Ян Коменський – фундатор наукової педагогіки

Вступ

Ян Амос Коменський по праву вважається одним із творців сучасної наукової педагогіки та психології. Саме цього року ми відзначаємо 355-річчя від дня публікації його фундаментальної праці «Пансофічна школа», у якій геніальний мислитель передбачив чимало ідей, що стали актуальними лише у XX столітті. Коменський безкомпромісно критикував застарілу середньовічну схоластичну систему освіти та запропонував інноваційні підходи до навчання й виховання, ставлячи за мету створення «школи-майстерні мудрості та людяності».

На думку педагога, освіту слід розпочинати якомога раніше, а навчальний матеріал має відповідати віковим особливостям учнів. Він був глибоко переконаний у здатності людського розуму осягнути будь-які знання, проте для цього необхідно дотримуватися принципів послідовності та поступовості, спираючись на вічні дидактичні правила: «від близького до далекого», «від цілого до окремого», «від знайомого до незнайомого». Такий підхід мав забезпечити засвоєння учнями цілісної системи знань, а не розрізнених фактів. Окрім того, Коменський наголошував на важливості формування з дитинства позитивних моральних якостей, таких як справедливість, поміркованість та мужність (останню він трактував також як наполегливість у праці). Велику роль у етичному вихованні він відводив особистому прикладу дорослих, систематичному залученню дітей до корисної діяльності та дотриманню правил поведінки. Педагог також розширив навчальний план гімназії, включивши до нього, поряд із традиційними «сімома вільними мистецтвами», природознавство, історію та географію.

1. Постать Я.Коменського та значення його методик в педагогіці

Майбутній реформатор освіти народився 28 березня 1592 року в Південній Моравії, неподалік міста Угерськи-Брод. Його батько, Мартін Коменський, був заможною та шанованою людиною, що належала до релігійної громади «Чеських братів» — послідовників гуситського руху. Саме батько, навчаючи сина вдома переважно за Біблією, прищепив йому любов до знань. Пізніше Ян Амос навчався у братській школі, проте не закінчив її через трагічну подію 1604 року, коли померли його батьки та сестри. З великої родини залишилися лише дванадцятирічний Ян та його старша сестра, а опікуни не надто переймалися освітою хлопця, тож він навчався лише уривками.

У шістнадцять років Коменський вступив до латинської школи. Вже тоді, за його пізнішими спогадами, він почав усвідомлювати неефективність тогочасної системи освіти, успадкованої від догматичної середньовічної школи, яка не сприяла розвитку інтересу до навчання. Він називатиме свої шкільні роки втраченим часом, і саме цей негативний досвід спонукав його до пошуку шляхів удосконалення освіти. 1611 року керівництво «Чеських братів» скерувало здібного юнака на богословський факультет Карлова університету в Празі, а згодом — до Гернборнського університету в Німеччині. Там він ознайомився з працями мислителів античності та Відродження, увійшовши в європейський культурний контекст. Особливо його вразили ідеї Платона, зокрема про необхідність розвитку власної мови для досягнення мудрості. Чеські вчені й досі відзначають внесок Коменського у розвиток сучасної літературної чеської мови, зокрема його працю «Мудре красномовство».

Влітку 1613 року Коменський мандрував Північною Європою, а того ж року став слухачем славетного Гейдельберзького університету, де провчився близько року. Саме там він розпочав роботу над словником чеської мови «Скарбниця чеської мови», але через хворобу змушений був припинити заняття. 1614 року, хворий і без грошей, він пішки повернувся додому.

З цього моменту розпочалася практична педагогічна діяльність двадцятидворічного Коменського: він став учителем у тій самій школі в Пршерові, де колись навчався сам. Постійно займаючись самоосвітою та вивчаючи праці гуманістів, він уважно аналізував шкільний процес і невдовзі розпочав його реформування, прагнучи зробити навчання привабливим для дітей та таким, що пробуджує інтерес до знань. Він сміливо порушував усталені канони шкільного життя: використовував наочність, водив учнів на прогулянки, знайомив їх із реальним життям та навколишніми явищами, а не лише з книжками [6, c. 201-203].

