Управління корпорацією попиту, пропозиції та ціною за гроші

Вступ.

1. Ринкова ціна: її сутність.

2. Попит і пропозиція: закони та ринкова рівновага.

3. Як попит із пропозицією впливають на ціни фінансового ринку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Кожен ринок, незалежно від його різновиду, тримається на трьох фундаментальних складових: ціні, попиті з пропозицією та конкуренції.

До основних інструментів, що забезпечують ринкову рівновагу, належать:

По-перше, ціни. Зміна відносних цін стає для виробника сигналом щодо коригування обсягів випуску продукції. Крім того, ціни впливають на вибір технології виробництва. Зрештою, саме ціни визначають, хто саме споживатиме продукт за наявного рівня доходів.

По-друге, попит і пропозиція. Платоспроможний попит — це потреба в товарах, представлена на ринку, яка визначається кількістю товарів, що їх споживачі спроможні придбати за поточних цін та своїх грошових доходів. Пропозиція — це обсяг товарів, які пропонуються до продажу за певною ціною. Коливання ринкових цін навколо ціни рівноваги виникають через зміну співвідношення між попитом і пропозицією. Саме завдяки цим коливанням формується рівень цін, за якого досягається баланс попиту та пропозиції, а отже, і рівновага між виробництвом і споживанням.

По-третє, конкуренція. Головна мета будь-якого підприємця — максимізувати прибуток, що передбачає розширення масштабів діяльності. Це неминуче породжує суперництво між підприємцями за вигідніші умови виробництва та збуту, нарощування обсягів продукції, і в результаті вони стають конкурентами. Якщо пропозиція певного товару перевищує попит, загострюється конкуренція між продавцями. Кожен із них, прагнучи реалізувати свій товар, змушений знижувати ціну, що зазвичай веде до скорочення пропозиції цього товару. У протилежній ситуації, коли попит перевищує пропозицію, конкурувати доводиться вже покупцям. Щоб отримати дефіцитний товар, вони пропонують вищу ціну, ніж суперники. Це призводить до зростання ціни, що стимулює збільшення пропозиції.

«Попит» і «пропозиція» — два ключові поняття економічної науки. Їх можна аналізувати окремо, проте на практиці вони є нерозривними.

Теорія пропозиції, як зазначено у великому економічному словнику, ґрунтується на теорії поведінки виробників і досліджує, яким чином фірми та підприємці постачають на ринок товари та послуги.

Оскільки ринок в Україні перебуває на стадії розвитку, вивчення попиту та пропозиції є вкрай важливим для розуміння шляхів становлення ринкової економіки. Особливо важливо навчитися застосовувати результати таких досліджень на практиці. Сьогодні практично жодна фірма не може обійтися без інформації про попит і пропозицію.

Зростання ціни на товар призводить до скорочення попиту на нього та збільшення пропозиції. Зниження ціни дає протилежний ефект: попит зростає, а пропозиція падає. Отже, попит і пропозиція змінюються під впливом ціни.

1. Сутність ринкової ціни

Ціни відіграють вирішальну роль у мотивації дій як виробників (продавців), так і споживачів (покупців). Проблеми ціни, цінності та вартості залишаються актуальними вже багато століть. В економічній теорії сформувалися два протилежні підходи до цього питання. Перший, започаткований А. Смітом та Д. Рікардо, відомий як трудова теорія вартості. Він стверджує, що вартість (цінність) речей визначається втіленою в них працею. Як зазначав Девід Рікардо, «вартість товару залежить від відносної кількості праці, необхідної для його виробництва».

Другий підхід — теорія корисності, яка базується на тому, що цінність речей визначається суб'єктивною оцінкою споживачів.

