Інтерес до дослідження сучасних інноваційних процесів в економіці диктується значенням технологічного розвитку як чинника конкурентоспроможності підприємств.
Для інноваційної діяльності української промисловості характерна низька віддача. Це підтверджується перш за все малою часткою інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції. Одним з головних завдань в розвитку інноваційної діяльності є сприяння формуванню прогресивної організаційної структури виробництва і сучасних технологічних устроїв, як бази економічного зростання, модернізації і розвитку науково-технічного потенціалу. Проте посилення виробничо-технологічного потенціалу підприємств шляхом оновлення основних фондів є необхідним, але недостатнім напрямом стимулювання інноваційного розвитку підприємств. Інноваційний розвиток - це не тільки сам по собі інноваційний процес, але й розвиток системи чинників і умов, необхідних для його здійснення, йдеться про інноваційний потенціал.
Питанням формування інноваційного потенціалу підприємства в економічній літературі приділяється досить багато уваги. Серед вітчизняних і зарубіжних авторів, проблематика робіт які стосуються даних питань, слід зазначити Василенко В.О., Гриньова А.В., Кокуріна Д.І., Косолапову О.В., Краснокутську Н.В., Ілляшенка С.М., Поршнева О.Г., Румянцеву З.П., Саломатіну Н.О., Трифілову О.О., Шахмарова Є.Д., Шматько В.Г. та інших.
Однак, подальшого дослідження потребує комплекс питань, пов’язаних з оцінкою інноваційного потенціалу підприємств. Практично не розробленою залишається методологія моніторингу і реалізації інноваційного потенціалу, що ускладнює процес управління інноваційною діяльністю на промисловому підприємстві.
Мета даної роботи полягає у визначенні місця та ролі інноваційного потенціалу підприємств в обґрунтуванні інноваційних процесів, в розробці науково-методичних рекомендацій з оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства.
Величина інноваційного потенціалу є параметром, що дозволяє підприємству оцінити можливості інноваційної діяльності і визначити стратегію інноваційного розвитку. Від стану інноваційного потенціалу залежать управлінські рішення по вибору і реалізації інноваційної стратегії.
Використання інноваційного потенціалу як об’єкта управління дозволяє формувати плани, організаційні форми і проекти застосування різних інноваційних ресурсів з включенням їх в програми розвитку, підтримувати оптимальний баланс системи інноваційних ресурсів, збільшувати можливості використання фінансових ресурсів в інновації і знизити ризик використання інновацій.
Поняття інноваційного потенціалу виступає концептуальним віддзеркаленням розвитку інноваційних процесів, воно розгорталося і уточнювалося в результаті теоретичних, методологічних і емпіричних досліджень і отримало розвиток з початку 80-х років XX століття. Останнім часом це поняття знаходить все більше розповсюдження, з’являються самостійні дослідження, присвячені аналізу різних підходів до цього визначення. Виділимо чотири найпоширеніші з них.
Перший підхід. Багато авторів концентрують свої зусилля на вивченні окремих аспектів інноваційного потенціалу. Тому в літературі часто представлені його специфічні визначення, які слабо співвідносяться між собою і часто ототожнюються з поняттями наукового, інтелектуального, творчого і науково-технічного потенціалів. Такий підхід, нам представляється необґрунтованим та вимагає корегування з урахуванням специфіки і особливостей розвитку інноваційних процесів.
Другий підхід може бути умовно позначений як ресурсний. В даному випадку інноваційний потенціал розглядається як впорядкована сукупність ресурсів, що забезпечує здійснення інноваційної діяльності суб’єктом ринку. На наш погляд, використання такого підходу при дослідженні потенціалу не є повним, оскільки в різних умовах господарські ресурси можуть бути використані по-різному, і зрештою вони не є гарантією однакових економічних результатів, а значить, і не служать зіставною характеристикою інноваційного розвитку.
Разом з тим використання ресурсного підходу має свої позитивні сторони, оскільки він дозволяє дати оцінку поточної ситуації розвитку інноваційних процесів (виділити сильні і слабкі сторони).
