і матеріальну заінтересованість Стимул і стимулювання — це спонукальні фактори У суспільному житті Існують об´єктивні та суб´єктивні спонукальні фактори Останні характерні для особистих стосунків між соціальними суб´єктами У сфері природного середовища стимул діяльності людини за своєю природою є об´єктивним, оскільки люди, користуючись благами природи, повинні в силу необхідності забезпечення нормального екологічного середовища відтворювати природні об´єкти, розумно їх використовувати І зберігати Саме об´єктивна необхідність виживання людей стимулює їх до кращого ставлення до природи у процесі господарської та іншої діяльності

Як показує Історичний досвід, реалізація цієї об´єктивної необхідності починається з моменту усвідомлення світовим співтовариством того, що людина є частиною природного середовища, в якому життєво важливі для неї об´єкти знаходяться в тісному екологічному взаємозв´язку Знищення або вичерпання деяких з них (наприклад, окремих видів тваринного світу, лісових ресурсів) може призводити до руйнування екологічних зв´язків І середовища проживання людей у цілому Тому екологічний Інтерес лежить в основі забезпечення екологічно безпечної життєдіяльності суспільства, держави, особи

Усвідомлення світовим співтовариством необхідності збереження природних об´єктів І екологічних систем у цілому ще не є гарантією того, що всі держави, а тим більше кожний конкретний суб´єкт права можуть на свій розсуд здійснювати різноманітні види діяльності з додержанням норм міжнародного або національного екологічного законодавства Як правило, нині для більшості суб´єктів права визначальне значення мають економічні або матеріальні Інтереси, реалізація яких у процесі господарської та Іншої діяльності при Ігноруванні екологічних Інтересів суспільства або громадян залежно від соціального становища самого суб´єкта права може Істотно погіршувати екологічну ситуацію на нашій планеті або в u окремих регіонах

Щоб суб´єкти права мали економічну І матеріальну заінтересованість у збереженні екологічних систем та природних об´єктів, необхідно за допомогою правових норм визначати умови, за яких ця заінтересованість стане для них спонукальним мотивом їхньої діяльності по збереженню навколишнього природного середовища

Правова регламентація діяльності суб´єктів права повинна здійснюватися з урахуванням особливостей кожного з них Такими суб´єктами можуть бути міжнародні організації, держави, підприємства, громадяни, здатні здійснювати безпосередньо або через своїх представників суб´єктивні права І нести юридичну відповідальність Кожний з зазначених суб´єктів права може мати свій екологічний Інтерес, опосередкований економічними та матеріальними Інтересами Однак реалізовуватися він повинен з додержанням принципів І вимог, встановлених правовими нормами, що забезпечують збереження екологічних систем нашої планети в цілому тієї або Іншої держави або окремого регіону

Розмежувати окремий (особистий) інтерес та інтерес суспільно-господарськии (публічний), а також відобразити це розмежування в законодавстві — одне з завдань правотворення.

На думку Г Васильєва, соціальне значущий, позитивний інтерес, визнаний законодавцем, перетворюється на законний інтерес, що у багатьох випадках породжує суб´єктивне право. Таким чином, законний інтерес як інтерес, що підлягає захисту, повинен бути закріплений у нормативно-правовому акті та відповідати екологічним інтересам суспільства і громадян

Законний екологічний Інтерес відрізняється від Інтересу, що дістає вияв у суб´єктивному праві Під час його захисту безпосередньо захищається об´єктивний Інтерес Екологічні інтереси суспільства закріплені у нормативно-правових актах А під час захисту інтересу, відображеного у суб´єктивному праві, захищається останнє Законні екологічні інтереси у демократичній державі повинні відображати інтереси усього суспільства або більшості його членів і закріплюватися у правовій формі, тоді як інтереси, опосередковані суб´єктивним правом, безпосередньо пов´язані з правами і обов´язками конкретних юридичних та фізичних осіб Отже, суб´єктивне право може бути захищене за Ініціативою його носія та Інших визначених законом осіб (наприклад, прокурора), а законний Інтерес — за Ініціативою будь-якої особи, якщо порушується нормативно-правовии акт або його частина, що забезпечують правову охорону її Інтересів, у тому числі екологічних На відміну від законного інтересу суб´єктивне право виникає при настанні конкретних передбачених законом юридичних фактів

