Система освіти

1. Реформування системи освіти. Система безперервної освіти

У період переходу України до ринкової економіки особливо відчутною стає проблема браку кваліфікованих фахівців, здатних упроваджувати сучасні економічні методи в нашій державі та забезпечити її вихід на якісно новий рівень економічного розвитку.

З огляду на стрімкий розвиток науки, важливо стимулювати прагнення професорсько-викладацького складу до систематичного підвищення кваліфікації. Це можна робити через матеріальне заохочення, зокрема надбавки до заробітної плати, або застосовуючи інші підходи. Підвищити ефективність викладання також допомагає участь вищих навчальних закладів у міжнародних програмах, які відкривають викладачам можливість стажуватися за кордоном. Крім того, варто залучати до роботи іноземних професорів.

Отже, ключовими стратегічними напрямами реформування освітньої галузі є налагодження тісніших інституційних зв'язків між університетами та їхніми клієнтами, а також підвищення якості освітніх послуг. Це, своєю чергою, вимагатиме переорієнтації держави та бізнесу на соціальну сферу та забезпечення значної інвестиційної підтримки реформ у вищій школі. Усвідомлення цього є запорукою постійного притоку інтелектуального капіталу в економіку України та підвищення якості освіти загалом.

Концепція безперервної освіти є програмою розвитку мислення та діяльності, у межах якої розвиток людини й виробничих систем розглядається лише як окремі, фрагментарні завдання. Це своєрідна політика, що охоплює не лише сферу навчання, а й організацію дозвілля, суспільні відносини та соціокультурні системи.

Для індивіда та професійної організації мислення і діяльності безперервність освіти тісно пов'язана з координованою підготовкою, спрямованою на формування цілісного типу мислення та діяльності.

Для особистості безперервна освіта постає як відкрита (віртуальна) та варіативна система, що гарантує максимальну свободу вибору на вході та подальшу мобільність. На кожному етапі особистісного зростання така освіта має пропонувати індивіду власну можливу траєкторію руху, що стає сферою його ініціативи та відповідальності.

Для суб'єкта свідомості безперервна освіта виступає як постійна проблематизація, що пов'язує людину з культурою, перетворюючи її не лише на носія мислення та діяльності, а й на джерело творчої еволюції.

В основі програми безперервної освіти в її європейському та американському варіантах лежить орієнтація на розвиток особистості та всебічне забезпечення цього розвитку шляхом усунення вікових, соціальних та організаційних бар'єрів. Метою навчання є надання кожному індивіду проблемної області та сфери діяльності, необхідних для розвитку ініціативи та формування незалежного судження.

Головна ідея нового підходу полягає в тому, що безперервна освіта перестає бути лише одним із аспектів навчання та перепідготовки. Вона стає основоположним принципом освітньої системи та участі в ній людини протягом усього її навчального процесу. У найближчі десять років цей принцип має бути повністю втілений у європейських країнах. Система безперервної освіти покликана надати всім жителям Європи рівні можливості адаптуватися до соціально-економічних змін та активно долучатися до формування майбутнього Європи.

2. Посадова інструкція

I. Загальні положення

1. Головний економіст належить до професійної групи "Керівники".
2. Призначення на посаду головного економіста та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.
3. Головний економіст безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.
4. ____________________________________________________________.
5. ____________________________________________________________.

II. Завдання та обов'язки

Головний економіст:

