Суть, основні методи і прийоми, які використовують при виконанні економічного аналізу

Суть, основні методи і прийоми, які використовують при виконанні економічного аналізу

Вивчення теоретичних засад економічного аналізу починається зі з'ясування сутності цієї прикладної економічної дисципліни. Сам термін «аналіз» має латинське коріння та передбачає поділ об'єкта чи процесу на складові елементи. Такий підхід дає змогу заглибитись у внутрішню природу досліджуваного явища, осягнути зв'язки між окремими частинами та цілісною системою, виявити залежність від різноманітних чинників. Це, своєю чергою, створює передумови для синтезу — узагальнення отриманих даних, глибшого розуміння об'єкта та можливості цілеспрямовано впливати на нього. Особливої актуальності це набуває в умовах роздержавлення економіки України та її переходу до ринкових відносин. Наведені характеристики дають загальне уявлення про обсяг і глибину знань, необхідних економісту освітнього рівня «бакалавр».

Значення економічного аналізу в системі економічних наук та у підготовці висококваліфікованих фахівців в умовах ринкових перетворень можна продемонструвати через його роль в управлінні. Ефективне управління народним господарством, його галузями, підприємствами та організаціями неможливе без розуміння економічних законів, механізмів їх дії та практичного застосування. Окрім того, необхідно володіти інформацією про поточний стан об'єкта управління та тенденції його розвитку, що досягається через систематичне отримання та опрацювання даних про процеси, які відбуваються на підприємстві. Без належних економічних знань, уміння науково обґрунтовувати та оцінювати ефективність рішень на основі аналітичних даних, управління втрачає свою дієвість як рушій економічного прогресу, чого бракує на сучасному етапі реформ в Україні. Управління реалізується через виконання притаманних йому функцій.

Загальновизнано, що до функцій управління належать: планування, облік, координування, стимулювання, контроль та економічний аналіз. Варто підкреслити роль аналізу у забезпеченні інших функцій, особливо тих, що визначають стратегічний курс управлінської системи та прийняття конкретних рішень.

Осягнення механізму дії об'єктивних законів через системне вивчення реальної ситуації та опанування методів створення сприятливих умов для їх впливу на розвиток підприємства сприяє активізації процесів планування та їх реалізації, що підвищує наукову обґрунтованість та ефективність управління. Бізнес-плани підприємств — це не просто перелік заходів. У них суспільство свідомо реалізує форми пізнання економічних законів — потреби, інтереси, стимули — у своїй господарській діяльності.

Отже, при складанні планів та керівництві їх виконанням органи управління враховують економічні потреби, виробничі можливості та інші вимоги економічних законів, задовольняючи їх.

На основі даних економічного аналізу досліджується процес виконання планів та оцінюється якість самого планування, що сприяє вдосконаленню методик і підходів. Аналіз дозволяє виявити та кількісно оцінити фактори, що спричиняють відхилення від планів, розкрити їх причини, позитивні та негативні аспекти діяльності. За результатами аналізу об'єктивно оцінюються досягнуті результати, виявляються невикористані внутрішні резерви, розробляються заходи для їх використання, коригуються планові завдання, тобто контролюється дотримання вимог економічних законів. Дані аналізу минулих періодів є основою для складання обґрунтованих бізнес-планів на майбутнє. Таким чином, планування починається і завершується аналізом результатів господарської діяльності.

Особливого значення економічний аналіз набуває в умовах ринкових реформ, коли пріоритетними стають економічні методи управління, що забезпечують гармонізацію інтересів різних ланок економіки та учасників виробництва.

У таких умовах аналіз дає змогу об'єктивно оцінити результати діяльності трудових колективів, визначити їх місце в галузі чи регіоні, а також внесок кожного працівника у загальні результати відповідно до кількості та якості праці. Це є основою для формування обґрунтованої системи матеріального стимулювання за рахунок фонду оплати праці та інших джерел.