У суб´єктів еколого-правових відносин при здійсненні юридичних фактів виникають суб´єктивні права і юридичні обов´язки, визначені чинним законодавством та умовами договорів. При цьому правові форми настання наслідків юридичних фактів у різних суб´єктів права є різними

В еколого-правовіи літературі поняття еколого-правової форми не розроблене На підставі аналізу наукових праць з загальної теорії права та суспільно-правової літератури В Попов визначає її як встановлені екологічним законодавством правові Інститути, субінститути, сукупності правових відносин, які регулюють певні групи суспільних відносин з метою реалізації екологічних Інтересів суб´єктів останніх

Правові форми, що забезпечують реалізацію екологічних Інтересів, залежать від суб´єктів суспільних відносин і екологічних цілей, які вони переслідують Тому ці форми повинні визначатися не тільки екологічним законодавством, а й суспільне значущими Інтересами Так, деякі законодавчі акти можуть не відповідати екологічним Інтересам суспільства або громадян І водночас задовольняти Інтереси певної групи суб´єктів права У таких випадках ці акти треба змінювати, доповнювати або приймати нові, такі, що відповідають екологічним Інтересам усього суспільства або більшості його членів

Як приклад можна навести Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств», який з 1992 p майже щорічно змінювався І доповнювався Проте навіть в останній його редакції не передбачено проведення екологічного аудиту, що ускладнює одержання достовірних даних про небезпечний характер діяльності підприємств, які приватизуються, для навколишнього природного середовища І здійснення на основі цього заходів, спрямованих на захист екологічних Інтересів громадян, які працюють на таких підприємствах або проживають близько від місць їх розташування

Більш складними видаються випадки, коли реалізація екологічних Інтересів різноманітних суб´єктів права не суперечить суспільним екологічним Інтересам, але при цьому економічні Інтереси суб´єктів права є різними На наш погляд, ці суперечності мають усуватися шляхом внесення змін до правових актів

В останні десятиріччя розвиток світової економіки ставить міжнародне співтовариство в цілому І кожну окрему державу перед необхідністю пошуку засобів, за допомогою яких при реалізації економічних Інтересів враховувалось би право громадян на здорове навколишнє природне середовище Необхідне винайдення засобів запобігання негативним екологічним процесам та ліквідації їх наслідків, здійснюваних з урахуванням того, що сучасний розвиток економіки значною мірою залежить від стану довкілля При цьому під приводом його оздоровлення деякі транснаціональні корпорації використовують у міждержавних відносинах екологічні цілі для задоволення своїх економічних Інтересів, щоб зберегти ринок збуту своєї продукції

Найбільш яскравими прикладами правової форми використання екологічних цілей для задоволення економічних Інтересів можна вважати Віденську конвенцію про охорону озонового шару 1985 p , Монреальськии протокол до неї 1987 p І Поправки до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, 1990 p , які Україна ратифікувала у 1996 p

Згідно з Монреальським протоколом країни, які підписали Віденську конвенцію про охорону озонового шару 1985 p , зобов´язані забезпечити перехід промислових підприємств, розташованих на їх територіях, до використання нових озонозберігаючих технологій та речовин, що не руйнують озон

Монреальськии протокол з усіма доповненнями до нього — це міжнародна угода в галузі екологи, яка виконується беззастережно Даний факт можна пояснити тим, що природоохоронні цілі в контексті даної проблеми відповідають Інтересам великих транснаціональних корпорацій, які виробляють хладагенти, спінювачі та засоби пожежогасіння

Зазначений документ дав цим корпораціям можливість здійснити, залучаючи кошти світового співтовариства, реконструкцію своїх підприємств, розташованих у розвинутих країнах Завдяки цьому і постановка екологічних цілей значною мірою визначається цим економічним інтересом.