1. Здійснює керівництво науково-економічним та організаційно-економічним забезпеченням діяльності підприємства.
2. Розробляє та організовує впровадження заходів, спрямованих на підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності виробництва, покращення якості продукції, зниження собівартості, забезпечення зростання продуктивності праці та досягнення ефективних результатів за умов раціоналізації витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
3. Координує роботу економічних підрозділів підприємства щодо складання перспективних планів в умовах конкуренції відповідно до укладених господарських договорів, розробки поточних планів з необхідними обґрунтуваннями та розрахунками, а також організаційно-технічних заходів з удосконалення господарського механізму, економічної діяльності, виявлення та використання резервів виробництва.
4. Сприяє підвищенню обґрунтованості економічних розрахунків, встановленню планових показників на основі прогресивних техніко-економічних нормативів матеріальних і трудових витрат з урахуванням досягнень науки і техніки, організації виробництва та праці.
5. Проводить роботу з удосконалення планування економічних показників діяльності підрозділів підприємства, досягнення високого рівня їх обґрунтованості, створення та покращення нормативної бази планування, норм витрат товарно-матеріальних цінностей, обігових коштів і використання виробничих потужностей.
6. Організовує розробку методичних матеріалів з техніко-економічного планування роботи виробничих підрозділів підприємства, розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень, необхідності впровадження раціоналізаторських пропозицій та винаходів, нової техніки і технології.
7. Здійснює методичне керівництво та організацію роботи з упровадження, удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління, розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунку.
8. Забезпечує суворе додержання режиму економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на всіх напрямах господарської діяльності підприємства.
9. Бере участь у роботі з удосконалення організації виробництва, готує пропозиції, спрямовані на підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, зміцнення господарської самостійності підприємства та економічної відповідальності працівників.
10. Організовує розробку раціональних форм первинної планової, облікової та звітної документації, що застосовується на підприємстві, а також бере участь у впровадженні автоматизованих систем управління та обчислювальної техніки для проведення економічних розрахунків у галузі планування, обліку і аналізу господарської діяльності.
11. Організовує проведення комплексного економічного аналізу та оцінки наслідків виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, розробку заходів щодо використання внутрішньогосподарських резервів, проведення атестації та раціоналізації робочих місць.
12. Керує економічними дослідженнями, що проводяться на підприємстві, укладає договори про творче співробітництво з науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами, організовує розробку методів економічної оцінки заходів, спрямованих на розвиток техніки, удосконалення організації виробництва, а також пропозицій щодо практичного використання результатів наукових досліджень у галузі економіки.
13. Здійснює заходи щодо впровадження в практику досягнень економічної науки.
14. Сприяє розвитку громадської економічної роботи на підприємстві, подає методичну допомогу творчим громадським об'єднанням працюючих, які здійснюють економічний аналіз та пошук резервів виробництва, залучає їх до вирішення питань, пов'язаних з розвитком економіки підприємства.
15. Організовує проведення економічних розрахунків та аналізу ефективності впровадження нової техніки і технології, а також нових видів продукції під час їх створення і освоєння.
16. Керує проведенням порівняльного аналізу показників роботи підприємства та інших підприємств, упровадженням передового досвіду економічної роботи.
17. Бере участь у розробці та впровадженні заходів з поліпшення економічних показників роботи підприємства (щодо обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку тощо), в реалізації прогресивних форм і методів економічної роботи.
18. Керує роботою з підвищення рівня економічних знань працівників.
19. Контролює своєчасність подання звітів про результати економічної діяльності у відповідні органи.
20. Керує структурними підрозділами підприємства, які виконують економічну роботу, сприяє впровадженню економічно доцільних рішень з управління виробництвом.
21. _____________________________________________________________________________.
22. _____________________________________________________________________________.

III. Права

Головний економіст має право:

1. Представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами підприємства та іншими організаціями.
2. Перевіряти діяльність структурних підрозділів підприємства.
3. В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.
4. Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.
5. Вносити пропозиції керівнику підприємства про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок.
6. В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.
7. Вимагати та отримувати у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків.
8. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань.
9. _____________________________________________________________________________.
10. _____________________________________________________________________________.

IV. Відповідальність

Головний економіст несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
3. За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
4. _____________________________________________________________________________.
5. _____________________________________________________________________________.

V. Головний економіст повинен знати:

1. Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення, інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства.
2. Керівні, методичні і нормативні матеріали з організації економічної роботи на підприємствах.
3. Профіль, спеціалізацію і особливості структури підприємства.
4. Перспективи технічного і економічного розвитку галузі.
5. Виробничі потужності підприємства.
6. Основи технології виробництва продукції.
7. Порядок розробки та затвердження програм і планів виробничо-господарської діяльності.
8. Економічні методи управління і керування підприємством.
9. Організацію, форми і методи планової роботи на підприємстві.
10. Порядок розрахунку економічної ефективності від упровадження нових видів продукції, техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій та винаходів.
11. Порядок розробки нормативів матеріальних, трудових і фінансових витрат.
12. Порядок укладання та виконання господарських договорів.
13. Вітчизняні та світові досягнення науки і техніки у відповідній галузі виробництва та досвід передових підприємств з організації і вдосконалення економічної роботи.
14. Економіку, організацію виробництва, праці та управління.
15. Чинне господарське законодавство.
16. Основи трудового законодавства.
17. Правила та норми охорони праці.
18. _____________________________________________________________________________.
19. ____________________________________________________________________________.

VI. Кваліфікаційні вимоги

1. Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж економічної роботи за професіями керівників нижчого рівня: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років.
2. _____________________________________________________________________________.

VII. Взаємовідносини (зв'язки) за посадою

1. За відсутності головного економіста його обов'язки виконує заступник (за відсутності такого - особа, призначена у встановленому порядку), який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків.
2. Для виконання обов'язків та реалізації прав головний економіст взаємодіє:
   2.1. З ______________________ з питань:
   ____________________________________________________________________________.
   2.2. З ______________________ з питань:
   _____________________________________________________________________________.
   2.3. З ______________________ з питань:
   _____________________________________________________________________________.

Список літератури

1. Єсінова Н. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ Ніна Єсінова,. - К.: Кондор, 2004. - 429 с.

2. Богиня Д. Основи економіки праці: Навч. посібник/ Дем'ян Богиня, Олена Грішнова,. - 2-е вид., стереотип.. - К.: Знання-Прес, 2001. - 312 с.

3. Богоявленська Ю. Економіка та менеджмент праці: Навчальний посібник/ Юлія Богоявленська, Євген Ходаківський,. - К.: Кондор, 2005. – 328 с.