Третій підхід тісно пов’язаний з ресурсними характеристиками потенціалу і представляє собою сукупність можливостей використання продуктивної сили ресурсу. Тобто з точки зору змістовної функції тут йдеться про використані іневикористані (приховані) ресурсні можливості, що можуть бути задіяні для досягнення кінцевих цілей економічних суб’єктів [1]. З точки зору структурної характеристики інноваційний потенціал - це сукупність науково-технічних, технологічних, інфраструктурних, фінансових, правових та інших можливостей, що забезпечують сприйняття і реалізацію нововведень, тобто отримання інновацій [2].
Четвертий підхід. В ньому по суті акумулюються вищерозглянуті позиції і інноваційний потенціал розглядається як міра здатності і готовності економічного суб’єкта здійснювати інноваційну діяльність [3, 4]. При цьому під здатністю розуміється наявність і збалансованість структури компонентів потенціалу, а під готовністю - достатність рівня розвитку потенціалу для формування інноваційної активної економіки.
Саме даний підхід представляється нам найобґрунтованішим і дозволяє сформулювати наступні методологічні положення до оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства: структурно інноваційний потенціал може бути розглянутий як з точки зору ресурсної компоненти, яка характеризує можливості окремих ресурсів для здійснення інноваційної діяльності на підприємстві, так і з точки зору результативної компоненти, яка відображає результат використання ресурсних можливостей, характеризуючи досягнутий рівень інноваційного потенціалу. Відповідно, для оцінки фактичного стану інноваційного потенціалу необхідна сукупність показників, що відображають його ресурсний і результативний компоненти. Тим самим буде визначена здатність підприємства до здійснення інноваційної діяльності.
Для визначення рівня достатності потенціалу повинна бути розроблена формула, що характеризує величину та ступінь використання інноваційного потенціалу. Це зрештою послужить основою для розробки заходів, направлених на підтримку позитивних і подолання негативних тенденцій інноваційного розвитку.
На основі розробленої нами моделі пропонуємо проводити оцінку стану промислового підприємства за наступним рядом критеріїв, що характеризують його інноваційний потенціал.
До таких розділів можуть бути віднесені:
- Оцінка виробничо-технологічного потенціалу підприємства
- Оцінка кадрового потенціалу
- Оцінка фінансового стану підприємства
- Оцінка інформаційного потенціалу підприємства
- Науково-технічний потенціал підприємства
- Оцінка управлінсько-організаційного потенціалу підприємства
- Оцінка споживчого сегменту потенціалу підприємства
Перші чотири з вказаних відносяться до блоку ресурсів інноваційного потенціалу, від їхнього кількісного і якісного складу залежить функціонування системи інноваційного потенціалу. Науково-технічний потенціал тісно пов’язаний з ресурсним блоком, оскільки поява винаходів, інновацій, інноваційних програм на підприємстві неможлива без взаємодії людей, устаткування і технологій, фінансових ресурсів, а також інформації.
На наш погляд, центральними компонентами інноваційного потенціалу є його управлінська і організаційна ланка. Саме від правильних, своєчасних управлінських рішень залежить, чи будуть розкриті можливості підприємства по створенню конкурентоздатної продукції.
До структури інноваційного потенціалу внесений і споживчий сегмент, який залежить від управлінської і організаційної ланок і де оцінюється, наскільки дана інновація потрібна споживачу, і чи буде вона мати можливість подальшого розповсюдження і використання.
Методичні рекомендації до оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства наведені нижче.
1. Виробничо-технологічний потенціал включає: вживані технології і їх тип; стан основних виробничих фондів; технологічне обслуговування; комп’ютерні системи; устаткування і матеріали; систему якості, - і оцінюється по ряду показників:- вартість та ступінь зносу основних виробничих фондів підприємства;
- коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів;
- фондовіддача; матеріаломісткість, коефіцієнт оновлення продукції; частка експорту нової продукції в загальному обсязі товарної продукції;
- продуктивність праці; коефіцієнт підвищення кваліфікації персоналу;
- коефіцієнт підвищення професійних вимог.
