Зовнішньоекономічна діяльність України

1. Міжнародні транспортні операції

Розглядаючи питання транспортування вантажів у межах зовнішньоторговельної угоди, учасникам важливо з'ясувати ключові транспортні та базисні умови поставки, а також способи організації й управління процесом доставки товарів.

Ефективність зовнішньоекономічної діяльності, як зазначалося раніше, значною мірою визначається правильним вибором транспортних і базисних умов поставки. У контракті купівлі-продажу існує окремий розділ, присвячений транспортним умовам, який фіксує обов'язки сторін щодо переміщення товару. Зазвичай до цього розділу включають: порядок перевезень, умови та строки навантаження/розвантаження, розмір і порядок оплати провізних платежів, проформу чартеру, тип коносаменту та інші послуги. Зміст транспортних угод у кожному конкретному випадку залежить від виду транспорту, характеру вантажу, типу угоди, базису поставки, а також від дії міжнародних договорів, конвенцій та звичаїв країни.

Базисні умови поставки є основою транспортних умов. Встановлюючи їх у контракті, сторони розподіляють між собою обов'язки, зокрема щодо:

• несення транспортних витрат на доставку товару;
• надання транспортних засобів;
• розташування вантажу відносно транспортного засобу;
• оформлення митного очищення на експорт та імпорт;
• здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт;
• моменту передачі права власності на товар;
• моменту переходу ризику випадкової загибелі чи пошкодження товару та розподілу відповідальності.

На сьогодні діє «Інкотермс-2000», який містить 13 базисних умов. Мінімальні зобов'язання продавця щодо транспорту передбачені умовою «франко-завод» (EXW). У цьому випадку продавець лише готує товар до відвантаження: пакує, затароває та маркірує. Усі інші дії з переміщення товару від виробника до споживача покладаються на покупця.

Максимальну відповідальність за доставку несе продавець на умовах «поставлено без оплати мита» (DDU) та «поставлено з оплатою мита» (DDP). Інші комерційні терміни передбачають розподіл транспортних обов'язків між сторонами.

Під час доставки товарів важливо визначити, за якими правилами організовується перевезення та якими документами воно оформлюється. Розглянемо це за видами транспорту.

Морські перевезення. На них припадає близько 60% світового вантажообігу. Основну частку становлять масові наливні та навальні вантажі: сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, вугілля, зерно. Також перевозяться генеральні вантажі — готова промислова продукція, напівфабрикати. У міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми руху суден: регулярне (лінійне) та нерегулярне (трампове).

Лінійне судноплавство забезпечує регулярні перевезення за розкладом між визначеними портами. Воно використовується переважно для генеральних (тарно-штучних) вантажів невеликими партіями, зазвичай готових виробів і напівфабрикатів.

Морське сполучення між портами називається лінією. Виділяють такі типи ліній:

- односторонні — обслуговуються суднами однієї країни чи компанії;
- двосторонні — працюють судна двох країн або двох судноплавних підприємств;
- конференціальні — використовуються судна двох і більше компаній з однієї чи різних країн.

Головна мета конференційних ліній — встановлення єдиних тарифів та умов перевезення для всіх учасників. Згідно з Кодексом проведення лінійних конференцій, розробленим в ООН у 1974 році, конференцією вважається група з двох і більше перевізників, що надають послуги на міжнародних лінійних маршрутах у певному напрямку.

Основним документом морського перевезення є коносамент, який видається судновласником (капітаном) вантажовідправнику як підтвердження прийняття вантажу.

Коносамент виконує три функції:

1) підтверджує прийняття вантажу до перевезення;
2) є товаросупровідним документом, що дає право на отримання вантажу;
3) засвідчує укладення договору морського перевезення.

У коносаменті зазначаються назва судна, власник, тоннаж, порти завантаження та розвантаження, сума фрахту, кількість екземплярів. Він містить опис товарів і підписується капітаном або судновим агентом.

Коносаменти бувають: іменні (із зазначенням одержувача), на пред'явника та ордерні (за наказом відправника або одержувача). Також вони поділяються на прямі (без перевалки) та транзитні (з перевалкою).

Зазвичай виписуються три оригінали та кілька копій, але лише один оригінал є супровідним документом.

