Виробничо-фінансова характеристика підприємства та організація облікової роботи

У цьому розділі розглянемо загальні відомості про підприємство, його виробничу та фінансову діяльність, а також порядок організації бухгалтерського обліку.

Вступ

Виробничо-фінансова характеристика підприємства та організація облікової роботи

У цьому розділі зібрано перелік додатків, які доповнюють основний матеріал і полегшують роботу з ним.

Вступ.

Оплата праці — це заробіток, який, як правило, обчислюється у грошовій формі та виплачується власником або уповноваженим ним органом за трудовими договорами за виконану роботу чи надані послуги. В умовах ринкової економіки в оплаті праці відбулися помітні зміни: тепер вона залежить не лише від результатів праці робітників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Облік праці та заробітної плати посідає одне з центральних місць у системі обліку на підприємстві. Адже заробітна плата є основним джерелом доходів працівників фірм і підприємств. Праця працюючих виступає необхідною складовою процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.

Заробітна плата — важливий засіб підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшенні обсягів виробленої продукції, поліпшенні її якості та асортименту.

Зростання ефективності суспільної продуктивності зумовлене, насамперед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливими задачами стали: прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати — один із найважливіших і найскладніших напрямів роботи, що потребує точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничі витрати.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат, скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадженням прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві відповідно до Закону України, конкретизуючи права та обов'язки робітників, а також оплату за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв'язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплати.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створені:

• контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;
• розподіл заробітної плати по об'єктах калькулювання;
• правильність документального оформлення виробки робочих та службовців;
• своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;
• планування звітів про працю;
• своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

Написання цієї роботи пов'язано з актуальністю проблеми обліку оплати праці в сучасних трансформаційних умовах розвитку в Україні та закріпленням теоретичного матеріалу.

У цій роботі розглянемо такі питання, як виробничо-фінансову характеристику підприємства та організація облікової роботи, природнокліматична характеристика підприємства та землекористування, спеціалізація та економічна ефективність виробництва, оцінка фінансового стану підприємства, облікову політику підприємства, синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці, економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку, форми і види оплати праці. Облік особового складу працівників підприємства, види і порядок утримання із заробітної плати, облік страхування робітників підприємства.

Це дасть змогу закріпити отримані знання на протязі навчального процесу і застосувати їх з практичної точки зору.

В роботі використовувались матеріали НВФ “Кіт”

Виробничо-фінансова характеристика підприємства та організація облікової роботи

1.1. Природно кліматична характеристика та землекористування.

Розрахунковий рахунок: 2600330011987 в ОД УСБ, МФО 323293, код ОКПО 137484444. Науково-виробнича фірма “Кіт” (далі НВФ “Кіт”) знаходиться в центральній частині України, у 395 км до південного сходу від Києва. Адреса: Україна, Кіровоградська область, Кіровоградський район, м. Кіровоград, вул. Полтавська 71, Телефон: (8-522) 22-77-11.

Аудитор: аудиторське підприємство "Дункан-аудит", 316050, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2.

Історія НПФ “Кіт” починається в 1991 році, коли поряд з політичними (а у деяких випадках і військовими) баталіями люди, які прагнули працювати, створюють науково-виробничу фірму “Кіт”, яка займається виробництвом, реалізацією та обслуговуванням торгівельного обладнання.

Усі наступні роки підприємство постійно розвивалося, що зв'язано із постійним розвитком ринкових відносин.

До основних видів діяльності відноситься надання послуг по обслуговуванню, перевезенню, встановленню торгівельного обладнання.

На ринку, на якому працює НВФ “Кіт”, точиться жорстка конкурентна боротьба як за постачальників сировини, так і за споживачів продукції фірми та послуг, які вона пропонує.

Успішній роботі сприяє використання сучасних систем оргтехніки і відповідного програмного забезпечення.

Режим роботи — однозмінний, 8-годинний робочий день.

1.1. Спеціалізація та економічна ефективність виробництва

До основних видів діяльності відноситься надання послуг по обслуговуванню, перевезенню, встановленню торгівельного обладнання.

На ринку, на якому працює НВФ “Кіт”, точиться жорстка конкурентна боротьба як за постачальників сировини, так і за споживачів продукції фірми та послуг, які вона пропонує.

Аналіз фінансового стану фірми за 2000, 2001 і 1997 роки показує, що воно залишалося задовільним.

Частка валового прибутку в обсязі продажів склала: у 2000 році — 0,28, у 2001 — 0,30, у 1997 — 0,25. Рентабельність активів у 2000 році — 0,06, у 2001 — 0,16, у 1997 — 0,04. Причиною зниження з'явилося збільшення собівартості продукції за рахунок росту витрат на сировину, зарплату і накладних витрат у 3,7 рази (від 1240,7 тис. у 2000 році до 4629,9 тис. у 1997).

На 01.01.98 вартість основних фондів склала 21619,7 тис., знос основних фондів — 9982,4 тис., коефіцієнт зносу — 0,46.

По абсолютній величині основні засоби, починаючи з 2000 року, зросли з 2870,7 тис. до 21619,7 тис. у результаті індексації, проведеної за станом на 1.04.96.

Структура капіталу залишилася майже незмінної, коефіцієнт власності в 2000 році був дорівнює 0,65, у 1997 році — 0,77, коефіцієнт фінансової залежності в 2000 році — 1,54, у 1997 році — 1,30.

За підсумками фінансово-господарської діяльності за 2000 рік отримано 12,8 тис. прибутки, у 2001 році — 11,5 тис., у 1997 — 13,9 тис., що, після розподілу на сплату податків і створення фондів, покриття інших витрат, залишилася у виді чистого прибутку в сумі: у 2000 році — 6,8 тис., у 2001 — 7,5 тис., у 1997 — 7,9 тис.

