Запозичені слова та їх класифікація

Вступ

Вплив запозичень (borrowings, loan-words) на різні мови не є однаковим і визначається конкретними історичними умовами розвитку кожної з них. В англійській мові частка запозичених слів є значно вищою, ніж у багатьох інших, оскільки через історичні обставини вона виявилася надзвичайно відкритою для зовнішніх впливів, на відміну, скажімо, від ісландської. Англійська мова має унікальну здатність засвоювати іншомовні слова в умовах безпосереднього контакту: спершу в середньовіччі — від іноземних завойовників, які послідовно змінювали один одного на Британських островах, а згодом — в епоху торгової експансії та колоніальної активності самих англійців. За підрахунками, питома вага споконвічної лексики в англійському словнику становить приблизно 30%. Цей факт давав підстави багатьом дослідникам перебільшувати роль запозичень, вважаючи англійську мову не германською, а романо-германською, наголошувати на змішаному характері її лексики як на головній особливості, а іноді навіть зводити всю лексикологію англійської мови до проблеми запозичень. Деякі науковці (зокрема, Мейє) стверджували, що в розвинених мовах лексика запозичується настільки легко, що це стає нехарактерним для специфіки мови. Насправді ж запозичення є важливим, але не єдиним і навіть не головним шляхом збагачення словникового складу. Цифра 30% відображає кількість споконвічних слів у словнику, проте зовсім не показує їхню відносну частотність і комунікативну значущість. За такого підходу до однієї категорії потрапляють як споконвічні слова, що постійно використовуються в мовленні (have, he, on, good, thing), так і рідковживані запозичення (vehicle, fuselage, chauffeur, neologism). Тому якщо підраховувати відсоток споконвічних і запозичених слів не за словником, а на основі живого мовлення, враховуючи кожне слово стільки разів, скільки воно вживається, результат буде зовсім іншим. Справді, англійська мова має певну своєрідність щодо проникності різних верств лексики: у ній є запозичення навіть у тих частинах мови, які в інших мовах залишаються виключно споконвічними.

Наприклад, займенник they з усіма його формами та same, сполучники till і though, сильні дієслова take і thrive були запозичені зі скандинавської. Було б спрощенням вважати, що роль слова в мові визначається його походженням — запозичене воно чи споконвічне. Проте майже всі найуживаніші прийменники, сполучники, прислівники часу й місця, усі допоміжні та модальні дієслова, майже всі сильні дієслова та займенники, прикметники із суплетивними формами ступенів порівняння, усі числівники (за винятком second, million, billion) і, зрештою, багато іменників, що позначають найзвичайніші поняття, які постійно використовуються в комунікації, є в сучасній англійській мові споконвічними. Отже, навіть за лексичним складом англійська мова залишається германською. Загальний закон про нерівномірність змін елементів мови стосовно проблеми запозичень формулюється так: найбільш проникними є найбільш рухливі елементи, що входять до словникового складу; менш проникними — усталені елементи основного фонду; а граматичний лад мови майже не піддається іншомовним впливам. Вплив однієї мови на іншу завжди зумовлений історичними причинами: війни, завоювання, подорожі, торгівля тощо призводять до більш-менш тісної взаємодії різних мов. Інтенсивність припливу нових запозичених слів у різні періоди дуже відрізняється. Залежно від конкретних історичних умов вона то зростає, то спадає. Ступінь впливу однієї мови на іншу значною мірою залежить від мовного чинника, а саме від ступеня близькості взаємодіючих мов — чи є вони близькоспорідненими, чи ні.

Помилкові уявлення, що панували в лінгвістиці щодо проблеми запозичень, не зводилися лише до перебільшення їхньої ролі в розвитку мови. Сам підхід до теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили переважно джерела та дати, а в кращому випадку — історичні причини й умови запозичення. Попри всю необхідність цих даних, обмежуватися ними не можна. Сучасних учених цікавить не лише те, звідки й чому прийшло запозичене слово, а й те, як воно асимілювалося в мові, як підкорилося її граматичному ладу та фонетичним нормам, як змінило своє значення та які зміни викликала його поява в словниковому складі мови, що його прийняла. Власне кажучи, на необхідність саме такого підходу до запозичень окремі російські вчені вказували вже давно. Зокрема, видатний російський лінгвіст XIX століття О. О. Потебня вважав, що запитувати потрібно не про те, що й від кого запозичене, а про те, що додано, що створено в результаті діяльності, збудженої відповідним поштовхом при запозиченні слова від іншого народу. Але ця точка зору не набула поширення свого часу і не знайшла відгуку. О. О. Потебня звертав увагу на творчий елемент у процесі запозичення. «Запозичати, — говорив він, — означає брати для того, щоб, можливо, внести в скарбницю людської культури більше, ніж отримуєш». Такий підхід до питання про запозичення дозволяє виявити закономірності, яким підпорядковується розвиток словникового складу мови, пояснити наявні в ньому явища та виявити їхні причини, розкрити зв'язки між історією окремих слів, історією мови та історією народу. Пояснимо сказане прикладом. Розглядаючи розвиток слова sport, ми не задовольнятимемося лише даними про те, що це слово запозичене в середньоанглійський період зі старофранцузької, де воно мало форму desport і походило з пізньолатинського disportus. Нас цікавитиме, що desport і disportus означали відволікання, відхилення, що при запозиченні відбулася спеціалізація значення, і в середньоанглійській це слово мало загальніше значення, ніж у наш час, означаючи розвагу, спорт, веселощі, пожвавлення. Ми зауважимо, що поряд із цим словом тоді ж із французької мови в англійську запозичувалися багато слів, пов'язаних із розвагами знаті, що пояснюється тим, що після того, як у XI столітті норманські барони стали повновладними господарями країни, залишки англо-саксонської знаті засвоювали їхній побут і звичаї, а водночас і норманський діалект старофранцузької мови. Далі зазначимо, що слово підпорядковується англійській системі граматичних змін іменників, отримуючи в множині закінчення -s. У ньому не лише замінюються всі звуки англійськими та читається останнє t, а й відпадає, як це часто спостерігається саме у французьких запозиченнях, перший склад (аферезис), у результаті чого слово у звуковому відношенні ще більше уподібнюється споконвічним англійським словам, для яких характерна односкладовість. У новоанглійській це слово зазнає ще певних змін у семантиці й означає фізичні вправи, переважно у вигляді ігор і змагань.

