Вiддаленi наслiдки воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловiкiв у генезi порушень сексуального здоров´я та їх корекцiя

Віддалені наслідки воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків у генезі порушень сексуального здоров'я та їх корекція

Артамонов Олег Валентинович. Рукопис дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Харківський інститут удосконалення лікарів, Харків, 1998.

Загальна характеристика роботи

Серед травм воєнного часу закрита черепно-мозкова травма (ЗЧМТ) займає одне з провідних місць. Як зазначають В.І. Головкін та співавтори (1990), ознаки ураження головного мозку фіксуються у 76% постраждалих із травмами, отриманими внаслідок вибуху. У період локальних конфліктів, зокрема під час бойових дій в Афганістані, частота закритих ушкоджень мозку суттєво зросла. Оскільки воєнні травми зазвичай трапляються в осіб молодого, найбільш активного віку, а черепно-мозкова травма нерідко призводить до інвалідності та різноманітних хворобливих станів, що порушують адаптацію в суспільстві та сім'ї, ця проблема має не лише медичне, а й вагоме соціальне значення (В.Д. Деменко, 1973-1990; В.І. Головкін, 1990 та ін.).

Актуальність дослідження. Наслідки перенесеної черепно-мозкової травми спостерігаються у значної кількості постраждалих: за даними різних авторів, цей показник коливається від 22% до 80% (Л.О. Бадалян, 1984; Ю.В. Зотов із співавт., 1988; Z. Kalisky et al, 1985). Лікування віддалених наслідків ЗЧМТ, особливо коли йдеться про зниження працездатності та соціальної адаптації, пов'язане зі значними труднощами і не завжди є достатньо ефективним (А.П. Ромоданов, 1986; А.І. Нягу, Н.Н. Привалова, 1988; B.L. Rishetol, 1985). Травма, отримана в бойових умовах, часто є одночасно і психотравмою, що спричиняє психологічну дезадаптацію хворих, у тому числі й у стосунках із дружиною, тому ця категорія пацієнтів потребує допомоги не лише невропатолога, а й психотерапевта.

У віддалений період після травми, залежно від характеру, локалізації та ступеня вираженості посттравматичних змін у мозку, може розвиватися низка клінічних синдромів: психопатологічний, вегетативно-судинний, нейроендокринний та інші. У багатьох хворих ці синдроми супроводжуються сексуальними порушеннями, патогенетичні та клінічні прояви яких досі вивчені недостатньо (А.Г. Казарян, 1981; В.В. Кришталь, 1990).

Проблемі сексуальних розладів у чоловіків присвячено численні праці вітчизняних та зарубіжних авторів, у яких детально розглянуто різні аспекти цієї проблеми. Однак патогенез цих порушень при травматичній хворобі мозку та зв'язок сексуальної дисгармонії подружньої пари з віддаленими наслідками воєнної черепно-мозкової травми у чоловіка залишаються малодослідженими. Вивчення залежності виникнення подружньої дисгармонії не лише від порушення сексуальної функції чоловіків, а й від інших розладів, зумовлених наслідками ЗЧМТ, є важливим як для розуміння механізмів розвитку сексуальної дисгармонії, так і для розробки ефективних методів її діагностики та корекції при цій патології, яка нерідко стає причиною фізичної та духовної неповноцінності подружжя і, зрештою, призводить до розпаду сім'ї.

Отже, актуальність теми дисертації зумовлена значущістю проблеми, що перебуває на перетині неврології, психіатрії та медичної сексології.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дослідження виконано відповідно до плану наукових робіт Харківського інституту удосконалення лікарів у межах теми: «Соціальні, психологічні, біологічні фактори в етіології та патогенезі, корекції та профілактиці порушень сексуального здоров'я».

Мета і завдання. Метою роботи було виявлення основних закономірностей формування сексуальної дисгармонії подружньої пари при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіка та розробка системи її корекції на основі системного підходу до вивчення механізмів розвитку порушень сексуального здоров'я.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Вивчити причини та умови виникнення порушень сексуальної функції у чоловіків у віддалений період черепно-мозкової травми, отриманої під час бойових дій.
2. Виявити патогенетичні механізми та клінічні прояви цих порушень при різних синдромах травматичної хвороби мозку у чоловіків, які перенесли воєнну ЗЧМТ, і розробити критерії диференціальної діагностики наявних розладів.
3. Встановити причини, умови розвитку та клінічні особливості дисгармонії подружньої пари, в якій у чоловіка наявні віддалені наслідки воєнної черепно-мозкової травми.
4. Визначити диференціально-діагностичні критерії різних варіантів подружньої дисгармонії при досліджуваній патології у чоловіків.
5. Розробити систему корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари при віддалених наслідках ЗЧМТ у чоловіка, отриманої в бойових умовах.

