Удосконалення складського господарства

Вступ

Безперебійне функціонування виробничих процесів на будь-якому підприємстві неможливе без формування відповідних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих, а також міжцехових та внутрішньоцехових запасів напівфабрикатів власного виробництва. Зберігання цих запасів забезпечується на різноманітних складах підприємства.

Кількість, структура та розміри складів визначаються номенклатурою й обсягами споживання матеріальних цінностей. На великих підприємствах кількість складів може сягати кількох десятків.

Структура складського господарства підприємства формується через кількість, склад, ємність та спеціалізацію складів. Їх організація, технічне оснащення та розташування на території заводу чи фабрики суттєво впливають на роботу та фінансовий стан підприємства. Зокрема, від організації складського господарства залежать пропускна здатність складів, трудомісткість і собівартість складських робіт, величина внутрішньозаводських транспортних витрат.

Отже, склади є ключовими ланками технологічного процесу, а для оптової та роздрібної торгівлі — фундаментом діяльності. Тому підприємства, що прагнуть випереджати конкурентів, потребують сучасної організації складів, впровадження новітніх технологій та залучення кваліфікованих кадрів.

Часто склади на підприємствах є найменш привабливими та брудними приміщеннями, а заробітна плата завідувачів складів незначно перевищує оплату праці прибиральниць. Як наслідок, підприємства отримують від складів саме ту віддачу, на яку вони заслуговують.

Метою цієї роботи є пошук шляхів удосконалення складського господарства підприємства, оскільки саме в організації складських операцій та управлінні запасами криються проблеми або успіхи підприємств, діяльність яких неможлива без складів.

1. Сутність, призначення та функції складського господарства

Складське господарство є важливою та невід'ємною складовою кожного підприємства. Його головне завдання — збереження запасів сировини, матеріалів та готової продукції. Воно відіграє ключову роль у русі матеріальних цінностей: сировини, матеріалів, палива, інструментів, обладнання, запчастин, спецодягу, а також готової продукції, напівфабрикатів та відходів виробництва.

Склад — це приміщення або комплекс приміщень, призначених для зберігання матеріальних цінностей. Він виступає своєрідним акумулятором резервів матеріальних ресурсів, необхідних для згладжування коливань обсягів поставок і попиту, а також для синхронізації швидкостей потоків товарів у системах просування від виробників до споживачів або потоків матеріалів у технологічних виробничих системах.

Таким чином, складське господарство є сполучною ланкою між службою матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) та виробничими підрозділами, між цехами, що випускають продукцію, і збутовими органами, а також між підрозділами підприємства. Його діяльність безпосередньо впливає на безперебійну та ефективну роботу основного виробництва, на ритмічний випуск і відвантаження товарної продукції.

Складське господарство виконує такі функції:

• прийом матеріальних цінностей з їх кількісною та якісною перевіркою, включаючи перевірку тари й упаковки, облік і оформлення документів, створення необхідних умов для зберігання вантажів, розвантаження, перетарювання, переміщення та розміщення на складах;
• підготовка та випуск матеріальних засобів виробництва і відправка за межі підприємства;
• підготовка складських приміщень і площадок, внутрішньоскладське переміщення вантажів з метою більш раціонального використання площ складів;
• прийом від виробничих підрозділів готової продукції за кількістю, асортиментом і сортами, оформлення документів, розміщення продукції на складах та забезпечення її збереження, підготовка продукції до відвантаження споживачам;
• відпуск продукції споживачам за номенклатурою, асортиментом, якістю та кількістю з оформленням відповідної документації;
• розробка та реалізація заходів щодо вдосконалення тарно-складського господарства, навантажувально-розвантажувальних робіт, механізації та автоматизації складів.

Виходячи з цих функцій, роботи, що здійснюються на матеріальних складах, можна звести до таких основних операцій: приймання матеріалів, їх розміщення, зберігання, підготовка до виробничого споживання, відпуск виробничим та іншим ділянкам підприємства й облік матеріальних цінностей.

Матеріали, що надходять на склад, проходять кількісне та якісне приймання. Кількісне приймання полягає у перевірці відповідності фактичної наявності матеріалів даним, зазначеним у супровідних документах.

Первинна перевірка вантажів, що надійшли ззовні, здійснюється представником підприємства на залізничній станції. Тут перевіряється кількість прибулих місць, цілісність упаковки, іноді вага вантажу. Якщо виявляється розбіжність між фактичною наявністю та даними супровідних документів, на залізничній станції складається комерційний акт для пред'явлення претензій винуватцю недостачі — постачальнику або транспортній організації.

