Світовий ринок меблів

Вступ.

1. Специфіка меблевого ринку в Україні.

2. Масштаби світової меблевої індустрії.

3. Потенціал розвитку меблевої галузі в Україні.

Висновки.

Перелік джерел.

Вступ

Вартість українського меблевого ринку сягає 330 млн доларів США, причому понад половину попиту покривають вітчизняні виробники. Проте близько 35% ринку перебуває в «тіні» через несприятливе регуляторне середовище. Непоодинокі підприємці знаходять способи обходити законодавство, тому численні так звані «гаражники» — незареєстровані фірми, що працюють у гаражах, — уникають реєстраційних внесків, наймають некваліфіковану дешеву робочу силу та реалізують меблі за надзвичайно низькими цінами. Легальні виробники за таких умов не можуть конкурувати з «гаражниками», а державний бюджет недоотримує податки.

На сьогодні українські меблеві компанії не отримують державної підтримки, оскільки цей сектор не визнано пріоритетним. Уряд також не звертає уваги на вирішення специфічних проблем галузі та не створює сприятливих умов для її розвитку.

Основними гравцями на українському меблевому ринку є такі компанії, як «Меркс», «Енран», «Ліга-Нова», «Прогрес», «Аматі», Narbutas&Ko, «Снайт», «Екмі», «Новий стиль», «Офіс Солюшнз» та «Артметалфурнітура».

Ці підприємства представлені практично в усіх регіонах країни. Втім, на місцевому рівні діють і менші виробники та продавці. Наприклад, на вінницькому ринку меблів працює кілька десятків фірм і салонів, серед яких вирізняються салон «ЛИВС», магазини «Комод», «Сучасна оселя», «Кухні на Соборній», компанії «ВС», «Носорог», «Гайтер», «Модерн-Експо» та інші. Майже половину потреб місцевого ринку задовольняють дрібні виробники, що працюють у сегменті недорогих меблів та продукції середньої цінової категорії. Подібну ситуацію підтверджує експертка з Прикарпаття Неля Вилегжаніна, співвласниця СП «Комекс», яке останніми роками нарощує обсяги виробництва і стає одним із потужніших гравців не лише в регіоні: компанія розбудовує мережу фірмових магазинів по всій Україні. На думку фахівців, нинішній потенціал галузі дозволяє вітчизняним виробникам виходити на закордонні ринки.

Загалом, за оцінками українських експертів, на ринку працює майже три тисячі підприємств. Через це навіть найбільші виробники контролюють не більше 10% ринку, тоді як дрібні — близько 80%.

1. Специфіка меблевого ринку в Україні

На Заході меблі традиційно вважаються товаром першої необхідності, а заробіток на таких товарах, як відомо, є найнадійнішим. Ця ідея швидко набула популярності й в Україні. До того ж вітчизняні виробники мають чимало конкурентних переваг: недорога робоча сила, власна екологічно чиста сировина та значний потенціал ринку, що стрімко розвивається. Меблевий ринок перенасичений товарами та виробниками, імпортери трапляються дедалі рідше (хоча в окремих сегментах вони домінують через відсутність вітчизняної продукції), а дорожчі меблі продаються краще за дешеві. Підвищений попит на меблеву продукцію стимулюється позитивними тенденціями в будівництві. Отже, «меблевий бум» є прямим наслідком «будівельного».

Із початку 90-х років характерною ознакою українського меблевого ринку стала висока активність підприємців. Особливо помітним «меблевий бум» серед споживачів став із 1996 року, а 2004–2005 роки відзначилися суттєвим зростанням продажів операторів ринку, що було цілком очікуваним.

За підрахунками експертів, минулого року місткість ринку залишалася стабільною на рівні $290–310 млн. Структура сегментів також не змінилася: 63% припадає на побутові меблі, 27% — на офісні, 10% — на спеціальні (зокрема, торговельне обладнання). Сегмент спеціальних меблів активно зростає, офісні меблі поступово досягають насичення попиту, а побутові також нарощують темпи. У найближчій перспективі найпривабливішим виглядає виробництво та продаж спеціальних меблів. Структура побутових меблів виглядає так: 30% — м’які меблі, 20% — кухні, 20% — корпусні меблі для віталень і передпокоїв, 15% — спальні, 10% — дитячі кімнати, 5% — меблеві дрібниці.