До 1997 року оборотність активів знизилася: по оборотних коштах від 70 днів у 2000 році до 56 днів у 1997 році. Оборотність запасів підвищується від 34 днів у 2000 році до 37 днів у 1997 році. Зросли терміни погашення кредиторської заборгованості — від 40 до 58 днів, залишаючись у цілому прийнятними для підприємства. Термін погашення дебіторської заборгованості скоротився в 2,5 рази — від 119 днів у 2000 до 48 днів у 1997 році, що вказує на поліпшення стану платіжної дисципліни і підвищення ефективності роботи з платниками.

При цьому фірма зберегла достатню ліквідність: до 2000 року коефіцієнт поточної ліквідності склав 1,35, коефіцієнт термінової ліквідності — 0,18. Фірма має досить власних засобів для сплати відсотків по узятих кредитах, коефіцієнт покриття процентних платежів до 2000 року склався в розмірі 7,76.

Головною метою є збільшення доходів шляхом закупівлі і введення в експлуатацію технологічної лінії, що за своїми показниками значно перевищує вже працюючу на підприємстві.

1.3. Оцінка фінансового стану підприємства

Актив	Код рядка	На початок звітного року	На кінець звітного періоду
Необоротні активи Незавершене будівництво	020	––	––
Основні засоби, залишкова вартість	030	117,8	96,5
первісна вартість	031	140,0	142,0
знос	032	22,2	45,5
Довгострокові фінансові Інвестиції	040	––	––
Інші необоротні активи	070	1,1	1,1
Усього за розділом 1	080	118,9	97,6
Оборотні активи Виробничі запаси	100	52,3	32,0
Готова продукція	130	8,3	8,3
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги-чиста реалізаційна вартість	160	138,0	91,3
первісна вартість	161	138,0	91,3
резерв сумнівних боргів	162	––	––
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170	5,3	25,4
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	364,8	337,6
Поточні фінансові інвестиції	220	––	––
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	230	6,7	34,8

в іноземній валюті	240	––	––
Інші оборотні активи	250	15,0	0,9
Усього за розділом II	260	590,4	530,3
III Витрати майбутніх періодів	270	2,3	3,2
Баланс	280	711,6	631,1

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду . ........ .....І
1	2	3	4
Власний капітал Статутний капітал	300	2,8	2,8
Додатковий капітал	320	115,4	115,4
Резервний капітал	340	––	––
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	356,7	384,0
Неоплачений капітал	360	––	––
Усього за розділом І	380	472,1	499,4
II. Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування	430	0,7	0,7
НІ. Довгострокові зобов'язання	480	––	––
IV. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків	500	––	––
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	––	––
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	224,6	96,2
Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом	550	4,5	0,2
зі страхування	570	0,8	0,8
з оплати праці	580	2,0	2,1
Інші поточні зобов'язання	610	6,9	31,7
Усього за розділом IV	620	238,8	131,0
V Доходи майбутніх періодів	630	––	––
Баланс	640	711,6

Таблиця 1.3.1.

Аналіз фінансових результатів за 2002рік

Стаття	Код рядка	За звітний період	За аналогічний період попереднього року
1	2	3	4
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	1649,1	2686,8
Непрямі податки та інші вирахування з доходу	020	274,9	444,8
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (010 - 020)	030	1374,2	2242,0
Інші операційні доходи	040	––	––
Інші звичайні доходи	050	––	––
Надзвичайні доходи	060	––	––
Разом чисті доходи (030 + 040+050 + 060)	070	1374,2	2242,0
Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції	080	––	––
Матеріальні затрати	090	1017,7	1759,9
Витрати на оплату праці	100	29,2	20,4
Відрахування на соціальні заходи	110	1,0

Амортизація	120	23,4	14,0
Інші операційні витрати	130	113,1	175,0
у тому числі	131	––	––
звичайні витрати	150	––	––
надзвичайні витрати	160	––	––
Податок на прибуток	170	––	––
Разом витрати (090 + 100+110+ 120+ 130 + 140 + + 150 і 080 + 160 +170)	180	1184,4	1970,1
Чистий прибуток (збиток) (070 - 180)	190	189,8	271

На підставі наведених вище таблиць можна сформулювати такі висновки. Протягом 2001 року, за даними станом на 1.01.2001 рік, переоцінка товарно-матеріальних цінностей і товарів не проводилася.

Зважаючи на ухвалені рішення керівництва, у цей період підприємство не залучало іноземних інвестицій, покладаючись виключно на власні фінансові можливості.

Статутний фонд підприємства залишається незмінним і становить 2,8 тис. грн.

Підприємство не бере участі на ринку цінних паперів, не займається орендою основних засобів, оскільки має в експлуатації власний потенціал. З наступної таблиці видно, що залишкова вартість цих основних засобів на початок звітного (2002 року) становить 117,8 тис. грн., а на кінець звітного періоду — 96,5 тис. грн. Первісна вартість цих фондів дорівнює 140,0 та 142,0 тис. грн. відповідно. Інші необоротні активи становлять 1,1 та 1,1 тис. грн. відповідно.

НВФ "Кіт" за звітні періоди не має списаної заборгованості кредиторів і не користується забезпеченнями. За звітний період зобов'язань видано не було.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — чиста реалізаційна вартість — становить 138,0 тис. грн. на початок звітного періоду та 91,3 тис. грн. на кінець звітного періоду.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом — 5,3 та 25,4 тис. грн. відповідно.