Якщо ж кількість матеріалу, що надійшов, за зовнішнім оглядом не викликає сумнівів, його вага на станції прибуття зазвичай не перевіряється. Такий матеріал вибірково перевіряється вже на складі підприємства.

Поряд із кількісною перевіркою на складах проводиться якісне приймання. Воно здійснюється органами технічного контролю із залученням у необхідних випадках лабораторій. Якісна перевірка встановлює відповідність отриманих матеріалів стандартам або технічним умовам. При невідповідності матеріалу стандарту чи технічним умовам викликається представник постачальника та складається акт про непридатність матеріалу.

Якщо партія непридатного матеріалу невелика або представник постачальника не може прибути, акт про непридатність складається комісією підприємства із залученням представника незацікавленої організації. Акт направляється постачальнику з одночасним запитом щодо подальших дій із забракованим матеріалом. Останній до вказівки власника перебуває у споживача на відповідальному зберіганні в спеціально відведеному місці. Як правило, якісна перевірка матеріалів і напівфабрикатів проводиться лише за особливо відповідальними їх видами, оскільки більшість постачальників самі перевіряють якість своєї продукції перед відправленням.

Прийняті на склад матеріали розміщуються з дотриманням певних вимог обліку й зберігання. Кожен матеріал має розміщуватися так, щоб забезпечувалося збереження його кількості та якості. Матеріали однакового найменування розміщуються на одній ділянці, важкі та громіздкі матеріали — ближче до місця видачі.

Розміщення та зберігання матеріальних ресурсів на складах підприємства може здійснюватися трьома способами. Сортове розміщення передбачає закріплення за кожним видом матеріалів постійного місця зберігання. При партіонному способі кожна партія матеріалів, що надійшла на підприємство, зберігається окремо. Комплектне розміщення є різновидом сортового та означає розміщення матеріалів комплектами, що відпускаються у виробництво.

На більшості промислових підприємств при матеріальних складах існують спеціальні ділянки підготовки матеріалів до виробництва. Так, на багатьох заводах і фабриках централізовано організований розкрій чорних металів, лісу та інших матеріалів. Це дозволяє більш ощадливо використовувати матеріал, застосовуючи методи комбінованого розкрою та використовуючи відходи для виробництва дрібніших деталей.

Одним із видів підготовки матеріалів до виробництва є комплектування матеріалів і напівфабрикатів перед відпуском їх виробничим цехам. Відпуск матеріалу цехам здійснюється на підставі встановлених для кожного цеху лімітів. Залежно від типу виробництва й характеру матеріалів застосовується різний порядок відпуску.

Основні матеріали в масовому та крупносерійному виробництві відпускаються за планкартами. Планкарта — це документ, що складається відділом постачання або планово-виробничим відділом, у якому зазначається встановлений цеху місячний ліміт за кожним видом матеріалу, а також строки й партії подачі. Відповідно до планкарт склад своїми транспортними засобами доставляє кожному цеху у встановлений термін партії матеріалів і напівфабрикатів. Відпуск матеріалів оформляється приймально-здавальними накладними.

На підприємствах серійного та одиничного виробництва основні й допоміжні матеріали, а також допоміжні матеріали в масовому та крупносерійному виробництві відпускаються за разовими вимогами відповідно до лімітних карт і відомостей. Відпуск оформляється накладними або розписками одержувача в лімітних картах чи відомостях.

Облік руху матеріальних ресурсів ведеться за допомогою картотеки як на складах підприємства (кількісно-сортовий облік), так і в бухгалтерії (кількісно-вартісний облік). В окремій картці зазначаються номенклатурний номер матеріалу, його найменування, марка, сорт, одиниця виміру та ціна, а також фіксуються всі надходження й видачі матеріалу. За картотекою розраховуються залишки матеріалів, які порівнюються з нормами запасу зберігання та лімітами.

Для забезпечення нормальної роботи підприємства важливо організувати оперативне регулювання запасів. З цією метою встановлюється контроль за станом гарантійних запасів на складах. Якщо частина гарантійних запасів починає видаватися в цехи, це служить сигналом того, що нормальний хід виробництва може бути порушений. Про це повідомляються органи МТЗ. Таку ж реакцію повинні викликати факти перевищення розмірів запасів, установлених за категоріями матеріальних ресурсів.

Таким чином, запаси не лише виконують функції зберігання й підготовки матеріалів до видачі їх у виробництво, але й допомагають оперативно регулювати їх споживання.

2. Види складів та їх зберігаюче обладнання

Різноманітність спеціалізації підприємств, номенклатури продукції, що випускається, видів та обсягів матеріальних запасів зумовлює необхідність їх класифікації. Складську мережу класифікують за різними ознаками.