Із цим значенням, уже в новій формі, воно знову запозичується назад у французьку мову та в інші мови і стає інтернаціональним. У словниковому складі англійської мови паралельно зберігається дієслово disport — розважатися, яке, однак, виявляється маловживаним. Унаслідок системного характеру мови та лексики зокрема, жодне нове поповнення словника запозиченими словами не може безслідно минути для решти словникового складу. Запозичене слово зазвичай приймає на себе одне або кілька значень семантично найближчих до нього слів, які вже раніше існували в мові. При цьому відбувається перегрупування в смисловій структурі: якесь другорядне значення може стати центральним або навпаки. Може також статися, і нерідко відбувається, витіснення з мови слів, що збігаються за значенням із новим словом. Відбувається це тому, що тривале співіснування в мові абсолютних чи майже абсолютних синонімів неможливе і завжди ліквідується або розмежуванням їхніх значень, або витісненням з мови непотрібних слів. Взаємодія запозичень і словникового складу мови, що їх прийняла, добре видно з історії слів, що позначають поняття працювати, трудитися, синонімічних споконвічному to work. Після запозичення в середньоанглійський період дієслів labourern — трудитися, докладати великих зусиль (з ст.-фр. labourer — лат. laborare) і travaillen — важко трудитися (з ст.-фр. travailler — нар. лат. trepaliare — мучити), перше з цих дієслів, близьке за значенням до споконвічного англійського swincan, витіснило останнє із загальнонародної мови в деякі територіальні діалекти. Друге дієслово travailler не витримало конкуренції зі споконвічним дієсловом werken і зазнало значних змін у своїй смисловій структурі. З XVI століття його основним значенням стає подорожувати (сучасне англ. to travel). У цьому значенні воно витісняє споконвічне дієслово lithen — подорожувати, яке на час появи дієслова travailler уже стало малозрозумілим. Пізніше, як нове слово, абсолютно незалежно від першого, в англійську мову запозичується старофранцузький іменник travail, що означає тяжка праця та муки при пологах. Воно менше змінило свій фонетичний образ, зберігши типове для французької мови наголос на другому складі [træ'veɪl]. Від нього утворилося й відповідне дієслово to travail — болісно трудитися й мучитися в пологах. У результаті виходить так звана дублетна пара to travel — to travail.

Спільний вплив історико-лінгвістичних та історико-економічних причин на розвиток групи семантично близьких слів цікаво простежити на прикладі англійських слів, що позначають фортецю. Давньоанглійське burgh означало фортецю, замок, укріплене місто. У XI столітті норманські барони принесли із собою слово castel, зменшувальне від лат. castra, що позначало той тип феодальних фортець, які вони будували й у яких жили. Після проникнення слова castel у середньоанглійську мову слово burgh втрачає значення замок і фортеця, зберігаючи, однак, значення укріплене місто. Це значення тримається доти, доки винахід пороху не викликає перевороту у фортифікаційній техніці. Для нових систем укріплень, що з'явилися, використовується запозичене в XIV столітті разом із ними старофранцузьке слово forteresse. У XV столітті значення укріплене місто в слові burgh зникає зовсім, натомість центральним стає значення місто, що має муніципалітет, спеціальні привілеї та надсилає представників до парламенту, яке з'явилося зі зростанням міст і у зв'язку зі змінами в економічному та політичному становищі. Надалі значення дещо видозмінюється, і в сучасній мові воно існує у формі borough як одиниця адміністративного поділу. Таким чином, полісемантичне слово поступово втрачало частину своїх значень і семантично видозмінювалося при появі в мові французьких синонімів. В інших випадках, якщо слова були моносемантичними й належали до такої сфери лексики, де французький вплив був особливо інтенсивним, споконвічні слова дуже змінювали своє значення, розмежовувалися з іншомовними синонімами стилістично або були повністю витіснені з мови. Так, давньоанглійське scrud — сучасне англ. shroud — означає одяг. У XIII столітті з'являється ст.-фр. слово habit із тим самим значенням. Тоді shroud змінює своє значення й означає вже місце, що дає притулок, захист. У XIV столітті з'являється ще одне французьке слово зі значенням одяг, а саме garment, а також ряд назв для окремих частин одягу. Старе слово shroud, непридатне для позначення одягу французького крою, починає означати спочатку покривало, а потім саван, набуваючи дещо урочистого відтінку.

Слід підкреслити, що закріплення в мові запозиченого слова не обов'язково призводить до витіснення відповідного споконвічного. Викликані ним зміни в словниковому складі можуть виразитися в певній стилістичній перегрупуванні та розмежуванні значень. Так, наприклад, запозичені people (фр. peuple) і remain (ст.-фр. rema-indre) відтіснили споконвічні слова folk і abide — перше в розмовну, а друге в поетичну сфери вживання. Слово folk при цьому отримало деяке специфічне емоційне забарвлення та додаткове значення. Воно вживається, коли говорять про своїх: про свою сім'ю, односельців, земляків, співвітчизників тощо. Це слово поширене в народній розмовній мові та народній творчості, і недарма воно входить до складу терміна folklore. Загальний закон про системність явищ мови стосовно проблеми запозичень можна, отже, сформулювати так: будь-яка зміна в словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень тягне за собою семантичні чи стилістичні зміни у вже наявних у мові словах і зрушення в синонімічних групах.

Класифікація запозичень

Наявні в словниковому складі мови запозичені слова можна класифікувати: за джерелом запозичення, за тим, який аспект слова запозичено, та за ступенем асиміляції. За джерелами та епохами запозичення в словниковому складі англійської мови розрізняють: 1) кельтські запозичення; 2) латинські запозичення перших століть нашої ери, тобто ті, що потрапили ще до приходу англів і саксів на Британські острови (так званий 1-й шар латинських запозичень); 3) латинські запозичення VI—VII століть, тобто епохи запровадження християнства в Англії (так званий 2-й шар латинських запозичень); 4) скандинавські запозичення епохи скандинавських набігів (VIII—IX ст.) та особливо скандинавського завоювання (X ст.); 5) старі французькі запозичення (XII—XV ст.), зумовлені норманським завоюванням; 6) латинські запозичення XV—XVI століть, пов'язані з епохою Відродження (так званий 3-й шар латинських запозичень); 7) нові французькі запозичення після XVI століття; 8) запозичення з грецької, італійської, голландської, іспанської, російської, німецької та інших мов, зумовлені економічними, політичними, культурними тощо зв'язками з відповідними народами; 9) радянізми, тобто запозичення з російської мови післяжовтневого періоду, які відображають вплив передового ладу та передової ідеології нашої країни.