Статутний капітал підприємства залишається незмінним і відповідає значенню 2,8 тис. грн. на кінець 2002 року.

За даними фінансових та бухгалтерських звітностей підприємство не має кредиторської заборгованості та довгострокових зобов'язань.

Проаналізувавши результати бухгалтерських та фінансових звітностей, можна побачити чіткий вплив законодавства на розвиток малого підприємництва. Наприклад, як видно з рисунка 1.3.1., після проведення суттєвих змін у законодавстві України значно зросла конкурентна боротьба на ринку, збільшився як дохід від реалізації (з 1287,8 у 2001 році до 2696,8 відповідно у 2001 році), так і чистий дохід (від 270,9 у 2001 році до 2242 у 2001 році відповідно), помітно зросла кількість підприємств, які почали займатися бізнесом саме у сфері торгівлі.

Протягом 2001 року, за результатами фінансової звітності на 1.01.2002 рік, обсяг ринку, який займає НВФ "Кіт", значно зменшився, поступившись частиною новим фірмам-конкурентам, що з'явилися на ринку України. Цього року відбувається зниження доходу від реалізації продукції від 2696,8 у 2001 році до 1649 у 2002 році та зменшення чистого доходу з 2242 у 2001 році до 13,74 у 2002 році.

На рисунку 1.3.2. можна побачити зростання чистого прибутку, зафіксоване в межах з 237,7 тис. грн. у 2001 році до 271 тис. грн. у 2001 році, що становить 12,29% приросту чистого прибутку.

Чистий прибуток зменшився із 271 тис. грн. у 2001 році відносно 189,8 тис. грн. у 2002 році, що у відсотках становить –29,9%.

1.4.Облікової політики підприємства

Бухгалтерський облік та підготовка фінансової і статистичної звітності на будь-якому підприємстві ведуться відповідно до нормативно-правових документів, які розробляють органи, уповноважені регулювати питання обліку та звітності в країні. Завдяки цьому облік і фінансова звітність здійснюються за єдиними принципами й формами, що забезпечує зіставність облікової інформації. Водночас це не означає, що підприємство, враховуючи конкретні умови господарювання, позбавлене можливості обирати найбільш прийнятні для себе форми ведення обліку.

Згідно з визначенням Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", термін "облікова політика" означає сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство застосовує для складання та подання фінансової звітності. Проте облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна трактувати двояко: з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених законодавчих та виконавчих органів влади, а з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.

Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики. Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, ревалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня). Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням, нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

2.Основна частина.

2.1.Синтетичний й аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні.

Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Так, рахунок "Основні засоби" відображає наявність і рух основних засобів підприємства (земельні ділянки, будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо); рахунок "Виробничі запаси" — наявність і рух матеріальних цінностей даної групи (сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини тощо); рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" — загальну суму кредиторської заборгованості всім постачальникам і підрядникам за одержані від них матеріальні ресурси, виконані роботи та надані послуги й зміни цієї заборгованості в результаті сплати боргів та ін. Такі рахунки прийнято називати синтетичними.

Термін "синтетичний" походить від лат. syntesis, що означає зведений, узагальнений, об'єднання в одне ціле окремих елементів. Щодо рахунків бухгалтерського обліку то синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.

Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків.

Термін "аналітичний" походить від лат. analysis — розкладання, розчленування цілого на складові (елементи). Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники. Наприклад, до синтетичного рахунка "Розрахунки з оплати праці" відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників, "Адміністративні витрати" — за видами витрат, "Готова продукція" — за видами готової продукції тощо. Кількість аналітичних рахунків за відповідним синтетичним рахунком визначається залежно від наявності об'єктів обліку і поставлених завдань з деталізації.

Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв'язок, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках — часткові суми.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином.

1. На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.

2. Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.

3. Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках — частковими сумами.

4. Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Як бачимо, аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне, а й контрольне значення. Його показники необхідні менеджерам для управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам — для аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність показників аналітичного обліку періодично звіряють шляхом проведення інвентаризації.

Для потреб економічного аналізу й оперативного управління необхідно мати більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому випадку вдаються до додаткового групування однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, на синтетичному рахунку "Виробничі запаси" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Сировина і матеріали", "Паливо", "Тара і тарні матеріали", "Будівельні матеріали", "Запасні частини" тощо; синтетичний рахунок "Розрахунки з різними дебеторами" включає субрахунки "Розрахунки за виданими авансами", "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки за нарахованими доходами" тощо.

Отже, взаємозв'язок синтетичного й аналітичного обліку є результатом вертикального розрізу інформаційної системи бухгалтерського обліку, що складається з наведених вище рівнів: синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки.

Систему аналітичного обліку на підприємстві можна побудувати за лінійним або ступінчастим методом. Проілюструємо це на прикладі синтетичного рахунка 20 "Виробничі запаси".

20 — "Виробничі запаси"

20-1 — "Сировина і матеріали"

20-12 — "Матеріали"

20-121 — "Чорні метали"

20-122 — "Кольорові метали"

20-123 — "Лаки, фарби"

20-1211 — "Сталь листова 1 мм"

20-1212 — "Сталь листова 2 мм"

Система аналітичного обліку тісно пов'язана з товарними номенклатурами, прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.

2.2.Економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку.

Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату як економічну категорію відносять до числа найскладніших. Саме з цієї причини, а також внаслідок однобічного, некомплексного підходу до її визначення у політичній економії соціалізму в колишньому Радянському Союзі та, на жаль, нині і в Україні відсутнє єдине розуміння суті заробітної плати.