Під час Тридцятилітньої війни (1618—1648), після поразки чехів біля Білої гори та втрати Чехією самостійності, розпочалися жорстокі переслідування протестантів. Коменський, чия репутація вже тоді була високою, кілька років переховувався в горах під заступництвом окремих князів. Саме в цей час він розпочав роботу над своєю визначною працею — «Великою дидактикою» (Загальною теорією навчання) у чотирьох томах, яку завершив уже у вигнанні. Книга мала блискучий успіх. Як зауважив один сучасник, навіть сам автор перестав ставитися до свого твору зневажливо, вважаючи його лише перешкодою для важливішої «Пансофії». Повна назва праці звучить так:

«Велика дидактика», що містить універсальне мистецтво вчити всіх усьому, або вірний і ретельно продуманий спосіб створювати в усіх громадах, містах і селах кожної християнської держави такі школи, в яких би все юнацтво тієї чи іншої статі, без усякого винятку, могло навчатися наук, удосконалюватися в нравах, наповнюватися благочестям і таким чином у роки юності навчитися всього, що потрібно для справжнього й майбутнього життя... Керівною основою нашої Дидактики нехай буде: Дослідження і відкриття методу, при якому ті, хто вчить, менше б учили, учні більше б училися; у школах було б менше одуріння, даремної праці, а більше дозвілля, радості та ґрунтовного успіху».

Коменський часто розглядав завдання навчання не стільки з точки зору користі для конкретної людини, скільки для держави загалом. У трактаті «Про розвиток природних обдаровань» він писав: «Якщо ти придивишся до порядку, пануючого в суспільних і приватних справах добре освіченого народу, там все йде як годинник... У варварів же все схоже на розв’язаний сніп або пісок без цементу».

У складний для чеського народу період втрати національної незалежності Коменським керувало прагнення допомогти Чехії зберегти культурну спадщину та, головне, покращити методи виховання й навчання молоді, що мало стати запорукою майбутнього країни. Він виступав за надання всій молоді широкої універсальної освіти та вважав обов’язковим поєднання виховання з вивченням мов — спочатку рідної, а потім латини як мови науки того часу. Саме тому його «Дидактика» здобула широку підтримку як за кордоном, так і на батьківщині [2, c. 138-140].

Варто зазначити, що, на відміну від багатьох сучасників, Коменський вбачав у прагненні людини до знань Божественну природу, а не сатанинську. Умовою задоволення цієї жаги він вважав освіту. «Людина за своєю природою, — стверджував він, — народжується цілеспрямованою і здатною до розуміння найрізноманітніших речей. Властивість пізнання є божественною в людині... Немає потреби що-небудь привносити людині ззовні, необхідно тільки розвивати, з’ясовувати те, що вона має закладеним у собі самій».

1628 року за указом імператора всі чехи-протестанти були вигнані з батьківщини. Частина з них, зокрема й Коменський, оселилася в польському місті Лешно. Тут він із перервами прожив 28 років, створивши низку видатних педагогічних творів, слава про які поширилася світом. У Лешно була завершена «Велика дидактика», написана спочатку чеською, а згодом перекладена латиною. Тут також з’явилася перша в світі книга для батьків «Материнська школа» та підручники «Відкриті двері мов», «Фізика», «Астрономія». Коменський став першим педагогом, який прагнув, щоб діти одночасно пізнавали слова та речі, які вони позначають. Жоден шкільний підручник ні до, ні після нього не мав такого визнання та поширення, як «Відкриті двері мов», що перевидавався в багатьох країнах Європи. Вчений також активно працював над ідеями «Пансофії» — «Навчання всіх усьому» (буквально — «Всезагальна мудрість»), що викликала значний інтерес серед європейських науковців. Це мала бути своєрідна енциклопедія реального світу, поєднана з основами християнського віровчення.

На той час Коменський уже користувався європейською популярністю, зокрема й у не протестантських країнах. Інтерес до пансофії був настільки великим, що група британських вчених запропонувала створити міжнародну комісію для узагальнення всіх досягнень науки й техніки, яку мав очолити сам Коменський. Однак буржуазна революція в Англії завадила цим планам. Натомість Коменський прийняв замовлення шведського уряду на розробку нової методики викладання латини та відповідних підручників, результатом чого стала книга «Новітній метод мов».