Класифікація за джерелом запозичення розроблена найповніше, але не є, як уже зазначалося, єдиною. Запозичення можна також класифікувати за тим, який аспект слова виявляється новим для мови, що приймає. За цим принципом запозичення поділяються на фонетичні, кальки (translation-loans), семантичні та запозичення словотворчих елементів. Перший із названих типів, тобто фонетичні запозичення, становить основну та найчисленнішу групу. Вони характеризуються тим, що загальний звуковий комплекс їх виявляється новим для мови, що запозичує, хоча кожен зі складових їх звуків, за рідкісними винятками, замінюється звуком мови, у яку вони потрапляють. Розглянуті вище sport, labour, travel, people, castle, fortress тощо є саме фонетичними запозиченнями. Кальками називаються запозичення у вигляді буквального перекладу іноземного слова чи вислову, тобто точного відтворення його засобами мови, що приймає, зі збереженням морфологічної структури та мотивування. Такими кальками є, наприклад, багато запозичень із мови індіанців, що стали інтернаціональними: pale-face — блідолиций, pipe of peace — трубка миру. Багато ка́льок серед радянізмів: palace of culture, house of rest, collective farm. Під семантичним запозиченням розуміється запозичення нового значення, часто переносного, до вже наявного в мові слова. Слова pioneer і brigade існували в англійській мові до проникнення в неї радянізмів, але значення «член дитячої комуністичної організації» та «трудовий колектив» вони отримали під впливом російської мови післяжовтневого періоду. Семантичні запозичення відбуваються особливо легко в близькоспоріднених мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти серед скандинавських запозичень. Так, наприклад, давньоанглійське дієслово dwellan — блукати, зволікати — під впливом давньоскандинавського dvelja/om/ розвинулося в сучасне англійське dwell — жити. Таким чином, у звуковому відношенні dwell походить від англійського, а в семантичному — від скандинавського дієслова. Випадків семантичного запозичення серед іменників більше, ніж серед дієслів. Іменник gift у давньоанглійській означало не подарунок, а викуп за дружину, а потім, у результаті асоціації за суміжністю, — весілля. Скандинавське слово gift означало дар, подарунок, і це позначилося на значенні споконвічного слова. Зі скандинавської отримали свої сучасні значення слова: bread (у давньоанглійській — шматок хліба), dream (у давньоанглійській — радість), holm (у давньоанглійській — океан, море), plough (у давньоанглійській — міра землі). Запозичуватися може не тільки слово, а й окремі значущі частини слова. Морфеми запозичуються, звісно, не ізольовано, а в складі слів: якщо якісь іншомовні морфеми входять у велику кількість запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає усвідомлюватися, а найуживаніші морфеми включаються до складу словотворчих засобів мови, що приймає. Багато грецьких і латинських слів перетворилися на інтернаціональні префікси. Наприклад: anti-, counter-, inter-, sub-, ultra- тощо. В усіх мовах широко вживані грецькі суфікси: -ist, -ism, -isk. Далеко не всі запозичені слова асимілюються так повно, як розглянуті вище travel і sport. Тому за рівнем їхньої асиміляції запозичення можна поділити на: 1) повністю асимільовані, тобто такі, що відповідають усім морфологічним, фонетичним та орфографічним нормам мови, що запозичила, і сприймаються мовцями як англійські, а не іноземні слова. Деякі з них можуть належати до основного словникового фонду: travel, street; інші — до іншої частини словникового складу: operate, trail; 2) частково асимільовані, тобто такі, що залишилися іноземними за своєю вимовою, написанням чи граматичними формами: analysis, pl. analyses; bacillus, pl. bacilli; formula, pl. formulas & formulae; bacterium, pl. bacteria; boulevard ['bu:liwa:], canal [kə'næl], travail [træ'veɪl], restaurant ['restərɔŋ], corps [kɔ:]. Ці слова часто відрізняються нестійкістю вимови: останній склад у слові restaurant вимовляється: [rɔŋ], [rɔ̃ŋ], [rɔ:], [rɔ-g], [rɑ:ŋ]; 3) частково асимільовані слова, що позначають поняття, пов'язані з іншими країнами та які не мають англійського еквівалента. Наприклад: з російської: steppe, rouble, verst; з іспанської: duenna, hidalgo, matador, real (монета). До цієї групи слів належать назви понять, пов'язаних із чужоземною національною культурою, наприклад, назви різних національних шат, жител, музичних інструментів, звань, професій, начиння тощо, а також із чужоземною природою: назви тварин, рослин.

Інтернаціональні слова

Особливу групу становлять слова інтернаціональні. Нерідко буває, що слово, яке означає важливе нове поняття, запозичується не в одну якусь мову, а в багато мов. Таким чином створюється міжнародний фонд лексики, до якого входить міжнародна термінологія різних галузей людської діяльності: політики, філософії, науки, техніки, мистецтва, а також багато абстрактних слів. Інтернаціональні, чи міжнародні, слова, походячи з одного джерела, мають графічну та звукову подібність і, збігаючись певною мірою за змістом, становлять ніби спільне надбання ряду мов. Більша їх частина є результатом паралельного збагачення нових мов за рахунок лексики давніх, тобто латинської та грецької (democracy, proletarian, philosophy, atom, satellite, synonym, rhythm). Інша частина їх походить із сучасних мов: soviet, kolkhoz, sputnik — із російської; revolution, bourgeois — із французької; sonata, soprano, violoncello — з італійської. До інтернаціональних слів не належать родинні відповідності, тобто слова, наявність яких у ряді мов є наслідком спорідненості цих мов та походження від однієї мови-основи: англ. mother, нім. Mutter, рос. мати; англ. nose, нім. Nase, рос. ніс; англ. goose, нім. Hans, рос. гусак. Інтернаціональна лексика становить великий методичний інтерес у практиці викладання та вимагає до себе особливої уваги й підходу. З одного боку, викладач зобов'язаний, щоб полегшити розуміння та запам'ятовування, використовувати подібність між словами в рідній мові та мові, що вивчається, зокрема подібність графіки, яка може доходити до повного збігу. З другого боку, викладач зобов'язаний показати національну своєрідність оформлення та значення інтернаціональних слів в англійській мові. Важливо звернути увагу учнів на відмінності між ними не тільки в їхній зовнішній формі: індустрія — industry, а й у значенні. Наприклад, слово control в англійській мові багатозначне, і основні його значення — не «контроль», а «управління, керівництво, влада». Англійське family означає лише «сім'я» чи «рід», значення «прізвище» воно не має ніколи. General як іменник однозначно збігається за значенням із «генерал», але набагато частіше зустрічається прикметник general, який є полісемантичним: загальний, головний, звичайний тощо. Російське «індустрія» вживається набагато рідше, ніж його синонім «промисловість», і вже тому не зовсім еквівалентне англійському industry. Крім того, останнє має ще значення «працьовитість, старанність» і часто викликає труднощі при перекладі. Слово magazine в англійській мові має два значення: «журнал» і «склад військових припасів», жодне з яких не відповідає російському «магазин». Іменник original і російське «оригінал» збігаються в усіх своїх значеннях. Але original має омонім — прикметник, для якого значення «оригінальний» буде другорядним, а основним значенням — «початковий, справжній». Причиною розбіжності в значенні є насамперед та обставина, що слово, дуже полісемантичне в тій мові, звідки воно запозичується, у мову, що запозичує, нерідко потрапляє лише в одному зі своїх значень, найчастіше спеціальному. Порівн. англ. out і російське «аут» (у спорті). Бувають такі випадки, коли інтернаціональні слова, збігаючись у прямому значенні, розходяться в можливостях переносного вживання. Слово «атом» у російській мові не вживається з переносним значенням «малятко, крихітка», як це іноді має місце в англійській. Говорячи про маленького Поля Домбі, Діккенс називає його the atom. Російською цю метафору можна перекласти словом «крихітка».

Джерела запозичень

Запозичення в англійському словниковому складі становлять ту сферу лексики, яка найбільш тісно та безпосередньо відображає історію Англії, показуючи вплив на мову зовнішніх нелінгвістичних причин. Тому їх доцільно простежити в хронологічному порядку, пов'язуючи з історією англійського народу. Коли англи, сакси та юти в V столітті нашої ери переселилися в Британію, вони знайшли там кельтське населення бриттів і галлів, яких вони відтіснили на захід (Уельс і Корнуолл) і на північ (Шотландія). У зіткненні мов перемога дісталася мові прибульців. Розвиток їхньої мови й дав сучасну англійську.