Видатний український економіст М. Туган-Барановський, порівнюючи ці дві теорії, підкреслював, що кожна з них здатна пояснити певні явища, але має й обмеження. Трудова теорія вартості, зокрема, не може пояснити ринкові коливання цін, а також ціни на товари, не створені людською працею, наприклад, на землю. Водночас теорія корисності не може пояснити, чому середні ціни на різні товари суттєво відрізняються, а багато корисних речей взагалі не мають ціни. Основу сучасних поглядів на ринкову ціну заклав англійський вчений Альфред Маршалл. Він дійшов висновку про безперспективність дискусії щодо того, яка з теорій — трудова чи корисності — є правильнішою. Маршалл запропонував зосередитися на дослідженні закономірностей формування та взаємодії попиту і пропозиції, на основі чого побудувати теорію цін. При цьому ідею граничного відшкодування факторів виробництва він використав для пояснення формування пропозиції, а ідею граничної корисності — для пояснення формування попиту.

Основними чинниками формування ціни є попит та пропозиція.

2. Закони попиту і пропозиції. Ринкова рівновага та управління ними

Ринковій економіці, окрім таких категорій, як товар і гроші, притаманні попит, пропозиція та їх рівновага.

Попит — це рішення (бажання) покупців придбати товар. Пропозиція (пропонування) — це рішення (бажання) продавців продати товар.

Серед численних чинників, що впливають на попит, найважливішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, їхні смаки та вподобання, очікування, кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, окрім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити їхній вплив, ми отримаємо залежність, яка називається функцією попиту від ціни. Її можна записати так:

Qd = f(p),

де Qd — обсяг попиту, тобто кількість певного товару, яку покупці готові придбати за певну ціну; р — ціна цього товару. Чим вища ціна, тим менша величина попиту, і навпаки: чим нижча ціна, тим більша величина попиту. Ця залежність відома як закон попиту. Його можна проілюструвати кривою попиту (на мал. 1 крива D).

При зниженні ціни товару з 5 до 2 грн обсяг попиту зріс із 2 до 4 одиниць [227-229].

Ринкова пропозиція — це готовність виробників продавати певний товар, або кількість товару, яку продавці готові запропонувати за даною ціною.

Серед чинників, що впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють ціна даного товару, ціни інших товарів, технологія виробництва, податки, дотації виробникам, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, окрім ціни даного товару, на незмінному рівні, ми отримаємо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs = f(p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

За вищої ціни на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції перебуває у прямій залежності від ціни. Цю залежність називають законом пропозиції. Його можна проілюструвати кривою на мал. 2.

При зростанні ціни з 1 до 3,5 грн обсяг пропозиції зріс із 2 до 4 одиниць товару.

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої обсяги пропозиції та попиту збігаються, тобто наміри покупців і продавців узгоджуються. Графічно ринкова рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, що збігаються, — рівноважною кількістю продукції.

Графічне зображення ринкової рівноваги наведено на мал. 3. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

Коли обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Якщо попит зростає (зменшується) за незмінної пропозиції, ціни на товар зростають (зменшуються). Якщо ж пропозиція зростає (зменшується) за незмінного попиту, ціни зменшуються (зростають). Коли ціна встановлюється вище рівноважної, пропозиція перевищує попит, що призводить до надлишку продукту. Якщо ціна нижча за рівноважну, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

Вища ціна стимулює виробників нарощувати обсяги виробництва. Однак більша пропозиція створює проблему реалізації товару. Продавці, конкуруючи між собою, починають знижувати ціну. Дефіцит, своєю чергою, створює проблему придбання товару. Споживачі, конкуруючи, пропонують вищу ціну.

Механізм ринкової конкурентної ціни є реальним інструментом, який, попри можливі відхилення, повертає ціну до рівня, що врівноважує попит і пропозицію, узгоджуючи інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й сигналізує про раціональний розподіл ресурсів, виступаючи засобом саморегулювання відносин між покупцями та продавцями [6, c.314-316].

3. Вплив попиту та пропозиції на ціни фінансового ринку

У ринковій економіці механізм ціноутворення є головним координатором розподілу капіталу.

Ціна грошового капіталу, що формується на фінансовому ринку, визначається співвідношенням попиту покупців і пропозиції продавців грошових фондів.