1650 року заслуженого педагога запросили до Угорщини для вдосконалення шкільної справи. Там він спробував реалізувати свої ідеї школи нового типу, яка мала складатися з семи послідовних класів з окремими кімнатами, вчителями та підручниками. У кожному класі планувалося 1200 годин навчальних занять на рік, передбачалися час для ігор, вихідні та канікули. Хоча повноцінну семикласну школу створити не вдалося (відкрили лише перші три класи), розроблена модель школи в модифікованому вигляді збереглася до нашого часу [5, c. 256-258].

В Угорщині Коменський завершив працю «Світ чуттєвих речей в картинках», яка стала справжньою революцією в навчальній справі. Це був перший в історії підручник, де ілюстрації використовувалися як дидактичний засіб для полегшення засвоєння матеріалу. Книга витримала безліч видань різними мовами, а її перероблені версії використовувалися в європейських школах до кінця XIX століття. За чотири «угорські» роки (1650—1654) Коменський написав також кілька невеликих педагогічних праць про організацію школи та методи навчання. Прагнучи пробудити інтерес дітей до занять, він широко використовував метод драматизації навчального матеріалу. На основі підручника «Відкриті двері мов» він створив вісім шкільних п’єс, що склали відому книгу «Школа-гра». Тоді ж він намагався частково реалізувати ідею пансофічної школи, наукове обґрунтування якої виклав у творі «Пансофічна школа» (1651). 1654 року Коменський, який був главою лешненської громади «Чеських братів», повернувся до Лешна. Проте під час війни між Польщею та Швецією місто зруйнували, і все майно вченого разом із безцінними рукописами загинуло. Притулок він знайшов в Амстердамі (1656), де його прийняли з великою пошаною. Вже за рік сенат ухвалив рішення про видання зібрання його дидактичних творів у чотирьох частинах, що стало помітною подією в Західній Європі. В Амстердамі Коменський працював над капітальною працею «Загальна порада для виправлення справ людських», у якій розробив план реформи суспільства, відводячи особливу роль вихованню та освіті громадян. Перші частини («Панегерсія» та «Панавгія») вийшли в Амстердамі 1662 року, а рукописи інших п’яти частин були загублені та знайдені лише в XX столітті в Німеччині. Повністю праця латиною була опублікована в Празі лише 1966 року. Загалом Ян Амос Коменський написав понад 250 творів, присвячених освіті Homo sapiens. Він був глибоко переконаний, що загальна освіта та нова школа допоможуть виховати людей у дусі гуманізму, солідарності та взаєморозуміння. Помер Коменський 1670 року на чужині, в Нідерландах [7, c. 323-326].

2. Педагогічна система Я.-А. Коменського

Ян-Амос Коменський (1592—1670) — видатний чеський мислитель, який заклав основи наукової педагогіки. Він жив і творив у перехідну епоху від середньовіччя до нового часу, що характеризувалася боротьбою між феодалізмом та зароджуваними капіталістичними відносинами.

Педагогічним поглядам і діяльності Коменського були притаманні демократизм, гуманізм, життєрадісність, а також релігійність — визнання Бога першопричиною природи й людини. Він сповідував сенсуалізм, згідно з яким основою пізнання є відчуття та досвід. У його світогляді сенсуалізм вступав у суперечність із релігійністю, демократизмом і просвітительством, що зумовило двоїстість підходу вченого до ключових питань педагогіки.

Педагогічна спадщина Коменського охоплює всі найважливіші питання педагогічної науки. Насамперед вирізняються ідеї, що визначають необхідність навчання й виховання в школі. Він вважав, що в школі мають навчатися всі діти — хлопчики й дівчатка, бідні й багаті. У процесі виховання людина вчиться пізнавати себе та навколишній світ (розумове виховання), володіти собою (моральне виховання) та вірити в Бога (релігійне виховання). Майбутнє держави й народу залежить від того, як організовано освіту та виховання підростаючого покоління.

Розглядаючи людину як частину природи, Коменський наголошував, що її виховання має враховувати закони природи, тобто бути природовідповідним. Цей принцип став методологічною основою його трактування процесу навчання та побудови шкільної системи. Він першим у світі усвідомив існування особливих законів у вихованні й навчанні. Згодом до цього принципу зверталися інші педагоги, і він досі застосовується в сучасній прогресивній педагогіці.