Запозичення з мови кельтів виявилися дуже нечисленними й належать головним чином до топоніміки, тобто до географічних назв: Aber — гирло річки; у назвах міст: Aberdeen, Aberavon, Abernethy [æbər'nɛθi]. Avon < кельтськ. Amhuin — річка. В Англії 14 річок із такою назвою. Caer, caeг — замок, звідки: Carlisle, Cardiff, Caernarvon. Coill — ліс дало Kilbrook. Таких кельтських слів, які були б відомі вже в давньоанглійській і збереглися б у мові до теперішнього часу, дуже мало. Серед них: bannock — перепічка, down, dune — пагорб, dun — коричневий і, можливо, cradle. Набагато численніші пізніші запозичення з шотландської (slogan, whisky, clan), ірландської (bard, fun, Tory) та інших діалектів, що містять кельтизми, а також запозичення через французьку мову (beak, budget, career, gravel, harness, tunnel).

У давньоанглійській мові розрізняють два шари латинських запозичень. Слова, які відносять до першого шару (до 800 р.), могли потрапити через уельську мову і бути пов'язаними з чотирма першими століттями нашої ери панування римлян у Британії, або потрапити в мову англів і саксів ще на континенті. Хай там як, вони свідчать про вищу, ніж у кельтських і германських племен того часу, матеріальну культуру римлян і означають конкретні речі та поняття, раніше англо-саксам невідомі. Наприклад: street — мірою, stret, др.-англ. stræt, лат. strata (via) — брукована (дорога), strata — 2-ге дієприкметник жін. роду від лат. sternere — вкладати, мостити дорогу; port — лат. portus — порт; wall — мірою, wall, лат. vallum — вал; wine — др.-англ. win, лат. vinum — вино; mile — др.-англ. mil, лат. milia (passuum) — тисяча кроків. Багато латинських назв у топоніміці. Так, лат. castrum — зміцнення, форт, мало множинне число castra з граматично пов'язаним значенням «табір», звідки др.-англ. ceaster і сучасне — caster, Chester у різних географічних назвах. Наприклад: Lancaster, Dorchester, Manchester, Winchester. Усі слова цієї групи запозичені усним шляхом, повністю асимільовані й увійшли в основний словниковий фонд англійської мови. При цьому вони підкорилися граматичному ладу англійської мови, втративши ті граматичні форми, які були їм властиві в латинській мові, а також підкорилися всім тим закономірним фонетичним змінам, які відбувалися в словах англійської мови протягом її історії. Семантика цих слів ясно підтверджує історичні дані про діяльність римлян у Британії. Наприклад: дані про будівництво мережі доріг, портів і римського укріпленого валу з військовими фортами, що простягався від гирла річки Тайн до Карлайла. Інші слова цього ж шару свідчать про торговельні зв'язки та ті товари, які привозили римські купці. До другого шару латинських запозичень відносять слова, що ввійшли в давньоанглійську мову після початку прийняття християнства з 596 року. Так само, як і слова першого шару, це переважно односкладові слова, запозичені усним шляхом і здебільшого такі, що позначають конкретні поняття. Деякі вчені вважали, що основну масу цих слів становлять слова, пов'язані з релігійно-церковними поняттями, такі як: altar (лат. altare, altus — високий), candle (лат. candela), creed (лат. credo), nun (лат. nonna) і temple (лат. templum). Значна частина цих релігійних термінів не є споконвічно латинською, а потрапила в латинську мову з давньогрецької, тобто є не прямим запозиченням, а опосередкованим. Наприклад: apostle (гр. apostolos — вісник), bishop (гр. episkopos), church (гр. kyriakon), devil (гр. diabolos), pope (гр. papas). Проте релігійними термінами цей шар аж ніяк не обмежується, і нерелігійна лексика цього шару ввійшла згодом в основний словниковий фонд англійської мови. Подібно до розібраної вище першої групи латинських запозичень, з якою його іноді важко розмежувати й хронологічно, він містить дуже багато назв нових для англо-саксів понять і предметів матеріальної культури, частина яких увійшла в основний словниковий фонд. Тут чимало сільськогосподарських термінів: spade — лопата; sickle — серп; coulter — леміш (плуга); mill — млин (спочатку ручний). Назви нових будівельних матеріалів: tile — черепиця; mortar — вапно; marble — мармур; chalk — крейда. Слова school, candle, paper відображають культурний вплив римлян. Аналізуючи цю групу запозичень, ми знову й знову переконуємося в можливості судити про історію ідеологічних, економічних, політичних і культурних зв'язків між народами за слідами, які вони залишають у мові. Як приклад, що ілюструє шляхи світової культури, можна згадати слово paper — лат. papirus, грецьк. papiros, яке, у свою чергу, запозичене з єгипетської. Важливо звернути увагу на те, що загалом словниковий склад давньоанглійської мови вирізняється меншою порівняно з новоанглійським періодом проникністю. Лексика його набагато однорідніша, і запозичення обмежуються сферою іменників. До наведеного вище списку можна додати лише три дієслова: to offer, to spend, to shrive. Усі ці ранні латинські запозичення пройшли згодом значну еволюцію як у своїй формі, так і в значенні.

Принципово інший характер мало вплив скандинавських мов, зумовлений набігами скандинавів на Британські острови, що почалися у VIII столітті, та наступним підпорядкуванням Англії датському королю (1017 р.). І народ-завойовник, і переможений народ у цьому випадку стояли на приблизно однаковому суспільно-економічному та культурному щаблі розвитку, говорили близькоспорідненими мовами, оскільки і англо-сакси, і датчани, і норвежці належали до групи германських племен, і дуже тісно стикалися, оскільки прибульці осіли на Британських островах, займаючи рівноправне з переможеними суспільне становище. Їхні мови стали ніби на становище взаємодіючих у спілкуванні діалектів. Тому в період скандинавського завоювання запозичення не лише численні, а й надалі дуже стійкі, дуже різноманітні як за семантичною сферою, так і за частинами мови, і спостерігаються навіть у найменш проникних із цих останніх. Так, зі скандинавської запозичені: займенники they — вони з усіма своїми формами та same — той; сполучники till — поки не, і though — хоча; прислівник fro — тому. Кількість запозичених зі скандинавської прикметників досить значна, причому всі вони вживаються в мовленні дуже часто. Це такі прикметники, як happy, low, loose, ill, odd, ugly, weak. Ці слова, так само як і наведені нижче дієслова, не вводять жодних нових понять, а заміщають і витісняють уже наявні раніше слова. Так, наприклад, запозичене дієслово to take витіснило споконвічне niman — брати (нім. nehmen), яке абсолютно випало не тільки з основного словникового фонду, а й взагалі зі словникового складу мови. Іншими загальновживаними дієсловами зі скандинавської є: to die, to cast, to call, to bark, to glimmer, to thrive. Вплив скандинавської на давньоанглійську позначився не тільки в заміні та витісненні деяких споконвічних слів, а й у цілому ряді істотних фонетичних і семантичних змін у ряді слів основного словникового фонду. Близькість обох мов сприяє так званим семантичним запозиченням, за яких споконвічні слова змінювали своє значення під впливом споріднених скандинавських слів. Скандинавські запозичення серед іменників дуже численні, здебільшого входять в основний словниковий фонд і дуже різноманітні за семантикою. Серед них є слова, що належать до таких зазвичай малопроникних семантичних груп, як позначення сімейних стосунків (sister, husband) чи явищ навколишньої природи (sky). Зі скандинавської запозичені: fellow, law, window, leg, wing, harbour та інші слова. З мови переможців-датчан була спочатку запозичена значна юридична термінологія, оскільки Англія в епоху скандинавського панування управлялася за скандинавськими законами, але пізніше ця юридична термінологія була витіснена нормано-французькою, і збереглося лише слово law та утворені від нього: by-law — місцевий (міський) закон та outlaw. Відображення скандинавського впливу в топоніміці дуже значне: byr — село, невелике місто, наприклад Derby, Grimsby, Kirkby, Holmby — порівн. by-law; dal — долина, наприклад Avondale, Danesdale; gate — дорога, наприклад Newgate, Sandgate; holm — острів, наприклад Holmby, Langholm, Holmforth. Скандинавські запозичення не пройшли всіх фонетичних змін, яких зазнали англійські слова. Так, вони не піддалися палаталізації перед голосними початкового sk, яке не перейшло в [ʃ] — skin, а також зберегли кінцеве g — egg. Збереження сполучення sk на початку слова перед голосними без переходу в [ʃ] є фонетичним критерієм для розпізнавання скандинавських запозичень від споконвічних слів. Сполучення [sk] трапляється тільки в запозичених словах, але не обов'язково скандинавських. Порівн. запозичення з франц. squire, з грецьк. sceptic.