За видом виконуваних функцій склади поділяють на:

1. сортувально-розподільчі;
2. транзитно-перевалочні;
3. накопичувальні.

Найпоширенішими є сортувально-розподільчі склади, які становлять значну частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень роздрібних торговельних підприємств. На сортувально-розподільчих складах, як правило, утримують поточні товарні запаси протягом відносно нетривалого часу, тому функція зберігання товарів тут не є основною.

Транзитно-перевалочні склади призначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту товарів із районів виробництва до пунктів споживання. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів: тут вивантажують товари, привезені одним видом транспорту, приймають їх за масою та кількістю місць, сортують і навантажують на інший вид транспорту.

Накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів. Велике значення тут має контроль за якістю зберігання. Накопичувальні склади переважають в оптовій торгівлі. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів вони виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані з прийманням і відпуском товарів оптовим покупцям: перепаковування, сортування, переробку, розфасовування.

Залежно від товарної специфікації, зумовленої асортиментом товарів, що підлягають зберіганню, розрізняють склади:

1. універсальні;
2. спеціалізовані;
3. вузькоспеціалізовані;
4. комбіновані;
5. неспеціалізовані;
6. змішаного зберігання.

Універсальні склади призначені для зберігання та складської переробки практично всіх груп непродовольчих і продовольчих товарів. На спеціалізованих складах зберігають і переробляють одну будь-яку групу товарів. Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, що вимагають особливого режиму зберігання. На комбінованих складах усі складські операції здійснюють з товарами різних груп, що входять до складу споживчого комплексу («спорт і туризм», «товари для молоді»). Неспеціалізовані склади призначені для зберігання двох і більше груп товарів і проведення різних технологічних операцій з ними. Ці групи товарів, на відміну від попередніх видів складів, не пов'язані між собою (склади гастрономічних, м'ясо-рибних, інших товарів). На складах змішаного зберігання операції виконують з основними видами непродовольчих і продовольчих товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна будова, від якої залежить режим зберігання товарів. За цією ознакою розрізняють:

1. загальнотоварні;
2. спеціальні склади.

Загальнотоварні склади призначені для зберігання та складської обробки товарів, які не потребують особливих умов, а спеціальні — для зберігання товарів, фізико-хімічні властивості яких потребують будівель або технологічних пристроїв певної конструкції.

Спеціальні склади можуть бути: немеханізовані, механізовані, комплексно механізовані, автоматизовані, автоматичні. Немеханізовані — це склади з ручною переробкою вантажів. На механізованих складах та їх дільницях механізовано локальні технологічні операції при ручних операціях на укладанні та комплектуванні продукції. На комплексно механізованих складах механізовано вантажопереробку по всьому технологічному циклу. Автоматизованими є комплексно механізовані склади або їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний або автооператорний комплекс (ПКРАК), який експлуатується в максимальному режимі, або комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління з електронною автоматикою. Автоматичні склади — це програмно-керовані автоматизовані склади, що експлуатуються в автоматизованій системі управління технологічним процесом (АСУТП) з управлінням від ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати.

Важливими ознаками класифікації складів є кількість поверхів та висота приміщень. За цими ознаками розрізняють одноповерхові низьковисотні з робочою висотою до 7,2 м, середньовисотні з висотою від 7,2 до 12,6 м, висотні з висотою понад 12,6 м та багатоповерхові склади.

За транспортними умовами, тобто за розміщенням поблизу залізничних чи водних шляхів сполучення, склади називають:

1. прирейковими (біля магістральних залізничних шляхів або тих, що мають під'їзні дороги);
2. пристанськими (на річкових пристанях, що мають причали), портовими (біля морських портів);
3. неприрейковими (внутрішньоміські), що не мають безпосереднього зв'язку з транспортними шляхами.

Складські будівлі за конструктивними особливостями бувають:

1. закритими;
2. напівзакритими;
3. відкритими.

Закриті склади переважають серед складських будівель. Як правило, це будівлі, поділені на окремі приміщення, призначені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, розфасовування, комплектування партій товарів та ін.) і розташовані у певній послідовності. Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю поверхів, матеріалами, з яких зроблено стіни, вогнестійкістю (неспалимі, важкоспалимі, спалимі). До напівзакритих належать склади з навісами. За конструкцією вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві, три стіни. Висота їх досягає 4-6 м. Довжина може бути різною, але не більш як 100 м. Фундаменти навісів асфальтують або бетонують. Відкриті склади — це різні майданчики з незначним нахилом до країв для стоку дощових і талих вод. На них зберігаються матеріальні цінності, стійкі проти температурного й атмосферного впливу.

Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяють на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) та склади-холодильники. Неутеплені (неопалювані) склади використовують переважно для зберігання товарів у скляній, м'якій чи іншій тарі. Їх будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів. Утеплені (опалювані) склади мають горище або з'єднані з дахом утеплені покриття, дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюють умови для захисту товарів від різних перепадів зовнішньої температури та вологості повітря.

Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання в камерах для зберігання товарів мінусової температури. Ці склади призначені для зберігання швидкопсувних товарів. Розрізняють склади-холодильники індивідуального, спільного та загального користування. Склад індивідуального користування може бути у віданні однієї торговельної організації або підприємства, які використовують його площу та обладнання за власним розсудом, однак приміщення його можна здавати в оренду. Серед складів спільного користування розрізняють кооперативні та об'єднані. Кооперативні належать кільком торговельним підприємствам, організаціям, що об'єднали кошти на будівництво великого складського комплексу і використовуються ними. Об'єднані склади належать одній торговельній організації, однак використовують їх кілька таких утворень. До складів загального користування належать спеціально побудовані складські будівлі, здані в тимчасову експлуатацію будь-якому торговельному підприємству (організації). Зазвичай ці склади перебувають у віданні транспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, а також автотранспортних підприємств.

Важливою ознакою класифікації складів є форма власності. Згідно з Законом України «Про власність» (1991) склади можуть бути:

1. державними;
2. колективними;
3. приватними;
4. спільними.

Нині склади є переважно державною, а також колективною власністю підприємств та організацій. Склади в оптовій торгівлі в перспективі стануть власністю трудових колективів. Певну частку мають становити невеликі приватні склади, викуплені із складського фонду, — здебільшого в роздрібній торгівлі або побудовані на власні кошти приватних осіб. Набули розвитку спільні склади із змішаною формою власності (державна, колективна, приватна юридичних та фізичних осіб України та інших держав). Поступово, із впровадженням Програми приватизації, частка складської мережі у власності держави зменшуватиметься.

У складських приміщеннях широко використовують спеціальне обладнання, яке дає змогу зберігати матеріали (товари) різних видів, типів і різного призначення. Воно також підвищує ефективність використання площі та об'єму сховища, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів.

Це обладнання за фізико-хімічними властивостями матеріальних цінностей, що зберігаються, можна поділити на 3 основні групи:

• для зберігання штучних і затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів);
• для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру);
• для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, гасу, дизельного палива).

Обладнання для зберігання штучних і затарених матеріалів та виробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів. Стелажі являють собою металоконструкції із сортового прокату чи гнучких профілів різного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. Їх виготовляють із дерева, великорозмірних, схожих на літери «Г» й «Т», залізобетонних елементів. За конструкцією опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі полицеві й безполицеві, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові. На полицевих стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартних піддонах. Безполицеві та каркасні стелажі використовують у комплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку укладається продукція, що надійшла на склад. На цих стелажах зберігають продукцію виробничо-технічного призначення широкої номенклатури. Стоякові стелажі призначені для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, кругляку.

Для зберігання металопрокату і труб застосовують консольні стелажі (одно- і двобічні), на яких укладають продукцію у спеціальних металевих піддонах (касетах) завдовжки до 6 м.

Для зберігання продукції спеціального призначення, наприклад барабанів з кабелем, використовують пірамідальні стелажі. Досить поширені також автоматизовані елеваторні стелажі для зберігання і зручного комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури.

На складах використовують вантажні піддони різних конструкцій (розбірні й нерозбірні). За будовою виділяють піддони: плоскі — без надбудов над верхньою площиною настилу; стоякові — з постійними або знімними стояками; ящикові — з постійними, знімними або відкидними стояками. Виготовляють піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу, а також комбіновані — дерев'яно-металеві.

Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади.

Бункери — це ємкості різної форми (круглі, прямокутні, конічні), що мають зверху завантажувальний, а знизу — розвантажувальний отвір з механічним затвором. Затвор може бути зв'язаним з автоматичним дозатором, ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві певну кількість матеріалу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та з інших матеріалів (дерев'яні з металевим каркасом), а за видом улаштування — надземні, підземні та напівзаземлені.

Для зберігання нафтопродуктів на складах використовують резервуари і дрібну тару (бочки, бідони тощо). Резервуари бувають металеві й неметалеві (залізобетонні, бетонні та цегляні). Металеві резервуари за формою можуть бути циліндричними (вертикальні та горизонтальні); квадратними, прямокутними, краплеподібними, сферичними та ін. За способом влаштування резервуари поділяють на наземні, напівпідземні та підземні.