Я.-А. Коменський запровадив вікову періодизацію розвитку дітей і відповідно до неї систему шкільної освіти та її зміст. Він запропонував таку періодизацію: дитинство, отроцтво, юність, змужніння. Кожен період триває шість років.

У дитинстві (від народження до 6 років) діти виховуються вдома під наглядом матері. У цей час необхідно розвивати їхню мову, збагачувати уявлення про навколишнє життя, привчати до самообслуговування, поміркованості, охайності, пошани до старших, правдивості, справедливості та слухняності. Підлітки (від 6 до 12 років) навчаються в початкових школах, де опановують читання рідною мовою, письмо, арифметику з елементами геометрії, основи природознавства, географію, історію, співи, ручну працю та закон Божий. Такі школи мають бути в кожному населеному пункті, і їх відвідують діти всіх станів. Юнаки (від 12 до 18 років) навчаються в загальноосвітній середній школі (гімназії), де вивчають «сім вільних мистецтв»: фізику, географію, історію, хронологію, етику, релігію, а також рідну, латинську та одну з нових мов.

Люди змужнілого віку (від 18 до 24 років) навчаються у вищих навчальних закладах (академія або університет) у великих містах. В університетах є три факультети: богословський, юридичний і медичний, які готують студентів до наукової діяльності. На думку Коменського, після закінчення академії молоді люди можуть здійснити подорож для вивчення економічного й політичного життя народів, їхньої мови, культури та побуту.

Я.-А. Коменського справедливо вважають батьком дидактики. Він уперше створив ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи й методи навчання, а також класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» вчений визначив сутність і завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її розуму, мови й рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами та здійснювати в дії. Коменський виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

У своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким.

Учений увів поняття навчального року з поділом на чверті та канікули, запровадив перевідні іспити в кінці року, різні види контролю й перевірки успішності учнів, розмірковував про організацію навчального дня. Велика його заслуга в тому, що він запровадив класно-урочну систему навчання; вимагав починати навчання щороку в один день і час; старанно розподіляти навчальний матеріал за роками, одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного класу до іншого. Класно-урочна система утвердилася в школах усього світу.

Я.-А. Коменський створив нові підручники замість застарілих середньовічних. Найвідоміші з них — «Відкриті двері мов і всіх наук», «Видимий світ у малюнках». Він вважав, що підручники мають бути окремими для кожного класу, доступними для розуміння учнями, написаними гарною мовою та відповідати вікові дітей; у них не повинно бути нічого зайвого [3, c. 262-265].

Видатний педагог багато уваги приділяв моральному вихованню та шкільній дисципліні. Він був переконаний, що освіта людини повинна сприяти підвищенню її моральності, формуванню мудрості, помірності, мужності й справедливості — головних моральних якостей гуманної людини. До основних засобів морального виховання він відносив приклади порядного життя батьків, учителів, товаришів, вправи, привчання та дисципліну. Особливу увагу звертав на шкільну дисципліну, яку розглядав і як незмінний порядок шкільного життя, обов’язковий для всіх, і як умову правильної організації навчання й виховання, і як систему покарань, засіб впливу на школярів («школа без дисципліни є млин без води»). Головним засобом дисциплінування вважав авторитет учителя, у крайніх випадках допускав і тілесні покарання (за богохульство, вперту неслухняність і свідому непокору вчителеві, за пиху, недоброзичливість, відмову допомогти товаришеві в навчанні).

2.1. Я. А. Коменський і сучасна педагогічна наука

Я.-А. Коменський наголошував, що успіхи школи в навчанні й вихованні учнів залежать передусім від учителя. Ця професія є «найпочеснішою під сонцем», а тому «найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями». Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, сповненим життя, діяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не лише вчителя, а й вихователя.