У науковій економічній літературі можна зустріти понад два десятки визначень заробітної плати. Найпоширенішими є визначення заробітної плати, як частки суспільного продукту (національного доходу), що розподіляється за працею між окремими працівниками.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого – засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Організація оплати праці проводиться на основі:

- законодавчих та інших нормативних документів;

- генеральної угоди на державному рівні;

- галузевих, генеральних угод;

- трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку – коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки – суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду – шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників – в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Відповідно до статті 1 Закону України “ Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, прафесійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена відрядна оплата праці, повинен бути табель, а також відомість про виробіток та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Статтею 105 КЗпП передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов`язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Існують такі види додаткової заробітної плати:

- робота у сверх урочний час;

- сумісництво професій;

- робота в нічний час.

Окрім цього, існують надбавки та доплати, що встановлюються до тарифних ставок і посадових окладів. Зокрема, кваліфікованим робітникам, які виконують особливо відповідальну роботу, зазвичай призначаються диференційовані надбавки до тарифних ставок за високу професійну майстерність. Наприклад:

• третій розряд — до 12%;
• четвертий розряд — до 14%;
• п'ятий розряд — до 18%.

Конкретний відсоток такої надбавки фіксується в колективному договорі, причому він має бути не нижчим за мінімум, визначений генеральною або галузевою угодою.

Мінімальна заробітна плата — це встановлений законодавством розмір оплати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну чи погодинну норму праці (обсяг роботи). Станом на 01.07.2001 р. вона становила 118 грн.

До складу мінімальної заробітної плати не входять:

• доплати;
• надбавки;
• заохочувальні та компенсаційні виплати.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати охоплюють винагороди за підсумками роботи за рік, премії, передбачені спеціальними системами й положеннями, а також компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або здійснювані понад установлені цими актами норми.

2.3. Облік особового складу працівників підприємства. Форми і види оплати праці.

На підприємстві використовують дві форми оплати праці: погодинну та відрядну.

1) Погодинна — нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу та встановленої норми оплати за одиницю часу. Ця форма передбачає нарахування заробітку працівникам на основі погодинної тарифної ставки, яка визначається за домовленістю сторін або в колективному договорі, та фактичної кількості відпрацьованих годин за розрахунковий період. Інженерно-технічні працівники отримують заробітну плату згідно з установленим окладом пропорційно до відпрацьованого часу. Дні, коли робітник виконує державні або суспільні обов'язки, оплачуються в загальному порядку.

Погодинна заробітна плата — це форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Розрізняють дві форми погодинної оплати: просту та погодинно-преміальну.

За простої погодинної оплати заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам із погодинною заробітною платою сума заробітку розраховується на основі годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

За погодинно-преміальної оплати додатково запроваджується преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану за технологічними етапами та обслуговування робітниками робочих місць, а також відсутність браку й простоювання машин та обладнання. Премії робітникам нараховуються за місячними результатами роботи пропорційно до відпрацьованого часу. Їхній граничний розмір не повинен перевищувати 70% заробітку за тарифними ставками. Документом для обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною заробітною платою є табель. Табель слугує для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників. Запровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам окремих верств населення, не зайнятого на постійній основі, зокрема: жінок із малолітніми дітьми, молоді, яка поєднує роботу з навчанням, інвалідів, немолодих працівників з обмеженою працездатністю, які зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

2) Відрядна — нарахування заробітної плати проводиться за вироблену якісну продукцію за встановленими розцінками за оплату одиниці продукції. Тому заробіток залежить від обсягів виконаної роботи і потребує якості роботи.

Відповідно до форм оплати праці підприємство може встановлювати систему оплати праці.

Система оплати праці — це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

А) пряма відрядна. За прямої відрядної форми оплати праця працівника винагороджується за відрядними розцінками за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається множенням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці — застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

Б) відрядно-преміальна — до прямої заробітної плати нараховується премія за окремі якісні показники роботи.

В) відрядно-прогресивна — обсяг робіт, виконаний понад норму, сплачується за збільшеними розцінками.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно до розрядів робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Г) акордна — заробітна плата нараховується за комплекс виконаних робіт у встановлений термін за відповідними розцінками. Існує також акордно-преміальна оплата праці, за якої виплачуються премії за досягнуті показники в роботі.

Для обліку виробітку робочого персоналу застосовуються такі документи:

• наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутні листи та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі, відповідно до якого розраховується премія робітникам. Наряд закривається в міру виконання завдання: він підписується бригадиром.
• акордний наряд застосовується в бригадах "кінцевої продукції". Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції, що додається до акордного наряду. Недоліком наряду є те, що неможливо встановити, хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються в маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг, і можливо простежити, на якій операції був зроблений брак. Групуючий розрахунок проводиться у відомості або картці.

При погодинній оплаті праці для розрахунку заробітної плати робітників за тарифом годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при відрядній оплаті праці здійснюється трьома способами: за коефіцієнтом виробітку; за відпрацьованим часом, приведеним до першого розряду; за коефіцієнтом трудової участі (КТУ).

загальний заробіток робітників

К = ---------------------------------------------------, де

sum ((n₁* m₁) + (n₂* m₂) + ... + (n_n* m_n))

n₁, n₂, ... , n_n — часова тарифна ставка n-го робітника

m₁, m₂, ..., m_n — відпрацьована кількість робочого часу робітником

Коефіцієнт приробітку є однаковим для всіх робітників бригади. Якщо помножити заробіток за тарифом кожного робітника на цей коефіцієнт, то можна визначити його загальний заробіток.

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) — це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв'язку з цим заробіток кожного окремого працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно до відпрацьованого часу, кваліфікації працівників, коефіцієнта трудової участі (КТУ) та, можливо, інших показників. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається в колективному договорі.