У складському господарстві використовують ваги загального призначення. За конструкцією вони бувають гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, автоматичні, напівавтоматичні. За використанням та установкою розрізняють ваги настільні, товарні (платформні), пересувні та стаціонарні, автомобільні стаціонарні та пересувні, вагонні, кранові, конвеєрні, бункерні (порційні).

Для складської переробки різних матеріалів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин і пристроїв. Класифікують їх за такими ознаками:

1) за продуктивністю і рівнем використання ручної праці — основні засоби механізації (мостові, козлові, баштові крани, конвеєри, навантажувачі, крани-штабелери); допоміжні (ручні візки, роликові доріжки, блоки, домкрати);

2) за напрямом переміщення вантажів: у горизонтальному напрямі і з незначним нахилом — електро- та автовізки, конвеєри, скрепери; у вертикальному напрямі з різним нахилом — елеватори, ліфти, штабелери, підйомники; у змішаному напрямі — електро- та автонавантажувачі, крани усіх видів;

3) за характером переміщення вантажів: періодичної дії — електро- та автовізки, підйомники-навантажувачі, крани; безперервної дії — конвеєри, елеватори, спіральні спуски;

4) за видом рушійної сили: механізми з електричними двигунами — електронавантажувачі, електрокари, електроштабелери, електрокрани; механізми з двигунами внутрішнього згоряння — автокари, автонавантажувачі, дизельні крани; пристрої для самопереміщення вантажів — похилі спуски, роликові доріжки прямолінійні та гвинтові; механізми ручної дії — візки, крани, лебідки;

5) за конструкцією: стаціонарні засоби — крани на колоні, консольні; напівстаціонарні засоби — мостові, баштові, залізничні крани; засоби вільного переміщення — всі засоби підлогового підйомно-транспортного призначення: автокрани, плавучі крани, аерокрани.

Серед великої кількості різних машин і засобів для переробки окремих видів матеріалів не всі можна зручно й доцільно використовувати.

Зручність та економічна ефективність застосування тих чи інших механізмів залежить від вантажообороту, характеру перероблюваних матеріалів, їх маси, габаритних розмірів та ін. Тільки ретельний аналіз та економічні розрахунки дадуть змогу вибрати найвигідніший для даного складу тип підйомно-транспортної машини чи іншого пристрою.

3. Удосконалення складського господарства на прикладі підприємств з продажу автомобільних запчастин

Інноваційні процеси в сучасній економіці відіграють вирішальну роль у питанні придбання й підтримки сильних сторін підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої важливості інноваційні проекти набувають у випадку, коли існуюча компанія обирає стратегію розвитку ринку. Це відбувається також і тому, що вже навіть в Україні зрозуміли: вирішення своїх конкурентних переваг за рахунок цінової політики приносить менший ефект, ніж якісно новий рівень конкурентної боротьби — орієнтований на унікальність і лідерство якості. Однак існують специфічні ринки, де орієнтація на лідерство якості й тим більше унікальність, на перший погляд, здаються утопічними. Одним із них є ринок продажу автомобільних запасних частин і комплектуючих для вітчизняних вантажних автомобілів.

Специфіка даного ринку полягає в тому, що співвідношення великих і дрібних споживачів на ринку становить 42% і 58% відповідно [4]. Таким чином, для крупнооптових споживачів, чия частка на ринку нижча, основним критерієм при виборі постачальника є ціна, а для дрібнооптових споживачів основним критерієм є час, затрачуваний на отримання товару. На жаль, на багатьох підприємствах, де ціни навіть нижчі, ніж у середньому по галузі, відвантаження зі складу йдуть із такими затримками, що часто виникають випадки відмов серед дрібнооптових клієнтів від оплаченого ними замовлення, і підприємство змушене повертати гроші, втрачаючи і клієнтів, і прибуток.

Дуже часто на підприємствах після оплати покупки в головному офісі клієнтові пропонують забирати товар наступного дня, інакше абсолютно неможливо передбачити, скільки часу йому доведеться провести на складі, очікуючи отримання замовлення. Справа в тому, що у працівників складу оплата відрядна, і їм доводиться отримувати товар зі складів одразу за декількома замовленнями. У кожного складу зазвичай є своя спеціалізація, однак фактично під час приймання товар ставиться на той склад, де в цей момент є місце, хоча й намагаються дотримуватися спеціалізації.

Ситуація ускладнюється наявністю на кожному складі так званого «дрібного» товару, що береться у більших кількостях і вимагає кропіткого перерахування, тому що вітчизняні виробники практично ніколи його не фасують. Тому при отриманні товару в кожного складу вибудовується черга складачів з великовантажними візками для комплектації й транспортування відібраного товару. Ці черги часто перегороджують проходи й ускладнюють переміщення по складу робітників і самих складачів. Усе це призводить до порушення техніки безпеки, тим більше що на складах зберігаються легкозаймисті предмети, а також створює зайву нервозність і озлобленість співробітників складу, часто виникають конфлікти.