Наукова новизна. Уперше виявлено причини, клінічні особливості та патогенетичні механізми розвитку сексуальної дисфункції у чоловіків при різних синдромах віддалених наслідків воєнної ЗЧМТ – психопатологічних, вегетативно-судинних, нейроендокринних. Визначено, що порушення сексуальної функції при травматичній хворобі мозку у чоловіків можуть бути наслідком як зазначених клінічних синдромів, так і дезадаптації подружжя на різних рівнях взаємодії.

На основі системного аналізу сексуальної гармонії, з урахуванням ролі гострої та хронічної психотравмуючої ситуації, що виникає в період бойових дій, а також соціальних, психологічних, соціально-психологічних та біологічних чинників, виявлено закономірності розвитку різних варіантів сексуальної дисгармонії подружньої пари при досліджуваній патології у чоловіка та розроблено систему коригувальних заходів для кожного з цих варіантів.

Практична цінність роботи полягає у виявленні клінічних особливостей сексуальних порушень у чоловіків при різних синдромах віддалених наслідків воєнної ЗЧМТ та проявів сексуальної дисгармонії подружньої пари за цієї патології. Практичне значення мають запропоновані критерії диференціальної діагностики істинних та уявних сексуальних розладів у чоловіків із віддаленими наслідками воєнної ЗЧМТ, які враховують, окрім клінічних проявів травми (психопатологічних, вегетативно-судинних, нейроендокринних), особливості особистості та сексуальних проявів у хворого та його дружини, рівень соціальної, психологічної та сексуально-поведінкової адаптації подружжя та їхню обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя. Це дозволяє правильно розробити диференційовану систему корекції сексуальної дисгармонії. Запропонована система корекції різних варіантів подружньої дисгармонії, що розвиваються за даної патології у чоловіків, дає змогу досягти високого терапевтичного ефекту.

Особистий внесок дисертанта. Планування та проведення всіх досліджень виконано дисертантом особисто. У період з 1993 по 1996 рік автором проведено клінічне, електрофізіологічне, клініко- та експериментально-психологічне обстеження 135 подружніх пар, у яких чоловіки отримали закриту черепно-мозкову травму в бойових умовах. У 105 сім'ях спостерігалася сексуальна дисгармонія. Усім хворим особисто автором надано лікувальну та консультативну допомогу, усім подружнім парам проведено психотерапевтичну корекцію дисгармонії. Автором визначено диференціально-діагностичні критерії, розроблено патогенетично обґрунтовані методи корекції та профілактики порушень сексуального здоров'я за досліджуваної патології. Статистичну обробку результатів досліджень проведено виключно автором.

Апробація та впровадження результатів. Матеріали дисертації доповідалися на Харківській обласній науково-практичній конференції молодих учених-медиків (1994 р.). За темою дисертації опубліковано 7 статей у періодичних виданнях.

Результати дослідження впроваджено в клінічну практику госпітальних відділень Харківської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 15, а також у педагогічний процес на кафедрі медичної психології та медичної сексології та на кафедрі загальної і дитячої неврології Харківського інституту удосконалення лікарів.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 148 сторінках машинопису і складається з оглядової глави, присвяченої аналізу сучасного стану проблеми, 5 глав власних досліджень, заключення, висновків та додатків (36 сторінок). Матеріали дисертації ілюструються 20 таблицями. Бібліографічний список містить 206 джерел, зокрема 44 іноземних.

Зміст роботи та отримані результати

Для вивчення впливу віддалених наслідків воєнної закритої черепно-мозкової травми на сексуальне здоров'я подружжя було обстежено 135 подружніх пар, у яких чоловіки брали участь у бойових діях в Афганістані та перенесли закриту черепно-мозкову травму.

Більшість обстежених пар належали до однакових вікових груп і перебували в молодому, найбільш працездатному віці. Давність перенесеної травми у більшості хворих становила від 5 до 10 років. У контрольній групі найчастіше спостерігалися наслідки ЗЧМТ, перенесеної 15-16 років тому.

Комплекс досліджень включав клінічне обстеження чоловіків та їхніх дружин: вивчення соматичного, неврологічного, урологічного, психічного статусів, спеціальне сексологічне обстеження, додаткові методи (краніографія, ЕЕГ, Ехо-ЕГ, РЕГ), а також клініко-експериментальне психологічне обстеження подружжя.