Розподіл загального заробітку бригади за відпрацьованим часом, приведеним до першого розряду, є модифікацією першого способу. При цьому способі фактично відпрацьований час кожного робітника множимо на тарифний коефіцієнт присвоєного йому розряду. Сумування всіх результатів визначає загальну кількість робочого часу, приведеного до першого розряду по бригаді. Після цього розраховується норматив заробітку на 1 чол/год шляхом ділення заробітку бригади на загальну кількість відпрацьованого часу, приведеного до першого розряду.

КТУ — це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з урахуванням індивідуальної продуктивності, якості праці та ставлення до праці. КТУ застосовується тільки до приробітку та премій, але не зачіпає тарифної частини заробітної плати.

Показники, що підвищують КТУ:

• високий рівень виконаних виробничих завдань, застосування передових методів праці, виконання робіт за сумісними професіями, висока трудова активність, ефективне використання обладнання, що забезпечує вищу виробітку — підвищується до 0,5;
• висока професійна майстерність, яка виражається в вищій якості робіт — підвищується до 0,25;
• керування ланкою, ініціатива та попередження можливих простоїв робочих та обладнання, допомога та передача досвіду, ефективне використання робочого часу — підвищується до 0,25.

Показники, що знижують КТУ:

• невиконання виробничих завдань, слабка інтенсивність праці, яка виражається у відставанні від загального рівня бригади, неефективне використання обладнання, інструменту — понижується до 0,5;
• недостатня професійна майстерність, яка виражається у виготовленні неякісної продукції, порушенні правил техніки безпеки тощо — понижується до 0,25;
• запізнення на роботу, передчасні уходи з роботи, невиконання розпоряджень бригадира та інші порушення, що негативно позначаються на результатах колективної праці — понижується до 0,25.

На підприємстві застосовують оплату праці за трудовими угодами. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який залучається зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства або на договірних засадах із відповідними підприємствами та організаціями.

Нині широкого поширення набула оплата праці за контрактом, яка полягає в домовленості сторін і пов'язується з виконанням умов контракту. У випадках найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, визначені в колективному договорі або в індивідуальному договорі.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати і види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки залежно від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати з нарахування заробітної плати.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день (частина четверта ст. 73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

1. відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
2. працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками — у розмірі подвійної погодинної або денної ставки;
3. працівникам, які отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом відповідно до ст. 109 КЗпП: у разі якщо працівник залишає відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи (ст. 111 КЗпП).

Оплата часу освоєння нового виробництва (продукції) — на час освоєння нового виробництва (продукції) (ст. 113 КЗпП) власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці працівникам, які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше шести місяців.

Збереження заробітної плати при переведенні на нижче оплачувану роботу і при переміщенні — за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення.

Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

У міру становлення ринкової економіки змінюються форми регулювання трудових відносин між працюючими і адміністрацією на підприємстві. Вони все більше спираються не тільки на державні законодавчі норми, що ґрунтуються на мінімальних гарантіях, скільки на колективні договори, що зобов'язують обидві сторони діяти відповідно до прийнятих на себе зобов'язань. Щодо питань оплати праці це означає, що підставою для встановлення робітникові тарифної ставки чи окладу, що відповідають його кваліфікації, є не урядові постанови, а колективний договір, складений між власником або уповноваженим ним органом та трудовим колективом в особі уповноваженого ним профспілкового або іншого органу. Відповідно до колективного договору визначаються і конкретні розміри доплат за умови, напруженість і інтенсивність праці, а також інші можливі виплати.

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути обговорений з робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із завдань щодо випуску продукції, її якості і строків постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їхніх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Профспілка або інший уповноважений трудовим колективом на переговори орган може не погодитися із запропонованими системами тільки в разі, якщо вони потребують надмірної інтенсивності праці і загрожують завдати шкоди здоров'ю робочого. За способом виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні (де кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції або виконаної роботи), погодинні (де кількість праці вимірюється кількістю відпрацьованого робітником часу) і акордні (де кількість праці вимірюється відповідним результатом виконання робіт). Крім того, може бути застосована система участі робітника в розподілі чистого доходу підприємства, але за умови, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.

За формами вираження і оцінки результату праці системи оплати розподіляються на колективні (що базуються на оцінці колективної праці) і індивідуальні (що базуються на оцінці результатів праці окремого робітника).

За кількістю показників, що беруться до уваги при оцінці вкладу праці робітників, системи оплати поділяються на однофакторні, тобто прості (проста відрядна і проста погодинна), і багатофакторні, тобто преміальні (відрядно-преміальна і погодинно-преміальна, відрядно-прогресивна тощо).

Важливою умовою ефективного застосування погодинної форми оплати праці для всіх категорій робітників є розробка на підприємствах нормативів можливих досягнень. Ці нормативи можуть встановлюватись практично на всі показники виробничої і економічної діяльності ланок, ділянок, цехів, агрегатів, виробництв. Пропорційно до ступеня виконання цих завдань і повинна виплачуватись тарифна заробітна плата.

Слід також враховувати, що масштабне використання погодинної форми оплати вимагає належного організаційного забезпечення виробництва з боку технологічних та виробничих служб підприємства — сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, енергією, транспортом, ремонтом тощо.