Трампове судноплавство — це нерегулярні рейси без чіткого розкладу. Судна направляються туди, де є попит на тоннаж. Воно використовується для перевезення масових вантажів (ліс, вугілля, руда, зерно, нафта, цемент, добрива), а також генеральних — обладнання, хімікатів, автомобілів, сільгосптехніки.

Договір перевезення в трамповому судноплавстві оформлюється чартером, який відіграє головну роль. Коносамент тут є доповнюючим документом. Основні пункти чартеру:

• час і місце підписання;
• повні назви сторін;
• назва та опис судна;
• місцезнаходження судна на момент укладення договору;
• вид вантажу та спосіб перевезення;
• умови навантаження/розвантаження, включаючи демередж (штраф за простій) і диспач (винагорода за прискорене завантаження);
• порядок виплати фрахту.

У практиці використовуються типові договори — проформи чартерів, на основі яких укладаються чартери для конкретних вантажів і напрямків.

Залежно від фрахтових умов розрізняють: рейсовий чартер, тайм-чартер, димайс-чартер, бербоут-чартер.

Плата за перевезення трамповим судном залежить від кон'юнктури ринку та встановлюється судновласником.

Залізничні перевезення. Здійснюються на основі двосторонніх і багатосторонніх угод та міжнародної залізничної накладної, яка є договором перевезення. Вона підтверджує прийом вантажу, є товаросупровідним документом і договором.

Важливу роль відіграють міжнародні угоди, які визначають форму накладної. Широко використовується форма, розроблена Міжнародною конвенцією по перевезеннях вантажів залізницею (МГК), яка з 1984 року називається КОТІФ. Учасниками є 33 держави, переважно країни Європи, Азії та Північної Африки.

Накладна за КОТІФ друкується на стандартних бланках двома мовами. Вона супроводжує вантаж, а дублікат залишається у відправника. До накладної додаються відвантажувальна специфікація, сертифікат якості, пакувальний лист.

Між колишніми соціалістичними країнами Європи та Азії укладено Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка використовується й досі. Її учасники — країни СНД, Китай, Монголія, Північна Корея, В'єтнам, Болгарія, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія.

СМГС встановлює єдині перевізні документи для всіх залізниць-учасниць. Угода складається з 8 розділів, що регулюють весь транспортний процес: укладення договору, прийом вантажів, накладну, провізні платежі. Вона доповнюється тарифами, правилами та інструкціями.

Накладна за СМГС складається з 5 листків:

1. Оригінал накладної — супроводжує вантаж і видається одержувачу з 5-м листком.
2. Дорожня відомість — залишається на станції призначення.
3. Дублікат накладної — видається відправнику після укладення договору.
4. Лист видачі вантажу — залишається на станції призначення.
5. Лист-повідомлення про прибуття — видається одержувачу з оригіналом.

Також заповнюються додаткові екземпляри дорожньої відомості для дороги відправлення, транзитних доріг і митних органів.

Відправник надає станції накладну та дублікат. Накладна після штемпелювання є доказом укладення договору, а дублікат — розпискою залізниці. Обидва документи заповнює вантажовідправник з дотриманням правил СМГС.

В Україні діють й інші угоди в галузі міжнародних залізничних перевезень.

Автомобільні перевезення. Регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), укладеною в Женеві в 1956 році, учасником якої був СРСР.

Договір оформлюється автодорожньою накладною — міжнародною товаротранспортною накладною ЦМР (СМR). Її функції:

1) договір перевезення;
2) товаросупровідний документ;
3) розписка перевізника.

Накладна оформлюється у трьох екземплярах. У ній зазначаються: дата відвантаження, назва вантажу, ім'я та адреса перевізника, одержувач, строк доставки, штраф за затримку, вартість перевезення. Вона підписується перевізником і відправником. Разом із накладною рухаються пакувальний лист, специфікації, сертифікат якості.

Повітряні перевезення. Оформлюються авіавантажною накладною, яка виконує функції:

1) договору повітряного перевезення;
2) товаросупровідного документа;
3) розписки аерофлоту в прийомі вантажу;
4) митної декларації.