Поєднання інтересів підприємств із загальнонародними найповніше проявляється в системі комерційного розрахунку, що базується на принципах господарювання та передбачає максимальне використання економічних важелів для підвищення ефективності виробництва. Впровадження комерційного розрахунку неможливе без глибокого аналізу діяльності всіх підрозділів підприємства. Економічний аналіз сприяє поширенню передового досвіду, впровадженню прогресивних технологій та організаційних форм, дозволяє виявити прогресивні тенденції та надати їм додаткового імпульсу.

Отже, як функція управління виробництвом, економічний аналіз виходить за межі окремого підприємства, стаючи функцією управління галузями та народним господарством загалом.

Важливість та складність економічного аналізу простежується через історію його розвитку, яка відображає загальні закономірності формування самостійних галузей знань. Коли певне коло практичних питань набуває важливого значення та потребує наукової розробки, виникає і стрімко розвивається нова наука. Вивчаючи історію, слід розглядати два аспекти: розвиток економічного аналізу як науки загалом та його розвиток в Україні, зокрема роль українських вчених.

Існує загальноприйнята думка про етапи розвитку економічного аналізу, хоча єдності в поглядах немає. Зазвичай в основу періодизації покладають історичний розвиток суспільства та виробничих відносин. Доцільно виділити такі етапи:

— до 1917 року;
— з 1917 до 1945 років;
— з 1945 до 1991 років;
— з 1991 року до сьогодення.

Кожен з цих етапів має свої характерні особливості, на яких варто зупинитися детальніше.

Для першого етапу (до 1917 р.) характерне виникнення науки, зумовлене необхідністю аналізу балансів підприємств та їх прибутків.

Другий етап (1917–1945 рр.) пов'язаний зі становленням аналізу в умовах усуспільнення засобів виробництва та переходом до планової адміністративно-командної економіки.

Третій етап (1945–1991 рр.) — це розвиток галузевого аналізу та інших напрямів, удосконалення попередніх напрацювань.

Четвертий етап (з 1991 р.) — перші спроби адаптації наявних методик до умов перехідного періоду: ринкових засад, роздержавлення, демонополізації.

Останній етап потребує особливої уваги, оскільки в Україні бракує як теоретичного, так і практичного досвіду. Тому важливо провести інвентаризацію навчальної та методичної літератури, періодики з точки зору їх прийнятності та адаптації до сучасного законодавчого та інформаційного поля.

Розгляд предмета економічного аналізу має надавати концентровану інформацію про значущість науки, її межі та очікувані результати вивчення курсу. Формулюванню визначення предмета має передувати ретельний огляд існуючих підходів у літературі та їх трансформація відповідно до сучасних вимог економіки. Зазначене підтверджує, що головною ланкою економічної системи є підприємство, а його діяльність у всьому спектрі взаємозв'язків є матеріальною основою визначення предмета економічного аналізу.

Таким чином, предметом економічного аналізу є господарська діяльність підприємств, відображена в показниках планів та звітності, спрямована на ефективне використання ресурсів для підвищення ефективності виробництва та його кінцевих результатів. Об'єктами аналізу є окремі показники, їх системи, підрозділи підприємств, робочі місця, обладнання та інші матеріальні й фінансові ресурси.

Розвитку теорії та практики аналізу сприяють зміни в економіці, зокрема формування системи показників бізнес-планів, поділ обліку на управлінський, фінансовий та податковий. Ці плани та їх виконання є інформаційною базою аналізу, використовуються як матеріальна основа та одночасно є об'єктами, що потребують удосконалення.

Понятійний апарат економічного аналізу включає ключові категорії: ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

При характеристиці ресурсів виробництва в літературі зазвичай використовують групування, прийняте ще за радянських часів: трудові, матеріальні ресурси та засоби виробництва. Проте в ринкових умовах це групування потребує коригування відповідно до світової практики, яка виділяє: трудові, матеріальні та земельні ресурси.