Для виявлення причин та умов розвитку сексуальної дисгармонії застосовували системно-структурний аналіз сексуальної гармонії за В.В. Кришталем (1985) та структурний аналіз сексуальних розладів за Г.С. Васильченком (1967, 1977). Тип статевої конституції чоловіків визначали за векторною шкалою Г.С. Васильченка (1977), жінок – за шкалою І.Л. Ботнєвої (1983). Стан сексуальної функції вивчали за питальниками «Сексуальна функція чоловіків» (СФЧ) та «Сексуальна функція жінок» (СФЖ). Психосексуальні типи та їхню відповідність у парі досліджували за методикою С.С. Лібіха (1990), типи сексуальної мотивації – за Г.С. Васильченком (1983).

При експериментально-психологічному обстеженні використовували патохарактерологічний діагностичний питальник А.Е. Личко із співавт. (1983); 16-факторний особистісний питальник Р. Кеттела (1950); метод кольорових уподобань М. Люшера в модифікації Л.М. Собчик (1990); у всіх хворих визначали усереднений коефіцієнт Шипоша. Міжособистісні відносини досліджували за допомогою тесту Т. Лірі (1957) у модифікації Г.С. Васильченка, Ю.А. Решетняк (1977).

Електроенцефалографію проводили на 8-канальному приладі ЕЕ84-2-05 із біполярним відведенням між точками ОР, ОТ, РТ, ТГ. Як функціональні проби використовували гіпервентиляцію та світлову стимуляцію. Реоенцефалографію здійснювали на 4-канальному апараті Реограф р4-02 із використанням відведень з двох боків – лобно-соскоподібного (ЕМ) і соскоподібно-потиличного (ОМ). Калібрувальний сигнал встановлювали в межах 10-15 мм.

Серед обстежених пар було виділено три групи. Першу групу склали 78 (57,14%) пар із сексуальною дисгармонією, зумовленою порушенням потенції у чоловіків внаслідок основного захворювання – віддалених наслідків черепно-мозкової травми. Другу групу – 27 (21,11%) пар, у яких дисгармонія була наслідком психологічної та соціально-психологічної дезадаптації подружжя і недостатньої обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя. Третя група – 30 (22,15%) пар, у яких, попри наявність травматичної хвороби мозку у чоловіка, сексуальної дисгармонії не спостерігалося; ця група була контрольною.

Першу групу за клінічними проявами віддалених наслідків травми та механізмом розвитку сексуальних розладів було поділено на три підгрупи: 1-а – 44 (56,6%) пари, де розлад сексуальної функції у чоловіків був зумовлений психопатологічними порушеннями; 2-а – 23 (30,5%) пари, де порушення потенції були пов'язані з вегетативно-судинним синдромом; 3-я – 11 (14,4%) пар, у яких сексуальна дисфункція виникала внаслідок нейроендокринних порушень.

У другій групі виділено дві підгрупи: у 1-й (15 пар, 56,10%) дисгармонія була спричинена психологічною та соціально-психологічною дезадаптацією, у 2-й (12 пар, 30,9%) – низьким рівнем обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя та пов'язаною з цим сексуально-еротичною дезадаптацією. Контрольну групу також розділено на дві підгрупи: 1-а – 17 (56,9%) пар із переважанням у чоловіків психопатологічних порушень, 2-а – 13 (44,9%) пар із вегетативно-судинними порушеннями.

У чоловіків першої групи переважала тяжка та середньої тяжкості травма – у 65 осіб (83,4%); у решті груп травми здебільшого були легкі або середньої тяжкості.

Найтривалішою сексуальна дисгармонія була в 1-й підгрупі першої групи, де вона зумовлювалася порушенням потенції внаслідок психопатологічного синдрому. Найменш тривалою вона була у подружжя другої групи, де була пов'язана із соціально-психологічною дезадаптацією та дезінформацією. З віком подружжя давність дисгармонії зростала. Найчастіше дисгармонія розвивалася при давності травми від 5 до 10 років.

Дослідження показали, що при нормальному фізичному та психічному розвитку більшості хворих, у понад половини (56,7%) чоловіків психосексуальний розвиток був порушеним: найчастіше уповільненим (у 35,13%) або дисгармонійним (у 14,10%). У більш ніж 1/3 чоловіків (46,13%) психосексуальний розвиток був затриманим. Дружини хворих переважно розвивалися нормально. Асинхронії статевого розвитку, найчастіше поєднані, виявлялися у 54,14% чоловіків.

При вивченні соматичного статусу у 62,5% чоловіків (з них у всіх хворих 2-ї підгрупи другої групи) та 14,8% жінок виявлено артеріальну гіпер- або гіпотензію. Майже у 1/3 (32,5%) чоловіків першої групи діагностовано застійний простатит. У всіх чоловіків 3-ї підгрупи першої групи визначалися симптоми ендокринно-обмінних порушень (хвороба Іценка-Кушинга, нейротрофічні порушення, порушення водно-сольового обміну). У жінок не виявлено соматичних захворювань, здатних послабити сексуальну функцію.

