Взаємодія попиту та пропозиції у міжнародній торгівлі

Вступ

Сучасна зовнішня торгівля вирізняється надзвичайною динамічністю. Така активність значною мірою пояснюється поглибленням спеціалізації та кооперації виробництва на міжнародному рівні, усуненням численних торговельних бар'єрів та стрімким прогресом "нових індустріальних країн".

Провідні позиції у світовій торгівлі належать розвинутим державам, на які припадає дві третини як експорту, так і імпорту. Відповідно, частка країн, що розвиваються, та держав із перехідною економікою становить приблизно одну третину світових торговельних потоків.

Серед найбільших експортерів світу варто відзначити Німеччину, США, Японію, Францію, Великобританію, Італію, Канаду, Нідерланди та Бельгію.

Постійне та впевнене зростання міжнародної торгівлі зумовлене комплексом чинників, серед яких ключовими є:

• поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробничих процесів;
• посилення торговельно-економічної інтеграції, що виявляється у створенні спільних ринків та зон вільної торгівлі;
• лібералізація міжнародних торговельних відносин;
• вплив науково-технічної революції;
• формування в країнах із перехідною економікою моделей, зорієнтованих на зовнішні ринки.

На сучасному етапі зовнішня торгівля перетворилася на критично важливу складову економіки будь-якої держави. Її вплив на глобальний економічний розвиток неухильно зростає. Попри нестабільність міжнародних торговельних зв'язків, роль зовнішньої торгівлі для кожної країни посилюється, що спричиняє постійні зміни як у структурі товарообігу, так і в географічних напрямках торговельних потоків.

1. Пропозиція товарів і послуг на світовому ринку

Такі категорії, як "вартість", "корисність", "пропозиція", "попит" та "ціна", є фундаментальними в економічній теорії. Їх дослідженню присвятили свої праці видатні економісти, зокрема А. Сміт, Д. Рікардо, Л. Вальрас, М. Туган-Барановський та А. Маршалл. Окрім теоретичного значення, ці поняття мають велику практичну цінність, оскільки незалежних ринків практично не існує: зміна попиту чи пропозиції на одному ринку може викликати як несподівану, так і цілком закономірну реакцію на інших. Наприклад, скорочення квот на видобуток нафти країнами ОПЕК може призвести до зростання цін на акції нафтопереробних компаній у Нідерландах. Так само низький урожай пшениці в Україні через ланцюг взаємопов'язаних ринків здатен вплинути навіть на ціни комунальних послуг.

Досі увага зосереджувалася на пропозиції товарів і послуг на світовому ринку. Однак, попри всю її важливість, пропозиція відображає лише один бік ринкових відносин. Як відомо, рівноважні ціни та обсяги визначаються взаємодією попиту і пропозиції. Це твердження справедливе як для внутрішнього національного, так і для світового ринку.

Криву пропозиції певного товару можна побудувати, маючи інформацію про виробничі можливості країни, які, своєю чергою, залежать від наявності факторів виробництва та застосовуваних технологій. Крива попиту в міжнародній торгівлі формується під впливом двох основних чинників: усталеної в країні системи смаків і вподобань споживачів, а також рівня їхніх доходів.

Повернімося до умовного прикладу з країнами А і В, які виробляють і споживають товари х та у. Країна В втратила абсолютну перевагу у виробництві обох товарів, проте зберегла порівняльну перевагу щодо товару у, тоді як країна А має порівняльну перевагу у виробництві товару х.

За відсутності торгівлі рівноважні ціни на ринку товару у в цих країнах суттєво відрізнятимуться. Відносна ціна товару у в країні А становитиме 1,5, тоді як у країні В вона буде значно нижчою — 0,75.

Із початком торгівлі економічна ситуація в обох країнах зміниться. Споживачі в країні А швидко зрозуміють, що немає сенсу купувати товар у у вітчизняних виробників за ціною 1,5, якщо його можна придбати вдвічі дешевше в країні В. Водночас виробники товару у в країні В усвідомлять, що продавати товар за низькою внутрішньою ціною невигідно, адже в країні А за нього можна отримати значно більше. Взаємовигідна міжнародна торгівля призведе до встановлення єдиної світової ціни, яка перебуватиме в діапазоні між 1,5 та 0,75 [9, c. 215-216].

У попередньому аналізі бракувало інформації для точного визначення світової ціни, тому її було встановлено довільно на рівні 1,1 у зазначеному діапазоні. Однак за допомогою аналізу кривих попиту і пропозиції можна визначити точне значення світової ціни.