Його перший підручник «Відкриті двері до мов» — енциклопедія елементарних реальних знань — був перекладений на 20 європейських і 4 азіатські мови. У Росії 1768 року Московський університет випустив латинською, німецькою і французькою мовами твір Я. А. Коменського «Видимий світ у малюнках» — перший підручник, побудований за принципом наочності. Серед численних творів Я. А. Коменського, які видавалися пізніше, центральне місце займає «Велика дидактика», що належить до першокласних творів світової педагогічної літератури. У цій праці великий педагог виклав нову систему навчання й виховання, піддавши нищівній критиці схоластичну школу, відірвану від потреб життя.

«Велика дидактика» Коменського — прекрасний твір педагогічної думки як за змістом, так і за структурою, взаємозв’язком її різних частин:

• у І розділі доводиться, що людина — це дивовижне, прекрасне і найдосконаліше творіння;
• у II—IV — що мета людини за межами справжнього життя, що сучасне життя є лише покликання до майбутнього, що приготування до нього має три ступені: 1) наукова освіта, 2) доброчесність, або моральність і 3) релігійність, або благочестя;
• у V—X — що людина від природи має добрі зерна і корені цих трьох прагнень, але, щоб стати хорошою людиною, потрібно отримати виховання; виховувати найкраще всього в юнацькі роки, для цього повинні створюватися школи; у процесі виховання потрібно вивчати все про людину, забезпечити юнацтво мудрістю, різними мистецтвами, доброчинністю і благочестям;
• у XI—XIX розділах — сказано, що ще немає шкіл, які б відповідали цим цілям, що форму і зразок порядку в школі потрібно запозичити у природи; дається вказівка, як чинити, щоб вистачало часу на навчання, викладаються правила змістовного, успішного навчання і виховання та поради, як один учитель може навчати відразу і з найменшими витратами сил декількох учнів;
• у XX—XXV розділах — висвітлюються спеціальні методи навчання наукам, мистецтвам, мовам, моральності, благочестю; викладається ставлення Коменського до язичницьких книг;
• у XXVI—ХХХІІ розділах — ідеться про те, якою повинна бути шкільна дисципліна, пропонується поділ шкіл на чотири ступені, відповідно до віку дітей; дається нарис «Материнської школи», нарис школи рідної мови, латинської школи, написано про академії і подорожі, про досконалу організацію школи.

В останньому, XXXIII розділі йдеться про умови, необхідні для здійснення нового підходу до організації навчання і виховання молоді. «Велика дидактика» має три вступні самостійні розділи: перший — звернення до всіх, хто стоїть на чолі шкіл, церков, закладів, до правителів, батьків, опікунів; другий — привіт читачам; третій — про користь дидактики. Свою педагогіку Я. А. Коменський ставить на службу суспільним завданням: «Якщо ми хочемо, щоб були добре обладнані і процвітали церкви, держави і господарі, перш за все давайте впорядкуємо школи, дамо їм розквітнути, щоб вони стали справжніми і живими майстернями людей і розсадниками для церков, держав, господарств». Керівною основою своєї дидактики він вважав відкриття такого методу, при якому вчителі менше б вчили, а учні більше б вчилися, щоб у школах було більше порядку і менше одурманювання, даремної праці, а більше дозвілля, радості, хороших успіхів. Тоді і в державі було б менше темряви, розгубленості, розладу, а більше світла, порядку, миру і спокою [4, c. 319-322].

2.2. Педагогічні погляди Я. А. Коменського

Найбільш цікавим для сучасної педагогіки є розроблений Я. А. Коменським принцип природовідповідності. Цей принцип у його системі є методологічним. На необхідність зважати в процесі виховання на закони природи вказували ще філософи стародавнього світу (Демокріт, Арістотель, Квінтиліан). Проте ця ідея не набула розвитку аж до часів Відродження. Я. А. Коменський пропонує нову школу, де навчання й виховання буде узгоджене з природою в цілому і з віковими особливостями дітей зокрема, де виховуватимуться нові люди, які потім побудують нове життя. Він не виділяв людини з природи, а розцінював її як частину природи, підпорядковував загальним законам природи. У розділі «Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи» автор «Великої дидактики» заявляє, що людина створена доброчесною, і їй від природи властиві прагнення до знань, і тому завдання виховання — всіляко сприяти розвитку цих якостей. Я. А. Коменський стверджував, що освіту людина з найбільшою користю здобуває в ранньому віці, особливо шкідливим він вважав переобтяженість дітей шкільними заняттями. «Дітям слід займатися тільки тим, що відповідає їх вікові і здібностям». «Навчання не можна довести до ґрунтовності без найчастіше і особливо вміло поставлених повторень і вправ» — ця ідея дуже важлива і займає велике місце в сучасній дидактиці.

