Територіальна структура продуктивних сил Єгипту

Територіальна структура продуктивних сил Єгипту

Господарська діяльність у Єгипті має яскраво виражену географічну нерівномірність. Пустелі займають близько 97% площі країни, тому сільське господарство можливе лише в окремих оазисах. Невелика смуга земель уздовж Середземноморського узбережжя придатна для землеробства без штучного зрошення. Родючі землі загальною площею 2,5 млн га, причому 97% із них розташовані в долині та дельті Нілу. Прийнято виділяти п'ять основних аграрних районів. Найбільше значення має дельта Нілу, де зосереджено трохи менше половини всіх родючих земель і приблизно 60% сільського населення.

У дельті вирощують рис, бавовну, пшеницю, фрукти та овочі. Населення околиць Каїра спеціалізується переважно на овочівництві. У Середньому Єгипті культивують бавовну, кукурудзу, сорго, обмежено — цукровий очерет, а також фрукти й овочі. Файюмський оазис, який зрошується водами Нілу через систему каналів, дає бавовну, конюшину, кукурудзу, сорго та овочі. У Верхньому Єгипті, від Асьюта до Асуана, вирощують цукровий очерет, пшеницю, конюшину та бавовну. Навколо цих районів завдяки меліорації поступово освоюються нові території. Із приблизно 405 тис. га офіційно відновлених земель лише близько третини виявилися справді придатними для обробітку. Водночас країна втрачає частину найродючіших ґрунтів через міську забудову в долині Нілу.

Промислові підприємства зосереджені головним чином навколо Каїра та у великих містах дельти Нілу, хоча у Верхньому Єгипті діє кілька заводів із переробки цукрового очерету. У промисловій зоні Каїра, де мешкає майже чверть населення країни, розташовані такі індустріальні гіганти, як металургійний комбінат у південному передмісті Гелуані, а також численні дрібні ремісничі майстерні, що виготовляють меблі, металеві вироби та товари повсякденного вжитку. Основні текстильні фабрики розміщені в дельті Нілу, зокрема в Ель-Махалла-ель-Кубрі та інших містах. В Олександрії, другому за величиною місті країни, працюють нафтопереробні заводи та підприємства харчової промисловості.

Організація виробництва

В економіці Єгипту, яка має змішаний характер, державний сектор усе ще відіграє провідну роль, хоча його частка поступово зменшується внаслідок економічних реформ і приватизації колишніх державних підприємств.

Приватний сектор охоплює більшу частину сільськогосподарського виробництва, дрібні торговельні та сервісні установи, а також невеликі ремісничі підприємства зі штатом до 10 осіб, які спеціалізуються на виготовленні тканин, продуктів харчування, меблів, шкіряних виробів і металевих предметів. Велике промислове виробництво, транспорт, зв'язок, торгівля та банківська сфера з 1960-х років перебувають у державній власності. Понад 200 великих промислових підприємств належать державі, на них виробляється дві третини всієї товарної промислової продукції та зайнято близько половини промислових робітників.

У 1970-х роках уряд Садата проводив політику залучення іноземного капіталу — як західного, так і арабського. Проте більшість інвестицій спрямовувалася не у виробництво, а у сферу послуг і розподіл споживчих товарів. Водночас приплив капіталу стимулював вкладення національних приватних інвесторів у промисловість і сприяв повнішому завантаженню виробничих потужностей.

У 1991 році за рекомендацією МВФ уряд розпочав програму реструктуризації економіки, яка передбачала лібералізацію процентних ставок, валютних бірж і цін, а також запровадження єдиного податку з продажів. У 1996 році ці зусилля були продовжені в межах дворічної програми МВФ. Мета програми — прискорити економічне зростання, створювати щорічно близько 500 тис. робочих місць та інтегрувати єгипетську економіку у світову систему. Важливе місце відводиться приватизації державного промислового сектора, а також лібералізації торгівлі та інвестиційної діяльності.

Результати реформ виявилися неоднозначними. У приватному секторі зросла кількість малих і середніх підприємств, яка в середині 1990-х років досягла 211 тис. Спостерігалося збільшення прямих іноземних інвестицій і частки експорту, не пов'язаного з нафтою та нафтопродуктами.

Енергетика

Основним енергоресурсом країни є нафта, яку видобувають на її території. Додатковими джерелами слугують місцевий природний газ і гідроелектроенергія, що виробляється переважно на двох ГЕС у районі Асуана. Близько трьох чвертей електроенергії генерують теплові електростанції на викопному паливі, а п'ята частина припадає на ГЕС. У 1998 році в Єгипті було вироблено 63 млрд кВт/год електроенергії, що повністю покриває внутрішні потреби.

Гірничодобувна промисловість

Корисних копалин у Єгипті небагато. Виняток становлять нафта, яку видобувають у зоні Суецького каналу, на Синайському півострові та в Західній пустелі, і природний газ, що видобувається поблизу Олександрії, у дельті Нілу та Лівійській пустелі. Більша частина видобутої нафти споживається всередині країни. З 1983 по 1996 рік щорічний видобуток сирої нафти зріс із 32,2 до 45 млн т, а виробництво природного газу за той самий період збільшилося більш ніж учетверо — з 2,6 до 11,3 млн т. Країна має значні запаси будівельних матеріалів: піску, каменю, гравію, гіпсу та вапняку. В оазисі Бахарія ведеться розробка залізної руди. У невеликих обсягах розробляються багаті поклади фосфоритів на західному узбережжі Червоного моря, а на Синаї — марганцеві руди.