Накладна виписується відправником у трьох екземплярах. Перший — «для перевізника», підписується відправником. Другий — «для одержувача», підписується обома сторонами та відправляється з товаром. Третій — «для відправника», підписується перевізником і повертається після прийняття товару. До накладної додаються необхідні товаросупровідні документи.

Ключові поняття: транспортне забезпечення, транспортна система, процес переміщення товарів, транспортна послуга, корисний ефект, генеральні вантажі, масові вантажі, особливорежимні вантажі, фактор часу, вартість перевезень, транспортні операції, транспортні умови поставки, базисні умови поставки, лінійне судноплавство, трампове судноплавство, лінії сполучень, коносамент, чартер, демередж, диспач, тайм-чартер, бербоут-чартер, КОТІФ, СМГС, КДПВ, накладна ЦМР.

2. Особливості міжнародних контрактів при зустрічній торгівлі

Економічна ситуація в Україні характеризується низкою негативних факторів: неконвертованість гривні, дефіцит валютних коштів, розбалансованість фінансів. У таких умовах зустрічна торгівля набуває особливого значення для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Операції зустрічної торгівлі — це операції, при яких закупівля продукції супроводжується зворотними поставками товарів для досягнення експортно-імпортного балансу.

Світова практика показує, що зустрічна торгівля (пов'язування продажу з купівлею) не обмежується лише міжнародною сферою. Вона застосовується і у внутрішній торгівлі, особливо при дефіциті фінансових коштів або загостренні проблеми неплатежів.

Основним елементом зовнішньоторговельної операції є угода, предметом якої може бути купівля-продаж товару, виконання підрядних робіт, оренда, міна, відрядження фахівців, підготовка кадрів.

Під час підготовки, підписання та виконання контрактів контрагенти укладають численні допоміжні договори з консультаційними фірмами, рекламними агентствами, посередниками, транспортно-експедиторськими компаніями, а також взаємодіють із митними та іншими органами. На один основний контракт припадає понад десяток додаткових договорів.

Зовнішньоторговельна практика виробила структуру контракту купівлі-продажу:

1. Визначення сторін (назви фірм або організацій).
2. Предмет контракту (вид договору та короткий опис товару).
3. Базисні умови поставок (розподіл обов'язків між продавцем і покупцем).
4. Терміни поставки.
5. Кількість товару (метричні одиниці, штуки, комплекти).
6. Ціна та загальна сума контракту.
7. Умови платежів.
8. Упаковка та маркування.
9. Якість товару.
10. Страхування.
11. Обставини нездоланної сили.
12. Санкції.
13. Арбітражні та судові розгляди.
14. Інші умови.

За контрактами підряду підрядник зобов'язується передати замовнику товар і виконати комплекс робіт згідно з індивідуальними вимогами. Передбачається повна відповідальність підрядника, поетапні терміни, право контролю замовника, можливість застосування змінних цін.

Контракт на оренду оформлює відносини майнового наймання, коли орендодавець передає майно в тимчасове користування за плату. У міжнародній торгівлі застосовуються: короткострокова оренда — рентинг (транспортні засоби, туристичні товари); середньострокова — хайринг (транспорт, будівельні та сільськогосподарські машини); довгострокова — лізинг (конторське, будівельно-монтажне, технологічне обладнання).

У контрактах при зустрічній торгівлі основні та зустрічні зобов'язання фіксуються в одному документі. Бартерні контракти передбачають безвалютний, але оцінений обмін товарів для забезпечення еквівалентності.

Контракти із зустрічними закупівлями фіксують зобов'язання продавця закупити у покупця інший товар у рахунок частини вартості імпортованого.

Контракти на переробку давальницької сировини передбачають постачання сировини в обсягах, що забезпечують отримання запланованої кількості продукту переробки та покривають витрати на переробку й транспортування.

Контракти з комплектацією обладнання передбачають доповнення закуповуваного обладнання вузлами та деталями вітчизняного виробництва.

Договірні відносини можуть оформлюватися також у вигляді угод. Розрізняють два види: ліцензійна та агентська угоди.

Ліцензійна угода — це передача права на використання запатентованої промислової власності (винаходу, промислових зразків) та/або «ноу-хау» покупцю-ліцензіату продавцем-ліцензіаром за винагороду.

