Туризм і рекреація як чинники людського розвитку

Вступ

Людський розвиток у сучасному розумінні ставить людину в центр суспільного прогресу, розглядаючи її як головну мету та критерій поступу. Три ключові вектори визначають цілі цього розвитку: по-перше, забезпечення довгого та здорового життя; по-друге, доступ до знань і освіти; по-третє, володіння ресурсами, що гарантують достойний рівень існування. Втім, цим перелік не вичерпується: сюди ж належать свобода вибору в різних життєвих сферах, політичні, економічні та соціальні свободи, можливість реалізувати себе у творчості та на виробництві, почуття власної гідності та захищеність прав людини. Очевидно, що всі ці аспекти тісно пов'язані з тим, наскільки людина може залучатися до рекреаційної діяльності та туризму, тому рівень розвитку цих сфер можна певною мірою вважати індикатором людського розвитку в державі.

Рекреація безпосередньо впливає на збереження та зміцнення здоров'я, яке посідає особливе місце серед найважливіших людських цінностей. Важко знайти іншу цінність, яка б так само сильно впливала на всі інші сфери життєдіяльності як окремої особи, так і суспільства загалом. Показники здоров'я та тривалості життя населення є одними з ключових характеристик людського розвитку. Звісно, саме по собі фізичне довголіття не є достатньою умовою для всебічного розвитку, однак воно створює значно ширші можливості для цього. Здоров'я та довголіття виступають не лише результатом, а й фундаментальною передумовою людського розвитку.

Освіта, культурний рівень та інтелектуальний потенціал відіграють роль активних і надзвичайно важливих чинників людського розвитку з кількох причин. З одного боку, вони є потужним інструментом для вирішення соціальних завдань, пов'язаних із самореалізацією населення у трудовій, громадській та особистій сферах. З іншого боку, ці сфери набувають критичного значення для економічного зростання через підвищення продуктивності праці, справедливого розподілу національного доходу, зниження рівня злочинності, підвищення культури виробництва та споживання, покращення якості життя та розширення можливостей вибору — що, власне, і становить суть людського розвитку. Туризм, у свою чергу, є привабливою формою освіти та розширення світогляду, а освічені люди демонструють вищий попит на якісні туристичні послуги.

Для повноцінного людського розвитку недостатньо лише здоров'я, освіти, матеріального добробуту та політичних свобод. Людина повинна мати можливість вільно виражати свою ідентичність, не зазнаючи дискримінації в інших сферах — при виборі місця проживання, здобутті освіти, працевлаштуванні чи отриманні медичних послуг. Культурна свобода є одним із фундаментальних прав людини та важливою складовою людського розвитку. Водночас культурне різноманіття та збереження самобутності є важливими чинниками розвитку туризму, і цей зв'язок є взаємним.

Рівень життя населення відображає, наскільки люди мають доступ до матеріальних ресурсів, необхідних для гідного існування та ведення бажаного способу життя — підтримання здоров'я (зокрема через рекреацію), здобуття освіти, доступу до інформації та культурних цінностей (у тому числі завдяки туризму), активної участі в суспільному житті. Інтенсивний розвиток туристично-рекреаційної сфери, з одного боку, свідчить про достатній рівень життя, а з іншого — виступає рушієм економічного зростання та подальшого підвищення добробуту.

Таким чином, взаємозв'язок між рівнем людського розвитку та розвитком туризму й рекреації є суттєвим, багатогранним і двостороннім, що підтверджується статистичними даними по регіонах України. Подальший розвиток туристично-рекреаційної сфери є як індикатором, так і важливим напрямом людського розвитку в країні.

1. ТИПОЛОГІЗАЦІЯ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ЦЕНТРІВ УКРАЇНИ

Останнім часом спостерігається розширення функціональних меж підприємств санаторно-курортної сфери України, зокрема формування на їх основі санаторно-курортних центрів, що надають комплексні рекреаційні послуги. Науковці та практики спрямовують зусилля на пошук нових форм організації та управління такими центрами, а також на розробку стратегій диверсифікованого використання санаторно-курортного потенціалу держави.

Для оцінки можливостей диверсифікованого використання цього потенціалу необхідно за допомогою методів групування та узагальнення виділити окремі санаторно-курортні осередки, які є основними продуцентами потенціалу. Такі осередки, або «центри», можна згрупувати за різними ознаками та визначити їх типологію. Це значно спростить процес їх дослідження, діагностику використання потенціалу та виявлення факторів диверсифікованого розвитку.

Сучасний санаторно-курортний центр можна визначити як осередок лікувально-оздоровчої місцевості, що акумулює основні природні лікувальні ресурси, суб'єкти санаторно-курортної діяльності та допоміжні інфраструктурні одиниці, які комплексно взаємодіють під впливом зовнішніх факторів і використовуються для лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та рекреації.

