За останні роки вчені-правознавці і практичні працівники правоохоронних та судових органів України приділяють підвищену увагу проблемам використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі. Це пов´язано не тільки з суттєвими змінами у рівні, структурі та динаміці злочинності, а й з новими викликами і загрозами злочинного світу, що став найголовнішим дестабілізатором суспільного розвитку незалежної України. Для того щоб зухвалий, груповий криміналітет відчув належну відсіч від кримінальної юстиції і силу правової держави, необхідно створити надійні гарантії для підвищення результативності узгоджених дій органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з органами досудового розслідування.
У зв´язку з цим монографія професора М. Погорецького «Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі» є надзвичайно актуальною, своєчасною і вкрай необхідною для українських правників - теоретиків та практиків. Уявляється, що ця тема залишатиметься актуальною доти, поки існуватимуть необхідність держави і суспільства вести активну цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю, та інтерес до неї з боку практично налаштованих осіб.
У монографії на основі глибокого і системного аналізу висвітлена довготривала, послідовна та багатопланова діяльність оперативно-розшукових органів України, без використання результатів якої сьогодні не може бути успішно розслідувана жодна кримінальна справа та винесене у ній законне і обґрунтоване рішення. У зв´язку з цим автор цілком правильно стверджує, що оперативно-розшукові матеріали повинні стати обов´язковою складовою доказової бази у кримінальних справах про будь-які злочини: організовані, рецидивні, корисливі, посадові, професійні, насильницькі тощо.
Намагання М. Погорецького показати напрями використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі визначило структуру і логіку проведеного ним дослідження. Монографія складається із передмови, семи розділів (19 параграфів) та післямови.
Перед читачем постає у розвитку та трансформації багатовікова історія діяльності оперативно-розшукових органів України, знання про які отримані автором з використанням цілого спектру методів наукового пізнання: історичного, соціологічного, порівняльно-правового, формально-логічного та ін. Вдале використання наукових методів дослідження в сукупності з широкою ерудицією автора та багаторічним власним досвідом практичної роботи в органах прокуратури і Служби безпеки України оптимально виявилося при розкритті проблемних питань, обґрунтуванні висновків і пропозицій, у полеміці з опонентами.
Використання дослідником широкого спектру наукових джерел (понад 1 000), внутрішнього та зарубіжного законодавства, міжнародно-правових актів, емпіричного матеріалу, у тому числі практики Європейського суду з прав людини, зібраного і дослідженого протягом багатьох років, робить наукову працю не лише привабливою, а й глибоко насиченою за змістом інформативно, теоретичними положеннями та прикладами із практики, які обґрунтовують авторські наукові висновки.
Розкриваючи питання зародження, розвитку і здійснення оперативно-розшукової діяльності, характеризуючи її кількісні та якісні показники, а також визначаючи важливість її подальшого удосконалення під час реформи правової системи України, автор доходить до обґрунтованого висновку, що основним пріоритетом цієї діяльності в сучасних умовах повинно стати максимальне впровадження отриманих результатів у сферу кримінального судочинства. Враховуючи це, вчений переконливо доводить, що на дослідчих та досудових стадіях процесу, без тісної взаємодії органів, які ведуть кримінальний процес, з органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, сьогодні неможливо ефективно захищати права і свободи людини та громадянина, а також інтереси суспільства та держави в разі їх грубого порушення вчиненням злочину.
Особливу наукову і практичну цінність мають науково обґрунтовані рекомендації автора щодо використання оперативно-розшукової інформації при проведенні дослідчих перевірок заяв і повідомлень про злочини; порушенні кримінальної справи; провадженні слідчих дій; отриманні окремих видів доказів; застосуванні примусових заходів процесуального характеру та заходів безпеки до учасників кримінального судочинства; прийнятті інших процесуальних рішень.
Усі висновки і пропозиції науковця є аргументованими і підкріплені відповідними нормативно-правовими актами, статистичними даними, прикладами із практичної діяльності оперативно-розшукових та слідчих і судових органів, посиланнями на позиції інших авторів, що надає їм особливої переконливості.
М. Погорецький довів, що таємний характер діяльності оперативно-розшукових органів — це не «китайська стіна» між ними і державними органами, які ведуть кримінальний процес. Ефективне правове врегулювання їхньої взаємодії — надійний юридичний механізм реалізації результатів роботи кожного з них у кримінальному судочинстві.
На відміну від своїх попередників, М. Погорецький поставив за мету дослідити не стільки теорію оперативно-розшукової діяльності, скільки проявлення її результатів у законодавстві та на практиці боротьби зі злочинністю кримінально-процесуальними засобами.
У науковій праці є чимало й інших достоїнств, детальне перерахування яких у рецензії неможливе через її обмежений обсяг. До проблем, які були упущені автором та потребують подальшого наукового аналізу, слід віднести, наприклад, відсутність у монографії змістовної характеристики таких додаткових функцій оперативно-розшукових органів, як: кримінологічна, правозахисна, організаційно-управлінська тощо. Разом з тим вказане зауваження жодним чином не впливає на високу оцінку праці, що рецензується.
У цілому ж сукупність отриманих М. Погорецьким у результаті проведеного дослідження висновків може бути оцінена як вагомий внесок автора в дослідження проблем, пов´язаних із використанням матеріалів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі України. Запропонований правником функціональний підхід до розв´язання цих проблем може стати методологічною основою для формування цілісної вітчизняної кримінально-правової і кримінально-процесуальної політики, а внесені ним пропозиції дозволяють по-новому сприйняти теорію, законодавство і практику оперативно-розшукової діяльності та кримінального процесу.
Глибоко переконаний у тому, що наукова праця професора М. Погорецького «Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі» буде затребувана широким загалом вітчизняних та зарубіжних спеціалістів. Зацікавлений читач знайде в монографії багато того, що наводить на глибокі роздуми та вимагає негайного законодавчого вирішення. Праця, безперечно, сприятиме формуванню правосвідомості у науковців, практикуючих юристів та студентської молоді, що свідчить також про її важливу соціальну цінність як рушійного чинника у розбудові молодої правової демократичної держави України.
