Необхідною умовою розбудови правової держави та функціонування демократичного суспільства є належний рівень організації боротьби з правопорушеннями. Щодо цього важливе місце поряд з іншими засобами в механізмі державного примусу відводиться адміністративній відповідальності, адже нині на один вчинений злочин припадає десятки вчинених адміністративних проступків, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, а у передбачених КпАП України випадках можуть застосовуватись і заходи впливу.

Проблематиці інституту адміністративної відповідальності були присвячені наукові праці відомих теоретиків права, зокрема, таких як І. Самощенко, В. Манохін, Д. Керімов, М. Марченко, Б. Лазарєва та інших; вітчизняних учених-адміністративістів: В. Авер´янова, О. Бандурки, Ю. Битяка, Є. Додіна, С. Ківалова, А. Комзюка та багатьох інших. Проте й досі не розроблено єдиного визначення адміністративної відповідальності, яким, на мою думку, необхідно доповнити ст. 9 КпАП України, яка не розкриває суті адміністративної відповідальності, хоча глава 2 Загальної частини називається «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність» [1]. Це обумовлює актуальність спроби знайти єдине визначення поняття «адміністративна відповідальність».

По-різному це поняття трактується і в теорії. Найвідомішою серед учених-адміністративістів є концепція «санкційної» адміністративної відповідальності. За визначенням О. Якуби, це відповідальність громадян та посадових осіб перед органами виконавчої влади, а у випадках, визначених законом, перед судом, а також громадськими організаціями за винне порушення адміністративно-правових норм, що проявляється в застосуванні до порушників адміністративних санкцій. Приєднуємося до думки В. Севрюгіна, який вважає, що адміністративна відповідальність і адміністративна санкція — це різні правові категорії, хоча і тісно пов´язані між собою. Адже реалізація санкцій є характерною ознакою адміністративної відповідальності, яка завдає винній особі моральної або матеріальної шкоди [2, 62].

Так, М. Студенікіна зазначає, що «під адміністративною відповідальністю найчастіше розуміється застосування... частини заходів адміністративного примусу, а саме — адміністративних стягнень».

На думку І. Галагана, «під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами і службовими особами адміністративних стягнень, сформульованих у санкціях адміністративно-правових норм, до винних у вчиненні адміністративних проступків, які містять державний і громадський осуд, засудження їх особи і протиправного діяння, що виявляється у негативних для них наслідках, які вони зобов´язані виконати, і мають на меті їх покарання, виправлення і перевиховання, а також охорону суспільних відносин у сфері радянського державного управління».

Г. Бондаренко вважає, що «адміністративна відповідальність — це форма реагування держави на правопорушення, яке виявляється в застосуванні повноважними державними органами, службовими особами, громадськістю до винної особи адміністративних санкцій у межах і порядку, встановлених законодавством; це обов´язок правопорушника звітувати за свою протиправну поведінку і зазнавати за неї несприятливих наслідків, передбачених санкцією правової норми».

С. Гончарук зазначає: «Адміністративна відповідальність як різновид правової відповідальності — це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, які скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноважними державними органами за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установленому законом порядку».

У багатьох працях, що так чи інакше стосуються питань адміністративної відповідальності, автори (Ю. Козлов, Л. Коваль та ін.) взагалі не наводять поняття адміністративної відповідальності, констатуючи той факт, що адміністративна відповідальність є різновидом юридичної, і виділяючи характерні ознаки цього виду відповідальності.

Як слушно зазначає К. Бєльський, наукові визначення відіграють велику роль у правознавстві та практичному житті. Вони мають важливе теоретичне значення у процесі пізнання цієї конкретної галузі права, створення постійного капіталу галузі правознавства [3, 1-12].

У теорії існує два різновиди визначення адміністративної відповідальності: через об´єктивний та суб´єктивний підходи. Перший обумовлений відповідною негативною реакцією держави на протиправні прояви з боку закононеслухняних громадян — шляхом встановлення окремих заборон, відповідних правил тощо і адекватних санкцій (заходів покарання) стосовно порушників цих правил. В основі суб´єктивного підходу лежить особистий обов´язок порушника дати відповідь перед компетентними державними органами (їх службовими особами) за своє протиправне діяння і понести відповідне покарання згідно з установленим законом порядком [4, 19]. Таким чином, на нашу думку, поєднуючи ці два підходи, можна сформулювати таке визначення: адміністративна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності, що є специфічною формою реагування держави в особі уповноважених, компетентних органів на адміністративні правопорушення, і полягає у застосуванні до правопорушників адміністративних стягнень, які тягнуть за собою обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру; а у випадках, передбачених КпАП України, — і заходів впливу.