Для формування стратегії розвитку таких центрів важливо розуміти специфіку їх економічної діяльності. На думку дослідників, санаторно-курортна економіка є органічною складовою рекреаційної економіки. Єдність цих двох сфер як частини та цілого вказує на спеціалізований характер діяльності підприємств, організацій та установ, розташованих на курортних територіях.

Санаторно-курортні центри виступають основною формою існування санаторно-курортної економіки та виконують містоутворювальну функцію для курортних поселень. Ця функція полягає в концентрації санаторно-курортних закладів у місцях розташування природних лікувальних ресурсів та стимулюванні розвитку обслуговуючих фірм і організацій.

До загальних складових сучасного санаторно-курортного центру належать:

• природний комплекс (територія з об'єктами природно-ресурсного потенціалу: ландшафтами, лікувальними ресурсами, екосистемою);
• культурний комплекс (місця з культурно-розважальними та культурно-історичними об'єктами);
• підприємства-продуценти санаторно-курортних послуг;
• ринкові посередники та партнери, що забезпечують комплексність послуги та ефективне функціонування центру (постачальники, конкуренти, підприємства суміжних галузей);
• споживачі санаторно-курортних послуг;
• технічні та природно-технічні утворення (штучні пляжі, протизсувні споруди, паркові насадження, транспортна мережа, водоводи від свердловин, технічні пристрої для надання послуг).

Розвиток санаторно-курортних центрів має яскраво виражений регіональний характер. Після визначення типології необхідно провести регіональний аналіз цих центрів, що передбачає кількісну та якісну характеристику центрів окремих регіонів та визначення найбільш поширеного типу для кожного з них. Це дозволить сформулювати конкретні стратегічні завдання для органів управління всіх рівнів з урахуванням специфіки санаторно-курортних центрів кожного регіону.

2. ТУРИСТИЧНИЙ БІЗНЕС ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Україна має значний природно-ресурсний потенціал, багату історико-культурну спадщину та бальнеологічні ресурси. На її території представлені степові та лісостепові ландшафти, численні історичні, культурні та етнографічні пам'ятки. Розвиток рекреації та курортів у різних регіонах країни базується на таких природних ресурсах, як сприятливий клімат, узбережжя Чорного та Азовського морів, інші водні об'єкти (річки, лимани, озера), мінеральні води, лікувальні грязі, а також природно-заповідні території.

Аналізуючи поточну ситуацію в туристичній галузі, варто зазначити, що пріоритетним видом туризму для країни залишається іноземний туризм, який забезпечує валютні надходження та створює додаткові робочі місця. Більшість туристів (80%) прибувають із сусідніх країн — Росії, Білорусії, Молдови. Серед інших країн найбільше Україну відвідують туристи з Угорщини, Словаччини та Польщі. Найбільший інтерес іноземні туристи виявляють до таких регіонів, як Автономна Республіка Крим, м. Київ, Одеська та Львівська області.

На сьогодні в Україні функціонує понад 100 центрів державного туризму і краєзнавства, які мають свої філії. Найбільшу кількість таких центрів мають Дніпропетровська та Хмельницька області, на другому місці — Луганська та Полтавська, на третьому — Львівська, Черкаська, Волинська, на четвертому — Донецька та Харківська. Центри туризму обласного рівня відсутні в Київській, Одеській та Сумській областях. Для розвитку туристичного бізнесу необхідна державна підтримка та створення умов для ефективного управління рекреаційною сферою. Туристична діяльність може стати фактором залучення інвестицій та важливим стимулом регіонального розвитку.

3. РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РОБОТИ ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ

Розвиток комп'ютерних інформаційних технологій тісно пов'язаний із розвитком інформаційних систем, які в народному господарстві використовуються для автоматизованого вирішення широкого кола економічних та управлінських завдань.

Інформаційні системи (ІС) та технології розвиваються дуже швидкими темпами, зростає їх кількість та покращуються якісні характеристики. Сучасні ІС застосовуються в різних галузях: у великих корпораціях, банках із розгалуженою мережею філій, центральних державних установах, у сфері транспортних послуг та обслуговування туристів — тобто там, де швидкість обробки та передачі даних є критично важливою.

Робота туристичних операторів, які одночасно пропонують різні тури та працюють через мережу агентів, потребує опрацювання великих обсягів інформації. Виникають завдання оптимізації розподілу автотранспорту за маршрутами та оптимізації руху транспорту. Збільшення кількості клієнтів, особливо в періоди максимального попиту, значно ускладнює роботу управлінського персоналу. Доцільно перекласти рутинну роботу на комп'ютер.

Тому для вирішення подібних завдань було прийнято рішення про створення ІС роботи туроператора.

