У Київському регіональному центрі АПрН України відбулися академічні читання з проблеми пошуку оптимальної моделі системи права України (Київ, 25 листопада 2009 р.). У читаннях взяли участь академіки і члени-кореспонденти АПрН України, а також співробітники науково-дослідних юридичних закладів. Головував на зібранні віце-президент АПрН України - керівник Київського регіонального центру АПрН України, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України В. Тихий.
Присутні заслухали фундаментальну доповідь доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента АПрН України Р. Майданика «Система права України: пошук оптимальної моделі». У першому розділі, присвяченому «Співвідношенню галузей права України», доповідач наголосив, що «одним з визначальних критеріїв класифікації та розмежування права обґрунтовано вважається характер правовідносин. Під ним розуміється галузевий зміст правовідносин, що передбачає поділ на два галузевих блоки — приватного і публічного права. До галузей приватного права належать цивільне право, сімейне право, трудове право, а також комплексні галузі законодавства в частині регулювання ними приватних відносин —житлове, земельне природоресурсне законодавство тощо. Базовим у системі приватних галузей права є цивільне право, положення якого зазвичай субсидіарно застосовуються до інших галузей приватного права.
До складу галузей публічного права традиційно відносять адміністративне, фінансове, кримінальне право, галузі процесуального права. Предмет галузей публічного права визначається через публічні правовідносини (ч. 1 ст. 2 КАС України)».
Торкаючись питання співвідношення цивільного і господарського права, професор Р. Майданик, зокрема, зауважив, що в сучасних умовах питання реформування господарського законодавства та долі Господарського кодексу є дискусійним.
Щодо співвідношення цивільного і трудового права, то, на думку доповідача, трудові й цивільні відносини слід розглядати такими, що (за наявних відмінностей) об´єднані спільними принципами приватноправового регулювання.
Окремо виділяв доповідач співвідношення земельного законодавства, природоресурсних законів і Цивільного кодексу; співвідношення законодавства про страхування і законодавства про соціальні страхування; цивільне право і право соціального забезпечення; відмежування цивільних і публічних відносин; відмежування цивільного та адміністративного права; правозастосовна практика відмежування цивільних і бюджетних відносин.
Другий розділ доповіді був присвячений темі «Дуалізм права як критерій розмежування судової юрисдикції». «Поділ права на публічне і приватне, — підкреслив професор Р. Майданик, — має як теоретичне, так і практичне значення, оскільки спори з приводу публічних прав розглядаються не в судах загальної юрисдикції, а в адміністративних судових органах. Тому дуалізм права слід розглядати як методологічне підґрунтя вирішення проблемних питань розмежування судової юрисдикції. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. З огляду на існування в Україні розгалуженої системи судів перед законодавцем постало завдання розподілити правовідносини поміж Конституційним Судом України, загальними та спеціалізованими судами окремих судових юрисдикцій (зокрема господарської, адміністративної). Належне виконання цього завдання є однією з найважливіших гарантій доступу особи до правосуддя... Критерії розмежування мають відображати визначальні особливості та відмінності матеріальних і процесуальних правовідносин, а також фактори, які зумовили виділення того чи іншого виду юрисдикції, критерії розподілу правових спорів між видами судової юрисдикції». В юридичній літературі зазначається, що при визначенні будь-якої спеціальної юрисдикції поряд із характером спірних правовідносин необхідно використовувати й інші критерії, насамперед предмет спору. За критерієм предмета спору всі публічно-правові спори пропонується віднести до компетенції адміністративних судів (на цій позиції стоїть Голова Вищого адміністративного суду України О. Пасенюк). Такий підхід обґрунтовується тим, що обсяг судової юрисдикції має відповідати предмету матеріального закону як акту галузі права, а не галузі законодавства.
У третьому розділі «Прецедентні рішення вищих судів і система права України» доповідач зупинився на питанні значення для практики прецедентних рішень вищих судів. «З огляду на тенденцію до розширення сфери застосування судового прецеденту, — зауважив професор Р. Майданик, — важливим є формування науково обґрунтованої концепції судового прецеденту як джерела права України та важливого чинника вітчизняної системи права. Системне вирішення цього питання передбачає визначення доцільної моделі закріплення у вітчизняному праві положень про судовий прецедент як чинника система права, зокрема визначення за ним виключного чи загального характеру і тим самим поширення на всі галузі українського права чи обмеження сфери їх застосування за суб´єктом видання, однорідними категоріями справ тощо».
Доповідач навів практику вирішення питання щодо судового прецеденту в Російській Федерації. Що ж до України, то «в сучасній українській правовій доктрині, — зауважив професор Р. Майданик, — також формується ідея введення у вітчизняне право моделі обмеженого судового прецеденту (квазіпрецеденту), що передбачає визнання прецедентного характеру рішень вищих судів — Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України з окремих питань юрисдикції (щодо типових справ тощо)... Призначення судового прецеденту вищого суду полягає в його обов´язковому застосуванні під час вирішення місцевим судом спору з аналогічними за змістом обставинами.
Судовий прецедент (нормативне роз´яснення) покликаний містити нормативно обов´язкове правило щодо матеріального, а не процесуального закону. Судовий прецедент вищого суду не повинен поширюватися на питання процесуального закону, оскільки останні мають ґрунтуватися виключно на законі, а не на рішенні суду, зокрема й прецедентного характеру».
В обговоренні доповіді взяли участь, зокрема, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України А. Довгерт; доктор юридичних наук, професор, академік АПрН В. Андрейцев; доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України Н. Кузнєцова; доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України Є. Кубко; професор, член-кореспондент АПрН України В. Костицький. Учасники дискусії не тільки ставили доповідачеві запитання, але й висловлювали свої погляди щодо обговорюваної проблеми.
В заключному слові Р. Майданик подякував промовцям за активну і плідну участь у дискусії і висловив сподівання, що обговорення сприятиме пошуку оптимальної моделі системи права України.
