Тероризм - це явище, яке поширюється в світі, не зважаючи на кордони. Як свідчать останні події, жодна країна світу не застрахована від терористичного акту, навіть такі могутні наддержави, як Росія та США неодноразово потерпали від масштабних терористичних актів. Ця рушійна сила зла знищує політичну, економічну та соціальну стабільність, забирає життя людей, а в тих хто залишився живими - зламує волю та зневірює. Тероризм є динамічним, постійно видозмінюється та набуває нових форм. Поширеним є такий вид тероризму як захоплення транспортного засобу, зокрема авіаційного транспорту, з метою вчинення терористичного акту.
Метою цієї роботи є аналіз доцільності використання поняття «скаиджекінг» у міжнародно-правовій боротьбі з авіатероризмом та виявлення основних правових факторів глобалізації авіаційного тероризму.
Дане питання досліджували такі науковці як: Буткевич В.Г.[2] , Баймуратов М.А.[1], Малеєв Ю.Н.[3], Рижий В.І [4].
Потужність авіаційного потенціалу країни свідчить не тільки про розвиток авіаційної галузі, а й про векторну спрямованість у напрямі міжнародного співробітництва. За всіма правилами міжнародне співробітництво зароджується у правовому полі, не є виключенням і сфера цивільної авіації. На теренах розбудови цивільної авіації з’явився негативнийчинник - тероризм, що став поштовхом для створення цілої міжнародно-правової системи боротьби з ним. Цей процес розпочався наприкінці 60-х, коли спостерігався «спалах насилля» на міжнародному повітряному транспорті [2]. А вже за 10 років активного міжнародно-правового співробітництва була створена система основних міжнародних нормативно-правових документів у сфері захисту цивільної авіації: Конвенція про злочини та деякі інші дії, здійснені на борту повітряного судна (Токійська конвенція) 1963 p., Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаазька конвенція) 1970 p., Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки авіації (Монреальська конвенція) 1971 р. та Протокол про боротьбу з незаконними актами насилля в аеропортах, обслуговуючих міжнародну цивільну авіацію, 1988 р. На сьогодні ці нормативно-правові акти залишаються основою для безпеки авіації, але окремі норми з часом втрачають свою дієвість і стають застарілими, а отже неефективними. «Акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації» - це поняття, яке на нашу думку втратило своє основне змістове навантаження і є оманливим юридичним терміном, оскільки це не вид злочину, а лише поняття, що об’єднує більшість злочинів у даній сфері.
Багато науковців схильні до думки, що розмежування таких злочинів як повітряне піратство, угон та незаконне захоплення повітряного судна, тероризм на повітряному транспорті сприяє покращенню правового механізму боротьби з цими злочинами. Але потрібно звернути увагу на те, що міжнародно-правове співробітництво передбачає використання та застосування ключових термінів у національних законодавствах країн. В зарубіжних законодавствах існують досить різноманітні та не схожі між собою положення та терміни, які не передбачені міжнародно-правовими актами. Про яку консолідацію сил в боротьбі проти того ж тероризму може йти мова, коли в законодавстві однієї країни йдеться про угон повітряного судна, а в законодавстві інших - це незаконне захоплення повітряного судна або ці поняття є складовими тероризму.
При дослідженні даної проблематики, в доктринах та законодавствах зарубіжних країн, зустрічаємо термін «скайджекінг» (skyjacking) [5].
Скайджекінг - це поняття, яке охоплює низку таких положень як «повітряне піратство», «незаконне захоплення повітряного судна», «тероризм в повітрі», «угон повітряних суден» та ін. нині його можна ототожнити з авіатероризмом.
Скайджекінг - проблема всіх авіаційних держав. Перший випадок авіа тероризму був зафіксований в 1930 р. По 6 актів було здійснено в 1946, 1960, 1961, 1967 роках. З 1968 року розпочалася палестинська кампанія авіа піратства в Європі та на Близькому Сході. В 1969 році здійснено 91 захоплення літаків цивільної авіації, а в 1972 р. - 59 спроб угону, із яких ЗО результативні. Пік авіатеро- ризму - вересень 1971 року, коли за 11 днів було захоплено 300 пасажирів і знищено 4 літаки різних західних авіакомпаній. Масштаби авіа тероризму були вражаючими і змусили законодавців всіх країн стати на шлях правової боротьби [5].