При цьому, отримуючи нову заявку, складачеві дуже часто доводиться повертатися на той самий склад і заново відстоювати чергу, тому деякі з них працюють групами по 2-3 особи, що ще більше ускладнює здачу сформованого замовлення на склад відвантаження через плутанину з комплектацією замовлення. Тому фактично кожен складач у стані сформувати в середньому не більше 4-5 замовлень за день, а у випадку закінчення робочого часу він змушений залишати візки з недоукомплектованими замовленнями в проходах, тому що склад відвантаження не завжди приймає, навіть на тимчасове зберігання, подібні недокомплекти. Тому складачам іноді доводиться нав'язувати заявки, що надійшли на головний склад у другій половині дня. Таким чином, будь-яке одиничне замовлення за середньостатистичними даними формується протягом доби.

Подібна ситуація викликає сильну плинність кадрів, що призводить до численних випадків розкрадань. І все це значною мірою відбивається на клієнтах, тому що якщо клієнт прийде на склад у день оплати, то він витратить там цілий день і отримає негативний заряд, що асоціюватиметься з усією фірмою, а отримуючи замовлення наступного дня, він ризикує зіткнутися з випадками пересортування товарних позицій або, що ще гірше, з фактичною відсутністю оплаченого ним товару на складі.

Така ситуація є наслідком недосконалої та нераціональної роботи складського господарства. Тому на підприємствах даного ринку необхідне впровадження заходів, які дозволять збільшити показники відвантажень продукції, а разом із тим збільшити обсяги продажу та поліпшити фінансовий стан підприємства.

Для реалізації комплексного плану розвитку підприємства, у частині вимог до складської роботи, потрібно радикально перепроектувати існуючі ділові процеси, а не проводити поверхневі зміни. Тому серед найперспективніших варіантів удосконалення складського господарства підприємства з продажу автомобільних запчастин можна виділити:

• проведення реструктуризації організаційної структури головного складу;
• автоматизація складських робіт;
• підвищення ефективності охоронних заходів.

Такі перетворення можливо запровадити за допомогою розробленого ВАТ «ЦНІТІ» автоматичного складського комплексу, що включає складський конвеєр, охоронну систему й систему інформаційних комунікацій [4]. Для реалізації даного нововведення потрібно відкинути всі існуючі структури й процедури та перейти на зовсім новий спосіб виконання робіт.

Основою даного складського комплексу є складський конвеєр, що являє собою чотирилінійний конвеєр, де три лінії призначені для зберігання й обліку товару, а четверта лінія поєднує перші три й служить для прийому та відвантаження товару. Лінії для зберігання й обліку товару складаються зі спеціалізованих секцій, поєднуваних у стелажі, які обладнуються патентованим механізмом — маніпулятором.

Секції, об'єднані в стелажі, мають властивість автоматично змінювати свій розмір таким чином, що можна отримати єдину секцію по всій довжині та/або ширині змонтованого стелажа. Це дозволяє використовувати всю корисну площу стелажа на 100% у будь-який момент, додаючи або забираючи зайві секції для зберігання товару без фізичної присутності людини. При цьому поєднувати секції можна без обмежень, створюючи будь-які за формою й розміром стелажі, використовуючи весь корисний обсяг займаної площі.

Змонтовані стелажі по периметру обладнуються прозорим захисним екраном, що охороняє товар, який зберігається в них, від несанкціонованого доступу й дозволяє здійснювати візуальний контроль.

Маніпулятор працює у двох протилежних режимах, що дозволяють робити заповнення секцій товаром, а також забирати із секцій певну кількість товару.

Однак даний механізм може точно й безвідмовно працювати з певним діапазоном ваг товару, тому для охоплення всього спектра вагових критеріїв «дрібного» товару необхідно використовувати конструкцію із трьох стелажів. Причому для найбільш легковагого, а отже, і самого «дрібного» товару, що в основному відпускається великими партіями, на виході такого стелажа передбачені попереднє пакування й маркування для простоти обліку.

Зі стелажів відібраний товар, що є складовою єдиного замовлення, надходить на четверту лінію, де він упаковується в спеціальний контейнер-візок, що відповідає замовленню. Конструкцією число таких одночасно заповнюваних контейнерів обмежено десятьма. Після комплектації контейнера видається відповідний сигнал, і замовлення можна починати передавати клієнтові.