Цей процес можна проілюструвати графічно. На осі ординат для обох країн відкладено відносну ціну товару у, оскільки торгівля між країнами відбувається у формі бартеру. Це означає, що ціна одиниці товару у виражена через певну кількість товару х у натуральному вираженні. На осі абсцис відображаються обсяги виробництва товару у.

Оскільки чистий експорт є складовою сукупного попиту, зміни в кон'юнктурі міжнародної торгівлі безпосередньо впливають на нього. Ці зміни можуть відбуватися в кількох напрямках.

Перший напрямок — зростання економічної активності в країнах-торговельних партнерах. У такому разі зростає їхній ВВП, що підвищує попит на наші товари та збільшує експорт. Це, своєю чергою, збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо.

Другий напрямок — зміна рівня цін у торговельних партнерів. Якщо їхні внутрішні ціни зростають, наші товари стають відносно дешевшими та привабливішими, що стимулює експорт і зміщує криву сукупного попиту вправо. Аналогічний вплив має зміна валютного курсу партнерів, яка може бути спричинена кон'юнктурою на валютних біржах.

Третій напрямок — зміни в торговельній політиці партнерів. Якщо вони посилюють протекціоністські механізми щодо нашої країни, експорт падає. Натомість перевага механізмам вільної торгівлі сприяє зростанню експорту. Це впливає на чистий експорт як компонент сукупного попиту, зміщуючи його криву у відповідному напрямку.

Світовий досвід засвідчує, що ефективним способом подолання стагфляції та відновлення подвійної рівноваги може бути лише політика, спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їхньому зростанню, з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними елементами такої політики можуть бути: тимчасовий державний контроль за цінами та зарплатою; зниження податків для підприємств і скорочення бюджетних видатків; стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; залучення іноземних інвестицій у національну економіку [2, c. 154-156].

Основними факторами, що впливають на еластичність пропозиції за ціною, є:

1. Час. Коли ціна на продукт зростає, виробники прагнуть продати якомога більше одиниць. Для цього потрібно розширити виробництво, що потребує часу. Наприклад, якщо зросла ціна на цукор, розширення посівних площ цукрових буряків зможе забезпечити збільшення виробництва не швидше, ніж через рік. Отже, з перебігом часу еластичність пропозиції зростає. Процес збільшення пропозиції охоплює кілька періодів:
   • миттєвий період — у перший день після підвищення ціни пропозиція абсолютно нееластична. Крива пропозиції має вигляд вертикальної прямої. Продавці протягом дня здебільшого не зможуть доставити на ринок навіть наявну на складах кількість продукту, не кажучи вже про розширення виробництва;
   • короткостроковий період — протягом кількох тижнів після підвищення ціни пропозиція має низьку еластичність. Виробники, переконавшись у зміні ціни, максимально збільшать виробництво, використовуючи всі наявні резерви;
   • довгостроковий період — через певний час пропозиція стає достатньо еластичною, оскільки виробники будують нові приміщення, вводять в дію нове обладнання та розробляють нові технології. Виробництво розширюється завдяки використанню як старих, так і нових потужностей.
2. Вартість розширення виробництва. Якщо фірма виробляє технологічно складний продукт, розширення його виробництва потребує значних витрат. Тому навіть за суттєвого підвищення ціни небагато фірм погодяться на збільшення виробництва. Еластичність пропозиції такого продукту буде невисокою.
3. Можливості та вартість зберігання продукту. Коли ціна знижується, фірма постає перед вибором: продавати продукт за низькими цінами чи вилучити його з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго може зберігатися продукт і яка вартість складування. Якщо склади гарні та недорогі, а продукт можна довго зберігати, еластичність пропозиції підвищується.
4. Взаємозамінюваність ресурсів у виробництві. Якщо працю, землю чи капітал можна швидко перемістити з виробництва одного продукту на інший, еластичність пропозиції такого продукту висока. Еластичність пропозиції злакових загалом нижча, ніж конкретного злаку, наприклад жита. Це пояснюється тим, що землю, працю та обладнання легко перемістити з виробництва жита на виробництво пшениці, тоді як перехід із виробництва зернових на виробництво молока є значно складнішим [9, c. 309-311].

2. Ринкова рівновага

Ринкова рівновага за відсутності зовнішньої торгівлі ґрунтується на внутрішніх цінах двох країн, які суттєво відрізняються. Після початку торгівлі формується єдина світова ціна товару у. У процесі цього внутрішня ціна в країні А знижуватиметься, а в країні В — зростатиме, доки не досягнуть значення 1,1.