Адміністративна відповідальність як вид юридичної відповідальності є складним соціально-правовим явищем, що характеризується як загальними ознаками, так і має свої специфічні властивості.

Адміністративна відповідальність як різновид юридичної відповідальності: має зовнішній характер; застосовується лише за вчинення правопорушення; пов´язана з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; визначена у нормах права [5, 77].

Для адміністративної відповідальності як самостійного виду правової відповідальності характерні такі властивості:

— адміністративна відповідальність є менш суворою, ніж кримінальна, адже не тягне судимості особи, до якої вона застосовується. Юридичною підставою для настання адміністративної відповідальності є окремий вид правопорушень — адміністративні проступки;

— засобами реалізації адміністративної відповідальності є самостійні юридично-репресивні (примусові) заходи — адміністративні стягнення, а щодо неповнолітніх правопорушників, у випадках, передбачених КпАП України, — заходи впливу;

— адміністративна відповідальність — це своєрідні правовідносини між органами (посадовими особами), що її застосовують, та правопорушниками, причому в таких правовідносинах відсутні елементи службового підпорядкування;

— певними правами щодо встановлення та застосування адміністративної відповідальності наділене значне коло державних органів (посадових осіб);

— це один із важливих адміністративно-правових інститутів, нормами якого значною мірою охороняється велика кількість суспільних відносин, урегульованих як адміністративно-правовими нормами, так і нормами інших галузей права;

— суб´єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (наприклад, при порушенні правил пожежної безпеки, законодавства про об´єднання громадян тощо) [4, 20-21]. Відповідно, є всі підстави для того, щоб цей вид адміністративного примусу вважати заходом, який, поряд з іншими (загальне регулювання, запобіжні та припинювальні адміністративно-примусові заходи), надає можливість здійснення державного нагляду за підприємницькою та іншою діяльністю не лише індивідуальних, а й колективних суб´єктів адміністративного права [6, 134];

— для застосування заходів адміністративної відповідальності чинне законодавство встановлює особливий процесуальний режим — адміністративне провадження у справах про адміністративні правопорушення або адміністративне судочинство [6, 134];

— адміністративне провадження на відміну від кримінального і цивільного проваджень значно спрощене, що дає можливість оперативно, без значних матеріальних витрат захистити права, свободи та законні інтереси громадян, організацій і держави, а також притянути правопорушника до відповідальності [7, 17];

— адміністративну відповідальність можна розглядати як сукупність матеріальних і процесуальних правовідносин. Кодифікованими актами, що регулюють суспільні відносини щодо застосування адміністративної відповідальності, є Кодекс України про адміністративні правопорушення та Кодекс адміністративного судочинства України;

— адміністративну відповідальність відрізняє також порядок її встановлення. Згідно зі ст. 92 Конституції України встановлення адміністративної відповідальності належить до компетенції Верховної Ради України і регулюється виключно законами України;

— адміністративна відповідальність настає з досягненням особою 16 років [8, 6-7].

В адміністративній відповідальності знаходять вияв обидва аспекти правової відповідальності: позитивна (абсолютна) та ретроспективна. Перша, будучи безособовою, регламентується адміністративно-правовими нормами взагалі як обов´язок (правовий, соціальний) виконувати норми права, їх приписи, нести відповідальність за порушення таких, підлягати (добровільно чи примусово) дії адміністративних санкцій. Це ініціативне спрямування відповідальності виховує почуття права, морального обов´язку, внутрішньої потреби виконувати правові приписи, заборони.

Ретроспективна відповідальність є відповідальністю за адміністративний проступок, тобто за вже вчинене діяння [2, 65].

Адміністративній відповідальності притаманні такі принципи: 1) рівності всіх перед законом; 2) гласності; 3) законності; 4) індивідуалізації покарання; 5) гуманізму; 6) відповідальності за винне діяння; 7) невідворотності відповідальності; 8) відповідності провини і покарання [4, 22].