У випадку отримання товару на склад товар, що надходить розсипом, вантажать безпосередньо на конвеєрні стрічки, за допомогою яких він надходить на відповідний стелаж, де маніпулятором розкладається по відповідних секціях. При цьому якщо товар не відповідає ваговій категорії стелажа, то він автоматично переміщується на відповідний стелаж, тому може бути витрачено до 10 хвилин на перекидання товару.

Злагоджену роботу всіх вузлів і агрегатів складського конвеєра, а також контроль їхнього стану забезпечує система комунікацій, під контролем якої перебуває весь рух і зберігання товару. Дана система має спеціалізований монітор, що відображає її стан, і пульт керування, що дозволяє безпосередньо впливати на систему, а також спеціально розроблений мережний інтерфейс, що забезпечує сумісність із персональним комп'ютером, пов'язаним із головним офісом компанії.

Така система дозволяє робити комплектацію одночасно п'яти різних замовлень або приймати однорідний чи різнорідний товар одночасно з п'яти стрічок. При цьому при прийманні або відвантаженні товару одночасно здійснюється його кількісний контроль, і ці дані надходять на монітор або через мережний інтерфейс у комп'ютер, що може надрукувати накладні за фактом приймання або відвантаження товару.

Охоронна система являє собою систему із трьох камер відеоспостереження з можливістю підключення до 20 відеокамер і трьох моніторів відеоспостереження, пристрою безперервного відеозапису в режимі реального часу, а також пульта охоронної сигналізації з незалежним джерелом живлення й кнопкою прямого виклику, що з'єднує по радіозв'язку з найближчим відділенням міліції.

Таким чином, у результаті достатньої гнучкості розробленого комплексу, що дозволяє зробити вивантаження всього товару із всіх секцій протягом 30 хвилин, для монтажу на наявних у даний момент складських площах підприємства буде потрібно проведення попередніх ремонтно-будівельних робіт у невеликому обсязі, і не буде потрібно робити глобальне перепланування, пов'язане з отриманням різного роду дозвільної документації.

Розробка ВАТ «ЦНІТІ» дозволяє істотно й досить просто змінити існуючу організаційну структуру головного складу підприємства та привести її у відповідність із технологією роботи автоматичного складського комплексу [4].

Вона має на увазі розподіл головного складу на два товарних склади. Перший склад призначений для зберігання й відвантаження «легковагого» товару. На другому складі — весь інший товар, що має вагу більше 5 кг, тим більше що такою вагою володіють досить габаритні запасні частини й комплектуючі, легко доступні для ручного обліку й не викликають затримок і труднощів у швидкому відвантаженні.

Таким чином, склад відвантаження стає непотрібним, тому що товар комплектується й відвантажується безпосередньо зі складів зберігання товару в присутності клієнта.

Наявність відеокамер спостереження на виході зі складів виключає необхідність присутності на складах охоронців, що дозволяє скоротити їх чисельність.

Таким чином, по одному робітнику з кожного складу будуть надавати допомогу клієнтам у навантажувальних роботах отриманого ними товару. Інші робітники разом із комірниками будуть брати участь у комплектації й транспортуванні замовлень, що зменшить фізичні навантаження на комірників. При цьому робітниками складу №1 можуть бути тільки кваліфіковані співробітники, що пройшли навчання й підготовлені для технічного обслуговування конвеєра, отже, їх заробітна плата повинна бути вищою, ніж у робітників складу №2, що робить роботу на складі №1 більш престижною, незважаючи на менші навантаження. Однак при отриманні товару робітники обох складів у розвантажувальних роботах, по можливості, будуть брати участь разом.

Комірники, будучи матеріально відповідальними особами, будуть особисто брати участь у комплектації замовлення при фізичній допомозі робітників і передавати його клієнтові. Таким чином, повністю вирішується питання пересортування, недостачі й некомплектності замовлень.

Одночасно із цими змінами вводиться нова міжскладська функціональна структура, орієнтована на щільну роботу з товарним складом №1, на чолі з інженером, що одночасно буде головним технічним фахівцем з автоматичного складського комплексу й відповідатиме за технічний стан і працездатність усього складського комплексу. У його безпосередньому підпорядкуванні перебуватимуть програміст та оператори обох товарних складів. Причому визначати відповідність займаної посади й виставляти вимоги до своїх підлеглих інженер може на свій розсуд. Таким чином, на складі може сформуватися група розробників спеціалізованого програмного забезпечення, орієнтованого на потреби складського обліку підприємства.