Суспільно-історичні та побутові умови, у яких відбувалося схрещення з нормано-французькою мовою, якою розмовляли нормани, що встановили в Англії своє панування після битви при Гастінгсі в 1066 році, були зовсім іншими. Якщо скандинави в епоху завоювання Англії переживали розпад родового ладу, то в норманів уже був цілком розвинений феодальний лад; якщо скандинави селилися пліч-о-пліч із переможеними на рівноправному з ними становищі, то нормани становили правлячу верхівку. І, нарешті, давньоанглійська та скандинавська мови були настільки близькоспорідненими, що завойовники й переможені могли спілкуватися й розуміти одне одного навіть без взаємного вивчення мови. Генетично пов'язані слова обох мов легко ототожнювалися, що сприяло їхньому взаємному впливу та подальшому розвитку. Нормани, хоч і були самі германським племенем, але, вторгнувшись у IX столітті на північ нинішньої Франції, за час перебування на материку засвоїли французьку мову, яка стосовно англійської була далекоспорідненою. Мови відрізнялися настільки сильно, що про взаєморозуміння не могло бути й мови. Виникла двомовність, коли правляча феодальна верхівка розмовляла французькою, французька мова була державною, нею велося судочинство, нею викладали в школах. Основна маса населення Англії продовжувала користуватися рідною мовою, хоча багато, звісно, знали обидві мови. Усе це викликало проникнення в словниковий запас англійської мови слів, що позначали коло понять, які належали до побуту, звичаїв і занять феодальної норманської знаті. Пізніше, коли англійська мова витіснила французьку з державного життя, в англійську мову влилося дуже багато французьких політичних термінів. Таким чином, французькі запозичення цього періоду проникають головним чином не в основний словниковий фонд, а в певні пласти словникового складу. Пласти ці визначаються історичними умовами запозичення. Насамперед, це слова, пов'язані з феодальними відносинами: feudal, baron, vassal, liege, chivalry. Деякі з цих слів, що свого часу відображали у своєму значенні феодальну ідеологію, пізніше отримали загальніше значення. Такі: command, obey, serve, noble, glory, danger. Розвиток значення останнього слова: спочатку воно означало «влада феодала» і в цьому значенні було запозичене. Значення «небезпека» воно отримало у Франції і так було запозичене вдруге. Майже всі титули, за винятком king, queen, earl, lord і lady, нормано-французького походження: peer, prince, count, duke, а також звертання sir і madam. Слова, пов'язані з державним управлінням і взагалі державою: state, realm, people, nation, government, power, authority, court, crown тощо. Слова, пов'язані з грошовими відносинами: money, property. Слова, що позначають сімейні стосунки: parent, spouse, cousin, uncle, aunt, nephew, niece.

Велика кількість військових термінів і слів, пов'язаних із війною: army (др.-англ. here і fyrd живуть ще до XV ст.), battle, arms, victory, war (слово німецького походження), navy, troops, guard. Усі назви військових чинів. Дуже численні слова, що означають задоволення та розваги: feast, leisure, pleasure, delight, ease, comfort, chase, а також багато картярських термінів: trump, ace, cards. Юридичні терміни: accuse, court, crime, felony, plaintiff, defendant, attorney тощо. Французькими словами називалися професії ремісників, які обслуговували феодалів: tailor, butcher, painter, carpenter, joiner. Поряд зі словами, що належать до більш-менш спеціальних областей лексики, серед французьких слів цього періоду багато й таких, що означають найзвичайнісінькі поняття, постійно використовуються в спілкуванні та повинні бути віднесені до основного словникового фонду. Такі: face, place, large, change, а також позначення одиниць часу: hour, minute, second, позначення деяких основних понять навколишньої природи: river, mountain, soil, air, flower, fruit. Необхідно нагадати, що в народну латину франки, готи та бургунди, які полонили романізованих галлів і прийняли їхню мову, принесли багато німецьких слів. Тому немає нічого дивного в тому, що серед французьких запозичень багато слів німецького, в остаточному підсумку, походження: banner, blank, blanket, blue, choice, coat, dance, garden, gay, pocket, ticket, war. Деякі слова не без підстави називаються мандрівниками. Прикладом може служити слово gum ("chewing gum"), запозичене в др.-англ. зі старофранцузького gomme — лат. gummi, грецьк. kommi, єгипетськ. gmit. Французькі запозичення інколи буває важко відрізнити від латинських, тобто, точніше кажучи, важко відрізнити прямі латинські запозичення від непрямих. Наприклад, слово figure могло прийти і прямо з лат. figura, і з французьк. figure. В обох випадках форма має бути figure, бо й латинські запозичення змінювали свою форму за зразком французьких. Багато французьких запозичень були пізніше змінені та уподібнені відповідним латинським словам: dette — debt; descrive стало describe; doute — doubt. Запозичення з норм.-франц. переважно йшли усним шляхом, але вже з XIII століття вони йдуть книжковим шляхом, і вже не з норманського, а з паризького діалекту. Періоду розпаду підвалин феодального суспільства та виникнення капіталістичних відносин відповідає процес формування сучасних буржуазних націй. З утворенням націй нерозривно пов'язане й утворення національних мов. В Англії кінця XIII — початку XIV століття, зі збільшенням торговельних зносин та зростанням міст і промисловості, боротьба за англійську мову як основу національної мови набуває великого значення.

Новоанглійська мова складається в епоху Відродження. Наукові твори цього періоду пишуть уже англійською мовою, але оскільки до цього, у період середньовіччя, мовою науки була латинська, і оскільки для епохи Відродження характерний інтерес до пам'яток античної культури, використання стилю, риторичних прийомів побудови грецьких і римських авторів, то цілком природно, що й поповнення словника та створення нової наукової термінології йшло значною мірою за рахунок запозичень із латинської, а також із грецької мови. Так створювалася, наприклад, термінологія філософії, права, медицини тощо. Особливість так званого 3-го шару латинських запозичень полягає в тому, що вони йдуть не усним, а книжковим шляхом і позначають переважно абстрактні поняття: basis, area, crisis, idea, ratio, stimulus. Серед них багато дієслів і прикметників: operate, cultivate, demonstrate, evolve, educate, admit, permit, complete, accept, affect, locate, separate, senior, junior, minor, inferior, exterior, superior, dependant. Тоді як 1-й і почасти 2-й шари латинських запозичень увійшли в основний словниковий фонд, цей шар збагачує периферійні верстви лексики та має в основному словниковому фонді синоніми з числа споконвічних слів. Кількість латинських запозичень в англійській мові дуже велика. Деякі дослідники стверджували, що 1/4 всього словникового складу англійської мови становлять латинські слова. Завдяки тому, що процес ішов через книги, вони зазнали менше змін, ніж запозичення з інших мов. Запозичуються не тільки окремі слова, а й цілі стійкі словосполучення: vice versa — навпаки, viva voce — вголос.

