У КК України відповідальність за контрабанду передбачена ст. 201 [2]. Відповідно до ч. 1 цієї статті під контрабандою розуміють переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.
Частиною 2 ст. 201 КК України передбачено відповідальність за вчинення контрабанди за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Відповідно до Примітки до ст. 201 КК України контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян [2].
Порівняльний аналіз будь-якого правового явища має глибокий науковий сенс, оскільки дає можливість не лише вивчити зарубіжний досвід, а й дослідити його позитивні тенденції з метою осмислення на предмет доцільності запозичення у вітчизняне законодавство.
Існування такого складу злочину в зарубіжному кримінальному праві підштовхнув автора до висновку про необхідність проведення аналізу сучасного зарубіжного кримінального законодавства країн СНД та деяких інших зарубіжних країн.
Враховуючи історичну долю українського законодавства, історичну та сучасну подібність суспільно-економічних відносин у державах — країнах колишнього СРСР та сучасної
СНД, проаналізуємо насамперед законодавство цих країн. Тим більше більшість країн для визначення такого переміщення використовує єдине слово «контрабанда», яке запозичене з італійської мови, де contra - проти, a bando — це урядовий наказ [12, 211].
У КК Російської Федерації (далі -КК РФ) найбільший інтерес із точки зору такого порівняльного дослідження має ст. 188, якою передбачена кримінальна відповідальність за вчинення контрабанди. Згідно з ч. 1 цієї статті під контрабандою розуміють переміщення у великому розмірі через митний кордон Російської Федерації товарів або інших предметів, за винятком вказаних у ч. 2 цієї статті, вчинене поза або з приховуванням від митного контролю або з обманним використанням документів або засобів митної ідентифікації, або поєднане з недекларуванням або недостовірним декларуванням [9].
Стаття 188 КК РФ складається із чотирьох частин. Частиною 2 цієї статті передбачено кримінальну відповідальність за переміщення через митний кордон Російської Федерації наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих, отрутних, отруйливих, радіоактивних речовин, радіаційних джерел, ядерних матеріалів, вогнепальної зброї, вибухових пристроїв, боєприпасів, зброї масового ураження, засобів її доставки, іншого озброєння, іншої військової техніки, а також матеріалів і устаткування, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження, засобів її доставки, іншого озброєння, іншої військової техніки, щодо яких встановлені спеціальні правила переміщення через митний кордон Російської Федерації, стратегічно важливих сировинних товарів або культурних цінностей, щодо яких встановлені спеціальні правила переміщення через митний кордон
Російської Федерації, якщо ці діяння вчинені поза або з приховуванням від митного контролю або з обманним використанням документів або засобів митної ідентифікації або поєднане з недекларуванням або недостовірним декларуванням [9].
Кваліфікуючими ознаками відповідно до частин 3, 4 КК РФ є вчинення діяння, передбаченого частинами 1 або 2 (згідно з ч. 4 також і ч. 3) цієї статті: 1) службовою особою з використанням свого службового становища; 2) із застосуванням насильства до особи, яка здійснює митний контроль (ч. 3); 3) вчинене організованою групою (ч. 4).
Як і ст. 201 КК України, ст. 188 КК РФ віднесена до злочинів, які за своїм родовим об´єктом посягають на порядок здійснення господарської (економічної) діяльності. Очевидно, основним безпосереднім об´єктом злочину є порядок зовнішньоекономічної діяльності. При порівняльному аналізі стає очевидною певна схожість при визначенні законодавцями поняття контрабанди, але суттєвою є різниця у конструкції норм при передбаченні особливостей кримінальної відповідальності за контрабанду певних об´єктів та при утворенні кваліфікованих складів.
КК Республіки Білорусь 1999 р. (далі - КК РБ), що набрав чинності з 1 липня 2000 р., містить ст. 228, якою передбачає кримінальну відповідальність за переміщення у великому розмірі через митний кордон Республіки Білорусь товарів і цінностей, заборонених або обмежених до такого переміщення, за винятком вказаних у ч. 2 цієї статті, вчинене або з приховуванням від митного контролю, чи з обманним використанням документів або засобів ідентифікації, чи поєднане з недекларуванням або завідомо недостовірним декларуванням [6].
Частина 2 ст. 228 КК РБ подібна до ч. 2 ст. 188 КК РФ. Частинами 3, 4 передбачена кримінальна відповідальність за відповідно кваліфікований та особливо кваліфікований склади злочину — контрабанда. При чому ч. 4 ст. 228 КК РБ аналогічна до ч. 4 ст. 188 КК РФ. Існують певні відмінності при конструюванні кваліфікованих складів злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 КК РБ кваліфікованими складами цього злочину є вчинення його: групою осіб за попередньою змовою; особою, раніше судимою за контрабанду; службовою особою з використанням своїх службових повноважень; із застосуванням насильства до особи, яка здійснює митний контроль.