Існує три види ліцензійних угод: проста ліцензія, виняткова ліцензія, повна ліцензія.

За договором простої ліцензії ліцензіар дозволяє використання предмета ліцензії, зберігаючи право видачі аналогічних ліцензій іншим особам.

За договором виняткової ліцензії ліцензіар надає виключне право на використання винаходу в обговорених межах і не може надавати аналогічні ліцензії іншим. Однак ліцензіар зберігає право самостійного використання та видачі ліцензій на умовах, що не суперечать першій угоді (зазвичай обмеження стосуються території).

У бартерних контрактах обов'язково обумовлюються:

1. Предмет контракту.
2. Оцінка вартості товару.
3. Облік виконання зобов'язань.
4. Упаковка та маркування.
5. Повідомлення про відвантаження.
6. Відповідальність сторін.
7. Претензії.
8. Застосовуване право при вирішенні спорів.
9. Інші положення.

Текст починається зі слова «контракт», далі йде номер і літера «Б», що визначає вид контракту, місце та дату підписання, контрагентів із зазначенням країни, міста, назв підприємств.

У бартерних контрактах сторони виступають як «Підприємство», «Фірма». Оцінка вартості товарів здійснюється для збалансованості поставок, контролю за виконанням зобов'язань і врегулювання претензій. У цьому пункті зазначаються умови поставки згідно з Інкотермс-90. Термін розрахунків за бартерними контрактами не має перевищувати трьох місяців.

У пункті «Упаковка та маркування» обумовлюється упаковка відповідно до характеру товару, що має забезпечувати його збереження під час транспортування. Особливі умови зазначаються в додатках 1 і 2. У кожне вантажне місце вкладається пакувальний лист із переліком предметів, кількістю, номером місця, масою брутто та нетто, назвами сторін.

Пункт «Повідомлення про відвантаження» зобов'язує сторони повідомляти дату та час відвантаження, що засвідчуються обумовленими документами.

Пункт «Відповідальність сторін, звільнення від відповідальності» передбачає умови, за яких контрагенти можуть вимагати відшкодування за порушення умов контракту.

За бартерним контрактом сторони мають право пред'являти претензії з обов'язковим додатком документів, що їх обґрунтовують. Спори вирішуються шляхом переговорів, і лише у виняткових випадках — в арбітражі. Спори, не передбачені контрактом, підлягають загальним нормам цивільного законодавства України.

У пункті «Інші положення» зазначається, що сторони не мають права передавати повноваження третім особам, усі зміни підписуються уповноваженими особами, контракт набуває чинності з дати підписання.

Список використаної літератури

1. Гребельник О. Основи зовнішньоекономічної діяльності : Підручник / М-во освіти і науки України, Київський нац. торговельно-економічний ун-т. — К. : Центр навчальної літератури, 2004. — 382 с.

2. Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність : Термінологічний словник / Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк. — К. : Кондор, 2007. — 166 с.

3. Зовнішньоекономічна діяльність : Зб. нормативних актів / Фірма «Торговий Дім». — К., 1992. — 61 с.

4. Кадуріна Л. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності : Навчальний посібник / Людмила Кадуріна; М-во освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. — К. : Слово, 2003. — 286 с.

5. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності : Навч. посібник / Олександр Кириченко. — 3-тє вид. перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2002. — 382 с.

6. Покровская В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности : Учебник для вузов / Валентина Покровская; Ред. И. К. Безумнова. — М. : Юрист, 2000. — 456 с.

7. Прокушев Е. Ф. Внешнеэкономическая деятельность : Учебно-практическое пособие / Е. Прокушев. — М. : ИВЦ «Маркетинг», 1998. — 207 с.

8. Рум'янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність : Навчальний посібник / А. П. Рум'янцев, Н. С. Рум'янцева; М-во освіти і науки України. — К. : Центр навчальної літератури, 2004. — 375 с.

9. Управління зовнішньоекономічною діяльністю : Навч. посібник для студ. вуз. / Під заг. ред. А. І. Кредісова; Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим. — К. : ВІРА-Р, 1998. — 447 с.