У письмовій формі сучасної англійської мови дуже вживані літерні скорочення від таких висловів, які при читанні замінюються англійським перекладом. Найважливіші ознаки слів латино-романського походження такі: переважання двоскладових і складних основ із префіксами, причому префікси закінчуються на приголосний: ab-, ad-, com-, dis-, ex-, in-, im-, il-, sub-; подвоєння приголосних: bb, cc, ff, ll, mm, nn, pp, rr, ss, tt. Значна частка латинського елемента в англійській мові не є, однак, прямими запозиченнями з латинської в англійську. Серед них багато слів, які прийшли через французьку. Грецькі слова та словотворчі елементи, широко використовувані в термінології науки всіх країн, стали так само, як і латинські, значною мірою інтернаціональними. Формальними ознаками слів грецького походження є: наявність у корені сполучення між приголосними — symbol та наявність диграфів ch [k] — scheme; ph [f] — phenomenon.

Поряд із запозиченнями з класичних мов, у XV—XVI ст. відбувалися й запозичення з живих мов, переважно італійської, іспанської та голландської. Запозичення з італійської свідчать про культурні зв'язки з Італією та належать головним чином до різноманітних галузей мистецтва. Більшість цих слів стали інтернаціональними через ту велику роль, яку Італія відіграла в історії європейської музики та мистецтва: violin, piano, concert, opera, sonata, baritone, soprano, bass, sonnet, stanza, staccato, colonnade, balcony, studio тощо. Запозичень з іспанської мови менше. Це: negro (в іспанській мові — прикметник «чорний»); comrade (від іспанського camarada — товариш по кімнаті; той, хто живе в тій самій кімнаті; кімната — camera); armada [ɑ:'mɑ:də]: в Іспанії взагалі флот, в англійській мові — саме іспанський флот чи, в переносному сенсі, група суден; renegade, dispatch тощо. Голландці були вчителями й суперниками англійців у морській справі. Тому серед голландських запозичень головне місце займають морські терміни: skipper (1390 р.) — капітан корабля, особливо невеликого рибальського чи торгового; deck — палуба (1513 р.). Особливо багато голландських морських термінів запозичено в XVI—XVII ст., у період запеклого морського суперництва обох країн: lighter — човен для розвантаження; yacht — яхта; sloop — однощоглове судно (порівн. шлюп); cruise — крейсувати; hold — трюм; hull — корпус корабля; moor — швартувати тощо. Становище Англії у світовій торгівлі значно зміцнилося вже з XIV століття. У XV—XVI ст. англійські купці домагаються захоплення нових ринків, захоплення та пограбування колоній. Більшість слів, запозичених у зв'язку з колонізаторською та торговою діяльністю англійців, уживаються лише тоді, коли йдеться про ту країну, звідки це слово запозичене; поза цією сферою вони не використовуються та відчуваються як іноземні. Але деякі американо-індіанські слова, запозичені в період початку колонізації Америки та такі, що позначали рослини й тварин, вивезених з Америки в Європу й доти там невідомих, стали навіть інтернаціональними. Такі: tobacco, tomato.

Велику групу слабо асимільованих запозичень становлять так звані пізні французькі запозичення, тобто французькі слова, що потрапили в англійську мову після революції 1640-60 рр., в епоху реставрації Стюартів. Слова ці головним чином були пов'язані з побутом аристократії, її проведенням часу: restaurant, ballet, rendez-vous, billet-doux, coquette, banquet, а також police, regime тощо. Усі ці слова зберегли в наголосі, написанні та вимові особливості французької мови. Пізніше, і особливо в XIX столітті, з французької запозичувалися головним чином технічні терміни: parachute, chassis, chauffeur, fuselage тощо. З німецької запозичувалися також головним чином терміни науки й техніки.

Що стосується російської мови, то в до жовтневий період запозичувалися головним чином слова, пов'язані з особливостями російської природи та побуту і предметами торгівлі з Росією: sable — соболь; astrakhan — каракуль; sterlet — стерлядь; steppe — степ; verst — верста; izba — хата. Але вже тоді запозичувалися також слова, які свідчили про міжнародний вплив російської думки, такі як nihilist та intelligentsia. Хоча коріння цих слів латинське, але значення, яке вони мають у наш час, виникло на російському ґрунті. Після Великої Жовтневої революції російські слова, що відображають нову економіку, новий державний устрій, культуру, ідеологію нашого народу, стали проникати в усі мови світу. Чимало цих так званих радянізмів є і в англійській мові. Серед них є фонетичні запозичення, де для нового поняття запозичується і новий звуковий комплекс: Soviet, sputnik, bolshevik, kolkhoz, activist, agitprop, і так звані кальки, тобто буквальний переклад елементів російських слів і висловів зі збереженням морфологічної структури: house of rest, або переклади, іноді навіть пояснювальні переклади: shock-worker, five-year-plan. Історія слова sputnik дуже показова як приклад позамовних зв'язків в історії лексики. Поки в СРСР і США лише велася підготовка до запуску штучних супутників, в англійській літературі вживалися головним чином терміни: artificial satellite, man-made moon. Того дня, коли стало відомо про запуск першого штучного супутника в Радянському Союзі, відразу ж стало загальновживаним слово baby-moon із яскраво вираженим позитивним емоційним забарвленням. Проте популярність цієї події та загальне захоплення грандіозним досягненням російської науки призвели до того, що російське «супутник» швидко ввійшло в усі мови світу, витіснивши своїх конкурентів-синонімів. Таким чином, протягом своєї багатовікової історії англійська мова стикалася з багатьма іншими мовами та збагачувалася за їх рахунок. Але значення запозичень не слід перебільшувати. Це лише один із багатьох способів, за рахунок яких відбувається збагачення мови.

Безліч запозичень в англійській мові призвело до утворення великої кількості дублетів. Дублетами називаються два чи кілька слів, що мають спільний корінь і походження, але які, розвиваючись різними шляхами, отримують дещо різне звукове оформлення та значення. Такі, наприклад, розглянуті вище слова travel і travail, а також: fact — факт, дійсність, щось зроблене, і feat — подвиг, дія, що характеризує виняткову хоробрість. Обидва ці слова сягають латинського дієслова facere — робити, але перше було запозичене прямо з латинської та змінилося менше, ніж слово feat, що пройшло крізь французьку мову (франц. fait < factum). Іншими похідними від дієслова facere є: factor, factory, faculty, defect, defeat тощо. Багато дублетів латинського походження відрізняються тим, що одні з них потрапили в англійську мову через норманський діалект, інші — через паризький, а треті — безпосередньо з латинської. Так, латинське carta дає в сучасній англійській chart (паризьк. діал. charte) і card (норм.-фр. carte). Лат. captiare є прототипом для chase (ст.-фр. chacier) і catch (норм.-фр. cachier). Як shirt, так і skirt є словами германського походження, але друге було запозичене зі скандинавської, і початкове сполучення (sk) у ньому збереглося, оскільки не відбулося палаталізації. Тут ми спостерігаємо проходження споріднених коренів різними мовами з наступним сходженням. Багато дублетів виникають, коли зі скороченою формою слова в мові побутує і його повна форма, причому має місце розмежування значень; порівн. history — story, phantasy чи fantasy — fancy. Деякі дублети розвивалися і всередині самої англійської мови; так, др.-англ. sceadu — тінь — розвинулося в сучасній англійській у shade, але непрямий відмінок sceadwa дав сучасне англ. shadow.