Торгівля товаром у між двома країнами за світовою ціною неминуче створить у країні А дефіцит, який можна покрити лише за рахунок імпорту. Водночас у країні В виникне надвиробництво товару у, а надлишок порівняно з внутрішнім попитом буде спрямовано на експорт. При цьому імпорт країни А точно відповідатиме експорту країни В. Іншого рівноважного стану між ринками двох країн бути не може.

Отже, рівновага, що встановлюється при торгівлі двома країнами тим самим товаром за єдиною світовою ціною, має стійкий характер. Будь-які відхилення від рівноважного значення Рy будуть автоматично погашатися.

Як показує мал. 1, у процесі формування світової ціни на ринку товару у внутрішня ціна в країні А змінилася дещо більше, ніж у країні В, тобто D РA > D РB. Це означає, що виграш країни А від торговельних відносин перевищує виграш країни В. Причина такого розподілу виграшу стане зрозумілою пізніше, під час розгляду поняття "умови торгівлі". Наразі це положення просто постулюється.

Міжнародний попит на товари, як правило, є похідним від їхньої конкурентоспроможності. В умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товаром визнаються лише конкурентоспроможні вироби. Відсутність міжнародних ознак товару через його неконкурентоспроможність може бути тимчасовою. Інновації у виробництво або інші заходи, спрямовані на підвищення якості продукції за збереження прийнятних цін, сприяють подоланню бар'єра конкурентоспроможності, і продукт праці стає товаром як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках.

Наприклад, якщо українська пральна машина споживає більше електроенергії, виконує менше операцій, складніша в експлуатації та загалом має гірші технічні характеристики, ніж іноземний аналог, вона не користуватиметься міжнародним попитом, навіть якщо буде дешевшою. З погляду міжнародної економіки, така пральна машина не є товаром.

Особливістю пропозиції на міжнародних ринках є те, що далеко не всі продукти, які є товарами на внутрішньому ринку, можна запропонувати закордонному споживачеві, навіть якщо він має на них попит. Існує група товарів, якими не торгують на міжнародних ринках через неможливість їх переміщення між країнами.

Товари, які неможливо переміщати між країнами, визначають як немобільні. Немобільними товарами є здебільшого послуги, що не можуть бути вивезені за кордон. До них належать:

• державні послуги (оборона, обов'язкові соціальні послуги, освіта, охорона здоров'я, зв'язок тощо);
• громадянські, зокрема комунальні, послуги;
• побутові послуги;
• фінансове посередництво;
• оптова та роздрібна торгівля, ресторани, кафе, їдальні, готелі;
• послуги транспорту;
• будівництво [4, c. 139-140].

Товари, якими не торгують на міжнародних ринках через відсутність міжнародної пропозиції, мають дві особливості:

• їхній дефіцит на внутрішньому ринку не може бути компенсований відповідним імпортом. Тому на внутрішньому ринку діє тенденція до незбалансованості, яка загрожує нестабільністю всій національній економіці;
• за відсутності світових цін на такі товари їхні внутрішні ціни в різних країнах не мають тенденції до вирівнювання та характеризуються значною диференціацією.

Наприклад, орендна плата в Нью-Йорку вища, ніж у Бонні, і оскільки комунальні послуги є товаром, яким не торгують на міжнародних ринках, зближення розцінок неможливе. І навпаки, якщо персональний комп'ютер є товаром, яким торгують, то в усіх країнах встановлюється приблизно однакова ціна.

Для загальної економічної теорії ця специфіка не має особливого значення, а в теорії міжнародної економіки вона є об'єктом спеціального дослідження. Значимість такого дослідження підсилюється тим, що з економічним прогресом товари, якими не торгують на міжнародних ринках, мають тенденцію до переходу в групу товарів, якими торгують.

Поряд із такими категоріями, як товар і гроші, ринковій економіці притаманні попит, пропозиція та їхня рівновага.

Рішення (бажання) покупців придбати товар є попитом. Рішення (бажання) продавців продати товар називають пропозицією (або пропонуванням).

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та вподобання покупців, очікування та кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, отримаємо залежність, яку називають функцією попиту від ціни. Записати це можна так:

Qd = f(p),

де Qd — обсяг попиту, кількість певного товару, яку готові придбати покупці за певну ціну; р — ціна цього товару. Чим вища ціна на товар, тим менша величина попиту, і навпаки, чим менша ціна, тим більша величина попиту. Цю залежність називають законом попиту. Проілюструвати це можна графічно.