Сегментація попиту на меблі для помешкань

• М’які меблі — 30%
• Кухні — 20%
• Корпусні меблі для віталень і передпокоїв — 20%
• Спальні — 15%
• Дитячі кімнати — 10%
• Меблеві дрібниці — 5%

Втім, такий розподіл є досить умовним, адже, наприклад, вбудовані шафи-купе, що стали популярними останніми роками, «відбирають» частку ринку в передпокоїв, віталень і спалень. Можливість максимально ефективно використати простір і самостійно спроєктувати шафу стає дедалі вагомішим аргументом на користь вбудованих конструкцій. За неофіційними даними провідних компаній, попит стабільно зростає в усіх регіонах. Деякі експерти навіть говорять про 40% щорічного зростання попиту в цьому сегменті.

Українські меблевики зазначають, що майже всі матеріали та комплектуючі доводиться імпортувати, оскільки вітчизняні підприємства не можуть забезпечити належну якість. Це, своєю чергою, призводить до вищих цін на таку продукцію.

Кожен сегмент меблевого ринку поділяється на кілька цінових рівнів: елітний, дорогий, середній і дешевий. Для багатьох виробників орієнтиром є «золота» середина [3, c. 11].

За співвідношенням «ціна-якість» шафи-купе, які нині дуже популярні на ринку багатофункціональних меблів, посідають провідні позиції, адже пропонують споживачам численні переваги: економію простору, надійність, зручність у користуванні.

Цілком логічно постає питання: шафа-купе — це розкіш чи необхідність? Якщо кілька років тому такі шафи були екзотикою для пересічного українця, то останнім часом цей вид меблів набув значного поширення. Це не лише вітчизняна особливість, а загальноєвропейська тенденція. Варто зауважити, що популярність цих «домашніх помічників» прийшла до нас із запізненням. Це пояснюється певною консервативністю покупців та їхньою тривалою прихильністю до традиційних меблевих гарнітурів.

Шафи-купе, залежно від призначення та особливостей приміщення (площа, висота стелі, нестандартні форми, нерівності, наявність мансарди), виготовляються на основі різних розсувних систем — Sevroll, Senator, Komandor, Kraft, Braun, Stanley тощо. Шафа-купе — це більше, ніж просто меблі, адже вона дозволяє економити місце та збільшувати простір, якого так бракує в наших малогабаритних квартирах. Це одна з форм вбудованих меблів, що перетворює непотрібні ніші, комори та закутки на корисні та місткі об’єми. За допомогою шафи-купе можна навіть перепланувати приміщення та отримати додатковий простір. Можливість індивідуального проєктування дозволила їм зайняти місце як у спальнях і передпокоях, так і в офісах.

Тому важливо розуміти, з чого складається шафа, чим визначається її якість, а отже, надійність і довговічність. Головна відмінність шафи-купе — використання розсувних дверей (як у купе поїзда, звідки й пішла назва). Саме від розсувної системи залежить якість, зручність і довговічність шафи. Розсувна система складається з профілю та роликового механізму. Ролики можуть встановлюватися зверху, знизу або в комбінованому варіанті. Верхнє розташування позбавляє необхідності монтувати нижні направляючі, але коштує дорожче. Нижні направляючі надійніші, проте можуть засмічуватися пилом і дрібним сміттям, тому потребують додаткового догляду. Профілі бувають сталеві та алюмінієві. Алюмінієвий профіль дорожчий, але лише він може бути закритий з усіх боків і повністю приховати роликовий механізм. Крім того, він стійкіший до механічних пошкоджень і надійніший. З огляду на сучасні світові тенденції, саме використання алюмінієвих деталей і нових металевих сплавів із підвищеною витривалістю свідчить про логічне продовження теми «Hi-tech» із впровадженням нових концепцій. Наприклад, модним як в Україні, так і у світі є комбінування скла, дерева та металу. На відміну від попередніх років, коли популярними були матові поверхні, сьогодні в моді блискучі. Основною вимогою залишається дотримання лаконічних форм у стилі «мінімалізму».

