У Київському регіональному центрі Національної академії правових наук України було організовано обговорення книги «Не місце серед живих. Факти і роздуми», авторами якої є Віктор Іванович Кононенко — юрист-професіонал (майже 40 років суддівського стажу, в тому числі у Верховному Суді УРСР і Верховному Суді СРСР, тисячі розглянутих справ), та Андрій Миколайович Чирва — журналіст-професіонал (понад30 років стажу роботи у всеукраїнських виданнях, автор майже десятка публіцистичних книжок).
У передмові до своєї книги автори наголошують, що відповідно до ст. 27 Конституції України «кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя». «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3 Конституції України). Вони ставлять запитання: «Як реалізується основне конституційне право? Чи суперечать йому рішення, зокрема про скасування смертної кари? Захист права на життя торкається всіх без винятку громадян?» Автори сподіваються, що читачі знайдуть відповіді на ці та інші запитання у книжці.
Виступаючи перед присутніми, а тут зібралися дуже представницькі, висококваліфіковані юристи, В. Ко- ноненко та А. Чирва зазначили, що ініціатива написання такої книги належить їм обом. Настрої у суспільстві зумовили, на їх думку, спробувати поставити та відповісти на запитання про такий скасований нині вид покарання, як смертна кара. Чи готове українське суспільство до відмови від такого виду покарання? Покарання має бути відповідним вчиненому. А чи є довічне ув’язнення адекватним покаранням злочинцеві, який скоїв убивство з особливою жорстокістю, за обтяжливих обставин? Постає ще одна проблема — проблема справедливості щодо потерпілих.
Автори розглядають питання смертної кари у чотирьох відступах: історичному, соціологічному, юридичному та альтернативному, підтверджуючи складність і неоднозначність такого покарання. Позиція авторів щодо смертної кари проглядається у самій назві книги — «Не місце серед живих». У суспільстві також не існує однозначного ставлення до такого покарання, його доцільності чи недоречності.
Автори висловлюють своє бачення скасування в Україні смертної кари і наводять проблеми, що виникли у зв’язку з цим, та висловлюють думки щодо шляхів їх вирішення.
Складне правове і морально-етичне питання, поставлене у книзі, викликає дискусії, протилежні думки й оцінки. А головне — примушує мислити. І це продемонструвало висококваліфікаційне предметне обговорення, щовідбулося у Київському регіональному центрі Національної академії правових наук України. Учасники обговорення поставили свої запитання до авторів і висловили високу оцінку ґрунтовній праці.
Вів обговорення віце-президент — керівник Київського регіонального центру Національної академії правових наук України, академік В. Тихий. Усі, хто взяв участь в обговоренні, високо оцінили нетрафаретну форму подачі такого складного матеріалу. Так, суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Ю. Баулін, зокрема, наголосив на глибині теми і легкості читання. На його думку, назва книги відповідає позиції авторів. Голова Верховного Суду України у відставці В. Бойко позитивно оцінив порушення теми щодо доцільності скасовування смертної кари. Поза сумнівом, книга вдалася, вона має позитивно впливати на читачів. На жаль, наше телебачення сіє жорстокість, що негативно позначається на формуванні духовного світу молоді. Суддя Конституційного Суду України, професор М. Колос також високо поцінував розкриття теми смертної кари, авторську методу подання матеріалу. Він категорично висловився проти проведення виїзних засідань суду, вважаючи, що вони не сприяють моральноправовому вихованню громадян. Судді Верховного Суду України у відставці К. Кравченко та В. Філатов також поділилися своїм баченням порушеної проблеми, бути чи не бути такій мірі покарання, як позбавлення життя.
У книзі «Не місце серед живих» не лише викладені розмірковування авторів щодо того, чи є доцільним існування такого виняткового покарання, як смерть, а й подані нариси за фактичними матеріалами досудового слідства і судового розгляду справ, в яких розповідається про різних злочинців, їхню психологію та мотивацію вбивств. Така конкретизація дає змогу предметно підійти до відповіді на запитання, бути чи не бути нині в нашому суспільстві смертній карі. У дискусії взяли участь, серед інших, заступник міністра внутрішніх справ України, генерал-лейтенант у відставці О. Іщенко, доктор юридичних наук, професор Л. Стрельбицька, доцент
А. Стрижевська. Високо оцінюючи дослідницьку працю авторів, промовці були одностайними у висновку: книга «Не місце серед живих» спонукає до розмірковувань, дискусій і пошуку відповіді на поставлене авторами запитання в передмові: «...Навіщо ця книжка? У чому її актуальність, коли згадати, що на цю тему написано силу- силенну літератури всіх жанрів, у тому числі й такої, що досліджує питання «вздовж, упоперек і по діагоналі»? З якою метою автори підкидають хмизу до багаття тліючої полеміки, чи потрібна страта на цьому етапі розвитку людства, чи, може, вона зжила себе як печерний спосіб з’ясування стосунків між нами, людьми? Поміркуємо: наскільки гострою є необхідність смертної кари або, навпаки, чи є обґрунтованим її скасування в нашій, скажемо м’яко, непростій країні?»
Що ж, поміркуємо.