При зниженні ціни товару від 5 до 2 грн обсяг попиту зріс від 2 до 4 одиниць [8, c. 227-229].

Ринкова пропозиція — це готовність виробників продавати даний товар або кількість товару, яку продавці готові продати за даною ціною.

Серед чинників, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі, як ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробникові, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни даного товару, отримаємо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs = f(p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції даного товару перебуває в прямій залежності від ціни цього товару. Таку залежність називають законом пропозиції. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої на мал. 3.

При зростанні ціни від 1 до 3,5 грн обсяг пропозиції зріс від 2 до 4 одиниць товару.

Ринковою рівновагою називають ситуацію, за якої обсяг пропозиції та попиту, тобто наміри покупців і продавців, збігаються. Ринкова рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну при цьому — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, — рівноважною кількістю продукції на ринку.

Графічне зображення ринкової рівноваги наведено на мал. 4. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зростає (зменшується) за незмінної пропозиції, ціни на даний товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) за незмінного попиту, ціни на товар зменшуються (зростають).

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару. Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша пропозиція створить проблему реалізації товару. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему придбання товару. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вищу ціну. Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, який, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до рівня, що врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, будучи засобом саморегулювання відносин покупців і продавців [6, c. 214-216].

3. Криві байдужості споживача

За кривими попиту розташовані криві байдужості. Криві байдужості, що відображають споживчий попит і переваги, широко використовуються в традиційному мікроаналізі стосовно окремих індивідуумів.

Визначаючи кількість одного товару, що точно компенсує споживачу втрату певної кількості іншого товару, можна побудувати криву байдужості окремого індивідуума. Таким самим чином нескладно отримати інші криві байдужості, що належать даному споживачу, сукупність яких утворить карту байдужості. Якщо споживач переміститься з точки N на кривій байдужості U1 у точку Е на кривій U2, то останнє забезпечить йому вищий рівень задоволення потреб, оскільки ця крива розташована далі від початку координат.

Наступною важливою характеристикою кривих байдужості є їхня увігнутість у бік початку координат. Така конфігурація відображає той факт, що споживач, послідовно відмовляючись від усе нових одиниць товару х, повинен отримувати як компенсацію зростаючу кількість товару у, щоб зберегти незмінним досягнутий рівень задоволення потреб. Іншими словами, гранична норма заміни двох благ, тобто відношення NL / LM, зменшується, коли споживач рухається вниз по будь-якій кривій байдужості.

Завершуючи характеристику кривих байдужості окремого споживача, відзначимо, що ці криві не можуть перетинатися. Ця властивість випливає з припущень, що лежать в основі їхньої побудови.

Використання кривих байдужості дозволяє точно оцінити ступінь переваги того чи іншого товарного набору та ідентифікувати за цією ознакою різноманітні комбінації двох товарів. Розглянемо точки N, G та Е на мал. 6,а, кожна з яких відображає різноманітні комбінації товарів х і у. Зрозуміло, що точка Е надає більшу перевагу, ніж точка N (Е > N), оскільки забезпечує споживачу більшу кількість як товару х, так і товару у.

Але якими будуть переваги щодо товарних наборів, що відображаються точками G і N або G і Е? Проблема полягає в тому, що при таких зіставленнях кількість одного товару збільшується, а іншого — зменшується. Без додаткової інформації про готовність споживача заміняти один товар іншим визначити порядок переваг неможливо.

Таку інформацію, як показує мал. 6,б, містить карта байдужості даного споживача. Карта байдужості дозволяє встановити, що точки G і N розташовані на різних кривих байдужості, і, отже, набір G має більшу перевагу, ніж набір N (G > N). Що ж стосується точок G та Е, то вони знаходяться на одній і тій же кривій байдужості Us, тому забезпечують споживачу той самий рівень задоволення (G ~ Е) [5, c. 237-239].

4. Суспільні криві байдужості

Досі в аналізі використовувалися криві байдужості, що належать окремому споживачу. Однак при аналізі впливу міжнародної торгівлі на суспільний добробут необхідно застосовувати криві байдужості, що відображають смаки та переваги країни в цілому, або так звані суспільні криві байдужості (community indifference curves). Припускається, що переваги суспільства можуть бути подані перевагами індивідуумів, які складають це суспільство. Такі агреговані криві байдужості, або суспільні криві байдужості, широко застосовуються в аналізі міжнародної торгівлі.

