Вексель та його поняття

1. Реквізити векселя

Векселі були й залишаються важливим інструментом як у міжнародних розрахунках, так і у внутрішніх угодах різних країн. Для підприємців та комерсантів вони відкривають можливість оплачувати придбані товари чи послуги з відстрочкою, виступаючи засобом оформлення та забезпечення як комерційних, так і банківських кредитів.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», вексель визначається як цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання визначеного терміну конкретну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Його унікальність полягає в подвійній природі: він одночасно є і цінним папером, і документом виконавчого характеру. Саме ця особливість вирізняє його серед інших фінансових інструментів.

Законодавство передбачає два види векселів: простий (соло-вексель) та переказний (тратта). Простий вексель є, по суті, борговою розпискою, яка за умови дотримання правил оформлення підпадає під дію вексельного права з усіма його матеріальними та процесуальними особливостями. У цьому випадку боржник-векселедавець сам зобов'язаний сплатити кошти. При цьому векселедавців одного векселя може бути кілька.

У випадку з переказним векселем векселедавець (трасант) пропонує третій особі (трасату) здійснити платіж векселеотримувачу (ремітенту). До моменту прийняття (акцепту) трасат не несе жодної відповідальності за векселем. Після акцепту саме акцептант стає головним боржником, а трасант виконує гарантійну функцію.

За загальним правилом виділяють такі типи векселів: бланковий (незаповнений на момент видачі, але підписаний векселедавцем простий вексель), а також переказні векселі — за власним наказом (виданий за наказом самого векселедавця) та на себе (виданий на самого векселедавця).

Крім ознак, визначених законом, векселі класифікують залежно від характеру угоди, що стала підставою для їх видачі. Векселі, що виникають із позики, називають фінансовими, а ті, що з'являються в результаті реальної угоди (поставки товарів чи послуг), — товарними (або комерційними). Важливо зазначити, що на самому векселі не вказується його тип (товарний чи фінансовий), ці характеристики є лише економічною оцінкою. Під банківським векселем зазвичай розуміють вексель, виданий банком (де банк виступає векселедавцем). Такий вексель може мати фінансову природу (як депозитний інструмент для залучення коштів) або товарну (при векселедавчому кредиті). Серед фінансових векселів окремо виділяють «дружні» та «бронзові» векселі, підставою видачі яких є не реальна кредитна угода, а лише бажання отримати товарний або, найчастіше, грошовий кредит, який неможливо було б отримати іншим способом. Спільною рисою таких векселів є їх безгрошовість (відсутність законної підстави боргу) та безвалютність (відсутність майнового забезпечення). Такі зобов'язання можуть бути визнані недійсними, однак якщо вексель потрапляє до рук сумлінного держателя, який не знав про ці недоліки, він залишається законним держателем і має право вимагати платіж за векселем.

До обов'язкових реквізитів векселя належать:

• зазначення місця складання (якщо воно не вказане, вексель вважається складеним у місці, зазначеному поруч із найменуванням векселедавця);
• дата складання векселя;
• найменування платника (для переказного векселя);
• вексельна мітка;
• безумовне доручення (для переказного) або обіцянка сплатити (для простого векселя);
• сума;
• найменування особи, якій або за наказом якої має бути здійснений платіж;
• зазначення місця платежу (за відсутності вказівки простий вексель оплачується за місцем складання, а переказний — у місці, зазначеному поруч із найменуванням платника);
• підпис векселедавця.

Додатковими реквізитами векселя є:

• термін платежу (при його відсутності вексель підлягає оплаті за пред'явленням);
• обмеження термінів пред'явлення до платежу;
• застереження про пред'явлення тратти до акцепту в певний термін;
• вказівка особи, у якої знаходиться акцептований примірник тратти;
• вказівка особливого пункту в місці платежу, відмінного від місця проживання платника;
• вказівка особливого місця платежу, яке не збігається з місцем знаходження трасата або місцем складання простого векселя (доміцілій). Такі векселі називаються доміцільованими;
• вказівка особи, у якої слід отримати платіж (доміціліат);
• вказівка посередника в акцепті або платежі;
• застереження ефективного платежу;
• відсоткове застереження;
• застереження векселедавця «не наказу»;
• застереження про нездійснення протесту.

Якщо будь-який з обов'язкових реквізитів відсутній або не відповідає встановленим нормам, документ втрачає вексельну силу.

Важливою особливістю є вексельна мітка — слово «Вексель», яке згідно зі ст. 1 ОВЗ має бути включене в текст документа та написане мовою, якою складено документ.