Обробна промисловість

Попри постійні спроби уряду диверсифікувати промисловість, у середині 1980-х років в економіці все ще домінувало виробництво споживчих товарів, насамперед текстилю та продуктів харчування. До кінця 1990-х років на перше місце вийшли нафтовидобувна та нафтопереробна галузі, за якими йшли харчова, текстильна та металургійна промисловість. Базові галузі зосереджені в державному секторі. Електротехнічна промисловість і машинобудування розвиваються переважно через складання виробів із готових компонентів. На єгипетських підприємствах збирають холодильники, телевізори, легкові та вантажні автомобілі, автобуси й трактори. Державні заводи з виробництва цементу та фосфатів відзначаються досить високою ефективністю, тоді як металургійні комбінати мають низьку продуктивність.

Сільське господарство

До початку індустріалізації в 1960-х роках сільське господарство було основою єгипетської економіки, і сьогодні в ньому зайнято близько 40% трудових ресурсів. До 1970-х років головною експортною статтею була бавовна, але згодом лідерство перейшло до нафти, яка й досі відіграє провідну роль у національному експорті. У 1992 році частка нафти в експорті становила 51%.

Майже всі оброблювані землі розташовані в долині Нілу. Поєднання родючих алювіальних ґрунтів із тривалим сонячним випромінюванням створює надзвичайно сприятливі умови для вирощування різноманітних культур. Однак розширення іригаційної системи в 1960-х — на початку 1970-х років не супроводжувалося створенням надійного дренажу. Унаслідок цього в багатьох районах, особливо у Верхньому Єгипті, виникла серйозна проблема засолення ґрунтів.

Традиційні селянські господарства мають невеликі розміри. Приблизно дві третини всіх сільськогосподарських угідь — це господарства площею до 2 га. Зазвичай земля належить селянинові, який її обробляє. Багато господарств здаються в оренду, і орендар розраховується з власником грішми або частиною врожаю. Більшість польових робіт виконує сам власник із родиною, але під час жнив, наприклад збору бавовни, навіть невеликі господарства потребують найманої праці. Деякі великі господарства спеціалізуються на овочах і фруктах. Більшість господарств входять до державних кооперативів, які закуповують всю вирощену бавовну та частину продовольчих культур (рис, пшеницю тощо). Кооперативи також забезпечують селян хімічними добривами. Використання добрив на одиницю площі в Єгипті значно вище, ніж у більшості країн світу, поступаючись лише Західній Європі, Японії та Південній Кореї.

Майже в усіх господарствах утримують худобу. Власники невеликих ділянок розводять буйволів, яких використовують як тяглову силу під час будівництва іригаційних споруд, а також велику рогату худобу для молочної продукції. Близько чверті орних земель відведено під конюшину на корм худобі. Відтік сільського населення до міст стимулював упровадження механізації в аграрному секторі.

Головна проблема сільського господарства — забезпечення "продовольчої безпеки", тобто самозабезпечення країни продуктами харчування. До середини 1980-х років Єгипет імпортував до 80% необхідної для внутрішнього споживання пшениці та борошна.

Реформування аграрного сектора розпочалося до 1986 року. До 1995 року держава контролювала лише ціни на бавовну та цукровий очерет. Єгипет має найвищу конкурентоспроможність у виробництві томатів, пшениці, бавовни, рису, картоплі, кукурудзи, бобових, цукрового буряка та багатьох фруктів. Рівень самозабезпечення пшеницею до 1995 року зріс до 50%.

Рибальство відіграє досить скромну роль в економіці. Основні райони лову — середземноморське узбережжя, озера на півночі дельти Нілу та озеро Насер. Щорічний улов риби оцінюється приблизно в 140 тис. т.

Транспорт

Рівнинний рельєф Єгипту та концентрація населення в долині й дельті Нілу значно полегшили розвиток транспортної мережі. Країна не відчуває дефіциту автомобільних доріг, залізниць і внутрішніх водних шляхів. У 1996 році в Єгипті налічувалося 64 тис. км автомобільних доріг, із яких близько 50 тис. км мали тверде покриття. У 1999 році діяли два міжнародні аеропорти — у Каїрі та Луксорі — і 88 аеропортів для внутрішніх перевезень. У 71 аеропорту злітно-посадочні смуги мали тверде покриття. Також функціонували два аеропорти для вертольотів. У 1995 році національна авіакомпанія "Іджипт ейр" мала 35 пасажирських літаків. Того ж року автопарк країни нараховував 1280 тис. легкових автомобілів і 423,3 тис. автобусів.

Головні морські порти — Олександрія, Суец і Порт-Саїд. Суецький канал, яким керує державна компанія, працює ефективно. Через ізраїльську окупацію Синайського півострова в 1967–1973 роках канал був закритий для судноплавства до 1975 року. Після усунення наслідків єгипетсько-ізраїльської війни канал розширили та поглибили, що дозволило проходити через нього супертанкерам. У період вимушеного простою каналу Єгипет втратив важливе джерело валютних надходжень.