Класифікації факторів і резервів приділяється значна увага, однак це питання не має однозначного вирішення, оскільки автори підручників часто мають власні погляди. Загальноприйнятими є такі визначення:

• фактор — умова здійснення окремих явищ;
• резерви — невикористані можливості подальшого покращення досліджуваних явищ.

Виходячи з цих визначень, головною ознакою класифікації факторів доцільно вважати групування ресурсів виробництва, а допоміжними — забезпеченість ресурсами, їх використання та чинники, що впливають на ступінь використання (рівень техніки, технології, організації виробництва, кваліфікація працівників тощо). Класифікацію резервів доповнюють такі ознаки: час використання (поточні, перспективні), місце виникнення (внутрішні, зовнішні), місце використання (збільшення обсягу виробництва, покращення якості, зниження собівартості, підвищення прибутку), способи використання (усунення втрат, удосконалення конструкцій, організації виробництва, впровадження нової техніки).

Особливої уваги заслуговує визначення причин як обставин, що зумовлюють інше явище (фактор). Оскільки в багатьох джерелах фактор та причина розглядаються як тотожні, це зміщує акценти у розумінні їх ролі в досягненні мети аналізу — встановленні резервів. Більш чітко сутність причин проявляється в контексті завдань економічного аналізу.

Завдання економічного аналізу є ключовим питанням теорії, оскільки через них можна ввести поняття «технологія економічного аналізу», що сприятиме уніфікації методик, підвищенню їх науковості та обов'язковості. Доцільно виділити такі завдання:

— перевірка обґрунтованості, оптимальності та реальності бізнес-планів;
— оцінка ступеня виконання бізнес-планів;
— встановлення та вимір впливу окремих факторів на показники діяльності підприємства;
— з'ясування причин, що зумовлюють вплив факторів;
— визначення резервів виробництва;
— розробка заходів для мобілізації виявлених резервів;
— контроль за впровадженням заходів.

Актуальним питанням є визначення видів та напрямів економічного аналізу. Критичний аналіз літератури показує, що автори не завжди використовують узгоджені критерії для групування. Цей поділ має суттєве значення, адже важливо, чи проводиться щоденний аналіз діяльності підрозділів, чи квартальний аналіз підприємства, чи аналіз техніко-економічний, фінансовий, порівняльний тощо.

Необхідно визначити, які з них мають видові ознаки, а які є лише напрямами, та чим вони різняться. Науково обґрунтоване вирішення цього питання є запорукою подальшого розвитку економічного аналізу як дієвого засобу впливу на керуючу та керовану системи в умовах реформування.

Такий розвиток теорії визначає єдину сутність аналізу як науки. Проте призначення та застосування аналізу різняться, що проявляється у видах і напрямах. Визначення розбіжностей має базуватися на особливостях ведення аналізу в просторі та часі. Насамперед аналіз необхідний у низових ланках підприємства, де створюються матеріальні цінності. У цехах та на дільницях потрібен щоденний аналіз для керівництва виробництвом, виконання змінних завдань, контролю за використанням ресурсів та формуванням собівартості.

Узагальнення результатів такого аналізу забезпечує прийняття оперативних управлінських рішень. Саме в цьому полягає призначення оперативного економічного аналізу. Його особливістю є оперативність — щоденне проведення вслід за виробничими процесами з використанням оперативних джерел інформації.

Такий порядок дозволяє безпосередньо впливати на хід виробництва, усуваючи причини негативних явищ та посилюючи позитивні. Це основні ознаки оперативного аналізу для покращення економічної роботи та оперативного управління.

Подібним чином слід підходити до обґрунтування інших видів аналізу. Крім оперативного, виділяють техніко-економічний та загальноекономічний. Конкретизація змісту аналізу за різними ознаками вимагає групування за напрямами, що відносяться до всіх видів:

— за обсягом дослідження — повний, тематичний;
— за періодами — попередній, перспективний, поточний, наступний;
— за рівнем ланки — робоче місце, цех, підприємство, об'єднання, галузь;
— за характером — порівняльний, статистичний, фінансовий.