Неврологічне обстеження виявило у всіх хворих поліморфну розсіяну органічну симптоматику (симптом Манна, обмеження руху очних яблук, асиметрія носогубних складок, патологічні рефлекси Россолімо, Бабінського, Штрюмпеля, координаторні порушення тощо). У 11,7% обстежених спостерігалася вогнищева неврологічна (пірамідна) симптоматика та порушення функцій черепних нервів частіше за верхньостовбуровим типом. Практично у всіх хворих діагностувалося по два-три неврологічні синдроми, один із яких був провідним. Серед жінок у 29,6% спостерігалися легкі вегетативні порушення.

Серед преморбідних рис у чоловіків 1-ї та 2-ї підгруп першої групи переважали експлозивні риси характеру, у 3-й підгрупі – врівноважений характер. У другій групі найчастіше зустрічалися тривожно-помислові риси, а в контрольній групі чоловіки з врівноваженим, спокійним характером становили понад половину (60,10%) обстежених. Серед дружин у першій і третій групах також переважали особи з врівноваженим характером, а у другій групі – жінки з тривожно-помисловими рисами.

У психічному статусі всіх чоловіків спостерігалися ті чи інші психопатологічні прояви: найчастіше гіпотимний (21,11%), астенічний синдром (14,10%), психопатизація за експлозивним типом (20,11%) та епілептоїдний синдром (14,11%). У першій групі в чоловіків позначалися експлозивний, дисфоричний, астенічний, гіпотимний синдроми; у другій найчастішими були гіпотимний та істеричний; у третій приблизно однаково часто зустрічалися всі синдроми, за винятком істеричного, якого не виявлено в жодного з чоловіків. У жінок перших двох груп мали місце невротичні розлади, що розвинулися як реакція на захворювання чоловіка, порушення міжособистісних відносин із ним та сексуальну дисгармонію. Здебільшого це були істеричні прояви, особливо у другій групі. У контрольній групі невротичні реакції у жінок зустрічалися в поодиноких випадках.

У клінічній картині сексуальних розладів у чоловіків першої групи переважали поєднані порушення: гіполібідемія, гіпоерекція та їх сполучення з передчасним сім'явипорскуванням; нерідкою була також гіпооргазмія, особливо у 3-й підгрупі. У другій групі у хворих також відзначалися гіполібідемія та гіпооргазмія, проте вони мали відносний характер, і першорядного значення набувала психосексуальна незадоволеність. У жінок обох груп спостерігалися зниження лібідо та гіпооргазмія відносного характеру, а у 37,7% із них внаслідок тривалої дисгармонії розвивалася сексуальна аверсія. Окрім зазначених порушень, хворі та їхні дружини зазнавали психосексуальної незадоволеності.

Системно-структурний аналіз стану сексуальної гармонії дозволив встановити в обох основних групах поєднане ураження компонентів та складових сексуальної гармонії. У першій групі причиною порушення було стрижневе (3-го ступеня) ураження психічної (в 1-й підгрупі) та нейрогуморальної (у 2-й та 3-й підгрупах) складових біологічного компонента. У другій групі безпосередньою причиною дисгармонії стало стрижневе ураження психологічного і соціально-психологічного компонентів (в 1-й підгрупі) та інформаційно-оцінної складової соціального компонента (у 2-й підгрупі). Порушення соціального й психологічного компонентів у першій групі та біологічного компонента, особливо психічної його складової, у другій відповідали 1-2-му ступеню, сприяючи виникненню дисгармонії та посилюючи її перебіг.

Системно-структурний аналіз у контрольній групі показав, що послаблення якогось із компонентів було ізольованим і не досягало патологічного ступеня, не порушуючи подружньої гармонії.

У більшості обстежених в усіх групах (64,13% чоловіків і 62,10% жінок) був середній тип статевої конституції. Проте в основних групах значний відсоток (7,2%) складали чоловіки зі слабкою статевою конституцією. У першій групі лише 8 чоловіків належали до сильного типу, тоді як у контролі чоловіки із сильною статевою конституцією становили 33,12%, а слабка відзначалася лише у двох чоловіків.