У процесі переходу до ринкових відносин потрібно особливо виважено підходити до організації колективних систем оплати праці, насамперед у підрядних і орендних колективах. Визначаючи доцільність і потребу колективних форм організації та оплати праці, необхідно зважати на конкретні умови. Найбільш виправданими вони є там, де об'єднання робітників у трудовий колектив зумовлене технологічно, тобто коли для виконання одного технологічного циклу потрібні спільні зусилля працівників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім наслідком колективної праці. Можна виокремити три основні групи робіт, що відповідають цим вимогам. Перша — це роботи зі спільного обслуговування апаратів, агрегатів, великого устаткування, збирання й монтажу великих об'єктів (виробів), а також чимало видів важких робіт, які не під силу виконати окремим працівникам. Такі роботи вирізняються такою технологічною послідовністю окремих операцій загального технологічного комплексу, за якої неможливо забезпечити рівномірне завантаження робітників упродовж зміни лише за їхньою спеціальністю через різну трудомісткість окремих видів робіт.

Вдало підібрана система заробітної плати, що бере до уваги особливості трудового процесу, завдання, які постають перед конкретним робочим місцем, професією та кваліфікацією працівника, його особисті інтереси, є дієвим організаційним засобом і мотивуючим чинником. Саме тому аналіз практики організації заробітної плати, що охоплює й оцінювання ефективності застосовуваних форм і систем, має проводитися систематично та кваліфіковано. Це сприятиме зростанню результатів виробництва, оптимальному поєднанню інтересів найманого працівника і підприємця (власника).

2.4.Синтетичний й аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Після розрахункової обробки первинних документів з обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків з оплати праці формуються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані щодо розрахунків з робітниками та службовцями.

Наступний етап розрахункової роботи з розрахунків з робітниками та службовцями — це формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Для обліку розрахунків з оплати праці використовується рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці". Цей рахунок є пасивним, балансовим, розрахунковим. На рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом, який належить як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, — з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має такі субрахунки:

661 – "Розрахунки за заробітною платою"

662 – "Розрахунки з депонентами"

Коли нараховується заробітна плата, кредитується рахунок "Розрахунки з оплати праці", а дебетуються рахунки залежно від видів виробництв (основного, допоміжного), де виконувались роботи, характеру цих робіт, категорії робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова). Тож за кредитом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, а за дебетом — виплата заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк (через нез'явлення одержувачів) суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

Вилучені з банку грошові кошти на видачу зазначеної заробітної плати, але не виплачені у встановлений термін, повертаються у банк, який видає їх потім на першу вимогу підприємства (організації).

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться у книзі (картках) обліку депонованих сум або безпосередньо в реєстрах невиданої заробітної плати, які складаються касиром.

При розрахунках із працюючими за ручного способу обробки документів суми вносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості. Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються з розділів "Нарахування заробітної плати", "Відраховано, передано, внесено, виплачено", "Належить на 1 число сума до виплати".

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівникові) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу та підприємству у цілому. Сума усіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці".

По кредиту субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображається нарахована заробітна плата працівникам за звітний місяць. При утворенні у встановленому порядку резерву на оплату відпусток працівникам і винагород на вислугу років (які виплачуються один раз на рік) нараховані в рахунок цього резерву суми відносяться з кредиту субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" у дебет рахунка 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

При нарахуванні заробітної плати за час відпустки слід мати на увазі, що відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 323 суми коштів, нараховані за щорічні і додаткові відпустки, включаються до фонду оплати праці звітного місяця тільки в сумі, яка припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, які припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду оплати праці в наступному місяці. Крім того, необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту "в" пункту 9.4 Інструкції № 12 із суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку прибутковий податок не утримується. Прибутковий податок із цих сум утримується після повернення з відпустки за сукупністю із заробітком за повний місяць у загальному порядку.

Таким чином, заробітна плата за чергові і додаткові відпустки відображається в поточному місяці по кредиту субрахунку 661 і дебету рахунків з обліку затрат на виробництво або робіт тільки в сумі, яка припадає на дні відпустки у даному звітному місяці. Заробітна плата, нарахована за чергові додаткові відпустки, які припадають на дні відпустки наступного місяця, по кредиту субрахунку 661 повинна відображатись в наступному місяці, а у звітному місяці на виплачені з каси підприємства суми відпускних виплат здійснюється лише запис по дебету субрахунку 661 і кредиту рахунка 30 "Каса".

Суми допомоги, які нараховуються з тимчасової непрацездатності, та інші суми, що виплачуються за рахунок відрахувань на соціальне страхування, відносяться з кредиту субрахунку 661 у дебет рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням".

Основні проводки по нарахуванню та утриманню із заробітної плати

№п/п	Найменування господарської операції	Бухгалтерська проводка
		Дт	Кт
1	Нараховано заробітну плату робітникам основного й допоміжного виробництв та ін. за ремонт основних засобів.	23	661
2	Нараховано заробітну плату адміністративному персоналу та інженерно-технічним працівникам.	91,92	661
3	Нараховано заробітну плату за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів.	39	661
4	Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.	93	661
5	Нараховано оплату, пов‘язану з виправленням браку продукції.	24	661
6	Нараховано заробітну плату торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств.	92,93, 94	661
7	Нараховані суми оплати праці, пов‘язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів.	972	661
8	Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).	652	661
9	Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані за рахунок підприємства.	92	661
10	Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.	23	661
11	Нараховано заробітну плату за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування.	48	661
12	Нараховано заробітну плату за рахунок резерву наступних платежів.	47	661
13	Нарахована матеріальна допомога (оздоровча тощо).	65	661
14	Нарахована вихідна допомога, передбачена діючим законодавством.	23,91, 92	661
15	Депонована заробітна плата	661	662
16	Нарахована заробітна плата працівникам за роботу, пов‘язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо.	991	661
17	Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата)	30	661
18	Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками.	661	30
19	Відраховані із заробітної плати прибутковий податок і збір на випадок безробіття.	661	641
20	Відраховані із нарахованої заробітної плати працюючих 1 % - 2% до Пенсійного фонду.	661	651
21	Відраховані із заробітної плати проф.внески, 1%	661	685
22	Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми.	661	372
23	Сплачено за подарунки.	68	31
24

а) що не перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати в розрахунку за рік:

— працівникам підприємства видано подарунки;

— вартість подарунків списано за рахунок коштів підприємства;

— на вартість подарунків здійснено нарахування до Пенсійного фонду у розмірі 32 %.