Якість шафи-купе значною мірою залежить від якості збірки та встановлення, від того, наскільки точно враховані всі особливості приміщення, можливі нерівності та точність виготовлення деталей.

Країни-імпортери меблів в Україну поділяються на три групи: ті, що постачають продукцію за цінами нижче середнього рівня, за середніми цінами та за цінами вище середнього. До першої групи однозначно належить Польща, чия продукція вже давно конкурує з вітчизняними меблями в нижчому ціновому сегменті. До другої групи входять Чехія, Югославія, Словаччина, Данія, Румунія. Третю групу представляють Італія, Німеччина, Бельгія, Іспанія.

На думку директора вінницької меблевої фірми «Еліпс» Віталія Мазура, український ринок зазвичай заповнений імпортними меблями або не надто високої якості, але доступної ціни, або ж імпортними меблями із завищеними цінами.

«Розподіл ринку між українськими та зарубіжними виробниками становить приблизно 60 на 40. Наші меблі стають дедалі популярнішими та конкурентоздатнішими з багатьох причин», — вважає виконавчий директор Української асоціації меблярів (УАМ) В’ячеслав Павлов [2, c. 36-41].

2. Масштаби світової меблевої індустрії

Аналітики міланського Центру вивчення меблевої промисловості стверджують, що значне зростання світової меблевої індустрії триватиме й надалі.

Звіт «CSIL Milano» свідчить: позиції меблів на всіх великих ринках зміцнюються. Перелік країн, де попит цього року зросте хоча б на кілька відсотків, досить широкий і охоплює держави Західної та Східної Європи й Азії.

Світовий експорт меблів цього року досягне 100 мільярдів доларів. Також зросте загальний світовий експорт промислових товарів, який становитиме 10 трильйонів доларів. Основними імпортерами залишаться США, Німеччина, Великобританія, Франція та Японія.

Російський меблевий ринок є одним із найконкурентніших: тут працюють як великі фабрики, так і численні дрібні виробники. Попри великий потенціал галузі, споживання меблів у Росії порівняно з європейськими країнами залишається вкрай низьким. Обсяг світового ринку меблів перевищує 200 млрд євро на рік, а частка Росії становить лише близько 0,61%. Торік росіяни витрачали на меблі в середньому від 20 до 29 дол. на людину.

За даними Департаменту промисловості Мінпроменерго РФ, у Росії меблі виробляють 5770 підприємств, серед яких понад 500 великих і середніх. Частка малих підприємств у загальному обсязі виробництва за чотири роки зросла майже вдвічі.

За експертними оцінками, загальний обсяг ринку домашніх меблів у 2004 році зріс на 13% у поточних цінах і на 5,3% у порівнянних. Водночас темпи приросту ринку знижуються: з 13,7% у 2001 році до 5,3% у 2004-му. У 2005 році приріст ринку домашніх меблів у порівнянних цінах становив уже 2,32%.

Згідно з офіційною статистикою, обсяги споживання меблів (включно з офісними та спеціальними) за останні п’ять років зросли більш ніж удвічі: у 2000 році росіяни купували меблів у середньому на 9 дол. на людину, а в 2004-му — уже на 20. Для порівняння: французи витрачають на меблі до 200 євро на рік, німці — до 300.