Введення на складі нової штатної одиниці — програміста, відповідального за налаштування й працездатність програмного забезпечення всього складського комплексу, повністю виключить ситуації, коли при збої комп'ютерної системи доводиться довго чекати на приїзд фахівця з головного офісу. Одночасно під контролем програміста перебуватиме зв'язок головного комп'ютера складу з комп'ютером головного офісу компанії й обмін інформацією між ними. Зокрема, процес отримання з головного офісу компанії електронних заявок на формування замовлень, їх розподіл по складах і обробка в системі автоматичного складського комплексу товарного складу №1 та відправлення в головний офіс компанії інформації про фактичні відвантаження зі складів. Таким чином, повністю буде вирішене питання фактичної відповідності товару на складі й даних у головному офісі.

Оператори, що працюють на складах, під час приймання товару будуть вносити в комп'ютер інформацію про факт надходження товарів, а під час відвантаження товару будуть зайняті перевіркою відповідності заявок, що надійшли, накладним за фактичним відвантаженням товару й виписувати клієнтам відвантажувальні документи та рахунки-фактури на отриманий ними товар. Тим самим, у випадку виникнення якого-небудь збою чи непорозуміння клієнтові не доведеться повертатися в офіс для виправлення документів, а всі питання можна буде вирішити на місці із завідувачем головним складом.

Таким чином, створювана нова організаційна структура головного складу підприємства буде будувати роботу з клієнтом у такий спосіб: клієнт у головному офісі компанії оплачує замовлення, там йому видаються накладні на отримання товару на кожному складі окремо, одночасно в комп'ютер головного складу передається загальна заявка на відвантаження товару зі складів. У той час поки клієнт їде на склад, вона заноситься до пам'яті комп'ютера й, при необхідності, у систему автоматичного складського комплексу.

Коли клієнт приходить на склад №1 і пред'являє накладні на отримання товару комірникові, оператор вибирає з пам'яті системи дану заявку, і на її підставі в присутності клієнта автоматичний комплекс формує замовлення, оператор друкує відвантажувальні документи, вантажник допомагає занурити товар.

Вся операція займає не більше 30 хвилин. Так само, якщо клієнт прийде на склад №2, але з тією лише різницею, що робітник візьме візок і разом із комірником буде формувати замовлення в присутності клієнта, без участі складачів.

Якщо клієнт повинен отримувати товар одразу на двох складах, то за його бажанням будь-який оператор за допомогою системи може послати автоматичний сигнал на комп'ютер оператора іншого складу, що клієнт на складі й буде отримувати товар. Тоді на іншому складі одразу починають формувати замовлення, і клієнтові не доведеться витрачати свій дорогоцінний час, очікуючи формування товару на другому складі.

При цьому охоронці за допомогою відеокамер, установлених на виходах зі складів, будуть забезпечувати постійний контроль спроб несанкціонованого виносу товару зі складу, і у випадку виникнення недостачі якого-небудь товару на складах буде просто знайти винного в розкраданні. Для цього достатньо буде переглянути відеозапис.

Таким чином, даний проект реінжинірингу складського господарства підприємств з продажу автозапчастин передбачає зменшення трудомісткості, збільшення обсягу продажів, зниження собівартості продукції й поліпшення в цілому фінансового стану підприємства.

Отже, можна зробити висновок, що підприємства будь-якої галузі можуть досягти високих конкурентних позицій за рахунок правильної організації складського господарства та введення до його складу інноваційних розробок.

Перелік використаної літератури

1. Акішина О.В., Іванишин Л.Р., Мадріга Г.М. Організація матеріально-технічного забезпечення виробництва як об'єкт логістичних рішень // Вісн. НУ «Львівська політехніка». — 2004. — №499. — С. 132.
2. Волгин В.В. Логистика приемки и отгрузки товаров. — М.: ИТК «Дашков и Ко». — 2006. — С. 460.
3. Волгин В.В. Склад: организация, управление, логистика. — М.: ИТК «Дашков и Ко». — 2005. — С. 732.
4. Голод Е. Эффективность внедрения складских систем // Современный склад. — 2006. — №1 / www.ssklad.ru.
5. Давыдов В. Реконструкция склада: сложные задачи — простые решения // Современный склад. — 2006. — №1 / www.ssklad.ru.
6. Кальченко О.В. Основи логістики / www.ebk.net.ua.
7. Селюченко Н.Є., Кічор В.П. Оптимізація запасів підприємства з врахуванням взаємозамінності факторів виробництва // Вісн. НУ «Львівська політехніка». — 2002. — №446. — С. 375.
8. Соколов В. Моделирование зоны приема-сдачи груза на складе // Современный склад. — 2006. — №5 / www.ssklad.ru.
9. Таран С. Формирование системы учета и документооборота на складе // Современный склад. — 2005. — №4 / www.ssklad.ru.
10. Тиранський І.П., Гірна О.Б., Довба М.О. Складське підприємство у сучасних умовах // Вісн. НУ «Львівська політехніка». — 2002. — №446. — С. 95.