У свою чергу, до країн, які підписали Віденську конвенцію І Монреальський протокол, але не в змозі у чітко встановлені строки виконувати свої зобов´язання щодо модернізації підприємств по випуску хладагентів через відсутність коштів, обумовлену загальною економічною кризою, застосовуються дискримінаційні заходи у сфері Інвестиційної політики з метою витиснення конкурентів з ринку виробництва і збуту даних видів речовин Виділення коштів на реконструкцію підприємств по випуску хладагентів жорстко пов´язується з планами конкретних організацій, з використанням обладнання конкретних фірм і з поставками хладагентів певної марки

Завдяки цьому екологічний аспект перетворився на серйозний фактор тиску на економічному ринку Правова форма реалізації екологічних Інтересів міжнародного співтовариства стала для транснаціональних корпорацій засобом задоволення своїх економічних Інтересів за рахунок ущемлення економічних Інтересів держав з перехідною економікою та країн, що розвиваються Охорона довкілля І всі пов´язані з цим проблеми — це не тільки проблеми чистого повітря або нормальної питної води, а и проблеми майбутньої промисловості багатьох країн

На підставі сказаного вище можна зробити деякі висновки В силу екологічного фактора країни з перехідною економікою, до яких належить і Україна, а також країни, що розвиваються, можуть бути поступово витіснені зі світового ринку і потрапити в економічну залежність від розвинутих країн Положення Віденської конвенції про охорону озонового шару 1985 р, Монреальського протоколу до неї 1987 p І Поправок до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, 1990 p забезпечують досягнення екологічних суспільне значущих цілей Однак Існує необхідність у їх коригуванні з метою усунення економічної дискримінації держав з перехідною економікою І країн, що розвиваються

У зв´язку з цим точка зору6, згідно з якою необхідність гармонізації міжнародного екологічного законодавства викликана чисто екологічними причинами і потребами зовнішньої торгівлі, уявляється спрощеною Як видно з нашого прикладу, обидва процеси взаємопов´язані і, природно, дістають закріплення у тій або іншій правовій формі

Дискримінащиність при вирішенні екологічних проблем дістає вияв у тому, що різні міжнародні організації європейського і світового рівня, надаючи допомогу Україні та Іншим державам Центральної І Східної Європи, ставлять їх в залежність від різних умов Це, як справедливо зазначає H Малишева, зумовлює необхідність переосмислення теорії міжнародного права, оновленого погляду на поняття міжнародного договору, зокрема нового підходу до таких його базових ознак, як взаємність, недискримінаціиність, рівність сторін Вирішального значення мають набувати ознаки Іншого роду — справедливість, свобода договору

У розвинутих країнах вимоги до додержання екологічних стандартів з кожним роком стають більш жорсткими В основі такого підходу лежать не тільки інтереси захисту права людини на здорове навколишнє природне середовище і права споживача на безпечну для його життя та здоров´я продукцію, а й чисто економічні інтереси, задоволення яких відбувається, зокрема, і шляхом обмеження екологічних інтересів інших країн

Суть проблеми полягає в такому Якщо забруднення довкілля у процесі економічної діяльності на території однієї держави призводить до порушення її екологічної системи, остання забезпечується живильними речовинами, чистою водою, повітрям за рахунок геосистем інших країн. Щоправда, треба враховувати і те, що геосистеми не мають чітких територіальних меж Тому усі держави повинні мати рівні права і обов´язки щодо одна одної при користуванні екосистемами Нині ж високорозвинуті в економічному відношенні країни використовують їх на шкоду економічним інтересам інших країн і нашої планети в цілому

Таким чином, за сучасних умов екологічна та економічна стабільність України значною мірою залежить від того, наскільки добре у правовому плані будуть захищені й екологічні Інтереси під час здійснення зовнішньоторговельної діяльності і як вони враховуватимуться у процесі структурної перебудови економіки нашої держави.