Я. А. Коменський на основі власної педагогічної практики дійшов висновків про необхідність навчати «всіх усього»: «Усім, породженим людьми, безумовно, необхідне виховання для того, щоб вони були людьми, а не дикими тваринами, не нерухомими колодами» (Т.І, с.80). Він гостро критикує схоластичну школу за те, що вона задовольняє потреби лише багатих. Я. А. Коменський пропонує єдину систему шкіл. Ця демократична ідея єдиної школи мала велике історичне значення. Для досягнення цієї мети він бере 24 роки і поділяє їх на чотири періоди: до 6 років, від 6 до 12, від 12 до 18 і від 18 до 24 років. Ця періодизація викликає великий подив і пошану до глибини думки великого педагога.

Для кожного вікового періоду Коменський визначив певний тип єдиної школи: для дитинства — материнську школу, для отроцтва — елементарну школу рідної мови, для юності — латинську школу або гімназію, для зрілості — академію й подорожі. Материнську школу і школу рідної мови він визначає для всього юнацтва, а інші два типи шкіл — для юнаків, у яких прагнення вищі.

2.3. Я. А. Коменський про зміст освіти

Зміст освіти в школах середньовіччя, за виразом Я. А. Коменського, був справжнім лабіринтом, у якому учні блукали впродовж довгих років, не маючи надії побачити радісне сяйво життя. Сім вільних мистецтв (так називалися шкільні предмети) не могли задовольнити прогресивних потреб суспільства XVII ст. Вироблення нової системи і методів навчання наук по суті було центральною ідеєю у всій діяльності великого чеського педагога. Систему наук, яка б дала загальну картину світу, учені та філософи назвали пансофією. Відомо, що Коменський багато працював над пансофією, але майже всі його праці з цієї галузі загинули. Зміст освіти, пов’язаний із науками, Я. А. Коменський виклав у таких творах: «Велика дидактика», «Пансофічна школа», «Про користь точного найменування речей», «Промова про номенклатуру речей», «Материнська школа», «Видимий світ у малюнках», «Відкриті двері до мов», «Відкриті двері до речей» та ін. «Ми бажаємо, — говорив Коменський, — щоб умам втілено було всю сукупність кращого з усіх галузей знань». Я. А. Коменський радить: до знань треба приєднати підготовку до діяльності, щоб зі шкіл виходили юнаки діяльні, на все здатні, вправні, старанні; у процесі навчання потрібно поєднувати три елементи: речі, розум, мову; навчальний матеріал розташовувати концентрично.

Я. А. Коменський є першим педагогом, який докладно й реалістично розробив зміст освіти й виховання дітей дошкільного віку у спеціальному фундаментальному творі «Материнська школа». Цікаві поради в цій галузі: дати знання з природознавства, оптики, географії, арифметики, геометрії, музики, мови; місцем материнської школи є сім’я, а вихователем — мати; змалку слід дитину привчати до праці; перший день у школі повинен бути радісною і світлою подією в житті дитини. Другу ланку школи — школу рідної мови він вважає найважливішою, бо вона повинна дати основи для будь-якої подальшої діяльності юнака. Школу рідної мови повинні пройти всі діти обох статей. Запровадити в школі рідну мову як мову викладання й виховання — ця порада надзвичайно актуальна. Пропонуючи третю ланку в системі освіти — латинську школу або гімназію, Коменський дає перелік предметів, вказує, що завдання цієї школи — вичерпати всю енциклопедію наук, до семи «вільних мистецтв» він додає фізику, географію, історію, мораль, причому наповнює їх новим змістом.

Боротьба Я. А. Коменського за науковість змісту освіти, його заклик запровадити в школі реальну освіту й особливо його ідея про зв’язок шкільного навчання з життям — усе це дуже співзвучне з нашим завданням щодо вдосконалення змісту освіти в сучасній українській школі.