Вона відображає обсяг попиту на грошові фонди з боку потенційних власників часток капіталу та кредиторів, який може бути задоволений за відповідних цін (дивідендів та відсотків) протягом певного періоду. За незмінності інших факторів зниження ціни веде до зростання попиту, і навпаки — підвищення ціни спричиняє його падіння. Цей зворотний зв'язок між ціною та величиною попиту називається законом попиту (law of demand). Якщо споживачі мають можливість збільшити інвестиції та позики за того ж рівня цін, попит зростає. На рис. 1 це показано зміщенням кривої попиту вправо — від ПО до ПО₁. Навпаки, скорочення можливостей споживачів призводить до зменшення попиту на грошовий капітал за того ж рівня цін, що на рисунку відображено зміщенням кривої попиту вліво.

Динаміка пропозиції на фінансовому ринку графічно зображується кривою ПР (рис. 2). Вона показує обсяг грошового капіталу інвесторів та позичкового капіталу кредиторів, який пропонується за відповідними цінами (дивідендами, відсотками) протягом певного періоду. За незмінності інших факторів існує пряма залежність між рівнем дивідендів та відсотків, з одного боку, та обсягом грошового капіталу, що пропонується для продажу, з іншого. Зростання дивідендів та відсотків збільшує обсяг грошового капіталу, що пропонується для інвестицій в акції та позик. Ця залежність називається законом пропозиції (law of supply). Зміни пропозиції можна зобразити графічно. Зростання пропозиції, тобто готовність і спроможність продати більший обсяг грошового капіталу за ту саму ціну, зміщує криву пропозиції вправо — з ПР до ПР₁. Зменшення пропозиції, тобто готовність і здатність продати меншу кількість грошового капіталу за тією ж ціною, зміщує криву вліво — з ПР до ПР₂.

Тепер розглянемо динаміку співвідношення попиту та пропозиції на фінансовому ринку. На рис. 3 видно, що встановлення порівняно високих дивідендів та відсотків (Ц₁) спонукає власників грошового капіталу збільшувати обсяг капіталу, що пропонується для продажу. Однак за високої ціни у споживачів зменшується бажання купувати запропонований обсяг. У такому разі на ринку виникає надлишок пропозиції грошового капіталу.

У протилежній ситуації, коли рівень дивідендів та відсотків занижений (Ц₂), виникає дефіцит грошового капіталу, що пропонується для продажу.

В обох випадках ціни (Ц₁ та Ц₂) не можуть утриматися на тому самому рівні. У першому випадку конкуренція між продавцями грошового капіталу змусить дещо знизити ціну. У другому — конкуренція між споживачами сприятиме підвищенню цін. Зрештою ціна встановиться на рівні Ц₀, який називається ціною ринкового клірингу, або рівноважною ціною (equilibrium price). За такої ціни величина попиту та пропозиції на грошовий капітал урівноважується. Обсяг грошового капіталу, що відповідає такому рівню ціни, становитиме ГК. Розбіжності між пропозицією продавців та попитом покупців породжують зміни в ціні, які зрештою завершуються узгодженням двох протилежних намагань.

Розглянемо детальніше, як впливають на рівноважну ціну фінансового ринку зміни попиту та пропозиції. Припустимо, що обсяг пропозиції грошового капіталу залишається постійним (рис. 5. а, б). У разі підвищення попиту за інших незмінних умов (ПО₁) зростає ціна та збільшується обсяг грошового капіталу, що знайшов збут. При зниженні попиту (ПО₂) ціна та обсяг продажів скорочуються.

Тепер уявімо, що попит на фінансовому ринку залишається незмінним (рис. 5. в, г). У такому випадку збільшення пропозиції (ПР₁) спричиняє зниження ціни та одночасне зростання обсягу продажів. Коли ж пропозиція зменшується (ПР₂), рівень цін дещо підвищується, а обсяг проданого грошового капіталу скорочується.

Можливі також складніші ситуації зміни ціни фінансового ринку при одночасному коливанні попиту та пропозиції. Коли попит і пропозиція змінюються в протилежних напрямах, можливі два випадки.