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), загальний обсяг продажу меблів на російському ринку становить 3 млрд дол. (89,1 млрд руб.), а за неофіційними даними — 4,6 млрд дол. (132,4 млрд руб.). У 2005 році обсяг споживання меблів на одного росіянина за офіційними даними склав 22 дол. (621 руб.), а з урахуванням реальних обсягів — 32 дол. (923 руб.). За даними МЕРТ, частка імпортних меблів на ринку становила 45–47%. Споживання меблів на душу населення нині складає 12 євро, що у 30–40 разів нижче, ніж у країнах ЄС. Саме цим значною мірою зумовлений значний ріст імпорту меблів у Росію. У МЕРТ вважають, що з огляду на зростання платоспроможного попиту в перспективі, російські виробники мають значні резерви для нарощення виробництва. Проте самі учасники ринку налаштовані песимістичніше: якщо у 2004 році імпорт меблів зріс на чверть, а російське виробництво — лише на 13%, то за збереження такої тенденції вітчизняні виробники можуть втратити ринок [4, c. 61-64].

Світовим лідером із виробництва меблів є США, які щороку виготовляють продукції на 45,4 млрд євро, що становить 20,5% від загальносвітового випуску. Серед європейських лідерів — Італія (20,4 млрд євро, або 9,2%) та Німеччина (20,1 млрд євро, або 9,1%). Четверте та п’яте місця посідають Китай (19,4 млрд євро) та Японія (16,2 млрд євро).

Другу п’ятірку рейтингу складають переважно європейські країни: Великобританія (11,7 млрд євро), Франція (9,1 млрд євро), Іспанія (8,6 млрд євро), Польща (4,5 млрд євро).

Показники експорту та імпорту доповнюють загальну картину світового виробництва меблів. Лідерами експорту є Китай, Італія, Німеччина, Польща, а найбільшими імпортерами — Німеччина, Великобританія, Франція, Японія.

Цікавим показником є виробництво меблів на душу населення. В Україні цей показник становить близько 7 євро, у Росії — 11 євро, а в Італії — 356 євро [4, c. 65].

3. Потенціал розвитку меблевої галузі в Україні

За оцінками вітчизняних експертів, ринок має потенціал розширення до 70 млрд грн.

Із загального обсягу продажу нових меблів 60% припадає на меблі для житла, 25–30% — на офісні, 5–10% — на спеціальні (для шкіл, ВНЗ, медичних установ). У ціновій структурі дешеві масові меблі становлять близько 40% продажів, середній ціновий сегмент — 40–50%, а найдорожчі меблі бізнес- і преміум-класу — лише 10%.

На ринку працює понад вісім тисяч компаній та магазинів, що продають меблі.

Дослідження цього сектора, проведене на замовлення проєкту БІЗПРО за сприяння USAID, показало: упродовж кількох попередніх і поточного року меблевий ринок демонструє стабільне зростання виробництва та збуту.

Внутрішній споживчий ринок, а також експорт та імпорт готових меблів, плит і фурнітури також зростають. Експерти впевнені, що цей ринок має перспективи зростання щонайменше на найближчі роки, він привабливий для інвестицій та впровадження новітніх технологій. Меблеві підприємства активно модернізують виробництво. За останні два роки нове обладнання придбали дві третини підприємств, а нові технології — лише третина.

Зростання прогнозують для всіх секторів: щороку на 10–15% збільшується попит на домашні, офісні та спеціальні меблі. Триває тенденція до зменшення частки дешевих меблів і зростання середнього цінового сегмента. Це пов’язано з підвищенням вимог споживачів до якості, дизайну, матеріалів, надійності та довговічності.

Упродовж 2000–2006 років обсяги виробництва меблів та прямі іноземні інвестиції в галузь зросли на 30%. На думку експертів, це свідчить про те, що вітчизняна галузь розвивається завдяки іноземному капіталу, передовим технологіям і матеріалам. Основна частина інвестицій спрямовується на придбання нового обладнання. Інвестиції в нові технології є дорогими, тому їх здійснюють переважно великі підприємства. Водночас інвестування виробничих процесів відбувається здебільшого за рахунок власних коштів [5, c. 38-39].

Меблева галузь дуже чутлива до зовнішньоекономічних впливів. Тож не дивно, що меблевики здебільшого позитивно ставляться до перспектив вступу України до СОТ, адже перед ними відкриються ринки багатьох країн. Експерти вважають, що сектор меблів має потужний потенціал як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках. Особливі конкурентні переваги Україна може мати в сегменті металевих офісних меблів, які нині користуються високим попитом на західних ринках.