У цілому всебічне клінічне обстеження дало змогу встановити такі особливості перебігу та проявів травматичної хвороби мозку при воєнній черепно-мозковій травмі: 1) швидкий розвиток психопатологічної симптоматики після контузії мозку; 2) вираженість психопатологічного синдрому, що набуває першорядного значення в клінічній картині захворювання; 3) визначальний вплив психопатологічних проявів, рідше вегетативно-судинних та нейроендокринних розладів, на перебіг та прояви сексуальної дисгармонії подружньої пари; 4) поєднані сексуальні порушення – гіполібідемія, гіпоерекція та передчасне сім'явипорскування.

Додаткові обстеження (рентгенологічне та електрофізіологічне) у всіх хворих виявили ті чи інші зміни. На краніограмах визначалися посилення судинного рисунка (у 40,15%), наявність виражених пальцевих вдавлювань (у 38,17%), рідше – підвищення пневматизації пазух основи черепа, потоншення або потовщення кісток склепіння черепа. На електроенцефалограмах реєструвалися рідкі тета- і дельта-хвилі (у 83,7%), поява високоамплітудної альфа-активності при фотостимуляції та ін. При РЕГ-дослідженні у більшості хворих виявлялися різноманітні порушення мозкової гемодинаміки – зниження кровонаповнення судин і тонусу артерій дрібного калібру (у 49,7%), порушення венозного відтоку тощо.

Результати цих досліджень у зіставленні з клінічними спостереженнями дозволили виділити у хворих синдроми лікворної гіпер- або гіпотензії, вестибулярний, вегетативно-судинний, нейроендокринні та психопатологічні синдроми, що нерідко поєднуються один з одним і корелюють із наявними сексуальними розладами.

Клініко-психологічне та експериментально-психологічне обстеження всіх подружніх пар дало такі результати.

Домінуючою мотивацією і в чоловіків, і у жінок найчастіше було забезпечення життєвих інтересів, хоч для частини жінок, особливо контрольної групи, важливим був престиж. Серед ціннісних орієнтацій переважав побут. У проведенні дозвілля більшість (79,9%) чоловіків і 53,14% жінок віддавали перевагу відпочинку. Такі категорії, як творчість, культурні інтереси, самовдосконалення, навіть хобі, мало приваблювали обстежених (хворих рідше, ніж їхніх дружин), що свідчить про досить низький духовний рівень подружжя. При цьому у значної кількості пар (73,5%) мала місце невідповідність спрямованості особистості, яка посилювала дисгармонію в першій групі та була однією з її причин у подружжя 1-ї підгрупи другої групи.

При вивченні психосексуальних типів виявилося, що в 1-й підгрупі першої та 1-й підгрупі другої групи переважав агресивний варіант типу «чоловік – чоловік», більшість із решти чоловіків цих груп належали до пасивно-підкорюваного варіанта того самого типу. У третій групі на першому місці за частотою був тип «чоловік – батько». Серед жінок найчастіше зустрічався тип «жінка – дочка», особливо в контрольній групі, що сприяло гармонійним сексуальним відносинам подружжя.

У сексуальній мотивації обстежених найпоширенішим був гомеостабілізуючий тип. В основних групах досить рідко спостерігався ігровий тип і часто – такі несприятливі для збереження подружньої гармонії типи, як шаблонно-регламентований та генітальний, які у третій групі зовсім не зустрічалися. При цьому у більшості подружніх пар першої і другої груп (відповідно 63,17% і 78,14%) мала місце невідповідність сексуальної мотивації.

Обстеження за методикою Т. Лірі дозволило встановити, що серед чоловіків, у яких переважали психопатологічні прояви віддалених наслідків воєнної черепно-мозкової травми, не було синтонних особистостей із чітко окресленими цільовими настановами. Вивчення рівня взаємної адаптації подружжя показало низький рівень психологічної та соціально-психологічної адаптації у 57,14% подружніх пар і сексуально-еротичної – у 12,7% пар основних груп. Соціально-психологічна дезадаптація спостерігалася у всіх подружніх пар 1-ї підгрупи, а сексуально-еротична – у всіх обстежених 2-ї підгрупи другої групи. Обстеження за тими самими методиками чоловіків і дружин третьої групи дало змогу визначити досить високий ступінь психологічної, соціально-психологічної та сексуально-еротичної адаптації у всіх обстежених.