Зрозуміло, що перехід від індивідуальних до суспільних кривих байдужості є надто складним і передбачає введення значних обмежень для дотримання логічної коректності переходу. Свого часу ця проблема широко обговорювалася в рамках спеціального розділу мікроекономіки, присвяченого аналізу суспільного добробуту. Зупинимося коротко лише на двох питаннях дискусії.

По-перше, встановлено, що головна трудність у переході від індивідуальних до суспільних кривих байдужості зводиться до такого: корисність, або задоволення, отримувана одним індивідуумом, не порівнянна з корисністю, отримуваною іншим індивідуумом. Корисність, яка є порядковим поняттям, не піддається кількісному виміру.

По-друге, міжнародна торгівля зазвичай веде до зміни добробуту її учасників: прибутки одних зростають, а інших — знижуються. У зв'язку з цим важко визначити, який вплив вона справляє на добробут країни, оскільки зіставлення між тими, хто виграв, і тими, хто програв у результаті міжнародної торгівлі, зазвичай не проводяться.

Вихід із цих протиріч можливий лише за одного досить жорсткого припущення: кожний споживач має ті самі смаки та переваги і наділений тими самими факторами виробництва. У такому випадку розподіл прибутку залишається незмінним, кожний багатіє або бідніє однаковою мірою. Незважаючи на значну умовність зробленого припущення, лише за цієї умови можна отримати суспільні криві байдужості, що не перетинаються, які можна використовувати для оцінки ефекту міжнародної торгівлі та впливу проведеної торгової політики на суспільний добробут.

Зокрема, у процесі аналізу абсолютних і порівняльних переваг двох країн у попередній темі доводилося довільно вибирати комбінацію двох товарів на межі виробничих можливостей. З використанням же суспільних кривих байдужості, що відображають споживчі переваги суспільства, з'являється можливість точного опису умов, що існували до та після встановлення торговельних відносин двох країн [11, c. 141-143].

Висновки

Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами та послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі.

Під світовими цінами зазвичай розуміють ціни, за якими здійснюються великі комерційні експортно-імпортні операції з оплатою у вільно конвертованій валюті.

Відповідно, ціноутворення — це процес визначення кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту та пропозиції та інших факторів. Збіг цих вимог залежить від багатьох умов, які отримали назву ціноутворюючих факторів. За характером, рівнем та сферою дії вони поділяються на:

1. загальноекономічні — фаза економічного циклу, стан сукупного попиту та пропозиції, інфляція;
2. конкретно-економічні, тобто ті, що визначаються особливостями розвитку даної галузі, умовами виробництва продукції та її реалізації — витрати, прибутки, податки, пропозиція та попит на цей товар з урахуванням товарів-замінників, споживчі якості (надійність, привабливість, сучасний зовнішній вигляд);
3. специфічні, що стосуються лише деяких товарів та послуг — сезонність, рівень експлуатаційних витрат, комплектність, гарантії та умови сервісу;
4. спеціальні, тобто пов'язані з дією особливих механізмів та економічних інструментів — державне регулювання, валютний курс;
5. неекономічні — політичні, військові тощо.

Список використаної літератури

1. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник / Людмила Горбач, Олексій Плотніков. — К.: Кондор, 2005. — 263 с.

2. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб. / Іван Дахно, Юлія Бовтрук; Міжнар. акад. управл. персоналом. — К.: МАУП, 2002. — 214 с.

3. Економічна теорія : Підручник / В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.

4. Козик В. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник / Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко. — 4-те вид., стереотипне. — К.: Знання-Прес, 2003. — 405 с.

5. Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник / Володимир Липов; М-во освіти і науки України, ХНЕУ. — Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. — 406 с.

6. Міжнародні економічні відносини : Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студ. екон. вузів і фак. / А. С. Філіпенко та ін. — К.: Либідь, 1992. — 256 с.

7. Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник для екон. вузів і фак. / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін. — К.: Либідь, 1992. — 190 с.

8. Міжнародна економіка : Підручник / Григорій Климко, Віра Рокоча; Ред. Анатолій Румянцев; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Знання-Прес, 2003. — 447 с.

9. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник / Борис Одягайло. — К.: Знання, 2005. — 397 с.

10. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник / Олександр Передрій; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 273 с.

11. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби / Євген Савельєв; За ред. Олександра Устенка. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 495 с.

12. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник / Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов; Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т "Запорізький ін-т державного та муніципального управління". — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 231 с.