Відтворення здоров’я населення України (регіональний аспект)

Зміст

Вступ.

1. Стан забруднюваності довкілля у східному регіоні та вплив на народжуваність.

2. Особливості показників народжуваності та смертності в східному регіоні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

На сьогодні Україна належить до держав із надзвичайно низьким рівнем народжуваності. У 1997 р. загальний коефіцієнт народжуваності в країні становив 8.7 ‰, зокрема в містах — 8.0 ‰, у селах — 10.3 ‰. Отже, низька народжуваність і малодітність притаманні більшості регіонів України й особливо виражені серед міського населення.

Відомо також, що в Україні зростає смертність. У 1991 р. вперше за всю історію країни смертність перевищила народжуваність, і природний приріст загалом став від'ємним — -0.8 на 1000 населення. Нині зменшення чисельності населення фіксується в усіх областях.

Водночас Україна має високий рівень забруднення навколишнього середовища. Обсяг забруднень, що припадає на 1 км² площі, у 6.5 раза більший, ніж у США, і в 3.2 раза більший, ніж у Європейському Економічному Союзі. Особливо інтенсивно забруднюється атмосферне повітря. За даними Центру спостереження за станом навколишнього середовища, щороку на кожного мешканця України припадає до 300 кг забруднювачів атмосферного повітря, а в окремих регіонах цей показник сягає 500 і більше кг. Слід зазначити, що під впливом атмосферних забруднювачів перебуває 34% усього населення країни, а забруднення повітря вважають пріоритетним чинником його впливу на здоров'я населення України.

На теперішній час є дані про несприятливий вплив хімічних забруднювачів на захворюваність населення в промислових районах країни. Попри зменшення потужностей промислового виробництва та зниження валових викидів в атмосферу, в останні роки якісний стан атмосферного повітря не змінився. З огляду на це, а також на наявні процеси депопуляції, особливо в містах, питання про негативний вплив забруднення атмосферного повітря на здоров'я міського населення України залишається актуальним і потребує додаткових досліджень.

1. Стан забруднюваності довкілля у східному регіоні та вплив на народжуваність

Гігієнічна оцінка ступеня сумарного забруднення за комплексним показником (1985–1995 рр.) засвідчує, що в Донецьку та Маріуполі дуже сильний рівень забруднення атмосферного повітря, у Запоріжжі, Кривому Розі, Макіївці, Горлівці та Сумах — сильний, у Кременчуці, Сєверодонецьку, Лисичанську, Миколаєві, Севастополі, Сімферополі та Чернігові — помірний, а в Черкасах, Житомирі та Рівному — слабкий. За досліджуваний період простежувалася тенденція до зниження забруднення атмосферного повітря в усіх промислових містах не лише за сумарними показниками забруднення, як зазначено вище, але й за окремими забруднювачами. Така тенденція особливо виражена для діоксиду сірки, окису вуглецю, сірководню, що пояснюється впровадженням заходів захисту повітря та зниженням обсягів виробництва.

Слід вказати, що майже всі перелічені міста належать до обласних центрів з розвинутою інфраструктурою, мають однакові ресурси медичного обслуговування та зіставні рівні міграційних процесів.

Рівень народжуваності не забезпечує навіть простого відтворення населення. Диференціація народжуваності зумовлена, зокрема, і відмінностями у віковій структурі жінок. Показано збільшення частки дітей, народжених матерями 15–19 років. Означені процеси найбільше представлені в містах з розвинутою металургійною промисловістю і постійним дуже сильним та сильним забрудненням атмосферного повітря.

Отже, величина підрахованого сумарного показника забруднення атмосферного повітря, характер промисловості у містах, насиченість промисловими потужностями, а також клімато-географічна характеристика та демографічні особливості дали змогу поділити всі міста, вибрані для дослідження, на такі групи:

1-а — з переважним розвитком металургійної промисловості — Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг, Маріуполь, Макіївка;

2-а — з переважним розвитком хімічної промисловості — Горлівка, Суми, Черкаси, Кременчук, Сєверодонецьк, Лисичанськ;

3-я — без металургійної та розвиненої хімічної промисловості — Миколаїв, Севастополь та Сімферополь;

4-а — без металургійної та розвиненої хімічної промисловості (контрольна) — Житомир, Рівне, Чернігів.