По-перше, при зростанні пропозиції та скороченні попиту спостерігається подвійний ефект зниження ціни, тобто спад ціни буде більшим, ніж якби він був наслідком кожного з цих факторів окремо. Зміни в обсязі продажів грошового капіталу залежатимуть від відносних параметрів зміни попиту та пропозиції. Адже збільшення пропозиції веде до зростання обсягу продажів, а падіння попиту — до їхнього скорочення.

По-друге, при скороченні пропозиції та зростанні попиту спостерігається подвійний ефект зростання ціни. Можна очікувати, що підвищення рівноважної ціни буде більшим, ніж якби воно було викликане будь-яким із цих факторів окремо. Обсяг продажів, як і в першому випадку, залежить від відносних параметрів зміни попиту та пропозиції.

Розглянемо випадок, коли пропозиція та попит змінюються в одному напрямі. Спочатку уявімо, що обидва вони зростають. Тут слід порівняти два протилежні впливи на рівноважну ціну. Під впливом зростання пропозиції ціна падає, але підвищується під тиском зростаючого попиту. Якщо зростання пропозиції більше, ніж зростання попиту, то врешті-решт ціна на фінансовому ринку спаде. Якщо відбувається протилежне, ціна підвищиться. Обсяг продажів грошового капіталу збільшується, причому з подвійним ефектом.

Розглянемо випадок, коли попит та пропозиція падають. Якщо пропозиція зменшується значніше, ніж скорочується попит, то рівноважна ціна на фінансовому ринку зростає. У протилежному випадку вона падає. Обсяг продажів грошового капіталу скоротиться з подвійною силою.

Висновки

Аналіз пропозиції та попиту є базовим інструментом мікроекономіки. На ринках із вільною конкуренцією криві пропозиції та попиту показують, який обсяг товару виробляють фірми та яким буде споживчий попит як функція ціни.

Еластичність демонструє чутливість пропозиції та попиту до змін у ціні, доходах чи інших величинах. Наприклад, еластичність попиту за ціною визначає відсоткову зміну в кількості попиту, що виникає внаслідок зростання ціни на 1%. Для еластичності характерні часові рамки: для більшості товарів важливо розрізняти довгострокову та короткострокову еластичність.

Якщо ми можемо розрахувати, принаймні наближено, рівняння кривих пропозиції та попиту для певного ринку, ми можемо визначити ціну рівноваги, прирівнюючи пропозицію до попиту. Крім того, якщо ми знаємо ступінь залежності пропозиції та попиту від інших економічних змінних, таких як дохід чи ціни на інші товари, ми можемо визначити, як змінюються ціна та кількість рівноваги зі зміною інших величин. Це є засобом аналізу та прогнозування динаміки ринку.

Зазвичай числові розрахунки можна виконувати, узгоджуючи криві пропозиції та попиту з показниками ціни та кількості та з оцінками еластичності. Для багатьох ринків такі оцінки отримати неважко, а прості «чорнові» розрахунки можуть допомогти зрозуміти характеристики та динаміку ринку.

Список використаної літератури

1. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 2004
2. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред. З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина. – 2-ге вид., доп. – Львів: Інтереко, 1998
3. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: Мікроекономіка / переклад з англ. С. Панчишин, О. Ватаманюк. За ред. З. Ватаманюка. – Львів: Просвіта, 1999
4. Економіка: Навч. Посібник для 10-11 класів / З.Г. Ватаманюк, С.М. Панчишин, І.М. Грабинський та ін. За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Либідь, 1999
5. Микроэкономика Э. Дж. Долон, Д. Е. Линдсей / Перевод В.В. Лукашевича. – Санкт-Петербург: АО «Санкт-Петербург оркестр», 1994
6. Ястремський О., Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання, 1998
7. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: (Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Коніщенко та ін. / За ред. Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко. – 2-ге вид. переб. і доп. – К.: Вища шк., 1997
8. Пидайк Р., Рубенфельд Д. Мікроекономіка / Перек. А. Олійник та Р. Скільський. – К.: Основи, 1996
9. Семюелсон П., Нордгаус М. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1999. – О. – 2004. – № 3. – C. 78-84