Національні законодавства зарубіжних країн змінювалися відповідно до умов та нових реалій того часу, що в свою чергу зумовило виникнення розбіжностей в тлумаченні міжнародних норм. Також змінюються форми прояву тероризму, зокрема авіатероризму, що унеможливлює ефективність застарілих норм.
На нашу думку, скайджекінг - це поняття, яке має стати ключовим у правовій боротьбі з тероризмом як в міжнародних нормативно-правових актах, так і в національних. А щоб створити міжнародну систему боротьби з авіа тероризмом - потрібно детально проаналізувати норми вже існуючих конвенцій у сфері захисту авіації та створити якісно нову Єдину конвенцію боротьби з тероризмом у цивільній авіації. Норми цієї конвенції мають містити дієві правові засоби протидії тероризму: від чіткого визначення основних понять і до механізму впровадження даних норм в національних законодавствах.
11 вересня 2001 року - це дата народження авіатероризму. Саме в цей день терористи продемонстрували світові новий рівень терористичного акту та вразливість системи захисту цивільної авіації. Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку, що відображав фінансовий добробут країни був знищений ущент за допомогою цивільної авіації, більшість американців відчули страх і незахищеність. Саме посягання на благополуччя наддержави стало переломним моментом в ері безпеки цивільної авіації. Це не протистояння християнського і мусульманського світу, це виклик всій міжнародній спільноті, початок знищення правових ідеалів та суспільної моралі.
Після цього нищівного удару по авторитету національної безпеки США, коли навіть Пентагон був обраний мішенню терористів, світ заговорив про глобальний рівень тероризму.
Скайджекінг на глобальному рівні є одним із наслідків науково-технічних досягнень. Це складна ситуація цивілізації, коли існує засіб досягнення цілі, але відсутній механізм, що дозволив би впровадити його в дію. Тобто існує національна безпека, міжнародне співробітництво у сфері боротьби з тероризмом, але немає сучасного правового механізму.
Тероризм на глобальному рівні - це перш за все наслідок виникнення прогалин в правовій боротьбі на національному рівні, тобто на рівні національних правових систем. А крім того, уряди країни, які приєднуються до тієї чи іншої конвенції, не завжди мають на меті виконання поставлених завдань, а роблять це заради престижу або економічної вигоди. Тому, вважаємо за необхідне створити незалежний орган для перевірки дотримання норм конвенцій.
На сьогодні важливим органом реагування на порушення безпеки в цивільній авіації, зокрема тероризм, є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка створена відповідно до положень Чиказької конвенції про міжнародну авіацію 1944 р. [2]. Реакцією на спалах тероризму в світі стала Резолюція Ради ІКАО у 1969 році відповідно до якої було створено Комітет по незаконному втручанню в діяльність цивільної авіації. Це постійний робочий орган Ради, що працює над вирішенням проблем незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Але перешкодою для ефективної діяльності Комітету по незаконному втручанню в діяльність цивільної авіації є рекомендаційне обмеження щодо утримання від обговорень питань на політичну тематику, хоча Комітет займається правовою боротьбою з тероризмом на глобальному рівні, а це найчастіше терористичні акти, що мають політичне підґрунтя. Важливою подією стало створення постійної Групи експертів з авіаційної безпеки у 1987 році, яка працює над розробкою правил для надання допомоги країнам у запровадженні заходів щодо припинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Основою для діяльності IKAO є міжнародне співробітництво, підтвердженням цього є створення у вересні 2005 року Сектора співробітництва і розвитку у сфері авіаційної безпеки, завданням якого є надання допомоги відповідно до нових технологій та програм фінансування авіаційної безпеки.
Також діяльність ІКАО спрямована на створення навчальних центрів з авіаційної безпеки, зокрема в Україні є навчальний центр, що створений для перепідготовки працівників Служби Безпеки України. Про наміри та цілі боротьби з авіа тероризмом свідчать окремі положення, визначені в основних напрямках роботи на 2005-2010 р.
Скайджекінг потрібно розглядати і як наслідок дуалізму правової моралі суспільства. Мова йде про подвійну ідеологію, коли з однієї сторони йде боротьба з тероризмом на всіх рівнях, а з іншої - поширення через засоби масової інформації своєрідної реклами тероризму. Скільки разів ми переглядали кадри жахливого теракту 11 вересня 2001 року? Таким чином, виникає боротьба двох полюсів - правового та інформаційного на глобальному рівні. Для досягнення ефективності в цій боротьбі потрібно об’єднати ці полюси в один - інформаційно-правовий.