Важливим є питання про відмежування адміністративної відповідальності від кримінальної, дисциплінарної та цивільно-правової.

Законом передбачено конкретні ознаки, за якими кримінальне правопорушення відрізняється від адміністративного. Зважаючи на це, для правильної кваліфікації правопорушень необхідно зіставити ст. 9 КпАП України і ст. 11 КК України, проаналізувати їх зміст і тільки після цього (й у поєднанні з фактичними обставинами вчинення правопорушення, з урахуванням наслідків протиправних діянь) вирішувати питання про притягнення винної особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної тим, що суб´єкт адміністративного проступку не перебуває в службовій залежності від органу чи посадової особи, які притягають його до адміністративної відповідальності. Дисциплінарний проступок, що є підставою для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності, — це протиправне діяння (дія або бездіяльність) працівника, який порушує встановлений на підприємстві, в організації чи установі внутрішній трудовий розпорядок. Цей проступок може виявитися в порушенні службової, у тому числі трудової, дисципліни й тягне за собою передбачену законодавством дисциплінарну відповідальність, виражену в накладенні керівником на винних дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарні правопорушення здебільшого пов´язані зі службовими, трудовими обов´язками винної особи. Проте не завжди ця умова є необхідною для віднесення проступку до дисциплінарних. Наприклад, окремі дії працівників транспорту, вчинені під час виконання ними службових обов´язків, розглядають як адміністративні правопорушення (випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам).

При відмежуванні адміністративної відповідальності від цивільно-правової слід мати на увазі, що остання настає за порушення обов´язків, які випливають із цивільно-правових угод, тобто угод, що виникають між рівноправними сторонами, а адміністративна відповідальність навпаки, передбачає нерівність сторін [9, 173-174].

Отже, адміністративна відповідальність є важливим адміністративно-правовим інститутом, який є необхідним стимулом правомірної поведінки, сприяє вихованню почуття правового обов´язку перед суспільством та державою та підвищенню суспільно-політичної активності кожного громадянина. Вона застосовується ширше, ніж кримінальна чи дисциплінарна, оскільки адміністративні правопорушення вчиняються частіше, ніж злочини та дисциплінарні проступки. Зважаючи на це, необхідно постійно удосконалювати, реформувати законодавство про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність має свої особливості: адміністративна відповідальність є менш суворою, ніж кримінальна; засобами реалізації є адміністративні стягнення і заходи впливу; суб´єктами відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи; адміністративне провадження значно спрощене; це сукупність матеріальних і процесуальних правовідносин; особливий порядок встановлення.

Існує безперечна необхідність внесення змін до КпАП України у ст. 9 щодо доповнення її поняттям адміністративної відповідальності: адміністративна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності, що є специфічною формою реагування держави в особі уповноважених, компетентних органів на адміністративні правопорушення, і полягає у застосуванні до правопорушників адміністративних стягнень, які тягнуть за собою обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру; а у випадках, передбачених КпАП України, і заходів впливу.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

  1. Кодекс України про адміністративні правопорушення : чинне законодавство зі змінами та до-пов. станом на 20 листопада 2008 р. — К., 2008. — 248 с.
  2. Адміністративне право : навч. посіб. / О. І. Остапенко, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів, Р. В. Кісіль. — К., 2008. - 533 с.
  3. Матіос А. Зміст та сутність адміністративної відповідальності // Право України. — 2006. — № 2. Адміністративна відповідальність за законодавством України (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ) : навч. посіб. / С. Т. Гончарук. — К., 1995. — 43 с. Адміністративне право України : навч. посіб. / за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. —
  4. К., 2008. — 216 с.
  5. Адміністративне право України : конспект лекцій. — Ірпінь, 2005. — 248 с.
  6. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине :
  7. учеб. пособ. — 2-е изд., доп. — X., 2006. — 352 с.
  8. Законодавство України про адміністративні правопорушення та адміністративне судочинство : посіб. — К., 2007. — Вип. 12. — 158 с. (Матеріали для складання кваліфікаційних іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю).
  9. Адміністративне право України : підруч. / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка. — К., 2006. — 544 с.