На 1 січня 2004 р., за даними Міністерства статистики, у досліджуваних 17 містах України мешкало 6904,1 тис. осіб, що становило 19,68 % від чисельності всього міського населення країни. Понад 50 % чисельності населення представлено жінками. За досліджуваний період загальна чисельність населення в містах зменшилась. Скорочення населення відбулося головним чином за рахунок природної втрати, тобто перевищення процесів смертності над народжуваністю.

Співвідношення чисельності жінок і чоловіків дітородного віку (15–49 років) становило: в усьому міському населенні України на 1 000 чоловіків припадає 1 055 жінок; у першій і четвертій групах міст на 1 000 чоловіків — 1 065 жінок, у другій — 1 087, у третій — 1 078. Слід також зазначити, що середній вік населення першої групи міст становив 36 років, другої — 35,3 року, третьої — 35,5 року, у четвертій групі дорівнював 32,1 року (тобто у структурі населення дещо вища частка дітей та осіб працездатного віку)[2, c. 16-18].

Вихідний рівень народжуваності (1977–1980 рр.) був найвищим у четвертій групі міст і становив 17,8 ‰, тоді як загалом по містах України він дорівнював 15,5 ‰. Найнижчий рівень (14,4 ‰) мала народжуваність у містах першої групи. У містах другої групи рівень народжуваності був дещо вищим від загального рівня в містах України, перевищував коефіцієнт народжуваності у третій групі міст (13,6 ‰) і становив 15,9 ‰.

Розрахунок відсотка зниження рівня народжуваності показав, що в усіх групах міст, крім четвертої, найбільший темп зниження народжуваності спостерігався в 1991–1992 рр. У 1993–1994 рр. темп зниження народжуваності в цих групах міст сповільнився. Така динаміка характерна і для міст України загалом. У четвертій групі міст народжуваність за розглянутий період знизилась найбільше, і темп зниження був найбільш прискореним у 1993–1994 рр. Отже, найменший рівень народжуваності спостерігався в першій групі міст — 7,3 ‰. Серед цих міст найгірше виглядає Донецьк, найкраще — Кривий Ріг (6,3 та 8,8 ‰ відповідно). Нижчим, ніж загалом по містах України (8,8 ‰), був рівень народжуваності в третій групі міст — 8,2 ‰ (з найменшим рівнем — 7,6 ‰ у Севастополі). Народжуваність у другій групі міст у 1995 р. була нижчою за середню народжуваність по містах України загалом і становила 8,4 ‰, при 7,1 ‰ у Горлівці та 9,5 ‰ у Кременчуці. Найвищою, попри найприскореніший темп спаду, залишалася народжуваність у містах четвертої групи — 10,1 ‰, при 8,3 ‰ у Чернігові і 11,6 ‰ у Рівному.

Показано, що, починаючи з 1987 р., загалом у досліджуваних містах збільшилась народжуваність у групі жінок 15–19 років. У групах жінок 20–24 та 25–29 років за збільшенням народжуваності в 1987–1990 рр. у наступні два роки, як і в інших групах, спостерігався спад. Темп зменшення коефіцієнтів зріс до 1994 р. Отже, можна зазначити, що протягом 80–90 рр. кількість дітей, які народилися на 1 000 жінок 15–49-річного віку, попри деякі коливання між віковими групами, залишалась стабільною. З 1991 р. почалося різке падіння народжуваності в усіх вікових групах жінок. Найнижчі показники народжуваності для жінок у віці 20–34 років відмічені в першій групі міст, відносно високі — в четвертій групі[8, c. 16-18].

Одним із важливих чинників, що впливають на відтворення населення, є старіння населення. Поглиблення цього процесу призвело до того, що демовідтворювальний потенціал, який міститься у віковій структурі населення, значною мірою зменшився.

Отже, сьогодні Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, погіршуються не лише кількісні, а й якісні характеристики населення. Формування деструктивних, руйнівних явищ дає підстави стверджувати, що ми стали сучасниками справді унікального, екстраординарного феномена демографічної історії України: в мирний час у нас відбуваються процеси, характерні лише для відносно короткочасних періодів таких соціально-економічних катаклізмів, як світові або громадянські війни.