Останню, вищу ланку в єдиній системі шкіл Я. А. Коменський назвав академією — це великий навчальний заклад типу університету, який повинен готувати вчених мужів і керівників народу. До академії Я. А. Коменський радить посилати «тільки обраних людей, цвіт людства». Академія — це школа не для аристократів і багатіїв, а вищий навчальний заклад, де здобуватимуть освіту найкращі, найталановитіші юнаки [1, c. 316-319].

2.4. Дидактична система Я. А. Коменського

Дидактична система, викладена у «Великій дидактиці», увійшла до золотого фонду класичної педагогічної літератури. Це не тільки науково-педагогічний твір, але й зброя в боротьбі за нову людину, нове, демократичне суспільство. Психологічної науки тоді ще не було, Коменський діяв на підставі власних спостережень над дітьми, але його міркування щодо педагогічного мислення, волі та інших психічних процесів становлять великий інтерес і для сучасної науки.

Я. А. Коменський вимагає: учитель повинен знати особливості дітей, не підходити до всіх однаково; потрібно виховувати інтерес і увагу до навчання, збудження уваги до навчання — найперша турбота вчителя; сама школа повинна бути приємним місцем; найбільше значення в навчанні мають досконалі й раціональні методи навчання, вони повинні узгоджуватися з природою дитини. Я. А. Коменський ґрунтовно розробив такі принципи навчання: наочність, послідовність і систематичність, посильність, міцність, свідоме засвоєння знань. Усі вони прийняті і в сучасній педагогіці, навіть зі збереженням назв.

Я. А. Коменський велику увагу приділив визначенню нових організаційних форм навчання. Основною формою навчання він вважав класно-урочні заняття. Схоластична школа не знала такої форми навчання, як урок. Середньовічні заняття відбувалися в одній кімнаті одночасно з усіма учнями, незважаючи на вік і рік навчання. Кожен учень мав свій урок, який окремо він відповідав учителеві. Навчання в таких умовах було довгим і тяжким для учнів і для вчителів. Важко переоцінити велику історичну заслугу Я. А. Коменського як першого теоретика й практика класно-урочної організації навчання. Сучасна педагогічна наука цю теорію значно просунула вперед, але основа вчення Коменського про класно-урочну систему залишилася й досі. Його поради актуальні: обладнання школи повинне відповідати навчальним завданням; чітка регламентація часу; не переобтяжування дитини навчальним матеріалом; точна відповідність домашніх завдань тому, про що йшлося на уроці; скільки класів, стільки й навчальних кімнат; кожна кімната повинна мати кафедру й достатню кількість лав; серйозним заняттям присвячується щодня лише чотири години та ін. Отже, у дидактичній системі великого чеського педагога Я. А. Коменського є значна кількість положень, які при критичному підході до них, з урахуванням особливостей історичної доби, можна використати в сучасній українській школі.

2.5. Я. А. Коменський про моральне виховання

Питанням морального виховання присвячено твір «Закони добре організованої школи». У поглядах Я. А. Коменського на моральне виховання відчувається вплив християнської етики, він часто звертається до «святого письма», цитує й переказує «святих отців» церкви. Моральні якості найвиразніше викладено в його творі «Материнська школа»: помірність у їжі й питві, охайність, повага до старших, шанобливість, правдивість, справедливість, благодійність, звичка до праці, стриманість, терплячість, делікатність, готовність служити старшим, витонченість манер, гідність, витриманість, скромність — це кодекс гуманіста й поборника загальнолюдського братства і мирної праці. Дисципліну Коменський розцінює як метод, за допомогою якого тільки й можна досягти результатів у вихованні дітей. «Школа без дисципліни є млин без води», — писав Я. А. Коменський, у той же час виступаючи проти жорсткої дисципліни схоластичної школи. Він припускав тілесні покарання не за неуспішність у навчанні, а за погану поведінку учня, за аморальні вчинки, зарозумілість, за вперту непокору, за навмисну злісність, за недоброзичливість і лінощі — і цим він поступився середньовічній школі.

Важливу роль Я. А. Коменський відводить учителеві, дуже високо оцінює його працю: «... вони поставлені на високо почесному місці..., їм доручено прекрасну посаду, вищої від якої нічого не може бути під сонцем». Він ставить перед учителем такі вимоги: учителі повинні відзначатися своєю моральністю, захоплювати учнів позитивним прикладом, бути привітними і ласкавими, не відштовхувати дітей від себе своїм суворим поводженням, ставитися до учнів із любов’ю.