Вексель як борговий документ має низку істотних особливостей, що відрізняють його від інших боргових зобов'язань:

• грошовість — предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші;
• строковість та визначеність — тривалість існування вексельного зобов'язання можна розрахувати заздалегідь, виходячи з тексту векселя або вексельного закону, і вона не може залежати від настання чи ненастання будь-яких подій або умов;
• безумовність і беззастережність — наказ у переказному та зобов'язання в простому векселі про сплату суми мають бути простими і не залежати від жодних умов (вказівка на документ, що лежить в основі видачі векселя, має бути юридично нейтральною та інформаційною);
• абстрактність — вексельне зобов'язання відірване від основної угоди як за текстом, так і по суті (боржник не може захищатися проти вимог сумлінного векселедержателя запереченнями, що ґрунтуються на дефектах основної угоди, за винятком випадків, коли держатель, знаючи про недоліки, придбав вексель з метою завдати шкоди боржнику);
• оборотність і однобічність — право вимоги платежу передається разом із векселем через спеціальні написи. Однобічність полягає в тому, що особа, зобов'язана за векселем, має лише обов'язки, а інша — лише право вимоги;
• письмова форма.

Особливість вексельного обігу полягає також у тому, що всі учасники вексельного зобов'язання підпадають під дію особливих правових норм, зокрема:

• солідарна відповідальність — кожен, хто поставив підпис на векселі, гарантує вчасний платіж. Векселедержатель у разі несплати може пред'явити вимоги будь-якій із зобов'язаних осіб або всім одразу, без дотримання послідовності;
• право зворотної вимоги — векселедержатель, який не отримав платіж, має право на прямий позов до особи, зобов'язаної платити, а після виконання формальностей — на регресний позов до всіх осіб, які зобов'язалися за векселем раніше. Для цього достатньо пред'явлення векселя з позначкою про опротестування (женевська система) або навіть без неї (англо-американська система);
• неможливість заперечень боржника проти кредитора, за винятком випадків, коли кредитор діяв свідомо на шкоду боржнику.

Щодо дефектів векселів, то наявність необумовлених змін, підчищувань і перекреслень, які затемнюють або знищують реквізити, може призвести до недійсності векселя, оскільки порушується його форма. Якщо ж вексель розірваний або частина його відірвана, але всі реквізити збережені, він залишається дійсним, за умови що пошкодження було випадковим і без наміру знищити документ.

2. Наслідки повної або часткової відмови в акцепті

Акцепт — це письмова згода платника на оплату векселя. Цією дією платник (трасат) бере на себе зобов'язання сплатити вексель у встановлений строк. Акцепт розміщується в лівій частині лицьової сторони векселя та виражається словами «Акцептований», «Прийнятий», «Заплачу», «Згоден» тощо. Для дійсності акцепт обов'язково має бути підписаний платником. Простий підпис платника також вважається акцептом.

Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим, однак він може бути частковим, тобто боржник може погодитися сплатити лише частину суми. Наприклад, вексель на суму 20 тис. грн. може бути частково акцептований записом «Акцептований в сумі 10 тис. грн.». У такому разі платник відповідає лише за суму, зазначену в акцепті, а держатель після протесту в частковому неакцепті має право пред'явити регресні вимоги до векселедавця та інших відповідальних осіб про дострокову сплату неакцептованої суми. Будь-яке інше застереження в акцепті прирівнюється до відмови в ньому. У випадку неплатежу держатель векселя, навіть якщо він є векселедавцем, має прямий позов проти акцептанта, який відповідає за оплату незалежно від своєчасності пред'явлення векселя до платежу.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або частково за допомогою аваля — вексельного доручительства. Авалістом може виступати третя особа або одна з осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець, акцептант). Аваль розміщується на лицьовій стороні векселя або на додатковому аркуші та виражається словами «вважати за аваль», «як доручитель», «як гарант» і обов'язково підписується авалістом (для юридичної особи — двома уповноваженими особами з печаткою). Аваліст має вказати, за кого він дає доручительство; якщо такої вказівки немає, аваль вважається виданим за векселедавця. Не допускається авалювання за особу, яка не несе відповідальності за векселем (наприклад, за індосанта із застереженням «без звороту на мене» або за платника, що не акцептував вексель). Аваль, здійснений після закінчення строку протесту за особу, яка звільняється від відповідальності, також недійсний. Строки авалювання не встановлені — аваль може бути даний до і після закінчення строку платежу, навіть після здійснення протесту.

Векселедавець може заборонити пред'явлення векселя до акцепту, за винятком випадків, коли йдеться про переказний вексель, що підлягає оплаті у третьої особи, або про вексель, який підлягає оплаті в іншому місці, ніж місце проживання платника, або про вексель, що підлягає оплаті через певний строк за пред'явленням.

Векселедавець може також обумовити, що пред'явлення до акцепту не може бути здійснене раніше призначеного строку. Кожен індосант може обумовити, що вексель має бути пред'явлений до акцепту з призначенням строку або без нього, якщо вексель не оголошений векселедавцем таким, що не підлягає акцепту.

Переказні векселі, що підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, мають бути пред'явлені до акцепту протягом одного року від дня їх видачі. Векселедавець може скоротити цей строк або обумовити триваліший. Ці терміни можуть бути скорочені індосантами.