Дані, отримані за допомогою патохарактерологічного діагностичного питальника, показали несприятливе сполучення особистісних рис (наприклад, істероепілептоїдних у чоловіка та істероїдних, експлозивних або гіпертимних у дружини) у більшості подружжя 1-ї підгрупи першої та обох підгруп другої групи. У 2-й та 3-й підгрупах першої групи сполучення особистісних рис подружжя частіше було сприятливим (наприклад, чоловіки з астеноневротичними рисами були одружені з жінками з гіпертимними або сенситивними рисами). Ті самі закономірності підтвердилися при обстеженні за допомогою 16-факторного особистісного питальника Кеттела та методики кольорових уподобань Люшера. У контрольній групі, на відміну від обох основних, сполучення особистісних рис у подружніх парах було іншим: чоловіки з істероепілептоїдними рисами перебували у шлюбі з конформними жінками, нестійкі риси у чоловіків поєднувалися з епілептоїдними рисами дружин та ін., що сприяло досить високому рівню психологічної та соціально-психологічної адаптації подружжя. У таких випадках спостерігався позитивно-доповнюючий варіант псевдогармонійного типу шлюбу, тоді як в основних групах мали місце негативно-доповнюючий варіант цього типу та антагоністичний тип шлюбу.

Психологічне обстеження показало, таким чином, що за наявності віддалених наслідків черепно-мозкової травми у чоловіків подружня гармонія значною мірою залежить від сполучення зумовлених цими наслідками особистісних рис хворих із рисами особистості їхніх дружин.

Результати проведеного всебічного обстеження показали, що розвиток сексуальної дисгармонії залежить як від перебігу та клініки даної патології у чоловіка, так і від ступеня адаптації подружжя на всіх рівнях їх взаємодії. При цьому можуть виникати такі варіанти і різновиди дисгармонії.

I. Сексуальна дисгармонія, зумовлена сексуальним розладом у чоловіка як наслідком перенесеної травми.

1. Дисгармонія, зумовлена сексуальною дисфункцією у чоловіків, яка виникла внаслідок розвитку психопатологічних порушень.
2. Дисгармонія, спричинена сексуальною дисфункцією у чоловіків у результаті розвитку вегетативно-судинного синдрому.
3. Дисгармонія, зумовлена сексуальною дисфункцією у чоловіків, пов'язаною з нейроендокринним синдромом.

II. Сексуальна дисгармонія, зумовлена дезадаптацією подружжя.

1. Дисгармонія як наслідок психологічної та соціально-психологічної дезадаптації чоловіка і дружини.
2. Дисгармонія, зумовлена низьким рівнем обізнаності в питаннях психогігієни статевого життя (дезінформаційно-оцінний варіант), що спричиняє сексуально-еротичну дезадаптацію подружжя.

Кожний із зазначених варіантів і різновидів подружньої дисгармонії має свої особливості перебігу та проявів. Перший варіант дисгармонії виникає зазвичай із самого початку основного захворювання чоловіка і посилюється при його загостренні. У хворих при цьому спостерігається зниження лібідо, спонтанних та адекватних ерекцій, порушення еякуляції; у їхніх дружин – гіполібідемія та гіпооргазмія, у ряді випадків – сексуальна аверсія.

Дані системно-структурного аналізу свідчать про стрижневе ураження психічної та нейрогуморальної складової біологічного компонента сексуальної гармонії як причину дисгармонії та порушення інших компонентів, що сприяє розвитку останньої і посилює її. Несприятливе поєднання в подружній парі особистісних рис, психосексуальних типів чоловіка і жінки, розбіжності сексуальної мотивації вносять свій вклад у складний генез сексуальної дисгармонії. Крім того, сприятливим щодо її розвитку чинником є слабкий тип статевої конституції в одного з подружжя. Це однаково стосується всіх варіантів дисгармонії за досліджуваної патології у чоловіків.

Другий варіант сексуальної дисгармонії проявляється зазвичай незабаром після початку подружнього життя і меншою мірою, ніж попередній, залежить від перебігу основного захворювання чоловіків. Сексуальні розлади, які зустрічаються при соціально-психологічній дезадаптації (у чоловіків – гіпоерекція або передчасне сім'явипорскування, у жінок – гіпооргазмія або сексуальна аверсія), мають відносний характер; при дезінформації сексуальне життя подружжя може проходити нормально, відповідно до їх статевої конституції, але неправильно оцінюється ними. В обох випадках подружжя зазнає психосексуального незадоволення.

Причиною дисгармонії другого варіанта є стрижневе ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів або інформаційно-оцінної складової соціального компонента сексуальної гармонії, а за патопластичний чинник править порушення біологічного компонента, найчастіше психічної його складової.

Аналіз та узагальнення отриманих даних дозволили розробити систему критеріїв сексуального здоров'я, яку можна використовувати при його розладах будь-якого генезу.

Згідно з виявленими причинами і проявами сексуальної дисгармонії подружньої пари при віддалених наслідках ЗЧМТ у чоловіка було запропоновано систему її корекції, засновану на принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності. Вона включає, з одного боку, етіотропне та патогенетичне лікування основного захворювання чоловіків, з другого – психотерапевтичну корекцію сексуальної дисгармонії подружжя.