661 48 91	68 661 651
б) що перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку за рік: — працівникам підприємства видано подарунки; — вартість подарунків списано за рахунок коштів підприємства; — нараховано на вартість подарунків, речових призів та матеріальну допомогу; — прибутковий податок (у складі сукупного оподатковуваного доходу працівника за місяць); — відрахування із сукупного оподатковуваного доходу (750 грн. + 300 грн.) * 2 % — до Пенсійного фонду; — збір на випадок безробіття (750 грн. + 300 грн.) * 0,5 %.	661 48 91 661 661 661	68 661 651 641 651 65

Облік розрахунків з оплати праці ведеться на балансовому рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Цей рахунок включає два субрахунки:

661 «Розрахунки з оплати праці»;

662 «Розрахунки з депонентами».

За кредитом рахунку 661 відображаються нараховані суми. За дебетом рахунку 661 показуються суми, утримані з усіх видів оплати праці, а також виплата заробітної плати. Кредитове сальдо рахунку 661 відображає суму заробітної плати, не виплаченої працівникам.

Аналітичний облік розрахунків із працівниками здійснюється у розрахункових та розрахунково-платіжних відомостях. Крім того, нараховані суми фіксуються в особових рахунках установленої форми. Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не зазнало змін. Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України від 19.10.2000 року № 253 та від 22.05.2001 року № 144.

Зміни, внесені новим Планом рахунків, стосувалися джерела нарахування виплат.

В умовах дії Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відсутні такі поняття, як фонди економічного стимулювання і виплати за рахунок прибутку. Субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» призначено виключно для формування резервного фонду згідно з установчими документами і для розподілу прибутку між власниками. Усі виплати, крім дивідендів, відносяться на витрати підприємства. Структуру витрат значно змінено з двох причин:

— введено класифікацію діяльності підприємства;

— визначено більш глибоку деталізацію витрат.

Залежно від виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати на оплату праці.

При формуванні витрат за елементами варто мати на увазі, що в класі 8 на рахунку 81 «Витрати на оплату праці» передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

811 «Виплати за окладами і тарифами». Відображаються витрати на виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;

812 «Премії та заохочення». Відображаються витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років тощо);

813 «Компенсаційні виплати». Узагальнюється інформація про витрати на компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (компенсація за час простою не з вини працівника, за несвоєчасну виплату заробітної плати, за незаконне звільнення, за заподіяну шкоду тощо);

814 «Оплата відпусток». Враховуються витрати на виплати за відпустку або нарахування резерву відпусток. Рішення про створення резерву відпусток повинно відображатися в наказі про облікову політику підприємства, що видається щороку;

815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу». Враховуються виплати, передбачені за невідпрацьований час (за виконання державних обов'язків, за час навчальної відпустки, за час навчання в системі підвищення кваліфікації з відривом від виробництва тощо);

816 «Інші витрати на оплату праці». Враховуються інші виплати, що визнаються елементами витрат на оплату праці (допомога при виході на пенсію, плата за навчання дітей співробітників, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо).

Склад витрат на оплату праці встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Мінстату України від 11.12.2000 року № 323.

Облік обов'язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню» на відповідних субрахунках:

651 «По пенсійному забезпеченню»;

652 «По соціальному страхуванню»;

653 «По страхуванню на випадок безробіття». По кредиту відображається нарахування зборів, по дебету — перерахування їх одержувачу і нарахування допомоги за рахунок коштів соціального страхування. Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи»;

821 «Відрахування на пенсійне забезпечення»;

822 «Відрахування на соціальне страхування»;

823 «Відрахування на випадок безробіття». Якщо підприємство використовує рахунки лише класу 9, то нарахування витрат на оплату праці та обов'язкових зборів буде відноситися в дебет відповідних рахунків.

2.6.Облік страхування робітників підприємства

Соціальне страхування — це одна з гарантій здійснення прав працюючих на матеріальне забезпечення.

Вдосконалення зв'язків підприємства з органами державного соціального страхування викликало певні зміни в організації бухгалтерського обліку, контролю та звітності їх розрахункових стосунків.

Основними об'єктами на підприємстві є: суми нарахованих страхових внесків; суми нарахувань до Пенсійного фонду та витрат, вироблених за рахунок соціального страхування та Пенсійного фонду.

Підприємства роблять утримання за державне соціальне страхування у встановлених відсотках до заробітної плати.

В бухгалтерському обліку це відображається по кредиту рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням», по відповідних субрахунках в кореспонденції з рахунками витрат підприємства, на які була віднесена нарахована заробітна плата робітникам підприємства.

Кожного місяця робляться утримання з нарахованої заробітної плати 1 % (до 150 грн.), та 2 % (більше 150 грн.) до Пенсійного фонду, відображається це в бухгалтерському обліку записом дебет 65 «Розрахунки за страхуванням» субрахунок 1 «За пенсійним забезпеченням» та кредиту рахунка 66 «Розрахунки по оплаті праці».

Частина державних страхових засобів використовується безпосередньо на підприємствах під контролем місцевих профспілок, а друга частина — через відповідні державні органи.