Платник може вимагати повторного пред'явлення векселя наступного дня після першого пред'явлення. Зацікавлені особи можуть посилатися на невиконання цієї вимоги лише в тому разі, якщо про неї було згадано в опротестуванні. Векселедержатель не зобов'язаний передавати платнику вексель, пред'явлений до акцепту. Акцепт відмічається на переказному векселі, виражається словом «акцептований» або іншим рівнозначним словом і підписується платником. Простий підпис платника на лицьовій стороні векселя має силу акцепту.

Якщо вексель підлягає оплаті у визначений строк від пред'явлення або має бути пред'явлений до акцепту в силу особливої умови, акцепт має бути датований днем його надання, якщо векселедержатель не вимагає датування днем пред'явлення. У разі відсутності дати векселедержатель, щоб зберегти права проти індосантів і векселедавця, має засвідчити це упущення своєчасним опротестуванням.

Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим, однак платник може обмежити його частиною суми. Будь-яка інша зміна, здійснена акцептом у змісті переказного векселя, рівнозначна відмові в акцепті. Однак акцептант відповідає згідно зі змістом свого акцепту. Якщо векселедавець вказав місце платежу, відмінне від місця проживання платника, не вказавши третьої особи, платник може вказати таку особу при акцепті. За відсутності такої вказівки вважається, що акцептант сам зобов'язався здійснити платіж у місці платежу.

Якщо вексель підлягає оплаті за місцем проживання платника, останній може вказати в акцепті будь-яку адресу в тому ж місці для здійснення платежу. Через акцепт платник бере на себе зобов'язання оплатити переказний вексель у строк.

У разі неплатежу векселедержатель, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, що ґрунтується на переказному векселі, щодо всього, про що може бути пред'явлена вимога згідно із статтями 48 і 49.

Якщо платник, який поставив на переказному векселі надпис про акцепт, закреслив його до повернення векселя, вважається, що в акцепті було відмовлено. Якщо інше не доведено, вважається, що закреслення було зроблене до повернення документа. Однак якщо платник письмово повідомив про свій акцепт векселедержателя або будь-кого з тих, хто підписався, він є зобов'язаним перед ними відповідно до умов свого акцепту.

Відмова в акцепті або в платежі має бути засвідчена актом, складеним у прилюдному порядку (протест у неакцепті або в неплатежі).

Протест у неакцепті має бути здійснений у строки, встановлені для пред'явлення до акцепту. Якщо перше пред'явлення мало місце в останній день строку, протест може бути здійснений наступного дня.

Протест у неплатежі переказного векселя строком на визначений день або у такий-то час від складання чи пред'явлення має бути здійснений в один із двох робочих днів, що настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Для векселя строком за пред'явленням протест здійснюється в порядку, вказаному для протесту в разі неакцепту.

Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення до платежу та від протесту в неплатежі.

У разі припинення платежів платником, незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі безрезультатного звернення стягнення на майно платника, векселедержатель може здійснювати свої права лише після пред'явлення векселя платнику для оплати та після здійснення протесту.

У разі оголошення неспроможним платника, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, а також у разі оголошення неспроможним векселедавця за векселем, який не підлягає акцепту, для здійснення векселедержателем своїх прав достатньо пред'явлення судового визначення про оголошення неспроможності.

Векселедержатель повинен сповістити свого індосанта та векселедавця про неакцепт або неплатіж протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем протесту, або, у разі застереження «оборот без витрат», — за днем пред'явлення. Кожен індосант протягом двох робочих днів після отримання повідомлення має сповістити свого індосанта про отримане повідомлення із зазначенням найменувань та адрес тих, хто надіслав попередні повідомлення, і так далі аж до векселедавця.

Вказані терміни діють з моменту отримання попереднього повідомлення.

Якщо повідомлення надіслано кому-небудь з тих, хто поставив свій підпис на переказному векселі, таке ж повідомлення має бути надіслане в той самий строк тому, хто дав за нього аваль.

Якщо хто-небудь з індосантів не вказав своєї адреси або вказав її нерозбірливо, достатньо, щоб повідомлення було надіслане індосанту, який йому передує.

Той, хто повинен надіслати повідомлення, може зробити це в будь-якій формі, навіть шляхом простого повернення переказного векселя.

Список використаних джерел

1. Большакова О. Вексельний обіг в Україні: становлення і розвиток // Фінанси України. - 2000. - № 7. - C. 119-127

2. Вексель у роботі : Добірка статей // Галицькі контракти. - 2001. - № 30: Дебет-кредит. - C. 7-21

3. Все про операції з векселями // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - № 76. - C. 4-13

4. Пилипчук С. До питання про розвиток вексельного обігу // Фінанси України. - 1997. - № 11. - C. 99-103

5. Письменна Л. Вексельний обіг в Україні // Вісник Національного банку України. - 2002. - № 10. - C. 65-67

6. Ротов А. Перспективи вексельного обігу в Україні // Фінанси України. - 1997. - № 10. - C. 111-113

7. Старинський М. Щодо питання про визначення поняття "вексель"// Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 12. - C. 24-26.

8. Україна. Закон Про обіг векселів в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 року/ Україна. Закон // Урядовий кур'єр. - 2001. - 4 травня Орієнтир. - C. 9-1