За таких умов роль репродуктивного здоров'я значно зростає. Від його стану залежить не лише рівень народжуваності, але й життєздатність майбутніх поколінь. На рівні сім'ї поліпшення репродуктивного здоров'я зменшує чисельність трагедій безпліддя чи появи небажаної вагітності, які часто виливаються у сімейні конфлікти, що ведуть до дестабілізації шлюбно-сімейних відносин і до розлучень. Поліпшення репродуктивного здоров'я як невід'ємної складової здоров'я нації загалом має бути пріоритетним напрямом діяльності уряду та системи охорони здоров'я[6, c. 41-42].

2. Особливості показників народжуваності та смертності в східному регіоні

Вікова структура жінок репродуктивного віку, що склалася в окремих містах, є не завжди сприятливою. Питома вага жінок 20–29 років, тобто віку, найбільш сприятливого для народження дітей, падає в усіх групах міст. Одночасно збільшується обсяг груп жінок старшого віку.

Вивчення повікової народжуваності свідчить про деякі відмінності в демографічній поведінці жінок як загалом з перебігом часу, так і між групами міст. Так, збільшилась питома вага дітей, народжених матерями 15–19 років. У 1987–1990 рр. частка таких дітей у загальній кількості народжених становила загалом у містах 12,7, у 1991–1992 рр. — 16,6, у 1994 — 18,2 %. Вказують на збільшення питомої ваги таких дітей і на територіях, забруднених радіонуклідами (М.І.Омел'янець і співавт., 1996).

Стабільно високі показники народжуваності в цій когорті жінок спостерігаються в містах першої і другої груп металургійної та хімічної промисловостей. Практично такі ж (крім 1994 р.) вони в третій групі відносно чистих міст. У четвертій групі показники нижчі, але темп їх приросту найзначніший. Слід також зазначити, що загальне значне зниження народжуваності в 1994 р. стосується і показників у цій групі — кількість народжених дітей на кожну 1 000 жінок 15–19-річного віку в 1994 р. порівняно з 1991–1992 рр. суттєво знизилось в усіх групах міст, крім четвертої, де вона знизилась меншою мірою.

Враховуючи дані про те, що діти, народжені матерями цього віку, менш життєздатні порівняно з дітьми, народженими жінками у віці 20–30 років (Е.Б.Яковлева, 1988; 1994), можна вважати, що збільшення частки таких дітей у загальній кількості народжених може несприятливо позначитися на здоров'ї популяцій досліджуваних міст. Зазначений факт потребує посилення санітарно-просвітньої роботи серед дівчаток-підлітків, що цілком реально в рамках програм "Планування сім'ї" та "Діти України".

Разом з тим необхідно зазначити, що найвища частка жінок дітородного віку 15–49 років у загальній чисельності як жінок, так і всього населення, відмічається в четвертій групі міст. У містах з металургійною промисловістю (перша група) спостерігається найнижча частка жінок репродуктивного віку. Різниця в демовідтворюючих потенціалах, які містяться у віковій структурі населення, деякою мірою сприяє диференціації в рівнях народжуваності, які спостерігаються.

Проведені дослідження дозволяють констатувати, що рівень народжуваності у вивчених містах недостатній і не забезпечує навіть простого відтворення населення. Одним з важливих наслідків такого зниження народжуваності, порівнянного з впливом війни, буде різке постаріння населення. Це, своєю чергою, створює значні проблеми як у соціальній сфері, так і в області медичного обслуговування населення. Необхідно також нагадати, що здатність залишати здорових нащадків, кількість осіб потомства вважаються мірою пристосованості популяції до навколишнього середовища (А.М.Гиляров, 1990; В.К.Савченко, 1991). Отже, зниження показників народжуваності і фертильності, яке триває, дозволяє вважати пристосованість населення до впливу навколишнього середовища зниженою. З цієї точки зору кількісною мірою погіршення адаптаційних процесів популяції може бути міра зниження народжуваності, як при розрахунку співвідношення загалом рівнів народжуваності в 1987 і 1995 рр. становить 1,86 при довірчому інтервалі 1,85–1,88[3, c. 119-121].