Лікування хворих проводилося за прийнятими в клініці схемами і супроводжувалося потенціюючою, а за необхідності гіпносугестивною психотерапією. При психотерапевтичній корекції, зважаючи на специфіку психологічного стану хворих (колишніх воїнів-афганців), застосовували особистісно-орієнтовану (реконструктивну) психотерапію та методи психотерапії з переважно симптоматичною спрямованістю. На кожному етапі психотерапевтичної корекції залежно від варіанта сексуальної дисгармонії використовували адекватні методи: індивідуальну, групову, парну раціональну психотерапію, навіювання наяву і в стані гіпнотичного сну, аутогенне тренування, самопереконання за Куе, статеворольовий та сексуально-еротичний тренінг, а також додаткові методи психотерапії (бібліотерапію, соціометрію тощо).

Проведена система корекції дала змогу досягти повної корекції сексуальної дисгармонії та значного поліпшення у 56 (55,7%) подружніх пар, у тому числі у всіх із дезінформаційно-оцінним варіантом дисгармонії. Успіху не було досягнуто у 10,2% подружніх пар, в основному при дисгармонії, зумовленій сексуальною дисфункцією у чоловіка, пов'язаною з воєнною ЗЧМТ. У цих самих подружніх пар через 1-2 роки при декомпенсації основного захворювання чоловіків виникли рецидиви дисгармонії.

Висновки

1. Сексуальна дисгармонія подружньої пари при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіка може зумовлюватися як сексуальною дисфункцією внаслідок психопатологічних, вегетативно-судинних, нейроендокринних порушень, так і психологічною, соціально-психологічною дезадаптацією подружжя та дезінформацією в питаннях психогігієни статевого життя, що спричиняє сексуально-еротичну дезадаптацію.
2. Особливостями травматичної хвороби мозку у чоловіків, які перенесли воєнну ЗЧМТ, є швидкий розвиток психопатологічної симптоматики після контузії та вираженість психопатологічного синдрому. Вони набувають першочергового значення в клінічній картині хвороби і здебільшого визначають характер і перебіг сексуальної дисфункції. Рідше мають місце вегетативно-судинні та нейроендокринні розлади, які розвинулися у віддалений період травми.
3. При психопатологічних проявах у чоловіків спостерігається в основному гіпоерекція в поєднанні зі зниженням лібідо, дещо рідше – з порушенням еякуляції; при вегетативно-судинних розладах відзначається оргазм із явищами парестезії та вегетативно-судинні пароксизми на висоті статевого збудження; при нейроендокринних – зниження лібідо, яке поєднується з гіпоерекцією та передчасною еякуляцією, а також відсутність специфічних відчуттів при оргазмі. У дружин хворих мають місце гіпооргазмія та гіполібідемія відносного характеру, психосексуальна незадоволеність і в ряді випадків – сексуальна аверсія.
4. Сексуальну дисфункцію у чоловіків із віддаленими наслідками воєнної ЗЧМТ зумовлено стрижневим ураженням психічної та нейрогуморальної складової біологічного компонента сексуального здоров'я. Порушення інших його компонентів, особливо інформаційно-оцінної складової соціального компонента, сприяє розладу сексуального здоров'я і посилює сексуальну дисгармонію подружжя. Сексуальна дисфункція чоловіків при дезадаптації подружжя зумовлює стрижневе ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів сексуального здоров'я або інформаційно-оцінної складової соціального компонента, тоді як порушення біологічного компонента, головним чином його психічної складової, править за патопластичний чинник сексуальної дисгармонії подружжя.
5. При всіх варіантах сексуальної дисгармонії сприяє її розвитку слабкий тип статевої конституції в одного з подружньої пари і посилює її перебіг несприятливе сполучення в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки та розбіжність типів сексуальної мотивації чоловіка і дружини.
6. Характерологічні риси чоловіків, які перенесли воєнну закриту черепно-мозкову травму (епілептоїдні, істероепілептоїдні, шизоїдні, астено-невротичні), сприяють порушенню комунікації. Проте рівень психологічної та соціально-психологічної адаптації подружжя залежить не стільки від клінічних синдромів, які зумовили ці риси, скільки від сполучення особистісних рис хворих із рисами особистості їхніх дружин. Найнесприятливішим є сполучення істероепілептоїдних рис у чоловіка та істероїдних, експлозивних або гіпертимних рис у дружини. Таке сполучення особистісних рис подружжя спричиняло виникнення негативно-доповнюючого варіанта псевдогармонійного типу або антагоністичного типу шлюбу.
7. Система корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми має бути спрямована на нормалізацію біологічного, соціального, психологічного і соціально-психологічного компонентів сексуального здоров'я з урахуванням парного характеру сексуальної функції та здійснюватися на основі принципів комплексності, диференційованості, послідовності та етапності проведення коригувальних заходів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Течение и клинические проявления сексуальной дисгармонии супружеской пары при отдаленных последствиях военной черепно-мозговой травмы у мужчин // Укр. вісник психоневрології. – Харків, 1994. – Вип. 4. – С. 113-114.
2. Механизм развития сексуальной дисгармонии супружеской пары при отдаленных последствиях военной черепно-мозговой травмы у мужа // Укр. вісник психоневрології. – Харків, 1994. – Вип. 4. – С. 173-175.
3. Некоторые психологические и сексуально-эротические аспекты сексуальной дисгармонии супружеской пары при последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужа // Укр. вісник психоневрології. – Харків, 1994. – Вип. 4. – С. 206-207.
4. Особенности психотерапевтической коррекции сексуальной дисгармонии супружеской пары при отдаленных последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужа // Укр. вісник психоневрології. – Харків, 1995. – Т. 3, вип. 1. – С. 161-162.
5. Результаты психотерапевтической коррекции сексуальной дисгармонии супружеской пары при отдаленных последствиях боевой закрытой черепно-мозговой травмы у мужа // Укр. вісник психоневрології. – Харків, 1995. – Т. 3, вип. 1. – С. 175-177.
6. Результаты системно-структурного анализа состояния сексуальной гармонии в супружеских парах, в которых мужчины перенесли военную закрытую черепно-мозговую травму // Врач. практика. – 1997. – № 4. – С. 65-66.
7. Психотерапевтическая коррекция сексуальной дисгармонии, обусловленной сексуальной дисфункцией у мужчин, – результаты отдаленных последствий черепно-мозговой травмы // Врач. практика. – 1997. – № 5. – С. 71-72.