Проблема асиміляції запозичених слів

Асиміляцією запозичених слів називається пристосування їх у фонетичному, граматичному, семантичному та графічному відношенні до системи мови, що їх приймає. Рівень асиміляції може бути дуже різним і залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, відбулося воно усним шляхом чи через книжку, наскільки вживаним є слово тощо. Прикладом повністю асимільованих запозичень можуть служити розібрані вище travel і sport, які навіть не відчуваються мовцями як іноземні, цілком відповідають англійській граматичній, фонетичній та орфографічній системам за формоутворенням, вимовою та написанням, нейтральні стилістично та можуть утворювати похідні чи складні слова, тобто служити базою для словотвору. Граматично та стилістично запозичення використовуються в мові так само, як споконвічні англійські слова. Дієслова підпорядковуються системі стандартних англійських дієслів, отримуючи дентальний суфікс у минулому часі та в дієприкметнику минулого часу: associated, exaggerated, accumulated, liberated, radiated, ventilated, acted, corrected, confused, interfered, disturbed, conducted тощо. Іменники отримують у множині стандартні закінчення: eggs, gates, laws, knives, roots, sales, skins, snares, wings. У сучасній англійській мові лише небагато запозичених іменників зберегли флексію множини, яку мали в тій мові, звідки прийшли. Ці частково асимільовані іменники сприймаються в мовленні як слова іноземні та належать до книжкового стилю мови: agenda — пункти порядку денного засідання; desiderata — побажання (наприклад, замовлення на літературу), data — дані; magi — маги; radii — радіуси; criteria — критерії; crises — кризи; theses — тези, дисертації. Збереження цих непритаманних англійській мові морфем пояснюється, мабуть, тим, що люди, які вживають такі книжкові слова, мали класичну освіту, і ці флексії можуть бути названі звичними. Деякі іменники мають дві форми множини: споконвічну та англійську — formulas — formulae, indexes — indices, geniuses — genii. Іноді дві різні форми множини диференціюються семантично. Наприклад, поряд із формою bandits зберігається італійська форма banditti, коли йдеться про романтичних розбійників у казці чи опереті. Широковживані слова мають лише англійську форму множини: villas, spectators, circuses. Повністю асимільовані запозичення включаються в англійську словотворчу систему з усіма тими способами та засобами словотвору, які є продуктивними. Прислівники зі споконвічним англійським суфіксом -ly, прикметники на -ful і -less та абстрактні іменники на -ness, -ship, -dom тощо також вільно утворюються від французьких основ, як і від споконвічних: nicely, pleasantly, cheerful, beautiful, powerless, gentleness, companionship тощо. Англійські префікси un-, fore-, over-, be- можуть приєднуватися до основ запозичених слів: unaided, unavoidable, unconscious, forecast, overcharge, bepraise тощо. Слова, складені з елементів, запозичених із різних мов, або з елементів, частково запозичених, а частково споконвічних, називаються гібридами (hybrids). Наприклад: beautiful (фр. корінь + англ. суфікс), unmistakable (англ. префікс + сканд. корінь + лат. суфікс), endearment (фр. преф. + англ. корінь + фр. суфікс), around (англ. преф. + фр. корінь), unable (англ. преф. + фр. корінь), blackguard (англ. корінь + франц. корінь), partake (франц. преф. + сканд. корінь). Кількість гібридів в англійській мові значно перевищує їхню кількість в інших мовах. Як видно з наведених прикладів, поєднання в гібридах можуть бути найрізноманітнішими: споконвічні афікси можуть поєднуватися із запозиченими коренями і, навпаки, споконвічні корені із запозиченими афіксами; в одному й тому самому слові можуть одночасно існувати споконвічні та запозичені афікси тощо. Рівень фонетичної асиміляції теж може бути різним. Якщо в англійській мові вже є всі звуки, з яких складається запозичене слово, то воно відтворюється досить точно; якщо ж у ньому були якісь чужі англійській мові звуки, кожен із них замінювався найближчим звуком англійської мови. Після повної фонетичної асиміляції слова в мові складові його звуки зазнають тих історичних змін, що й відповідні звуки в споконвічних словах. Фонетичні зміни в запозиченому слові зручно простежити на історії слова nature, латинського за походженням і такого, що потрапило в англійську мову з французької. Насамперед перемістився наголос з останнього складу на перший. В англійській мові немає звука, схожого на французький [y], і його було замінено звукосполученням [ju]. Зі сполучення [tj] розвинулася африката [tʃ]. У відкритому складі під наголосом довге a переходить в [ei], у XV столітті ненаголошене [i] редукується в [ə], а в XVIII ст. [r] стає німим. Отже, [na'ty:r] → ['na:tur] → ['natjʊr] → ['natʃ'ur] → ['neitʃə] → ['neitʃər] → ['neitʃə]. Не всі запозичені слова проходять фонетичні зміни нарівні зі споконвічними; так, наприклад, скандинавські запозичення не піддалися палаталізації початкового sk перед голосними, оскільки їхня повна асиміляція настала пізніше, і вони зберегли [sk] недоторканним, тобто воно не перейшло в [ʃ]: skin, skill, sky, scare, scout. Вони також зберегли кінцеве g: egg, drag, hug, leg, log, smug, stag. Ця обставина призвела до утворення таких дублетів, як: споконвічне shirt — сорочка, запозичене зі скандинавської skirt — спідниця; shabby — пошарпаний, scabby — шолудивий; shriek — кричати, screech — верещати. Значної фонетичної асиміляції зазнали запозичення нормано-французького періоду. Вони пройшли через багато фонетичних змін, наприклад, через великий зсув голосних: [i:] > [ai] — price, fine; [u:] > [au] — spouse. Наголос у більшості з них перемістився на перший склад: 'service, 'constant, 'pleasant, 'country, honour. У різних частинах мови переміщення наголосу відбувається з різним ступенем повноти. Найбільш послідовно воно відбувається в іменників і прикметників, за винятком тих, у яких перший склад був префіксом.