В залежності від характеру використання засобів соцзабезпечення та соцстрахування передбачено наступний порядок їх обліку.

На підприємствах найбільш поширеним видом використання засобів соціального страхування є оплата лікарняних непрацездатності. Нарахування допомог робітникам тимчасової непрацездатності (у зв'язку з хворобою, вагітністю та ін.) робиться за рахунок засобів фонду соціального страхування та в обліку відображається записом — дебет рахунку 651 «За пенсійним забезпеченням» та кредит рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці».

Виплати допомог одночасного характеру (у зв'язку з народженням дитини чи похованням) відображаються по дебету рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» у кореспонденції з рахунком 30 «Каса».

Якщо підприємство допустило порушення в області охорони праці, то потерпілий робітник отримує допомогу не з засобів фонду соціального страхування, а за рахунок засобів підприємства. Ці витрати відносять на витрати підприємства, а в обліку відображають записом дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати» кредит рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», а виплату допомоги робітнику — дебет рахунку 66, кредит рахунку 30 «Каса».

За рахунок засобів фонду соціального страхування підприємствам дозволено вести доплати на дієтхарчування, надане робітникам в столових. Цей вид використання засобів відображається по дебету рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» та кредиту рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» та 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Підприємства по місцю знаходження повинні зареєструватись до Пенсійного фонду України та кожного кварталу по встановленій сумі відповідати за нараховані та використані суми. Із засобів Пенсійного фонду виплачуються допомоги за доглядом за дитиною, пенсії робітникам пенсіонерам та інші виплати, передбачені законодавством України. Виплати допомог і пенсій в обліку відображається по дебету рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» субрахунок 1 «За пенсійним забезпеченням» та кредиту рахунку 30 «Каса».

Відрахування на соціальне забезпечення відображається в бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням» відповідним субрахунків та дебету тих рахунків, на які відноситься нарахована заробітна плата та інші нарахування, — 23, 91, 94, 95 та інші.

Після відображення всіх операцій на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» виводиться кінцеве становище рахункових стосунків підприємства з відповідними органами соціального страхування та забезпечення.

Висновки і пропозиції

У сучасних умовах перед економічною наукою постає нагальне завдання — ґрунтовно дослідити питання оплати праці крізь призму подолання кризових явищ та стимулювання зростання економіки України. Саме від того, наскільки науково обґрунтованим буде зміст реформи оплати праці та наскільки правильно обрано шляхи її реформування, значною мірою залежать перспективи подальших економічних перетворень у нашій державі. Реформування оплати праці виступає невід'ємною складовою загального курсу реформ у національній економіці України.

Необхідність і суть реформи оплати праці. Враховуючи кризовий характер, притаманний сучасній економіці України, процес реформування оплати праці має бути справді глибоким за змістом і охоплювати всі економічні та інституціональні структури, які пов'язані зі сферою формування й розподілу доходів. Дедалі очевиднішим стає той факт, що реформа оплати праці — це аж ніяк не одноразовий захід, а довготривалий процес, який за своїм змістом і часом синхронізується із загальним ходом економічних реформ.

Реформа оплати праці являє собою комплекс взаємопов'язаних заходів еволюційного характеру, що реалізуються на двох рівнях — макроекономічному (державному) та мікроекономічному (рівні підприємства). Її мета в сучасній економіці України полягає в тому, щоб забезпечити ефективне матеріальне стимулювання розвитку національного виробництва. У цьому контексті реформа постає як свідомий цільовий вплив держави на систему оплати праці на підприємствах (фірмах). Ключове питання реформи зводиться до того, чи вдасться досягти високої мотивації до праці та економічного зростання, водночас не допустивши надмірної інфляції. При цьому важливо не лише правильно визначити стратегічний напрямок проведення реформи оплати праці, а й окреслити невідкладні антикризові (тактичні) заходи, які необхідно вжити.

Написання цієї роботи зумовлене актуальністю проблеми формування та ефективного використання фонду оплати праці в сучасних трансформаційних умовах розвитку України.

У роботі було розглянуто низку питань, зокрема: виробничо-фінансову характеристику підприємства та організацію облікової роботи; природнокліматичну характеристику підприємства та землекористування; спеціалізацію й економічну ефективність виробництва; оцінку фінансового стану підприємства; облікову політику підприємства; синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці; економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку; форми і види оплати праці. Також було висвітлено облік особового складу працівників підприємства, види і порядок утримань із заробітної плати, облік страхування робітників підприємства.

Це дозволило закріпити знання, здобуті протягом навчального процесу, та застосувати їх із практичної точки зору.

Роботу було написано з використанням матеріалів НВФ "Кіт".

Список використаних джерел

1. Організація заробітної плати. Досвід, проблеми, рекомендації / Л.Ф. Алексеенко, А.Н. Заикин, В.Г. Локтев та ін.; за ред. В.И. Матусевича. – Мн.: НДІ праці, 2003.
2. Воробьёва Е.В. Заработная плата в 2002 году с учётом требований налоговых органов. – М., 2002. – 749 с.
3. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. – Київ: ВТОВ «А.С.К.», 2001.
4. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учёт: навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 584 с.
5. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск: ООО «Новое знание», 2001. – 686 с.
6. Харитонов А.Т. Расчёты с персоналом по оплате труда в среде «1С Зарплата и кадры». – М., 2001.
7. Методические указания по составу, оформлению и изложению курсовой и дипломной работы / уклад. В.В. Целищев. – Киров: ВятГТУ, 2001.
8. Автоматизация учётных и аналитических задач и определение её экономической эффективности: Методические указания по выполнению дипломной работы / уклад. В.В. Целищев. – Киров: ВятГТУ, 2001.