Виявленню найважливіших суспільно значущих проблем сучасної України та пошуку способів їх розв´язання шляхом об´єднання зусиль юристів, політологів та істориків була присвячена спільна вчена рада Інституту держави і права ім. В. М. Корецкього HAH України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса HAH України, Інституту історії HAH України, Інституту законодавства Верховної Ради України, яка відбулася 28 січня 2010 р.
Приводом для такої поки що неординарної події в науковому житті України став широкий резонанс, який викликала у політичних і наукових колах Національна доповідь «Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави», представлена HAH України минулого року. Як її логічне продовження планується підготовка нової доповіді, яка має слугувати, за словами директора Інститут економіки та прогнозування HAH України, акандеміка HAH України В. Геєця, «дорожньою картою» для нового Президента України.
Директор Інституту держави і права, доктор юридичних наук, академік HAH України Ю. Шемшученко навів ряд найбільш актуальних проблем на сучасному етапі розвитку нашої держави. По-перше, це проблема вибору між сильною і слабкою державою, при тому, що населення віддає перевагу першій, незважаючи на небезпеку формування авторитарного режиму. По-друге, досі немає однозначної відповіді щодо форми державного управління. На думку Ю. Шемшученка, власний та історичний досвід свідчить, що парламентська республіка найбільш придатна для розвинених, зрілих демократій. Для України ж на сьогодні найкраще відповідає потребам українського народу саме президентська форма правління. По-третє, надзвичайно гостро стоїть проблема щодо принципу поділу влади, який доведений до абсурду, оскільки не врівноважений принципом взаємоузгодженої діяльності усіх гілок і органів державної влади. По-четверте, слід здійснити департизацію правоохоронних органів держави. І, нарешті, потрібно розробити методи протидії бюрократизації державного апарату, свідченням чого є безперервне зростання кількості державних чиновників та контролюючих органів.
Директор Інституту держави і права вважає, що результатом об´єднання зусиль науковців із близьких галузей науки має стати стратегія модернізації України, яка дасть можливість подолати існуючу кланово-олігархічну модель державної влади.
У своєму виступі директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, доктор політичних наук, академік HAH України Ю. Левенець спрогнозував, що на Україну в 2010 р. очікує стагнаційна модель розвитку, яка призведе до відновлення політичного режиму 1999-2004 рр. Його характерними рисами є керованість через управлінські рішення, а не рух у законодавчому полі. Доповідь, підготовлена вченими, повинна представити третю точку зору, відмінну від позицій двох основних політичних сил.
На думку доктора юридичних наук, заслуженого юриста України, завідувача відділу теорії держави і права України Інституту держави і права, члена-кореспондента Національної академії правових наук України Н. Оніщенко, одним з пріоритетних напрямів досліджень у сучасній юридичній науці є проблематика, пов´язана, з одного боку, з удосконаленням національної правової системи, з другого, — із взаємодією або зближенням правових систем сучасності. Вона також вказала на існування прямого зв´язку між якістю життя і рівнем розвитку правової системи. Законодавство має, принаймні, забезпечувати так звану «економічну» і «юридичну рівність», проте згадані параметри є можливими тільки за умови удосконалення інституту юридичної відповідальності держави перед особою.
Н. Оніщенко привернула увагу до деякої штучності категорії «зближення національних правових систем», оскільки зближення національних правових систем навіть у межах однієї правової сім´ї інколи є або неможливим, або недоречним. Тому сучасна юридична наука повинна приділити більше уваги саме взаємодії національних правових систем, їх зближенню — в межах цієї взаємодії.
Доктор політичних наук, завідувач відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, член-кореспондент HAH України М. Михальченко вказав на те, що досі немає відповіді на запитання — «Яку державу ми будуємо?» та не розроблена державницька ідеологія. Больовими точками існуючої політичної системи він назвав Верховну Раду України та систему органів місцевого самоврядування, які стали такими насамперед через недосконалий спосіб їх обрання і формування. На його думку, відповіддю на дилему між сильною і слабкою державою є формування ефективної держави.
Особливою змістовністю вирізнявся виступ доктора історичних наук, завідувача відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України О. Удода, який визначив три проблемні сфери в історичній науці: питання інтеграції науки і суспільної свідомості, функціонування механізмів державного і суспільного замовлення на наукові знання, та питання інтеграції історичної пам´яті і науки. Він вважає, що сучасний стан українського суспільства можна охарактеризувати як «суспільство, хворе на історію», що проявляється в асиметричності історичної пам´яті на географічному (розбіжності в інтерпретації окремих історичних подій у різних регіонах України) та індивідуальному рівні (між особистою та колективною пам´яттю). Історик відзначив незадовільний рівень розвитку особистої пам´яті, про що свідчать недорозвиненість культури місцевої пам´яті та генеалогії. Також не втратила своєї гостроти проблема розробки єдиної мови науки та необхідність унаучнення історії для недопущення політичних маніпуляцій з історичною пам´яттю.
Як першочергові кроки для розв´язання зазначених проблем О. Удод назвав: розроблення і проведення соціологічного дослідження стану історичної пам´яті українців; створення системи поширення і пропаганди історичних знань; створення українського гранд-наративу — 15-томної «Історії українського народу»; узгодження проблем історичного минулого з краї-нами-сусідами; сприяння розвитку історичного краєзнавчого руху тощо.
Директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук О. Копиленко звернув увагу на відсутність політичної волі для реалізації уже існуючої законодавчої бази, що дало б можливість вирішити більшість проблем, які існують в Українській державі. Він також акцентував увагу на тому, що науковці повинні не лише визначати проблему, а й пропонувати шляхи її вирішення.
Завідувач відділу теоретичних та прикладних проблем політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, доктор філософських наук Ф. Рудич визначив чотири основні виклики, що стоять перед політичним класом України: 1) напрацювання консолідаційної ідеології; 2) створення ефективної демократичної державної влади; 3) формування інноваційної економіки; 4) здійснення геополітичного вибору.
У своєму виступі завідувач відділу правових проблем політології Інституту держави і права, доктор політичних наук, член-кореспондент Національної академії правових наук України І. Кресіна вказала на серйозну методологічну помилку, що має місце у сучасних дослідженнях проблем розвитку громадянського суспільства. Вона полягає у помилковому припущенні, що громадянське суспільство є сферою приватного життя громадян і жодним чином не залежить від держави. Відповідно, учені-суспільствознавці, прагнучи начебто вивести громадянське суспільство з-під впливу тиску держави і тим самим звільнити сферу самодіяльності громади від втручання з боку державних органів, робили «ведмежу послугу» як громадянському суспільству (позбавляли громадян інструментів впливу на державу), так і державі, яка зосередила у своїх руках невластиві їй, в умовах демократії та ринкових відносин, функції.
Перелік проблем, сформульованих промовцями, не претендує на повноту і вичерпність, однак проведене в атмосфері відкритого обговорення це засідання спільної вченої ради дало поштовх для подальших дискусій серед науковців у відповідних галузях досліджень та сприяло формуванню комплексного бачення основних проблем, що стоять на сьогодні перед Україною.