В Україні є багато високоякісного металу для меблевого виробництва, тому за співвідношенням ціни та якості вітчизняне металеве офісне обладнання може стати однією з головних експортних переваг. Найбільша проблема експорту українських меблів — низький рівень міжнародної сертифікації продукції. Її запроваджують здебільшого великі підприємства, які мають експортні угоди.

За оцінками директора Української асоціації меблевиків (УАМ) В’ячеслава Попова, після вступу до СОТ експорт вітчизняних меблів може зрости вдвічі. Найбільшим імпортером українських меблів є Росія, на яку припадає половина всього експорту. Решта постачається в країни ближнього зарубіжжя та Західної Європи. Основними експортерами є великі меблеві підприємства. Побічним наслідком вступу до СОТ, на думку фахівців, стане банкрутство деяких дрібних виробників та укрупнення підприємств, утворення великих корпорацій.

За останні роки продажі меблів щороку зростали на третину. Промислове виробництво за п’ять років збільшилося втричі. Меблеві підприємства розвивалися завдяки зростанню попиту. Торік вони виробили продукції на три мільярди гривень. Експорт українських меблів щорічно зростає в середньому на 20–25%, минулого року експортовано продукції на 800 млн гривень.

Беззаперечною конкурентною перевагою галузі є те, що основний енергоресурс, який вона використовує, — це електроенергія. Її частка в загальному балансі витрат підприємств становить 10–15%, і більшість активно впроваджують енергоощадні технології. На кожну гривню виробленої продукції підприємства споживають енергії на п’ять-сім копійок. За енергоефективністю вони поза конкуренцією. У меблевій галузі та суміжних торговельних мережах зайнято 450 тисяч осіб. Відносно дешева та висококваліфікована робоча сила — ще одна реальна конкурентна перевага на глобальному ринку.

Те саме стосується географічного розташування України. Західні, південні та східні ринки зручні для транзитних і експортних операцій. Єдиною реальною перешкодою для розвитку експорту меблевики вважають систему відшкодування ПДВ експортерам. Часто держава не компенсує сплачений ПДВ, через що вітчизняні виробники втрачають 20% конкурентоспроможності порівняно з іноземними конкурентами. Тому виробники наполягають на автоматичному відшкодуванні ПДВ, а якщо такий механізм неможливий, пропонують скасувати цей податок як такий, що утискає економічно активні підприємства.

Представники УАМ переконані, що меблева галузь має стати стратегічною з огляду на її потенційні експортні можливості. Одна з ключових переваг — значні запаси деревини, полімерів, скла та металів, які є основною сировиною [3, c. 11].

Українські меблеві підприємства працюють переважно на вітчизняній сировині. Експерти вважають, що завдяки збереженню антидемпінгового мита на імпорт ДСП східноєвропейського виробництва та поліпшенню якості вітчизняної сировини й напівфабрикатів, використання українських меблевих плит у майбутньому зростатиме. Водночас УАМ вважає, що мито на імпортні плити гальмує розвиток конкурентоспроможності українських підприємств, які не мають права вибору сировини за якістю та ціною. Меблевики переконані, що це мито призводить до подорожчання кінцевої продукції, від чого потерпають споживачі.

Експерти зазначають, що імпорт меблів щороку зростає в середньому на 24%, але частка імпортної продукції на українському ринку з року в рік зменшується. Вітчизняні виробники витісняють імпорт переважно з нижнього та середнього цінових сегментів. Більшість імпорту представлена елітним і бізнес-класом для дому та офісів. Лідерство серед імпортної продукції утримує Італія, значна частка припадає на білоруські, литовські, німецькі, польські, румунські, французькі, фінські та чеські меблі. Експерти пояснюють це дією митних бар’єрів, через які дешеві імпортні меблі стають неконкурентоспроможними за ціною. Фахівці вважають, що нині 35% спеціалізованого ринку працює «в тіні». Це дрібні підприємства, які складають меблі з готових комплектів малими партіями та не сплачують податків. За підрахунками президента УАМ Олександра Беляєва, в Україні майже п’ять тисяч підприємств виробляють меблі. Із них лише близько 300 великих і середніх, що працюють у промисловому режимі, решта — малі приватні підприємства та майстерні, які виготовляють ексклюзивні зразки на замовлення невеликими партіями. Великі та середні підприємства виробляють близько 60% вітчизняних меблів. Завдяки масовості виробництва собівартість їхньої продукції значно нижча, а рентабельність вища. Проте малі підприємства також мають переваги: вони гнучкі, враховують найменші побажання клієнтів, а їхня продукція розрахована на конкретного споживача або цільовий місцевий ринок, уподобання якого дрібному виробникові добре відомі [1, c. 22-24].