У цивільній авіації дуже часто теракти ставали наслідком неуважності та недбалості працівників аеропорту. Це свідчить про неусвідомлення ними важливості дотримання вимог інструкцій, відсутність зв’язку індивід-суспільство, правову неспроможність державної системи розпочати ідейну боротьбу з тероризмом. Чому терорист-смертник на борту літака готовий віддати своє життя за ідеологію тероризму, а працівник аеропорту недбало виконує свою роботу? Мабуть, тому, що терорист відчуває свою значимість та відповідальність перед ідеологічними наставниками, є героєм у своєму терористичному світі. А працівник аеропорту, що не має правового зв’зку з державою та суспільством - є одним із чинників процвітання тероризму в цивільній авіації.
Наведені твердження мають пряме відношення і до безпеки української цивільної авіації, адже Україна має великий авіаційний потенціал і приймає активну участь у міжнародно-правовому співробітництві в боротьбі з тероризмом в цивільній авіації, зокрема є учасницею Гаазької конвенції з 21.02.1972 р, Монреальської - з 26.01.1973 р,Токійської з 29.05.1988 р. [2].
Україна - єдина країна не член НАТО, котра приєдналася до програми Альянсу для обміну інформацією про повітряну обстановку та повітряний рух. Ця програма направлена на боротьбу з міжнародним тероризмом та захист повітряного простору Європи. Також у вищому навчальному закладі нашої держави, у Національному авіаційному університеті, реалізована технологія підготовки пілотів та авіадиспетчерів відповідно до вимог та рекомендацій EUROCONTROL (Європейська організація з безпеки повітряної навігації).
Отже, скайджекінг - це глобальна проблема сьогодення та майбутнього, що загрожує світовій безпеці. Міжнародно-правова боротьба з тероризмом в цивільній авіації стала одним із напрямків міжнародної політики, а правова боротьба на національному рівні - завданням кожної авіаційної держави.
Для протидії тероризму в цивільній авіації, на нашу думку, необхідно вжити таких заходів:
- всі авіаційні держави мають визначити боротьбу з авіатероризмом пріоритетним напрямком державної політики;
- розробляти та впроваджувати нові правові засоби протидії, шляхом консолідації сил держав-у- часниць міжнародних конвенцій;
- переглянути та проаналізувати основні вже існуючі конвенції у сфері безпеки цивільної авіації та створити Єдину конвенцію боротьби з тероризмом у цивільній авіації;
- звернути увагу науковців та практиків на доцільність використання поняття «скайджекінг» у протидії тероризму як в міжнародно-правових так і в національних нормативно-правових актах;
- проаналізувати основні правові фактори глобалізації авіаційного тероризму:
а) правова незахищеність інформаційного простору;
в) відсутність суспільної ідеології протидії тероризму;
с) дуалізм правової моралі суспільства.
- обмінюватися досвідом підготовки кваліфікованого персоналу в сферіавіаційної безпеки, зокрема за участю Національного авіаційного університету, в якому пропонуємо запровадити програму підготовки фахівців з міжнародного повітряного права.
Знищити скайджекінг дуже складно, але провадження ефективної правової боротьби та об’єднання світової наукової еліти для вирішення цієї проблеми дозволить знизити ризик виникнення терактів та підвищити рівень безпеки цивільної авіації.
Література
1. Баймуратов М.А. Международное публичное право.- X.: 2003., С.694.
2. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожний О.В. Міжнародне публічне право: Основні галузі.- К.: Либідь 2002., С. 463.
3. Малеев Ю.Н. Международное воздушное право: Вопросы теории и практики. - М.: МО,1986.-С. 195.
4. Рижий В.И. Акты незаконного вмешательства в деятельность гражданской авиации - квазимеж- дународные правонарушения // Вестн. Киев, ун-та. Сер. Международ. Отношения и Международ. право. - 1982.- Вып.15.
5. Национальная и глобальная безопасность. Терроризм в мегаполисе: оценка угроз и защищенности. / под. общ. ред. Дворкина.В.3. Москва, - 2002. - С.12-13.