Завершується розгляд теми визначенням місця економічного аналізу в системі економічних наук та його взаємозв'язку з іншими дисциплінами. В основу аналізу покладено діалектичний метод дослідження, що створює простір для абстрактно-логічного мислення. Аналіз як метод пізнання пов'язаний з мисленням та активним сприйняттям дійсності, що передбачає використання синтезу та інших категорій діалектики.

У цьому контексті варто наголосити на основоположних принципах діалектики, що використовуються в економічному аналізі:

• рух;
• розвиток;
• саморозвиток;
• взаємозумовленість;
• взаємозалежність;
• причинно-наслідкова підпорядкованість;
• необхідність;
• випадковість;
• єдність та боротьба протилежностей;
• перехід кількості в якість;
• заперечення заперечення.

Економічна теорія (політична економія) є загальнометодологічною наукою, що розкриває сутність механізму функціонування суспільно-виробничих відносин у конкретних умовах господарювання. Вона є теоретичною основою для всіх економічних наук, включаючи економічний аналіз. Аналіз досліджує дію економічних законів, що проявляються в закономірностях розвитку господарств, підтверджуючи об'єктивність напрацювань економічної теорії та сприяючи науковому обґрунтуванню її категорій.

Слід акцентувати увагу на взаємній користі економічного аналізу та таких дисциплін, як економіка, організація виробництва, маркетинг та управління.

Економічний аналіз забезпечує взаємопов'язане вивчення процесів у їх становленні та розвитку, в кількісних та якісних змінах, вимірює ступінь впливу факторів на ці процеси.

У галузевих економіках категорії економічної теорії конкретизуються стосовно умов певної галузі, а економічний аналіз надає їм кількісну характеристику.

Прийомами кількісного вимірювання користуються й інші науки (статистика, математика). Проте для них характерне виявлення кількісної визначеності в економічних явищах. Кількісний аналіз доцільний лише тоді, коли чітко визначена економічна природа категорії, адже кількісні характеристики випливають з економічної природи.

Важливо, що економічний аналіз як самостійна функціональна наука обслуговує інші функціональні науки. Діяльність підприємств регулюється через планування: аналіз виробничих показників за попередній період створює базу для обґрунтування планування. Планові показники є критерієм оцінки кожної ланки виробництва, а планування — одним із головних постачальників інформації.

Фактичний стан системи, що управляється, фіксується бухгалтерським обліком, дані якого є головним джерелом інформації для аналізу, що надає документальної обґрунтованості висновкам. Одночасно аналіз облікової інформації дозволяє встановити її відповідність потребам управління та визначити напрями вдосконалення.

Згідно з вимогами управління та аналізу розробляється система показників для бізнес-планів, налагоджується їх облік, а також форми первинних документів і звітності.

Кількісний бік масових суспільних явищ у взаємозв'язку з якісним вивчає статистика. Ці самі явища в масштабі окремого підприємства вивчає економічний аналіз. В процесі аналізу використовуються статистична інформація та статистичні прийоми: групування, вибіркові спостереження, середні та відносні величини, індекси.

Принципи формування власних, позичкових і спеціальних коштів вивчають фінанси, банківська справа та кредитування. Аналіз виконання фінансового плану, фінансового стану, взаємозв'язків з фінансовими установами дозволяє встановити правильність дотримання цих принципів, виявити недоліки та розробити заходи щодо їх усунення.

Не зупиняючись детально на взаємозв'язку аналізу з іншими науковими дисциплінами, слід відмітити, що в процесі його здійснення використовуються методологічні основи та методики дослідження, технічні прийоми обробки інформації, а з іншого боку — аналіз активно впливає на вдосконалення цих наук.

Тема 2. Метод і методика економічного аналізу

Вивчення цієї теми є ключовим у теорії економічного аналізу, оскільки надає знання інструментів дослідження господарської діяльності. Це вимагає відповідального ставлення до її засвоєння, адже без знання технічних прийомів, сфери та мети їх застосування ґрунтовний аналіз неможливий.