Висновки

Сьогодні нарешті з’явилася можливість вибору. Ринок меблів, зокрема сегмент шаф-купе, можна назвати ринком покупця, адже саме споживачі диктують умови, нав’язуючи виробникам певні смаки та вподобання, які значною мірою зумовлені особливостями їхнього житла. Процес придбання меблів стає приємним і спокійним, хоча для кожного залишається надзвичайно відповідальною справою.

Споживачі вимогливі не лише до якості меблів, а й до роботи з простором, кольором і стилем. Молодь стала активною частиною суспільства та творцем майбутнього, тому бізнес і мода на інтер’єри молодшають і змінюються. Саме тому багато дизайнерських агентств пропонують клієнтам сучасніший, «помолоділий» інтер’єр, у якому клас і стиль поєднуються з невимушеною розкішшю. Тотальна схожість побуту, меблів і способу життя відійшла в минуле. Починаючи з кінця 90-х років можна й навіть необхідно дозволити собі індивідуальний дизайн та авторський інтер’єр. Так звані корпусні меблі, основа традиційних стінок, зазвичай виконані з ламінованої ДСП або MDF, поступово видозмінюються. Нині стінки модно розсувати та розставляти по різних кімнатах, що дає відчуття більшої свободи простору й повітря. Новою тенденцією є розділ простору кімнати за допомогою розсувних міжкімнатних перегородок, за кожною з яких панує свій світ.

Дедалі популярнішими стають меблі з «масиву» або натурального дерева. Причому «масивом» можуть бути не всі меблі, а лише зовнішні елементи-прикраси.

Отже, меблеву промисловість можна вважати одним із перспективних секторів розвитку економіки України, що потребує державної підтримки.

Серед основних заходів, які стимулювали б розвиток меблевого виробництва, визначено такі:

1. Визнати меблеву промисловість в Україні якщо не пріоритетною, то принаймні перспективною.

2. Забути про Китай і ретельно вивчити досвід Польщі, Естонії, Латвії, Литви.

3. Конкурувати за допомогою дизайну, використовуючи національні традиції, удосконаленого сервісу й обслуговування.

4. Інвестувати кошти в перспективні вітчизняні наукові дослідження та галузеву освіту.

5. Розвивати вітчизняне виробництво обладнання, фурнітури та матеріалів.

6. Захистити виробника всіма можливими засобами державного регулювання.

Реалізація цих заходів дозволить не лише наростити «меблеві м’язи» (наявність сильних м’язів, можливо, дозволить мишці втекти від тигра), а й частково розв’язати соціально значущі проблеми державного масштабу.

Список використаної літератури

1. Весна на ринку меблів // Галицькі контракти. — 2001. — № 14. — C. 22-25

2. Касумов Т. Метаморфози меблевого ринку // Галицькі контракти. — 1998. — № 42: Документи для роботи. — C. 36-41

3. Кийко О. Проглотит ли «восточный тигр» украинскую «мебельную мышку»? // Зеркало недели. — 2007. — № 26 (июль). — C. 11

4. Трамбицкая Л. Структурные особенности рынка мебели // Маркетинг. — 1998. — № 3. — C. 61-65

5. Шафранов В. Исследование и прогнозирование рынка мебели / В. Шафранов // Маркетинг. — 2006. — № 4. — C. 38-48