- річний приріст витрат на НДДКР і освоєння нововведень зі всіх джерел фінансування;
- коефіцієнт платоспроможності, фінансування, забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнт маневреності власного капіталу.
Величину науково-технічного сегмента доцільно визначати як кількість інновацій, які фактично можуть бути використані підприємством в сферу практичного застосування.
Для оцінки науково-технічного потенціалу рекомендується використовувати наступні показники:
- об’єм інноваційної продукції; питома вага інноваційної продукції в загальному об’ємі виробництва %;
- кількість отриманих патентів; винаходи, товарні знаки, промислові зразки, ноу-хау;
5. Організаційний потенціал включає організацію процесів планування, систему проектно- конструкторських, інноваційних підприємств, з якими співпрацює підприємство.
6. Управлінський потенціал включає сучасні форми управління інноваційною діяльністю; оптимальні організаційну структуру і систему менеджменту; систему стратегічного і тактичного планування, методи і порядок контролю.
7. Споживчий сегмент інноваційного потенціалу є одним з найважливіших його компонентів. Саме в ньому оцінюється, наскільки дана інновація потрібна споживачу, і чи буде вона мати можливість подальшого розповсюдження і використання. Оцінка проводиться за допомогою наступних показників:
об’єм реалізації інноваційної продукції у вартісному виразі і асортименті підприємства; аналіз попиту на інновацію; взаємодія підприємства з постачальниками сировини, підприємствами-розробниками інновацій, споживачами продукції;
Інноваційний потенціал будь-якого промислового підприємства залежить від специфіки і масштабів його діяльності, а ступінь використання потенціалу визначають інноваційні можливості і сприйнятливість підприємства до нововведень.
Величину інноваційного потенціалу підприємства можна визначити за наступною формулою [5]:
де IP - інноваційний потенціал підприємства; п
- число складових інноваційного потенціалу підприємства; Rj — /-а складова інноваційного
потенціалу підприємства; кі - коефіцієнт вагомості /-Ї складової інноваційного потенціалу, який визначається експертно
(при цьому).
Як показує практика, із загальної кількості інноваційних проектів, що розробляються на промислових підприємствах не всі досягають кінцевої цілі зважаючи на ряд причин, серед яких, недостатній рівень виробничо-технологічного потенціалу або помилка на початковому етапі розробки проекту. Відповідно, необхідно розраховувати коефіцієнт використання інноваційного потенціалу:
де IPR — реальний рівень інноваційногопотенціалу підприємства;
ІРмах - максимально можливий рівень інноваційного потенціалу.
В ідеалі коефіцієнт використання інноваційного потенціалу повинен наближатись до 1.
Як бачимо, оцінка інноваційного потенціалу дозволяє, перш за все, проаналізувати фінансову стійкість підприємства до інноваційного розвитку. Визначення на цій основі типу інноваційного потенціалу дозволяє проконтролювати правильність вибраного напрямку інноваційного розвитку з позицій сучасного і подальшого фінансового стану підприємства. Сформований метод може стати змістовною основою формування стратегії інноваційного розвитку і ефективної комерціалізації нових технологій.
Таким чином, запропонована методика дозволяє всесторонньо оцінити інноваційний потенціал промислового підприємства, дозволяє дати більш чітке уявлення про його інноваційні можливості, сильні та слабкі сторони, на підставі чого можуть бути розроблені пропозиції по формуванню інноваційного потенціалу, необхідного для подальшого розвитку підприємства.
Література:
1. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. - М.: Экзамен, 2001. - С.111
2. Лисин Б., Фридлянов В. Инновационный потенциал как фактор развития // Инновации. -2002. - №7. - С. 25.
3. Коробейников О.П., Трифилова А.А., Коршунов И.А. Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятия // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000.- №3.
4. Краснокутська Н.В. Інноваційний менед-жмент.-К.: КНЕУ, 2003.- 504 с.
5. Кочетков СВ. Оценка инновационного потенциала промышленных предприятий // Экономист. 2006. № 5. С. 34-38.