Префікси залишалися ненаголошеними, особливо якщо вони скидалися на англійські ненаголошені префікси, тобто норми розподілу наголосів виявлялися такими самими, як у споконвічних словах. Наприклад: affair і example. У дієслів наголос було перенесено на перший склад далеко не в усіх випадках. Двоскладові дієслова, що закінчуються на -sh і -er, мають наголос на першому складі: finish, punish, perish, enter, offer. Проте: as'sure, at'tack, ac'cept, al'low, com'pare, des'cribe, es'cape, in'sist, ex'ist, re'spect, la'ment. Тому дієслова часто мають інший наголос, ніж іменники того самого написання: 'convict — іменник, con'vict — дієслово; 'conduct — іменник, con'duct — дієслово; 'contract — іменник, con'tract — дієслово; 'desert — іменник, de'sert — дієслово; 'import — іменник, im'port — дієслово; 'frequent — прикметник, fre'quent — дієслово. У трискладових дієсловах наголос на останньому складі спочатку зберігся, але потім, з виникненням додаткового наголосу на першому, відпав, запобігши, проте, редукції голосного в останньому складі. Цим пояснюється розходження у вимові деяких дієслів і відповідних їм іменників і прикметників. Наприклад: ['estimeit] — дієслово, ['estimit] — прикметник. Французькі запозичення, що проникли в англійську мову після 1650 року, асимілювалися мало й залишаються іноземними і за своєю орфографією, і за вимовою. У них зберігаються: назалізація голосних (restaurant), деякі чужі англійській мові приголосні (rouge, regime) [ʒ], зберігається наголос на останньому складі (police), буквосполучення ch читається по-французьки [ʃ] — machine, parachute, кінцеві et, ez читаються як [ei] — (ballet). Найменшої орфографічної асиміляції зазнають запозичення, що потрапили в англійську мову книжковим шляхом. Основною групою таких книжкових запозичень є латинські запозичення епохи Відродження. Не змінилися за написанням і відрізняються лише якістю звука, наприклад, такі слова: actor, agenda, agressor, animal, axis, apparatus, conductor, circus, colour, editor, error, factor, formula, motor, professor, vapor тощо. Асиміляція більшості латинських запозичень цього шару зводиться до зміни артикуляції та втрати чи заміни закінчень і, зрозуміло, до підпорядкування граматичному ладу англійської мови: лат. forma — англ. form; actus — act; fatum — fate; actualis — actual; agricultura — agriculture; applicatio — application. Цікаво відзначити, що латинські слова далеко не завжди запозичуються у своїй вихідній формі. Так, наприклад, від основи теперішнього часу утворено: include, induce; від 2-го дієприкметника: contradict, conduct. Давальний відмінок множини: omnibus від omnis. Дуже багато латинських дієприкметників теперішнього часу на -ent і на -ant стають в англійській мові прикметниками: ignorant, innocent, patient. Деякі з них пізніше стають іменниками: accident, incident, patient. У XVI столітті слова запозичуються з латинської цілими словотворчими гніздами: так, наприклад, латинські дієслова дають англійській мові широкі словотворчі групи: лат. mitto, missum — від основи дієприкметника (to permit, permission; to admit, admission; to dismiss); лат. duco, ductum — від основи теперішнього часу (to produce, to conduct, to induce), від основи 2-го дієприкметника (introduction, production). Те, що в одній мові було засобом словозміни, в іншій стає засобом словотвору, втрачає граматичне значення та набуває лексичного. Так, наприклад, прикметники на -ior завжди мають значення порівняльності, оскільки походять від латинського порівняльного ступеня: superior, senior, inferior. Таким чином, асимілюючись в англійській мові, деякі слова не тільки набували нової системи граматичних форм, а й нерідко переходили в інші частини мови. Прикладами цього є також слова, що належать до першого шару латинських запозичень: street, mile і noon. Street — strata via — брукована дорога — перетворилася з дієприкметника в іменник. Числівники milia і nona стали іменниками в результаті розвитку першого елемента словосполучень: milia passuum — тисяча кроків, і nona hora — дев'ята година. Ці перші елементи після еліпсису замінили всі сполучення в цілому.

Перехід в іншу частину мови спостерігається й у деяких запозиченнях із французької мови. Так, багато інфінітивів французьких дієслів за своїм закінченням нагадували англійські іменники та ставали такими: dinner — обід; remainder — залишок. Запозичені слова проходять складний шлях семантичного розвитку. Так, слово clerc із пізньолат. clericus, з грецьк. klerikos, означало в давньоанглійській «священик», у середньоанглійській — «грамотна людина, студент, чиновник і вчений», а в новоанглійській — «конторський службовець» — clerk. При порівнянні значень запозиченого слова з тим, яке воно мало в мові, звідки прийшло, зазвичай виявляється, що в мові, яка запозичила, воно зберігає лише одне зі своїх значень, часто одне, і притому не основне, а похідне, і нерідко стає терміном. Яскравими прикладами цього є з російської sputnik і soviet. Латинське alibi (в іншому місці) в англійській та інших мовах, куди воно було запозичене, стає юридичним терміном (алібі). Французьке слово marcher — ходити — дає march — марширувати, термін спочатку військовий. Випадки, коли в мові, що запозичує, слово отримує значення, якого воно зовсім не мало в мові, з якої прийшло, становлять рідкісні винятки та пояснюються подальшим розвитком значення в мові, що запозичила, із втратою початкового значення. Так, французьке слово tenez — тримайте — вживалося при грі в теніс і дало назву цьому виду спорту. Серед давніх запозичень нерідко буває й так, що слово, спочатку запозичене як термін, згодом потрапляє в загальнолітературну мову та отримує узагальненіше значення. Такі з нормано-французької: aid, enemy, force, company, які спочатку були суто військовими термінами.

Висновки

Таким чином, загальне положення про те, що в кожній мові, крім загальних законів, які зумовлюють розвиток мови, діють ще й власні внутрішні закони її розвитку, що визначають її національну специфіку, стосовно запозичення в англійській мові можна було б сформулювати так: іншомовні слова, потрапляючи в англійську мову, поступово асимілюються в ній, підпорядковуючись її граматичному, фонетичному та семантичному ладу. Рівень асиміляції залежить від історичних умов розвитку кожного конкретного слова, тобто від часу запозичення, характеру запозичення, комунікативної значущості слова тощо. Іншомовні запозичення є одним із важливих видів збагачення словникового складу англійської мови. При вивченні та аналізі їх увага дослідника має бути звернена не тільки на те, коли та з якої мови вони були запозичені, а й на те, яку еволюцію вони пройшли після цього та які зміни викликали в словах, що вже існували раніше в англійській мові. Лексичні сфери, у яких відбувалися в різні періоди запозичення з тих чи інших мов, виявляються показовими для тих економічних, політичних, культурних тощо зв'язків, що існували в англійського народу з народами — носіями цих мов. Процеси асиміляції цих слів закономірні та зумовлені специфічними особливостями англійської мови.

Список використаної літератури

1. Антрушина Г. Б. Лексикология английского языка = English Lexicology : Учеб. пособ. для студентов. - 3-е изд., стереотип. - М.: Дрофа, 2001
2. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка: Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. школа, 1986
3. Беляевская Е. Г. Семантика слова: Учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр. яз. : Для изучающих англ. яз. - М.: Высш. шк., 1987
4. Глазунов С. А. Новый англо-русский словарь современной разговорной лексики. - М.: Русский язык, 2001
5. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского языка: Учеб. пособие для филол. фак. ун-тов: Высш. шк., 1989
6. Квеселевич Д. І. Практикум з лексикології сучасної англійської мови: Навч. посібник; М-во освіти і науки України. - Вінниця: Нова книга, 2001
7. Быховец Н.Н. Лексические особенности английского языка Канады; АН УССР, Ин-т языковедения им. А. А. Потебни. - К.: Наук. думка, 1988