З урахуванням особливостей викладення правового матеріалу кримінальне законодавство кожної держави має свою специфіку. Порівняльний аналіз було здійснено за законодавством тих країн, де законодавець дотримується концепції покарання конкретного діяння.
Зокрема, у КК Австрії, Польщі, США, ФРН, Іспанії, Швейцарії статті формулюються інакше, ніж у кримінальному законі України, і починаються, як правило, зі слів «хто», «той, хто» або «особа». Як зазначає О. Малиновський, така різниця певною мірою обумовлена пануючою кримінально-правовою доктриною [3, 296].
Якщо законодавець дотримується теорії кримінального права діяча, то конструкція статті кримінального кодексу буде такою: «Той, хто вчинив заборонене діяння, карається».
Цілком очевидно, що порівнювати законодавство країн колишнього СРСР із законодавством України набагато простіше, ніж із законодавством країн так званого «далекого зарубіжжя», оскільки законодавці всіх країн колишнього
СРСР розробляли концепції покарання конкретного діяння (а не діяча), тому стаття буде сформульована інакше: «вчинення протиправного діяння карається».
Отже, врахування наведених міркувань дає змогу дійти таких висновків:
1. Законодавчі критерії визначення поняття контрабанди за більшістю кримінальних кодексів країн СНД є тотожними.
2. Серед кримінальних кодексів більшості країн СНД переважає така конструкція статті, де у ч. 1 міститься основний склад злочину — контрабанда, у ч. 2 законодавець спеціально регламентує випадки контрабанди найбільш важливих предметів. Частинами 3, 4 передбачені такі найчастіше повторювані кваліфікуючі й відповідно особливо кваліфікуючі ознаки, як: 1) вчинення за попередньою
змовою групою осіб; 2) службовою особою з використанням свого службового становища; 3) поєднане з насильством щодо особи, яка здійснює митний контроль; 4) вчинене організованою групою.
3. Вважаємо, що ст. 201 КК України має бути викладена у такій редакції: «1. Контрабанда, тобто переміщення у великих розмірах через митний кордон України товарів або інших предметів, за винятком вказаних у частині другій цієї статті, вчинене поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю або з обманним використанням документів або засобів митної ідентифікації або поєднане з
недекларуванням або недостовірним декларуванням, — карається...
4. Переміщення через митний кордон України наркотичних засобів, психотропних, сильнодіючих, отрутних, отруйливих, радіоактивних речовин, радіаційних джерел, ядерних матеріалів, вогнепальної зброї, вибухових пристроїв, боєприпасів, зброї масового ураження, засобів її доставки, іншого озброєння, іншої військової техніки, а також матеріалів і устаткування, які можуть бути використані при створенні зброї масового ураження, засобів її доставки, іншого озброєння, іншої військової техніки, щодо яких встановлені спеціальні правила переміщення через митний кордон України, стратегічно важливих сировинних товарів або культурних цінностей, щодо яких встановлені спеціальні правила переміщення через митний кордон України, якщо ці діяння вчинені поза або з приховуванням від митного контролю або з обманним використанням документів або засобів митної ідентифікації або поєднане з недекларуванням або недостовірним декларуванням, — карається...
5. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею; службовою особою з використанням свого службового становища; із застосуванням до особи, яка здійснює митний контроль, насильства, що не є небезпечним для життя та здоров´я в момент заподіяння, — карається...
6. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені із застосуванням до особи, яка здійснює митний контроль насильства, що є небезпечним для життя та здоров´я в момент заподіяння або організованою групою, — карається...»
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
-
Конституція України : прийнята на п´ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 р. — К., 1997. — 80 с.
- Кримінальний кодекс України : офіц. вид. — К., 2008.
- Малиновский А. А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. — М., 2002. — 376 с. Примерный уголовный кодекс (США). Офшщальный проект. — М., 1969. — 237 с. Уголовный кодекс Австрии. — М., 2001. — 133 с. Уголовный кодекс Республики Беларусь. — Мн., 2000. — 235 с.
- Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисл. д-ра юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецовой и д-ра юрид. наук, проф. Ф. М. Решетникова. — М., 1998. — 218 с.
- Уголовный кодекс Республики Польша / пер. с польск. Д. А. Барилович и др. ; адапт. пер. и науч. ред. Э. А. Саркисова, А. И. Лукашова ; под общ. ред. Н. Ф. Кузнецовой. — Мн., 1998. — 128 с. Уголовный кодекс Российской Федерации. — М., 2002. — 186 с.Уголовный кодекс ФРГ / пер. с нем. — М., 2001. — 208 с.
- Уголовный кодекс Швейцарии / пер. с нем. — М., 2000. — 138 с.
- Юридическая энциклопедия / под общ. ред. М. Ю. Тихомирова. — М., 1997. — 556 с.
