Управлінський облік: його суть значення та мета. Управлінський облік як важливий елемент контролінгу

Вступ.

Сучасне керівництво господарською діяльністю та виробничими процесами потребує більш ретельного підходу до організації обліку на підприємстві. На сьогодні бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внутрішньогосподарський (управлінський) облік визначається як система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішнього користування в процесі управління.

Перш за все, варто розібратися із самою сутністю управлінського обліку. У спеціальній літературі нерідко можна зустріти негативні оцінки щодо його впровадження. Деякі фахівці вважають, що розподіл обліку на фінансовий та управлінський руйнує цілісність єдиної системи бухгалтерського обліку.

Однак така позиція є хибною. Управлінський облік, зокрема в частині обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції, залишається невід’ємною частиною загального бухгалтерського обліку підприємства та функціонує на основі єдиного плану рахунків.

Специфіка управлінського обліку полягає в тому, що, окрім традиційного обліку витрат і калькулювання, спеціальний апарат виконує низку додаткових функцій, пов’язаних із управлінням собівартістю: узагальнення матеріальних, трудових та фінансових нормативів у вигляді нормативних калькуляцій, внутрішньозаводське планування собівартості за центрами витрат та відповідальності, аналіз собівартості за окремими виробами та статтями, підготовку проєктів управлінських рішень.

Таким чином, термін «управлінський облік» не зовсім точно відображає характер діяльності відповідного підрозділу бухгалтерії, але зберігається в зарубіжній економічній літературі за традицією. У вітчизняну практику цей термін був перенесений механічно із західних джерел.

1. Управлінський облік: його суть, значення та мета

Основна мета управлінського обліку — сприяти досягненню компанією її стратегічних цілей. Досягнення таких цілей передбачає задоволення потреб клієнтів, акціонерів та інших стейкхолдерів (постачальників, персоналу тощо).

Саме тому сьогодні акцент робиться на створенні вартості для клієнтів, акціонерів та інших учасників через ефективне використання ресурсів.

Відповідно, змінюється і роль бухгалтера-аналітика в компаніях.

По-перше, вони поступово переходять від ролі постачальників інформації для внутрішніх користувачів до ролі бізнес-партнерів, тобто повноправних учасників команди, що приймає рішення.

По-друге, у великих компаніях дедалі частіше практикують наближення бухгалтера-аналітика до місць прийняття рішень. Наприклад, 20% респондентів з американських компаній повідомили, що половина їхніх бухгалтерів-аналітиків працює безпосередньо в операційних підрозділах, які вони обслуговують.

Вивчення цього питання варто розпочати з аналізу причин, які зумовили необхідність впровадження управлінського обліку на вітчизняних підприємствах та виникнення нової дисципліни «Управлінський облік». Серед основних причин можна виділити:

• наявність різних форм власності, що призводить до появи різних груп та рівнів користувачів управлінської інформації;
• загострення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту вітчизняної продукції, що вимагає своєчасної інформації про їх кон’юнктуру;
• інтеграція економіки України у світову економіку, що неминуче веде до переорієнтації як практики, так і теорії облікових знань.

Підприємницька діяльність може здійснюватися в різних галузях економіки та в різних організаційно-правових формах. Проте незалежно від форми та сфери діяльності реалізація функцій бізнесу потребує залучення певного капіталу для фінансування операцій, визначення об’єктів та обсягів інвестування отриманих коштів. Успіх бізнесу безпосередньо залежить від ефективного використання наявних ресурсів у процесі господарських операцій. Отже, будь-яка підприємницька діяльність складається з трьох взаємопов’язаних елементів: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності. Для узгодження різних видів діяльності існує специфічна функція — управління. Управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності (рис. 1.1.).

Планування включає встановлення мети діяльності, визначення необхідних ресурсів і шляхів досягнення мети.

Досягнення будь-якої мети можливе лише за умови плідної праці колективу підприємства. Тому необхідно організувати діяльність персоналу, узгодити його зусилля та, враховуючи інтереси людей, заохотити їх. Контроль забезпечує порівняння досягнутих результатів із запланованими.

У разі виявлення значних розбіжностей здійснюється регулювання, тобто вносяться відповідні корективи в організацію або плани — залежно від причин відхилень.

Для нормального виконання розглянутих функцій управління необхідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед, система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про господарську діяльність підприємства.

Управлінський облік, будучи продовженням фінансового обліку, має з ним реальний взаємозв’язок і певні відмінності.

Взаємодія управлінського і бухгалтерського обліку досягається на основі наступності (послідовності) та комплексного використання первинної інформації, єдності норм і нормативів, а також єдності нормативно-довідкової інформації в цілому, доповнення інформації одного виду обліку даними іншого, одноразової фіксації всієї вихідної змінної інформації в первинному обліку, взаємопроникнення методів або їх елементів, наближення облікової інформації до місць прийняття рішень, єдиного підходу до розробки задач управлінського і фінансового обліку виробництва при проектуванні або удосконаленні систем автоматизованого управління виробництвом.

Ці причини сприяли формуванню нових вимог, які менеджери висувають до системи обліку щодо характеру та обсягу інформації, що їм надається (табл. 1.1).