Вихідний рівень смертності (1987–1990 рр.) був найвищим у містах першої групи (10,3 ‰) і в третій групі міст без металургійної і хімічної промисловості (9 ‰). Найнижчі показники були зафіксовані в містах четвертої групи. Водночас у 1990 р. смертність у міських поселеннях України становила 10,2 ‰, тобто рівні смертності в усіх групах, крім міст з розвиненою металургійною промисловістю, були нижчі за середній рівень по країні. Але вже з 1991 р. смертність у містах першої і третьої груп перевищила середній рівень у містах України (10,8 ‰) і продовжувала перевищувати його в 1992, 1993 і 1994 роках. Темп приросту смертності в цих групах міст був однаковим. Зростала смертність і в містах другої групи з переважним розвитком хімічної промисловості, залишаючись трохи нижчою за середній показник по країні. Найменший приріст смертності зафіксовано в четвертій групі міст.

Отже, найбільш висока смертність спостерігалася в містах першої групи з дуже сильним і сильним забрудненням атмосферного повітря (15.5 ‰), і в третій групі міст (14.8 ‰). Серед міст першої групи найвищі показники смертності відмічалися в Макіївці (19.1 ‰). У другій групі міст лідирує Лисичанськ (17.3 ‰). У третій групі міст перше місце належить Сімферополю (17.5 ‰). Нижчим, ніж загалом по містах України (12.8 ‰ у 1994 р.), був рівень смертності в містах четвертої групи — 9.6, при 8.0 ‰ — у Рівному.

При вивченні повікових коефіцієнтів смертності населення в першій групі міст показано, що у чоловіків, окрім двох вікових груп (0–4 і 5–9 років), де показники 1995 р. нижчі, ніж у 1987–1990 рр., рівні смертності в усіх інших вікових стратах підвищені. Особливо різке підвищення відбулося в групах від 20 років і більше. У жінок смертність теж зростала, але нижчими темпами в усіх вікових групах, окрім 5–9 років, де виявлена тенденція до зменшення, і групи осіб 15–19-річного віку, в якій вона залишилася незмінною. Значне зростання смертності відзначене в групах старших за 40 років.

Повікові коефіцієнти смертності населення міст другої групи з переважним розвитком хімічної промисловості свідчать, що, як і в першій групі міст, підвищення смертності більше торкнулося чоловіків, але вік значного зростання рівня смертності трохи нижчий (25 років і більше). Для жінок цей вік також наставав на 5 років пізніше (45 років і старше). Деяке зменшення смертності у чоловіків у групах 0–4 і 5–9 років відзначене в Горлівці, Черкасах і Лисичанську, у жінок — у Горлівці і Лисичанську. Повікові коефіцієнти смертності у чоловіків у третій і першій групах — найвищі. Для жінок третьої групи значне підвищення смертності відбулося починаючи з вікової групи 20–24 роки. У деяких вікових групах показники смертності як у чоловіків, так і у жінок перевищують такі в населення міст з розвиненою металургійною і хімічною промисловістю. Разом з тим в усіх містах відбулося деяке зменшення смертності в групі 0–4 роки як для чоловіків, так і для жінок. Відносно благополучно виглядають міста четвертої групи. У чоловіків підвищення рівня смертності почалося тільки починаючи з групи 25–29 років. Виявлено зниження смертності в усіх містах у групах 0–4, 5–9 і 10–14 років. Значно зросла смертність починаючи з групи 45–49 років. Що стосується жінок, то практичне зниження смертності в групі 0–4 роки торкнулося тільки м. Рівне. Зростання смертності почалося з вікової групи 10–14 років, але воно значно менше виражене, ніж у відповідних вікових групах інших трьох груп міст[1, c. 54-56].

Розрахована очікувана при народженні тривалість життя для чоловіків і жінок. Значення показника неухильно знижувалося. Найнижчі цифри як для чоловіків, так і для жінок (нижче, ніж загалом по Україні) склалися в першій і третій групах міст. Найгірша ситуація відмічена в Макіївці, Кривому Розі, Донецьку, Сімферополі і Севастополі. Практично така ж, як загалом по країні, очікувана при народженні тривалість життя для чоловіків і жінок у другій групі міст. Однак у Лисичанську і Горлівці як у чоловіків, так і у жінок показник нижчий за середній по країні.

Очікувана тривалість життя по досягненні віку 15 років найкращим чином виглядає в містах четвертої групи, але протягом досліджуваного періоду значення цього показника зменшилося у групах міст для чоловіків на 6,7; 4,7; 7,1; і 4,0 року, для жінок — на 2,2; 1,1; 2,6 і 0,7 року відповідно.