Роль учителя Я. А. Коменський підносить до рівня високих патріотичних завдань визволення своєї батьківщини і сприяння розквіту чеського народу. «Чи може бути для вас, — звертається Я. А. Коменський до вчителів, — що-небудь приємніше, ніж те, щоб бачити найрясніші плоди вашої праці? Хай запаляться ваші серця, невідступно спонукаючи вас, а через вас і інших, турбуватися про це доти, доки вогнем цього світла не загориться і не буде щасливо осяяна вся наша батьківщина».

Минуло понад 370 років від часу виходу в світ творів Я. А. Коменського, але всі вони зберігають своє величезне значення для педагогічної науки. Я. Коменський — не лише історія, це й наша сучасність, бо його ідеї, критично переосмислені, увійшли в систему української педагогіки, українського національного виховання. Українські освітяни в спадщині Я. А. Коменського знаходять безцінний скарб для творчої праці в такий складний і відповідальний час [7, c. 246-249].

Висновки

Ян Амос Коменський (1592—1670) належить до видатних людей минулого, імена яких із вдячністю і глибокою пошаною зберігає в пам’яті все прогресивне людство. Мислитель і засновник нової прогресивної педагогічної системи Я. А. Коменський є славою і гордістю не тільки чеського народу, але й великої сім’ї слов’янських народів і всього людства. Він жив у епоху бурхливих історичних подій, коли визрівав новий клас — буржуазія, займав виразно демократичну позицію в складних умовах класової боротьби того часу, відстоював прогресивні ідеї і все своє життя боровся проти соціального і духовного рабства. Коменський високо підніс традиції гуманістичного руху, невичерпного оптимізму і великої любові до людини: «Людина є не що інше, — писав він, — як гармонія як щодо тіла, так і щодо душі». У своїх творах Я. А. Коменський надзвичайно виразно окреслив прогресивні для свого часу вимоги в галузі освіти й виховання, зобразив ідею народоправства та рівності.

Я. А. Коменський вчився в братській, потім у латинській школах, у двох університетах, став учителем у 22 роки, окрім того, був проповідником, керівником школи. У 1627 р. почав писати «Чеську дидактику», пізніше жив у Польщі, викладав у гімназії, там видав у 1633—1638 pp. «Велику дидактику». Окрім того, писав підручники, видав першу в історії книгу для батьків про сімейне виховання «Материнська школа».

Нові ідеї і практику навчання Я. А. Коменський геніально синтезував, створивши педагогічну систему, яка була новим, вищим етапом у розвитку педагогічної науки, підсумком і теоретичним обґрунтуванням усього позитивного досвіду свого часу.

Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого значення. Правильною є думка про те, що Я. А. Коменський — не лише історія, а значною мірою і сучасність прогресивного людства.

Список використаної літератури

1. Волкова Н. Педагогіка: Посібник/ Наталія Волкова,. - К.: Академія, 2001,, 2002. - 575 с.

2. Кузьмінський А. Педагогіка: Підручник/ Анатолій Кузьмінський, Віталій Омеляненко. - К.: Знання-Прес, 2003. - 418 с.

3. Максимюк С. Педагогіка: Навчальний посібник/ Світлана Максимюк,; М-во науки і освіти України, Рівненський держ. гуманіт. ун-т. - К.: Кондор, 2005. - 670 с.

4. Мойсеюк Н. Педагогіка: Навчальний посібник/ Неля Мойсеюк. - 4-е вид., доп.. - К., 2003. - 615 с.

5. Пальчевський С. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Степан Пальчевський,. - К.: Каравела, 2007. - 575 с.

6. Фіцула М. Педагогіка: Навчальний посібник/ Михайло Фіцула,. - 2-ге вид., виправлене, доповнене. - К.: Академвидав, 2005. - 559 с.

7. Ягупов В. Педагогіка: Навчальний посібник/ Василь Ягупов,; Ред. С. В. Головко (гол.), Т. В. Янголь. - К.: Либідь, 2002. - 559 с.