Відштовхуючись від філософського визначення методу як сукупності способів дослідження предмета, під методом економічного аналізу слід розуміти сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення його ефективності та економічного обґрунтування управлінських рішень.

В основу методу економічного аналізу покладено діалектичний метод, який є єдиним способом наукового дослідження та отримання правдивих економічних знань за допомогою таких форм пізнання, як статистичні спостереження; обробка матеріалу через аналіз і синтез; індукція та дедукція; системний підхід; розробка гіпотез та їх перевірка; проведення експериментів; розробка моделей у логічних та математичних формах.

Для методу економічного аналізу характерні такі особливості:

• використання системи взаємопов'язаних показників при вивченні господарських явищ; встановлення причинно-наслідкових змін та залежностей, що зумовлюють вплив головних факторів на досліджувані показники;
• встановлення та вимір взаємозв'язку показників, що визначаються об'єктивними умовами виробництва та обігу товарів.

Розглянуті особливості методу розкриваються через сукупність технічних прийомів, що використовуються для проведення аналітичних розрахунків. У літературі немає єдності щодо назви цих прийомів: робочі, допоміжні, основні, методичні, спеціальні. Індивідуалізація назв має право на існування, проте доцільно узагальнити найменування: технічні прийоми економічного аналізу.

Аналітичне дослідження по кожному показнику умовно можна розділити на три етапи: підготовчий, основний та заключний.

На показники діяльності підприємств впливають різноманітні фактори, для розрахунку впливу яких найчастіше використовується елімінування.

Елімінування — термін латинського походження (eliminare — виключати, усувати). Сутність прийому полягає в послідовному виключенні дії ряду факторів та виділенні одного з них для виміру його впливу на узагальнюючі показники. Цей прийом включає способи: ланцюгових підстановок; абсолютних різниць; відносних різниць; перерахунок показників.

Сутність способу ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні критеріальних значень на фактичні з наступним визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату: у першому підрахунку — критеріального значення результативного показника, в усіх наступних — попереднього значення добутку.

При застосуванні способу абсолютних різниць усі показники умовно поділяються на кількісні (чисельність працюючих, кількість обладнання, відпрацьовані людино-дні тощо) та якісні (продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача, ціни, розцінки).

Для розрахунку впливу кількісних факторів на результативний показник необхідно зміну кількісного фактора помножити на критеріальне (планове) значення якісного показника-фактора.

Для розрахунку впливу якісних факторів необхідно зміну якісного показника-фактора помножити на фактичне значення кількісного показника.

За допомогою способу відносних різниць зміну показника-фактора у відносних вимірах (відсотки, коефіцієнти) необхідно помножити на планове значення результативного показника. У першому розрахунку рівень показника-фактора зіставляється зі 100% або одиницею, у наступних — з рівнем попереднього показника-фактора, в останньому — рівень результативного показника з попереднім показником-фактором.

Спосіб перерахунку показників застосовується для розрахунку впливу зміни обсягу виробництва або реалізації продукції на показники, що знаходяться з ними у функціональній залежності. Сутність способу полягає в коригуванні планових значень досліджуваних показників на ступінь виконання плану з наступним відніманням від одержаного результату планового значення результативного показника.

Вивчаючи сутність цих способів, необхідно звернути увагу на їх переваги та недоліки, вимоги до застосування, а також на збалансованість результатів розрахунку впливу окремих факторів та загальної зміни показника.

Останнім часом набувають поширення соціологічні методи економічного аналізу, що передбачають дослідження окремих сторін діяльності підприємства шляхом опитування через систему спеціально підготовлених тестів для різних груп учасників виробничого процесу та споживачів. Особливої уваги заслуговує анкетний метод як форма уточнення та підтвердження достовірності інформації.

Проведення експерименту, його мета та значення для аналізу є одним із головних способів підтвердження об'єктивності результатів економічного аналізу, висновків та перевірки доцільності й ефективності впроваджуваних заходів з удосконалення техніки, технології та організації виробництва.