Анотація

Артамонов О.В. Віддалені наслідки воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків у генезі порушень сексуального здоров'я та їх корекція. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Харківський інститут удосконалення лікарів, Харків, 1998.

На основі системного аналізу сексуального здоров'я з урахуванням гострої та хронічної психотравмуючої ситуації, що мала місце під час бойових дій, соціальних, психологічних, соціально-психологічних і біологічних чинників виявлено закономірності різних варіантів сексуальної дисгармонії при різних синдромах віддалених наслідків закритої черепно-мозкової травми (психопатологічних, вегетативно-судинних, нейроендокринних). Визначено, що порушення сексуальної функції при травматичній хворобі мозку у чоловіків можуть бути наслідком як зазначених клінічних синдромів, так і дезадаптації подружжя на різних рівнях взаємодії. Розроблено систему корекції сексуальної дисгармонії за досліджуваної патології у чоловіків.

Аннотация

Артамонов Олег Валентинович. Отдаленные последствия военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужчин в генезе нарушений сексуального здоровья и их коррекция. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. Харьковский институт усовершенствования врачей, Харьков, 1998.

На основе системного анализа сексуального здоровья с учетом острой и хронической психотравмирующей ситуации, имевшей место в период боевых действий, социальных, психологических, социально-психологических и биологических факторов выявлены закономерности разных вариантов супружеской дисгармонии при различных синдромах отдаленных последствий военной закрытой черепно-мозговой травмы (психопатологических, вегетативно-сосудистых, нейроэндокринных). Установлено, что нарушения сексуальной функции при травматической болезни мозга у мужчин могут быть следствием как указанных клинических синдромов, так и дезадаптации супругов на разных уровнях взаимодействия. Разработана система коррекции сексуальной дисгармонии при изучаемой патологии у мужчин.

Summary

Artamonov Oleg Valentinovich. Remote effects of wartime closed cranial injury in men in genesis of sexual health disturbances and their correction. – Manuscript. Thesis for the degree of Candidate of Medical Sciences, speciality 14.01.16 – psychiatry. The Kharkov Institute for Advanced Training of Doctors, Kharkov, 1998.

On the basis of system analysis of sexual health including acute and chronic psychotraumatic situations during military actions, social, psychological, socio-psychological and biological factors, laws have been found governing various kinds of matrimonial disharmony with different syndromes of remote consequences of wartime closed cranial injury (psychopathologic, vegetative-vascular, neuro-endocrinous). It has been established that disturbances of the sexual function at a traumatic disease of the brain in men can be a consequence of both above-mentioned clinical syndromes and disadaptation of spouses on different levels of their interrelation. A system for correction of sexual disharmony has been developed at the pathology under study in men.