Темпи зменшення показника трохи знижуються по досягненні 60 років як для чоловіків, так і для жінок. Значення показника у групах міст зменшилося на 2,4; 1,9; 2,0; 1,7 років для чоловіків; на 1,0; 0,5; 0,2 років для жінок у перших трьох групах міст. У четвертій групі показник збільшився на 0,1 року для жінок.

Звертає на себе увагу велика різниця (12 років) між очікуваною тривалістю життя чоловіків і жінок (внаслідок зростання смертності чоловіків), що явно неадекватна біологічним відмінностям, яка продовжує збільшуватися в усіх групах міст. Це є яскравим свідченням високої чоловічої надсмертності.

За період спостереження зростала диференціація всередині груп міст з переважним розвитком металургійної і хімічної промисловості за очікуваною тривалістю життя при народженні як для чоловіків, так і для жінок. Відмічена диференціація підтверджує, що, попри спад економічної діяльності, жителі міст з переважним розвитком металургійної і хімічної промисловості зазнають більшого тиску зовнішніх чинників різного походження порівняно з населенням міст четвертої групи. З іншого боку, різниця в показниках може бути викликана відмінностями в заходах, спрямованих міською владою на пом'якшення ситуації, що склалася. Крім того, популяційні процеси, що спостерігаються, можуть свідчити про те, що населення третьої групи міст також зазнає значного зовнішнього впливу, на що реагують більш вразливі порівняно з жінками чоловіки.

При цьому можна вважати, що біологічні витрати населення на пристосування до умов проживання, які нині змінилися, збільшені. Вони вже перевищують або в найближчому майбутньому будуть перевищувати його адаптаційно-компенсаторні можливості. Слід звернути увагу на те, що хоча ймовірність вимирання популяцій (і людини також), окрім найменш чисельних, невелика, вони зазнають значно більшого ризику, якщо у коливання народжуваності та (або) смертності вносять свій внесок зовнішні чинники.

Гігієнічна оцінка ступеня забруднення атмосферного повітря свідчить, що найбільший сумарний показник забруднення зафіксований для м. Донецька (37,530+6,502), найменший — для м. Житомира (3,313+2,477); в мм. Донецьку і Маріуполі існує дуже сильний рівень забруднення, в мм. Запоріжжі, Кривому Розі, Макіївці, Горлівці і Сумах — сильний; в мм. Кременчуці, Сєверодонецьку, Лисичанську, Севастополі, Сімферополі і Чернігові — помірний, в мм. Житомирі і Рівному — слабкий.

Рівень народжуваності і фертильності не забезпечує навіть простого відтворення населення. Відмічено, що найбільше падіння рівня народжуваності відбулося в містах з розвиненою металургійною промисловістю, що зумовлене, зокрема, відмінностями у віковій структурі жіночого населення.

Показане збільшення частки дітей, які народжуються матерями у віці 15–19 років. Ці процеси особливо виражені в містах з металургійною промисловістю.

Найбільше зростання смертності спостерігалося серед чоловіків молодого віку. За 1990–1995 рр. смертність чоловіків 20–24 років збільшилась у відносно чистих містах південного заходу в 2,2, в містах з розвиненою металургійною промисловістю в 2 рази, що перевищує смертність чоловіків цього віку загалом по Україні.

Встановлено зниження середньої тривалості життя, очікуваної при народженні та досягненні 15 і 60 років. Виявлена різниця між чоловіками і жінками (до 12 років) у середній тривалості життя, очікуваній при народженні, зростала по роках і була неадекватною біологічним відмінностям. Цей факт відображає надсмертність чоловіків.

Відносний ризик смерті порівняно з відносно чистими містами заходу і центру становить у містах з розвиненою металургійною промисловістю 1.52 (1.51–1.54), з розвиненою хімічною промисловістю — 1.39 (1.37–1.40), у відносно чистих містах південного заходу — 1.44 (1.43–1.48) при 95% значущості.

Комплекс заходів щодо мінімізації забруднення атмосферного повітря та впровадження здорового способу життя в першу чергу необхідно здійснювати в містах з розвиненою металургійною та хімічною промисловостями[7, c. 28-32].