Впровадження управлінського обліку у вітчизняну практику потребує вирішення низки проблем, основними з яких є відсутність:

• чіткого уявлення про сутність, методи та прийоми управлінського обліку серед вітчизняних економістів;
• рекомендацій щодо впровадження управлінського обліку на підприємствах України;
• спеціалістів-практиків, здатних організувати систему управлінського обліку на вітчизняних підприємствах.

Слід звернути особливу увагу на те, що система управлінського обліку виходить за межі бухгалтерського обліку і включає елементи планування, контролю, аналізу, оцінки, що зумовило деякі розбіжності у визначенні його сутності та значення серед вітчизняних економістів (табл. 1.2).

Спільним для цих висловлювань є те, що основним завданням управлінського обліку є надання неупередженої інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень відповідними управлінськими ланками підприємства. Зміст управлінського обліку розкриває рис. 1.2.

З’ясувавши сутність управлінського обліку, доцільно перейти до вивчення його предмета та методу. Зважаючи на те, що управлінський облік — це інтегрована система різних економічних дисциплін, метод управлінського обліку включає в себе:

• елементи методу бухгалтерського обліку (зокрема, рахунки і подвійний запис; інвентаризація та документація; оцінка і калькулювання);
• елементи статистики (індексний метод);
• прийоми економічного аналізу (факторний аналіз);
• математичні методи (кореляція, лінійне програмування, спосіб найменших квадратів тощо).

2. Управлінський облік як важливий елемент контролінгу

Вивчення сутності та основних завдань управлінського обліку сприятиме розумінню його основних функцій, зокрема:

• інформаційної, що полягає у забезпеченні керівників усіх рівнів управління інформацією, необхідною для поточного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;
• комунікаційної, що передбачає формування інформації для внутрішнього комунікаційного зв’язку між різними рівнями управління;
• контрольної, що забезпечує оперативний контроль та оцінку результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому;
• прогнозної, що дає можливість здійснювати перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності.

Зважаючи на особливості вітчизняної реформи бухгалтерського обліку, а також на визначення управлінського (виробничого) обліку як складової бухгалтерського обліку (що справді відповідає раннім стадіям його розвитку), необхідно зупинитися на його взаємодії з фінансовим обліком.

Слід усвідомити, що між фінансовим та управлінським обліками існує тісний взаємозв’язок, що полягає насамперед у єдності принципів, методів, системи первинного обліку та єдиного професійного середовища.

Виникнувши як облік витрат виробництва, управлінський облік у своєму розвитку пройшов декілька етапів, які отримали умовні назви:

• аналітичний (до початку Другої світової війни);
• маржинальний (до 1975 р. ХХ ст.);
• стратегічний (до теперішнього часу).

Кожний із цих етапів характеризується певними рисами, детально описаними в літературних джерелах.

Виділяють ряд методів управлінського обліку, а саме:

• фінансовий;
• індексний (статистичний);
• систематичний;
• економічний аналіз;
• комп'ютерні технології.

Принципи управлінського обліку:

• безперервність діяльності підприємств;
• єдиний грошовий вимірник;
• повнота та систематичність;
• періодичність;
• оцінка результатів діяльності дочірніх підприємств;
• прийнятність та багаторазове використання;
• комплексність;
• бюджетний метод управління.

Управлінський облік пов'язує обліковий процес з процесом управління. Функції управління та інформація, що забезпечує їх дію, дозволяють сформулювати функції управлінського обліку.

Отже, на основі управлінського обліку складаються внутрішні бухгалтерські звіти, інформація яких призначена для власників підприємства і на основі якої прослідковується фінансовий стан підприємства.

Висновки

Слід зосередитись на вивченні принципів, що притаманні тільки управлінському обліку:

• принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, що передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукції;
• принцип комплексності, що передбачає разову фіксацію даних у первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазове використання в усіх видах управлінської діяльності;
• принцип бюджетного методу управління, що виступає інструментом планування, контролю та регулювання і передбачає охоплення бюджетуванням виробництва, реалізації та фінансування підрозділів, а також підприємства в цілому;
• принцип залежності, який полягає в тому, що на різні альтернативні рішення відносяться тільки ті витрати, які залежатимуть від майбутнього вибору;
• принцип причинності, який полягає у тому, що до собівартості продукції повинні відноситися тільки ті витрати, які виникли внаслідок виробництва даної продукції.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку: Підручник. – Житомир; ЖІТІ, 2002. – 592 с.
2. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студ. спец. 8.050106 “Облік і аудит” вищих навч. закл. 2-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП. “Рута” 2002. – 480 с.
3. Голов С.Ф. Управленческий учет: Учебник. – К.: Либра, 2004. – 576 с.
4. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. – М.: Аудит, 2003. – 1072 с.
5. Карпова Т.П. Основы управленческого учета: Учебное пособие. – М.: ИНФРА – М, 2002. – 331 с.
6. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури” 2004. – 254 с.
7. Николаева О., Шишкова Т. Управленческий учет. – М.: УРСС, 2000. – 368 с.
8. Палий В.Ф. Организация управленческого учета. – М.: Бератор – Пресс, 2003. – 222 с.
9. Шевченко И.Г. Управленческий учет. – М.: ЗАО “Бізнес - школа” Интел – Синтез 2001. 112 с.
10. Янковский К.П. Мухарь Н.Ф. Управленческий учет: Учебное пособие. – СПб, 2001. – 125 с.