Цілями розробки даної системи були:

• підвищення працездатності та ефективності роботи підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій та методів економіко-математичного моделювання;
• автоматизація прийняття нових замовлень;
• оптимізація процесу вибору транспортних засобів для проведення турів;
• автоматизація обліку роботи туристичної фірми, формування масивів звітної інформації та забезпечення її доступності.

При розробці використано середовище програмування Borland Delphi 5.0. Програмний комплекс складається з двох частин: адміністраторської та клієнтської.

Адміністраторська частина дозволяє:

• вести заповнення первинної інформації, яка мало змінюється в процесі роботи (список агентів, характеристика турів, наявний автотранспорт тощо);
• проводити сервісну діяльність (очищення та збереження баз даних, інформація про кількість записів для кожної таблиці);
• дозволяти чи забороняти різні види діяльності користувача (перегляд записів, їх редагування, ведення журналу користувача);
• проводити оптимізаційні розрахунки.

Клієнтська частина дозволяє:

• реєструвати нові замовлення з урахуванням усієї потрібної інформації (дата замовлення, тур, місце посадки тощо);
• отримувати довідкову звітність (наприклад, кількість замовлень, здійснених тим чи іншим агентом, кількість замовлень на певну дату та маршрут тощо).

До комплекту програми входять два файли допомоги — для адміністраторського та клієнтського модуля відповідно, що полегшує користувачам освоєння системи.

Система пройшла апробацію на одній із туристичних фірм м. Трускавець, де підтвердила свою ефективність. При її розробці враховувалася специфіка роботи турфірм курортополісу.

Використання даної ІС допоможе туроператорам покращити обслуговування клієнтів, вдосконалити облік виконаної роботи та оптимізувати підбір автотранспорту для виконання замовлень.

4. УМОВИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ

Існуюча рекреаційна система та специфіка стану природного комплексу визначають можливі види рекреаційної діяльності регіону, спрямованої на розширене відновлення психофізіологічних ресурсів суспільства, сприяння працездатності людини та раціональному використанню вільного часу, забезпечення зайнятості місцевого населення та зростання його доходів, підтримку рекреації курортної місцевості.

Регіональний рекреаційний туризм залежить від потенційних можливостей, відображених у територіальному розподілі рекреаційних ресурсів, ступеня задоволення рекреаційних потреб місцевого населення, а також можливостей залучення туристів. Крім того, необхідною умовою є рівень рекреаційного засвоєння території та соціально-економічного розвитку туризму (рекреаційної сфери, розвитку засобів розміщення, транспорту, підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі).

Водночас розвиток туризму в регіоні залежить від доступності туристських центрів з погляду існуючих і перспективних комунікацій, сучасних і майбутніх видів транспорту в міжнародному та внутрішньому туризмі, а також від часу та засобів, необхідних туристам для здійснення мандрівки по даному регіону. Наявність і якісний склад сукупності різноманітних ресурсів, їх достатність і збалансованість визначають можливості, перспективи та необхідні витрати на розвиток рекреаційного комплексу в тому чи іншому регіоні.

Ресурси є особливою складовою будь-якого виробничого процесу, що визначає не лише його поточний або потенційний технологічний рівень, але й активно формує соціально-економічні умови конкретного регіону.

Залежно від походження ресурси поділяються на природні (земля, ліси, атмосфера тощо) та економічні, створені в процесі трудової діяльності людини (технічні, фінансові, інформаційні, інтелектуальні тощо). За способом відтворення ресурси діляться на відтворні (переважно економічні та частково природні) та невідтворні (корисні копалини тощо). За ступенем залучення у виробничий процес — на функціонуючі та потенційні, залучення яких зараз або економічно невиправдане, або технічно нереалізоване. За характером використання виділяють виробничі ресурси (основні фактори виробництва: земля, праця, капітал) та невиробничі (науково-технічні досягнення, інтелектуальні, інформаційні та підприємницькі ресурси).

Природні ресурси за характером свого функціонування потребують контрольованого використання, оскільки через нераціональне споживання можуть перейти з розряду відновлюваних у невідновлювані, коли їх споживання перевищить науково обґрунтовані норми (водні ресурси, тваринний світ), або не відповідатиме порядку відновлення та підтримки.

Сукупність природних ресурсів є основою поняття ресурсний потенціал рекреаційного комплексу, який є інтегральною оцінкою не лише ресурсів, але й потенційних їх запасів, видів використання та заповнення, пов'язаних із територіальною ознакою, що беруть участь безпосередньо у виробничому процесі.

Рекреаційні ресурси — це сукупність природних і культурно-історичних комплексів та їх елементів, які сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності та здоров'я, які при сучасній і перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого та непрямого споживання і забезпечення культурних і туристських послуг.