Висновки

У роботі показано, що рівень народжуваності у вивчених містах не забезпечує навіть простого відтворення населення. Виявлено, що диференціація народжуваності зумовлена, зокрема, і відмінностями у віковій структурі жінок цих міст. Показане збільшення частки дітей, народжених матерями 15–19 років, і зменшення середнього віку матері у зв'язку з цим. Означені процеси найбільше представлені в містах південного сходу з розвиненою металургійною промисловістю і постійним дуже сильним та сильним ступенем забруднення атмосферного повітря.

Встановлено прогресуюче зниження середньої тривалості життя, очікуваного при народженні, а також по досягненні 15 і 60 років. Різниця між очікуваною при народженні тривалістю життя у чоловіків і жінок досягає 12 років, що неадекватно біологічним відмінностям.

Аналіз забруднення атмосферного повітря повітряного басейну за допомогою сумарного показника забруднень свідчить про різний ступінь і характер забруднення у містах. Підвищення забруднення атмосферного повітря відмічалось у Горлівці, Донецьку, Маріуполі, Сумах, Черкасах. Забруднення значною мірою було зумовлене вмістом бенз(а)пирену, формальдегіду, фенолу, двуокису азоту, аміаку, фтористого водню, пилу та сірководню. Якщо розглядати рівні забруднення відносно конкретних речовин, то найбільші максимально разові концентрації відмічались за: бенз(а)пиреном — у Донецьку, Горлівці (15,1 та 15,5 нг/м3 відповідно); формальдегідом — у Запоріжжі, Сєверодонецьку та Кривому Розі (0,205; 0,158 та 0,124 мг/м3); двуокисом азоту — у Донецьку, Горлівці, Макіївці (1,31; 1,00; 0,78 мг/м3; пилом — у Сімферополі, Донецьку, Макіївці, Маріуполі, Запоріжжі, Лисичанську (9,3; 7,7; 4,8; 4,7; 3,7 та 3,7 мг/м3); сірководнем — у Лисичанську, Сєверодонецьку, Черкасах (2,73; 2,16 та 1,8 мг/м3); окисом вуглецю — у Кременчуці, Горлівці, Макіївці (45,0; 35,0 та 28,0 мг/м3).

Список використаної літератури

1. Грибан В. Валеологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Грибан,; Мін-во освіти і науки України, Мін-во внутрішніх справ України, Юридична академія. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 251 с.

2. Довідник з питань репродуктивного здоров’я: довідникове видання/ Р. Моісеєнко, Н. Жилка, Т. Бєлавіна та ін.; Ред. Н. Г. Гойда. - К.: Вид-во Раєвського, 2004. - 127 с.

3. Нагорна А. Репродуктивне здоров’я та статеве виховання молоді: Монографія/ Антоніна Нагорна, Віктор Беспалько,; Авт.передм. З. А. Шкіряк-Нижник; Європейський ун-т. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. - 405 с.

4. Общественные организации, работающие в области репродуктивного здоровья в Украине: Справочник/ Укл. А. Веризуб, Ред. Е. Гаращенко. - Кировоград: Из-во ЧП Мирошниченко С. В., 2003. - 91 с.

5. Репродуктивне здоров’я чоловіків: науково-популярна література/ Л. Ф. Ма-тюха, Л. В. Хіміон, В. І. Банніков та ін.; Благодійний фонд "Здоров’я жінки і планування сім’ї", Асоціація сімейних лікарів м. Києва та Київської області . - К.: ФАКТ, 2004. - 84 с.

6. Репродуктивне та статеве здоров'я підлітків в Україні: (Ситуаційний аналіз)/ Фонд Народонаселення ООН; Всесвітня Організація Охорони Здоров'я; М-во охорони здоров'я України; Українська Асоціація Планування Сім'ї. - Б.м., 1999. - 92 с.

7. Репродуктивное здоровье населения Украины - 1999: Итоговый отчет: Сен-тябрь, 2001/ Киевский международный ин-т социологии; Центры контроля и профилак-тики заболеваемости США, Агенство международного развития США. - Б.м., 2001. - 206, 42 с.

8. Стешенко В. Некоторые аспекты демографической ситуации в Украине: репродуктивное здоровье и планирование семьи/ Валентина Стешенко, Тамара Иркина; Пер. с англ. С.Пискунова. - К.: Академпресс, 1999. - 31 с.